судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ступак О. В.
до постанови Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 724/4104/24 (провадження № 61-7992св25)
1. 28 січня 2026 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання членом сім'ї загиблого військовослужбовця.
2. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в цій справі прийняв постанову, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білої У. М. залишив без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2025 року - без змін.
3. З результатами вирішення цієї справи не погоджуюсь, а тому відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаю свою окрему думку з таких міркувань.
Історія справи
4. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання членом сім'ї загиблого військовослужбовця.
5. На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації у с. Королівка Бучанського району Київської області загинув військовослужбовець, солдат, призваний за мобілізацією, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною смерті ОСОБА_3 стали травми шиї, органів грудної клітки та живота внаслідок військових дій.
6. Вказувала, що є рідною сестрою ОСОБА_3 і членом його сім'ї (як особа, що проживала разом із загиблим, мала спільний побут, взаємні права та обов'язки), у зв'язку із чим звернулася до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів № 168 від 28 лютого 2022 року та статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».
7. Втім, рішенням Міністерства оборони України № 71 від 20 травня 2022 року заяву з документами повернуто на доопрацювання та зазначено про необхідність долучити документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
8. Посилалася на те, що в сім'ї загиблого ОСОБА_3 було п'ятеро дітей, вони мали дружню сім'ю та проживали в будинку на
АДРЕСА_1 . У дорослому віці всі інші брати та сестри, окрім неї і ОСОБА_3 , створили власні сім'ї та переїхали проживати за іншими адресами. Після смерті батьків у вказаному будинку залишилися проживати лише вона з ОСОБА_3 .
9. Вказувала, що в квітні 2021 року ОСОБА_3 одружився на ОСОБА_2 , яка теж переїхала жити в цей будинок, а у червні 2021 році у них народився син - ОСОБА_4 . Проте це не змінило відносин між нею та її братом, вони і далі продовжували проживати однією сім'єю, вели спільне господарство, мали теплі сімейні стосунки. Брат завжди опікувався позивачкою та фінансово утримував її, адже вона майже ніколи не працювала
і, відповідно, не мала власних доходів, а також важко адаптується в соціальному житті, оскільки має проблеми із психічним та ментальним здоров'ям, які прогресували. Зазначала, що в 2022 році її взято на облік до лікаря-психіатра та встановлено діагноз «легка розумова відсталість з порушенням поведінки та емоцій».
10. Посилаючись на викладене, а також на відсутність іншої можливості підтвердити факт того, що вона та її брат, який загинув під час проходження військової служби за мобілізацією, проживали однією сім'єю, а встановлення цього факту породжує для неї юридичні наслідки (зокрема, право на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку із загибеллю військовослужбовця), ОСОБА_1 просила суд встановити факт її спільного проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків з її братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день його смерті -
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати її членом сім'ї брата ОСОБА_3 .
11. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , з її братом - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , членом сім'ї її брата -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день його смерті -
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що надані заявницею докази містять фактичні дані, логічно пов'язані з обставинами, які підтверджують юридичний факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав і обов'язків між позивачкою та її загиблим братом, встановлення якого є необхідним для отримання позивачкою одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.
13. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Білої У. М., на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2025 року, в якій вонапросить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
14. На переконання заявниці, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо доведеності позивачкою факту проживання однією сім'єю, адже матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження наявності взаємних прав та обов'язків у позивачки та її брата ОСОБА_3 .
15. Навпаки, до загибелі брата ОСОБА_1 була повністю працездатною та забезпечувала себе самостійно, а тому жодного обов'язку опікуватися нею ані у брата, ані у інших осіб не було та не могло бути. Зазначала, що проблеми з психічним здоров'ям виникли у позивачки вже після загибелі ОСОБА_3 .
16. Вважає, що судами попередніх інстанцій помилково покладено
в основу судових рішень інформацію, надану свідками зі сторони позивача, оскільки пояснення свідків про наявність сімейних відносин між позивачкою та загиблим є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між цими особами, і не можуть достеменно свідчити про те, що цим відносинам були притаманні ознаки сімейних.
Основні мотиви постанови Верховного Суду
17. Постановою від 28 січня 2026 року Верховний Суд касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Білої У. М. залишив без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2025 року - без змін.
18. Постанова мотивована тим, що згідно з чинним законодавством право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Водночас члени сім'ї визначаються відповідно до норм СК України.
19. Верховний Суд зазначив, що в справі, яка є предметом касаційного перегляду, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_3 є рідними братом і сестрою, були зареєстровані за однією адресою та вели спільне господарство, що підтверджується як доказами, наявними у матеріалах справи, так і показаннями свідків, які у своїй сукупності дають підстави для висновку щодо проживання вказаних осіб однією сім'єю, що є підставою для задоволення пред'явленого ОСОБА_1 позову.
20. Суд зауважив, що при вирішенні спору суди надали належну правову оцінку належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності й взаємному зв'язку доказів у їх сукупності. Вони обґрунтовано взяли до уваги кровне споріднення позивачки із загиблим, зареєстроване місце проживання позивачки та загиблого на момент смерті останнього, а також показання свідків, які у своїй сукупності підтверджують факт спільного проживання позивачки та загиблого однією сім'єю і ведення ними спільного господарства.
Мотиви окремої думки
21. Не вдаючись в оцінку доведеності факту проживання позивачки однією сім'єю з військовослужбовцем, який загинув під час захисту Батьківщини від збройної агресії рф, уважаю, що Верховний Суд при розгляді цієї справи безпідставно оминув увагою питання можливості встановлення такого факту в позовному провадженні та, як наслідок, аспекти ефективності й належності обраного позивачкою способу захисту
22. У цьому контексті необхідно нагадати, що чинним цивільним процесуальним законодавством визначено три окремі порядки розгляду цивільних справ: наказне, позовне (загальне або спрощене) та окреме провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
23. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України).
24. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
25. Натомість основним завданням позовного провадження є вирішення цивільно-правових спорів із дотриманням засад диспозитивності та змагальності.
26. Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку про те, що така правова конструкція, як встановлення факту, що має юридичне значення, притаманна насамперед інституту окремого провадження, у якому встановлення юридичних фактів з метою створення умов для реалізації особистих прав особи є його основним завданням.
27. На користь цього висновку свідчать приписи пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, згідно з яким у порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
28. Водночас у позовному провадженні встановлення певного факту, що має юридичне значення, традиційно відбувається на етапі дослідження судом фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Встановлення судом у позовному провадженні таких фактів / обставин, як правило, не має самостійного значення та є передумовою (підставою) для задоволення або відхилення матеріально-правової вимоги, яка складає безпосередній предмет позову.
29. У доктрині процесуального права підставами позову визначають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому вочевидь предмет позову та підстави позову не можуть бути ототожнені.
30. Відтак до підстав цивільного позову можна віднести юридичний факт або їх сукупність, які у спірних правовідносин зумовлюють певні правові наслідки. До підстав позову не відносяться фактичні дані, тобто докази у справі, вони лише підтверджують наявність або відсутність тих юридичних фактів, які складають підстави позову.
31. У справі, яку переглядав Верховний Суд, позивачка пред'явила вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю зі своїм братом, ведення ними спільного господарства та наявності в них спільних прав і обов'язків, а також вимогу про визнання її членом сім'ї ОСОБА_3 , яка, по суті, охоплюється попередньою вимогою позову.
32. Тобто у цій справі склалася ситуація, за якої предметом позову (матеріально-правовою вимогою) є підтвердження певних юридичних фактів, що у позовному провадженні, зазвичай, мало б бути підставою позову (а не його предметом), тобто обставиною, якою позивачка обґрунтовує свої вимоги.
33. В оцінці обраного ОСОБА_1 у цій справі способу захисту за критеріями його правомірності та ефективності, на моє переконання, Верховний Суд мав би врахувати таке.
34. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту.
35. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом або договором матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.
36. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що так буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 зазначено, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16).
39. За загальним правилом, встановлення факту проживання осіб однією сім'єю має відбуватися в порядку окремого провадження, основною метою якого якраз і є підтвердження юридичних фактів для створення передумов для реалізації особою своїх особистих майнових або немайнових прав. Якщо ж в ході розгляду судом заяви про встановлення відповідного юридичного факту буде встановлено наявність спору про право, то це є підставою для роз'яснення заявникові права на звернення до суду в порядку позовного провадження.
40. Суди в цій справі встановили, що ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків із братом
ОСОБА_3 залишено без розгляду у зв'язку з наявністю спору про право між заінтересованою особою ОСОБА_2 як дружиною ОСОБА_3 та заявницею щодо отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку із загибеллю військовослужбовця, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
41. Тому логічним наступним кроком ОСОБА_1 є звернення до суду в порядку позовного провадження. Втім, я переконана, що встановлення юридичного факту у позовному провадженні повинно пов'язуватися не лише із названою заявником метою його встановлення, а і з вирішенням реального спору про конкретне невизнане, оспорюване або порушене право позивача.
42. Необхідно нагадати, що в пунктах 41 - 44 постанов від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
43. Отже, встановлення факту, що має юридичне значення, в позовному провадженні, є саме підставою позову, а не його предметом. Порушивши перед судом питання про встановлення юридичного факту, заявник має передати на вирішення цього суду конкретний правовий спір, вирішення якого буде спрямоване на захист невизнаних, порушених чи оспорених прав позивачки.
44. Визначаючи, який саме спір мала ініціювати ОСОБА_1 для захисту своїх прав, виходжу з того, що особливістю встановлення факту проживання однією сім'єю із загиблим військовослужбовцем є юридичні наслідки, які настають для заявниці, зокрема, одержання нею права на одноразову грошову допомогу в зв'язку зі смертю військовослужбовця.
45. Так, відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
46. Тому правом, яке ОСОБА_1 захищає в межах цього провадження, є право на отримання зазначеної виплати, яка передбачена для членів сім'ї військовослужбовця, інших його утриманців або осіб, зазначених в особистому розпорядженні, статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
47. Суди в цій справі встановили, що позивачка вже зверталася до органу ТЦК та СП із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку зі смертю військовослужбовця, однак рішенням Міністерства оборони України № 71 від 20 травня 2022 року заяву з документами повернуто на доопрацювання та зазначено про необхідність долучити документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 є членом сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .
48. Крім того, суди встановили й те, що дружина ОСОБА_3 - відповідачка в справі ОСОБА_2 не визнає право позивачки на отримання згаданої виплати, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не була членом сім'ї загиблого військовослужбовця.
49. Тобто наявний у ОСОБА_1 спір про право підлягає оцінці в двох вимірах: з одного боку - з органом військового управління / головним розпорядником коштів (Міністерством оборони України), який своїм рішенням уже відмовив їй у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; з іншого - з ОСОБА_2 та іншими членами сім'ї ОСОБА_3 , на права і обов'язки яких впливає віднесення позивачки до складу сім'ї загиблого військовослужбовця.
50. У першому випадку з моменту звернення до суб'єкта владних повноважень із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 вступила в публічно-правові відносини з державою в особі органів Міністерства оборони України щодо отримання відповідної виплати.
51. Після завершення таких відносин і прийняття Міністерством оборони України рішення про відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачка була вправі оскаржити таке рішення в порядку адміністративного судочинства в тому числі з тих підстав, що вона є членом сім'ї ОСОБА_3 .
52. Втім, таке рішення суб'єкта владних повноважень ОСОБА_1 не оскаржувала. Можна припустити, що така поведінка заявниці обумовлюється насамперед тим, що саме інші члени сім'ї її загиблого брата, зокрема його вдова - ОСОБА_2 , не визнають її право на отримання одноразової грошової допомоги.
53. Оскільки у позивачки відсутній публічно-правовий спір з державою в особі органу військового управління та з урахуванням наявності інших заінтересованих осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги, можна констатувати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний цивільно-правовий спір щодо права на частку одноразової грошової допомоги в зв'язку зі смертю військовослужбовця, оскільки така виплата розподіляється між усіма особами, які мають право на її отримання.
54. Водночас у цій справі жодної вимоги, крім встановлення юридичного факту, позивачка до ОСОБА_2 не пред'явила, тобто не передала на вирішення суду цивільно-правовий майновий спір.
55. Необхідно наголосити, що матеріали справи не містять відомостей про те, що Міністерство оборони України заперечує право вдови військовослужбовця (та їхньої спільної дитини) на отримання одноразової грошової допомоги. Тобто саме ОСОБА_2 є тією особою, яка може претендувати на отримання передбаченої державою виплати, на яку також претендує і позивачка.
56. За наявності категоричних заперечень відповідачки проти отримання ОСОБА_1 згаданої одноразової грошової допомоги встановлення в такій ситуації факту, що має юридичне значення, як констатація певної обставини об'єктивної дійсності саме по собі не здатне забезпечити захист або поновлення суб'єктивного права особи у позовному провадженні, у зв'язку з чим не відповідає завданням цивільного судочинства.
57. Натомість ОСОБА_1 мала пред'явити позов до ОСОБА_2 (яка діятиме в своїх інтересах та інтересах їх спільної з ОСОБА_3 дитини) про стягнення належної їй (на її переконання) частини одноразової грошової допомоги.
58. З огляду на викладене переконана, що у Верховного Суду були всі підстави для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Білої У. М., скасування рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2025 року й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.
Суддя: О. В. Ступак