05 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1879/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025
(головуючий - Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
у справі №914/1879/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В»
до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності
про стягнення грошових коштів у сумі 136 583,96 грн,
У 2025 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про стягнення заборгованості в сумі 136 583,96 грн, з яких 113 624,92 грн - інфляційні втрати, 22 959,04 грн 3% річних у період з 04.07.2024 по 05.04.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що між сторонами було укладено договір про закупівлю №238 від 03.04.2024 та відповідач прострочив виконання зобов'язання в частині своєчасної оплати за договором.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі №914/1879/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Львівського державного університету безпеки життєдіяльності на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» 113 624,92 грн інфляційного збільшення та 21 130,70 грн 3% річних. В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі №914/1879/25 рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі № 914/1879/25 в частині задоволених позовних вимог скасовано, прийнято нове судове рішення в цій частині. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено повністю. Судовий збір за подання позову у справі залишити за позивачем. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.09.2025 у справі № 914/1879/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.
07.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі №914/1879/25.
Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2026 у справі №914/1879/25 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі №914/1879/25 повернуто.
16.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі №914/1879/25 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2026 для розгляду справи №914/1879/25 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Мамалуй О.О., Баранець О.М.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.02.2026 №32.2-01/94, у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №914/1879/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2026 для розгляду справи №914/1879/25 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Баранець О.М., Губенко Н.М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В», Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн.
У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі №914/1879/25 є стягнення 136 583,96 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2025 рік - 302 800,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.
Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваного судового рішення, які передбачені пп. пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, правильне застосування норм процесуального права, а саме положень ст. 191 ГПК України ті їх унормування (чіткий правовий висновок Верховного Суду) у тих випадках коли укладання мирових угод здійснюється саме в межах предмета спору (заявлених позовних вимог) без виходу за їх межі, в подальшому унеможливить різне застосування вказаних положень норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції становить значний суспільний інтерес. Зазначає, що розгляд даної справи має значний суспільний інтерес для правозастосовного та однакового застосування положень ГПК України в правовідносинах щодо стягнення в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань 3% річних та індексу інфляції при затвердженні судами мирових угод в межах основної суми заборгованості.
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судом під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Крім того, посилання скаржника, що справа №914/1879/25 становить значний суспільний інтерес визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовим рішенням суду попередньої інстанції і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про значний суспільний інтерес.
Суд зазначає, що незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття такого рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки предметом спору у справі №914/1879/25 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі №914/1879/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки Верховний Суд дішов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-В» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 у справі №914/1879/25.
2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
Н.М. Губенко