03 лютого 2026 року м. Харків Справа № 917/1544/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Демідова П.В.,
за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (вх.№2559П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 (рішення ухвалено суддею Мацко О.С. в приміщенні Господарського суду Полтавської області 10.11.2025, повне рішення складено 10.11.2025) у справі №917/1544/25
за позовною заявою Дніпровського державного медичного університету, 49044, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, код ЄДРПОУ 02010681,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», 37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134 км., код ЄДРПОУ 25392923,
про стягнення 42670,80 грн
Дніпровський державний медичний університет звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про стягнення 42670,80 грн заборгованості за договором про закупівлю №14 від 01.12.2023 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків в частині поставки палива на вищезазначену суму.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1544/25 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (37043, Полтавська обл., Лубенський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134 км, код ЄДРПОУ 25392923) на користь Дніпровського державного медичного університету (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, код ЄДРПОУ 02010681) 42670,80 грн проведеної оплати за недоотримане паливо за договором про закупівлю №14 від 01.12.2023 р; 3028,40 грн судового збору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить поновити ТОВ «Гарант Ойл Групп» в порядку ч. 2 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 року у справі №917/1544/25; на час апеляційного провадження зупинити дію вищезазначеного рішення; розглядати апеляційну скаргу ТОВ «Гарант Ойл Групп» в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 року у справі №917/1544/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Дніпровського державного медичного університету відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін, чим порушено норми процесуального права. Водночас, відповідач, вважає безпідставною і відмову місцевого господарського суду у задоволенні його клопотання про залучення третьої особи і разом з рішенням оскаржує ухвалу Господарського суду Полтавської області від 24.09.2025, якою було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Гарант Ойл Групп» про залучення третьої особи до участі у справі та проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
На думку відповідача, він повністю та належним чином виконав свої зобов'язання перед позивачем по договору №14 від 01.12.2023 та поставив йому товар у передбачений договором строк, кількості та номенклатурі, і з боку позивача жодних претензій щодо отриманого за вищевказаними видатковими накладними товару не було, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а висновки суду першої інстанції про те, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 01.12.2023 №Рн 231201/033 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, здійснені без врахування положень п.5.1, п. 5.6, 9.1 договору №14 від 01.12.2023, є безпідставними.
Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивач протягом строку дії договору №14 від 01.12.2023, визначеного у п. 9.1, - до 31.12.2023 жодного разу не звертався до ТОВ «Гарант Ойл Групп» з вимогою про його розірвання внаслідок порушення умов, в тому числі в частині поставки товару, що свідчить про належне виконання ТОВ «Гарант Ойл Групп» його умов.
ТОВ «Гарант Ойл Групп» зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що за умовами укладеного між сторонами договору, відповідачем постачались талони АЗС бренду «БРСМ-НАФТА», а не бренду АЗС «АВІАС». Відповідач стверджує, що по договору №14 від 01.12.2023 постачались, зокрема, талони мережі АЗС бренду «БРСМ-НАФТА» і вказане підтверджується листом позивача №103 від 25.03.2024, яким останній звертався до відповідача про продовження строку дії талонів такого бренду.
Також заявник зазначає, що саме позивач, заявляючи вимогу про стягнення суми 42670,80 грн, як вартості не отриманого палива на умовах договору №14 від 01.12.2023, зобов'язаний був довести, що у нього були перешкоди в його отриманні за довірчими документами.
За доводами відповідача, додані до позову талони були придбані не у ТОВ «Гарант Ойл Групп», а у ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» по договору №0904-СК-Д в межах закупівлі №UA-2024-12-16-013697-a. Так, відповідач посилається на відомості з офіційного сайту держзакупівель (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-16-013697-a), з якого вбачається, що замовник (позивач) у грудні 2024 року закуповував талони мережі АЗС бренду «АВІАС» на бензин А-95 у їх емітента та власника/управителя такої мережі - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі №917/1544/25 для розгляду справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (вх.№2559П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1544/25, встановлено учасникам справи строк по 09.01.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.02.2026.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» адвоката Голубка Андрія Вадимовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Постановлено, судові засідання у справі №917/1544/25 проводити за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» адвоката Голубка Андрія Вадимовича за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
08.01.2026 від Дніпровського державного медичного університету надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, та зазначає, що відповідачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на спростування обставин відсутності на автозаправних станціях «ABIAC» відповідної кількості палива та неможливості отримання його за талонами, а на офіційному сайті АЗС «АВІАС» відсутня інформація про працюючі АЗС на території України. Позивач також зазначає, що ТОВ «Гарант Ойл Групп» проігнорувало його претензію №01-26/796/13 від 16.04.2025 з приводу здійснення рівнозначної заміни талонів на АЗС «АВІАС», або перерахування заборгованості за невиконаними зобов'язаннями на суму 42670,80 грн. До відзиву надає такі докази: копію рішення Господарського суду Запорізької області від 10.10.2025 у справі №908/2439/25 та копію протоколу №621003 проведення електронних торгів.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026 у зв'язку з відпустками судді Лакізи В.В. та судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Демідова П.В.
03.02.2025 позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника у зв'язку з неможливістю проведення відеоконференції, в якому, зокрема, просить здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами та доказами.
У судовому засіданні об 11:00 год при перевірці статусу підключення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» адвоката Голубка А.В. до підсистеми відеоконференцзв'язку було встановлено, що обліковий запис учасника перебував у статусі «Офлайн». В телефонному режимі представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» адвокат Голубок А.В. повідомив секретаря судового засідання про відсутність можливості вийти на зв'язок через відсутність світла та просив розглядати справу без його участі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку та завчасно.
Враховуючи, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 відповідача попереджено, що у відповідності до ч. 5 статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, беручи до уваги, що ухвалою суду від 22.12.2025 явка представників сторін до судового засідання не визнавалась обов'язковою; представники сторін висловили доводи, вимоги та заперечення в письмовому вигляді, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Щодо нових доказів, доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав може порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому, сама лише необхідність підтвердження під час апеляційного перегляду справи певних обставин, на які посилається позивач, не є об'єктивною та поважною причиною для долучення нових доказів, які не надавалися на час розгляду справи в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія не приймає до розгляду додаткові докази, як такі, що подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
Таким чином, додані до відзиву на апеляційну скаргу докази не судом враховуються під час розгляду апеляційної скарги, оскільки подані без обґрунтування неможливості їх надання до суду першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.
01.12.2023 між Дніпровським державним медичним університетом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» було укладено договір №14 (а.с. 6-11).
Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник (ТОВ «Гарант Ойл Групп») зобов'язувався поставити у власність покупця (Дніпровський державний медичний університет) товар (бензин А-95 (талони), код номенклатурної позиції ДК 021:2015:09132000-3 «безин»), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар.
У специфікації, що додається до договору № 14 від 01.12.2023 р. та є його невід'ємною частиною (а.с. 12), сторони узгодили поставку 1500 літрів бензину А-95 по талонам вартістю 79020,00 грн.
На виконання зазначених умов договору №14 від 01.12.2023 відповідач передав у власність позивача талони на бензин А-95 в кількості 1500 л на суму 79020,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Рн231201/033 від 01.12.2023 р. (а.с. 18), підписаною сторонами, що визнається ними.
Згідно з розділом 5 договору передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талону.
Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за договором у разі неотримання покупцем товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Талони повинні мати термін дії необмежений або не менше 12 місяців з дати укладання договору з постачання товару, з можливістю безкоштовного подальшого обміну терміном не менше 24 місяців з дати взяття постачальником зобов'язань за цим договором. У разі зміни зовнішньої форми талонів замовник (уповноважена особа замовника) здійснює обмін талонів у постачальника безпосередньо під час їх пред'явлення за місцем використання на таку саму кількість, того ж номіналу та такого ж асортименту без додаткової оплати замовником на інші (нової форми) талонів.
Талони повинні бути єдиного зразка та містити назву або бренд АЗС, на яких буде здійснюватися відпуск палива та повинен співпадати з брендом АЗС.
Період поставки товару: з дати підписання договору по 31.12.2023 р.
Пунктом 9.1 договору №14 від 01.12.2023 визначено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Позивач стверджує, що в порушення умов договору відповідачем здійснено передачу палива частково, а саме - не передано пального на суму 42670,80 грн.
У зв'язку з викладеним позивач звертався до відповідача з претензією № 01-26/796/13 від 16.04.2025 р. (а.с. 25-26), у якій просив здійснити рівнозначну заміну талонів, які надані на АЗС «АВІАС» на інші талони діючих АЗС, а в разі неможливості здійснити заміну перерахувати заборгованість за невиконаними зобов'язаннями у сумі 42670,80 грн на розрахунковий рахунок Дніпровського державного медичного університету.
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» про стягнення 42670,80 грн проведеної оплати за недоотримане паливо за договором про закупівлю №14 від 01.12.2023.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею пальним, покладено обов'язок щодо належного обліку розрахункових документів, що підтверджують проведення операцій (зокрема, фіскальних чеків). Проте, відповідачем, всупереч вимогам ст. 13 ГПК України, не було надано жодних доказів на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» було відпущено позивачу паливо на повну суму оплачених ним талонів, а також не було заявлено жодних клопотань про витребування таких доказів від інших осіб (звітів, розрахункових документів, інформації контролюючих органів тощо). Докази того, що додані до позову талони були придбані у ТОВ «Інкам Фінанс» по укладеному з ним договору поставки в матеріалах справи також відсутні.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини 1,2 статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 667 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гарант Ойл Групп» було передано позивачу талони на бензин А-95 у кількості 1500 л загальною вартістю 79020,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 01.12.2023 №Рн 231201/033.
Пунктами 5.2.1, 5.2.2, 5.2.3 договору передбачено, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талону. Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні. Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Отже, за змістом договору, його кінцевою метою є отримання замовником саме палива, а не лише талонів (як стверджує заявник апеляційної скарги), тому надані постачальником талони мають повною мірою забезпечувати можливість досягнення цієї мети.
Згідно з частиною 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція), талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Згідно з пунктом 10.3.3.1 Інструкції форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається в змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2. Інструкції).
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.
Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442 розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Виходячи з наведених норм, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що підписання сторонами видаткової накладної від 01.12.2023 року №Рн 231201/033 (всупереч доводам відповідача) не свідчить про поставку ним Дніпровському державному медичному університету пального за довірчими документами, оскільки фактично позивачу передані талони на бензин А-95, які надають йому право на отримання відповідної кількості попередньо оплаченого товару (бензину) за договором в майбутньому на визначених сторонами АЗС.
Зі змісту укладеного договору випливає, що з моменту передання талонів позивач набув лише право на отримання пального в обсягах, зазначених у видатковій накладній; а передача талонів не звільняє відповідача від обов'язку поставити придбаний товар (бензин).
В даному випадку, сторонами не оспорюється факт придбання позивачем у відповідача талонів на пальне бензину А-95 у передбаченій специфікацією до договору №14 від 01.12.2025 кількості.
Проте, відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку з приводу того, що талони, за якими припинено відпуск та які долучені до позову є тими, які були придбані позивачем за договором №14 від 01.12.2023
За твердженням ТОВ «Гарант Ойл Групп» на умовах договору №14 від 01.12.2023 ним постачались талони АЗС бренду «БРСМ-НАФТА», а не бренду АЗС «АВІАС». Вказане відповідач підтверджує, зокрема, листом Дніпровського державного медичного університету №103 від 25.03.2024, яким відповідач просить ТОВ «Гарант Ойл Групп» продовжити термін дії талонів А-95 Євро plus, які були придбані згідно договору №14 від 01.12.2023. У листі зазначено, що до нього додаються скан-копії талонів. Так, відповідачем разом з відзивом на позов до вищезгаданого листа додані скан-копії талонів на пальне А-95 Євро plus АЗС «БРСМ-НАФТА». Додані позивачем до позову копії талонів бренду АЗС «БРСМ-НАФТА» у своїй назві містять лише «А95», без зазначення Євро plus, а отже це талони, які мають іншу назву пального.
Відповідач також зауважує, що за результатами проведеного тендеру позивач у грудні 2024 року здійснював закупку талонів мережі АЗС бренду «АВІАС» на бензин А-95 у іншого постачальника ТОВ «Інкам Фінанс». А тому, за твердженням відповідача талони за якими припинено відпуск та які долучені до позову АЗС «АВІАС» є не тими талонами, які були придбані у ТОВ «Гарант Ойл Групп».
В свою чергу, позивач зазначає, що ним у відповідача були придбані талони на пальне мережі АЗС бренду «АВІАС», які долучені до позовної заяви. Позивачем також не заперечується факт придбання талонів на пальне у ТОВ «Інкам Фінанс», проте він стверджує, що додані ним до позову талони отримані у ТОВ «Гарант Ойл Групп». Позивач зазначає, що між Дніпровським державним медичним університетом та ТОВ «Інкам Фінанс» вже існував окремий судовий спір з приводу талонів, який був вирішений Господарським судом Запорізької області.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами у видатковій накладній від 01.12.2023 року №Рн 231201/033 про передачу покупцю бензину А-95, за талонами, обсягом 1500 л, не ідентифіковано ці довірчі документи на відпуск пального.
В підписаній сторонами специфікації до договору від 01.12.2023 №14 і в самому договорі також не визначено ідентифікаційних ознак довірчих документів (талонів), як і не вказано їх форму, зміст, бланк, номінал талонів, бренд виробника, назву АЗС, на якій вони можуть бути отримані.
У додатку №2 до договору №14 від 01.12.2023, який містить перелік АЗС по місту Дніпро та Дніпропетровської області, на яких підлягали отоваренню придбані позивачем талони, визначено, зокрема, як АЗС «АВІАС», так і АЗС «БРСМ-НАФТА».
Як зазначалося, відповідно до абзацу 2 пункту 5.5. договору талони повинні бути єдиного зразка та містити назву або бренд АЗС, на яких буде здійснюватися відпуск палива, та повинен співпадати з брендом АЗС.
Дослідивши також додані позивачем копії талонів, колегія суддів зазначає, що вони між собою відрізняються за змістом та формою. Так, талони на двох сторінках (а.с. 22 та 24) мають номінал картки « 30 А95 015», в них зазначено: «перелік офіційних місць продажу та умови договору оферти розміщено на avіas.com.uа. Увага! Перевірте цілісність захисного голографічного покриття. У разі пошкодження паливо на АЗС не відпускається. Для перевірки дійсності картки надішліть SMS на номер 7440 з її серійним номером».Натомість, на талонах на ще одній сторінці (а.с. 23) зазначено: « 15 л А95 Україна» і міститься напис: «купуйте картки тільки в офіційних пунктах продажу. Компанія не несе відповідальності за дійсність карток, придбаних в інших місцях. За будь-якою допомогою зверніться до пункту продажу або на гарячу лінію». Зазначено також «avіas.uа». Тобто, позивачем надані копії паливних талонів бренду «АВІАС» різного зразка. При цьому, жодні докази не підтверджують надання їх позивачу саме відповідачем.
Колегія суддів бере до уваги доводи заявника апеляційної скарги, з приводу того, що копії талонів бренду «АВІАС», які долучені позивачем до позову, не мають строку дії (є безстроковими), а копії талонів бренду «БРСМ-НАФТА», які надані відповідачем, та який стверджує, що вони були додані до листа №103 від 25.03.2024, мають строк використання до 23.02.2024. Отже, у разі придбання у відповідача безстрокових талонів бренду АЗС «АВІАС» у позивача була б відсутня необхідність звертатись з листом №103 від 25.03.2024 про продовження їх дії , оскільки їх строк необмежений.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що державні органи та інші замовники використовують електронну систему Prozorro для оголошення тендерів на закупівлю товарів, робіт і послуг, що базується на принципах конкуренції та економічної ефективності. Закупівлі проводяться виключно при виникненні потреби, яка має бути документально підтверджена, та з дотриманням законодавчих вимог. Дніпровський державний медичний університет є державним закладом вищої освіти має і проводити тендерні закупки за дійсною необхідністю.
Водночас, при наявності невикористаних талонів, які за твердженням позивача він придбав у 2023 році у ТОВ «Гарант Ойл Групп», 25.03.2024 Дніпровський державний медичний університет звернувся до відповідача з листом з приводу продовження терміну дії талонів, проте у грудні 2024 року позивач оголосив новий тендер на закупівлю, зокрема, бензину А-95 в кількості 320 літрів, що додатково викликає у суду обґрунтовані сумніви у тому, що залишки невикористаних талонів дійсно були закуплені позивачем саме у відповідача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20, зазначено, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити, що невикористані талони, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, були отримані ним саме від ТОВ «Гарант Ойл Групп» згідно договору №14 від 01.12.2023. А відтак, колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого господарського суду про високу вірогідність та доведеність позивачем таких обставин і відповідно наявність підстав для задоволення позову.
Відносно доводів заявника апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема, приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в ухвалі від 24.09.2025 розглянув клопотання ТОВ «Гарант Ойл Групп» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та залишив його без задоволення, виклавши належне обґрунтування підстав такої відмови.
Частинами 5, 6 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Отже, питання про розгляд справи в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не залежить від волевиявлення осіб, які беруть участь у справі, а залежить від конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верхового Суду від 07.11.2022 у справі № 905/3553/15.
Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 1 ст. 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до п. 1 ч. 5, ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028,00грн.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа підлягає розгляду тільки у порядку спрощеного позовного провадження.
Необхідність розгляду даної справи з повідомленням (викликом) сторін відповідач обумовлює необхідністю дослідження всіх обставин справи саме за участю сторін та надання ними відповідних пояснень з метою встановлення дійсних обставин справи.
Зважаючи на те, що предметом позову у цій справі є стягнення грошової суми в розмірі 42670,80 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що підставою виникнення заборгованості є невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки, при цьому наявні у справі докази, надані сторонами суду, є достатніми для вирішення справи, тобто характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі встановлюються на підставі письмових та/або електронних доказів і не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що клопотання відповідача про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не підлягало задоволенню.
Отже, розгляд вказаної справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження відповідає вимогам процесуального законодавства.
При цьому, в апеляційній скарзі не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали відповідачу викласти свою позицію та надати докази на спростування заявлених позивачем вимог в порядку спрощеного розгляду справи.
Окрім того, Східним апеляційним господарським судом було призначено розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні та надано учасникам справи можливість реалізувати своє право на особисту участь у ньому та висловлення власної позиції, чим забезпечено фундаментальні конституційні принципи гласності, змагальності та права на справедливий суд гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення в порядку розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги щодо незалучення судом першої інстанції у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», колегія суддів зазначає таке.
Статтею 50 Господарського процесуального кодексу України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Обґрунтовуючи необхідність залучення третьої особи до участі у справі, відповідач посилався на те, що із загальнодоступних та відкритих відомостей з офіційного сайту держзакупівель за посиланням https://prozorro.gov.ua вбачається, що позивач у грудні 2024 року закуповував талони мережі АЗС бренду «АВІАС» на бензин А-95 у їх емітента та власника/управителя такої мережі, а саме - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» по договору №0904-СК-Д в межах закупівлі № UA-2024-12-16-013697-a, (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-16-013697-a). Тобто, відповідач зазначає, що позивач має договірні відносини з ТОВ «Інкам Фінанс» щодо закупівлі талонів мережі АЗС бренду «АВІАС» на бензин А-95.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем жодним чином не обґрунтовано, як рішення у даній справі (у якому суд даватиме оцінку доводам щодо виконання/невиконання договірних зобов'язань, що виникли між позивачем та відповідачем) вплине на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс». Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для залучення до участі у справі вказаної відповідачем третьої особи та відмови у вказаному клопотанні.
За положеннями ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у позові.
Керуючись статтями 269, 270, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2025 у справі №917/1544/25 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Дніпровського державного медичного університету (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 9, код ЄДРПОУ 02010681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп» (37043, Полтавська обл., Пирятинський р-н, шлях Київ-Харків, корпус 134КМ, код ЄДРПОУ 25392923) 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя П.В. Демідова