79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" лютого 2026 р. Справа №914/1660/25
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Зварич О.В.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чигиринська 1, 3, 5» від 15.10.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/3021/25 від 16.10.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 (повний текст
рішення складено 26.09.2025, суддя Запотічняк О.Д.)
у справі № 914/1660/25
за позовом: Львівського міського комунального підприємства
“Львівтеплоенерго» (надалі ЛМКП “Львівтеплоенерго»), м. Львів
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чигиринська
1, 3, 5» (надалі ОСББ “Чигиринська 1, 3, 5»), м. Львів
про: встановлення сервітуту,
з участю представників:
від позивача: Трофимчук О.В.;
від відповідача: Булат Н.О.
ЛМКП “Львівтеплоенерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСББ “Чигиринська 1, 3, 5» про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води для житлового будинку за адресою: вул. Чигиринська, 1, 3, 5, м. Львів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» будівлі підлягають обов'язковому оснащенню вузлами комерційного обліку з дотриманням будівельних норм і правил, а у разі перешкод з боку співвласників оператор має право вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі (ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону у відповідності до ст. 402, 404 ЦК України). Повідомлення ОСББ «Чигиринська 1, 3, 5» здійснено шляхом публікації на офіційному веб-сайті та листами, зокрема від 31.01.2024 і 05.05.2025. 04.07.2024 позивачем зафіксовано недопуск працівників до місць монтажу, що унеможливило виконання імперативної норми закону іншим способом. З огляду на публічно-корисну мету, мінімальний обсяг втручання у спільне майно та покладення витрат на оператора, позивач бажає установити сервітут безстроково і безоплатно.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1660/25 позовні вимоги задоволено повністю. Встановлено Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» безстроковий та безоплатний сервітут на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води згідно паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку за адресою: вул.Чигиринська, 1,3, 5 м. Львів. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чигиринська 1-3-5» на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 2 422, 40 грн. судового збору.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будівель, серед яких будинки за адресами вул.Чигиринська, 1; 3; 5. Водночас, в матеріалах справи наявні акти від 04.07.2025 про недопущення до будівель, розташованих за адресами вул. Чигиринська, 1, 3, 5. Судом констатовано, що встановлення зазначеного сервітуту не нанесе збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, що спрямовані на виконання приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» за наявності заперечень відповідача, є неможливим в інший спосіб. Крім того, встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку, передбачене приписами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСББ “Чигиринська 1, 3, 5» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Скаржник вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На переконання скаржника, ОСББ не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки не є власником майна, а здійснює лише управлінські функції. Зауважує, що співвласники квартир та нежитлових приміщень є власниками спільного майна, і саме вони шляхом прийняття рішення на загальних зборів можуть надати ОСББ дозвіл на встановлення сервітуту. ОСББ самостійно не наділене правом приймати такі рішення, так само як і управитель. Скаржник зазначає, що позивач не дотримався процедури повідомлення та узгодження умов встановлення вузла комерційного обліку, визначеної пунктами 5, 7, 11 Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку, затвердженого наказом Мінрегіону №206 від 09.08.2018, та статтею 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Наголошує, що встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту є надмірним обмеженням права спільної власності, оскільки фактично створює постійне обтяження частини спільного майна без визначення строку дії чи можливості його перегляду. Судом першої інстанції безпідставно відхилено аргументи відповідача щодо необхідності дотримання будівельних норм при встановленні вузла комерційного обліку. Окрім того, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не враховано, що у позові не зазначеного конкретного місця встановлення вузла обліку у кожному будинку, що є невизначеністю об'єкта щодо якого встановлюється сервітут.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає такі безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, ухваленим при повному та всебічному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ створюється саме як юридична особа для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. ОСББ є уповноваженим суб'єктом у правовідносинах щодо спільного майна, включаючи встановлення обтяжень. Обов'язок оснащення будівель вузлами комерційного обліку передбачений Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач діяв на виконання імперативної норми зазначеного Закону. Позивач наголошує, що вжив усіх розумних заходів для інформування та узгодження здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будівель, серед яких будинки за адресами вул. Чигиринська, 1, 3, 5. Твердження скаржника щодо ненадання проектної документації, спростовуються листом від 20.05.2024, яким було надано проект за адресою: м.Львів, вул.Чигиринська,1. Проектна документація за адресами: м. Львів, вул.Чигиринська, будинки 3, 5, мала бути виготовлена позивачем після обстеження, яке відповідач відмовлявся надавати до проведення зборів. Відтак, позивач не міг узгодити технічні деталі та надати фінальний паспорт вузла (протокол), оскільки його представників не допускали до приміщень для обстеження та монтажу. Позивач зауважує, що цей сервітут встановлюється не з комерційною метою позивача, а на виконання прямої імперативної норми Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». При цьому встановлення строкового сервітуту змусило б позивача кожні кілька років звертатися до суду для його поновлення. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ОСББ «Чигиринська 1, 3, 5» - без задоволення.
28.11.2025 представник ОСББ «Чигиринська 1, 3, 5» через систему «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції клопотання (вх. № ЗАГС 01-04/9043/25 від 28.11.2025) про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Заявник зазначає, що ст. 20 ГПК України передбачає вичерпний перелік справ, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієїстатті), та інші справи у визначених законом випадках. Тобто, законодавець чітко визначає, що розгляду в господарському суді підлягають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не здійснює господарської діяльності. Окрім того, ОСББ не є власником майна, яке підлягає обтяженню, а отже, є неналежним відповідачем у спорі про встановлення сервітуту.
03.12.2025 ЛМКП «Львівтеплоенерго» через систему «Електронний суд» подало заперечення (вх. № ЗАГС 01-04/9206/25 від 03.12.2025) на клопотання про закриття провадження у даній справі, в яких просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання. Позивач зазначає, що спір виник не з підстав права власності на квартири фізичних осіб, а з підстав виконання імперативних вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» щодо забезпечення доступу Оператора зовнішніх інженерних мереж (позивача) до спільного майна будинку (вводів інженерних мереж) для встановлення вузла обліку. Оскільки ОСББ є управителем/балансоутримувачем цього майна і стороною, яка фактично чинить перешкоди (або не надає згоди) юридичній особі позивача, даний спір між двома юридичними особами (ЛМКП та ОСББ) підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства. Сервітут вимагається встановити не на приватні квартири, а на спільне майно (місця вводу мереж, підвальні приміщення, стіни тощо), управління яким здійснює саме ОСББ. Вимога відповідача позиватися до всіх співвласників окремо є процесуальним зловживанням, спрямованим на унеможливлення виконання вимог Закону. Встановлення загальнобудинкового лічильника стосується будинку як цілісного об'єкта, інтереси якого представляє створена для цього юридична особа - ОСББ.
Щодо поданого представником відповідача клопотання про закриття провадження у даній справі, колегія суддів враховує наступне.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Приписами статті 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів та уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами.
Згідно із ч. 1 названої статті Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється як юридична особа для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Хоча ОСББ є неприбутковою організацією, воно виступає самостійним учасником господарських відносин (укладає договори з надавачами послуг, розпоряджається коштами, управляє майном).
Отже, з врахуванням наведеного, спір між Оператором зовнішніх інженерних мереж (позивачем) та юридичною особою, яка здійснює управління будинком (відповідачем), щодо забезпечення доступу Оператора зовнішніх інженерних мереж (позивача) до спільного майна будинку (вводів інженерних мереж) для встановлення вузла обліку на виконання імперативних вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» має господарсько-правовий характер (суб'єктний склад - юридичні особи). ОСББ є належним відповідачем як суб'єкт, уповноважений законом управляти спільним майном, щодо якого встановлюється сервітут.
Посилання заявника на справу № 914/1125/24 є нерелевантним, оскільки у вказаній справі відповідачем виступало ЛКП (управитель, призначений органом місцевого самоврядування або обраний за конкурсом), яке має іншу правову природу, ніж ОСББ. ОСББ - це орган, створений самими власниками для представництва їхніх спільних інтересів. Встановлення загальнобудинкового лічильника стосується будинку як цілісного об'єкта, інтереси якого представляє створена для цього юридична особа - ОСББ.
Відтак, колегія суддів не вбачає правових підстав для закриття провадження у справі № 914/1660/25 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Позивач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» є Оператором зовнішніх інженерних мереж та виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води у м. Львові.
Будинки за адресами: м. Львів, вул. Чигиринська, 1; 3; 5 перебувають у спільній власності співвласників та управляються одним об'єднанням - Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чигиринська 1, 3, 5».
На офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» було розміщено інформацію про намір обладнати будинки вузлами комерційного обліку гарячої води.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» скеровувало на адресу ОСББ листи-повідомлення від 31.01.2024 №№: 09-1196-01/24, 09-1197-01/24, 09-1198-01/24 та від 05.05.2025 № 44-4913-05/25 про намір встановлення вузлів комерційного обліку на гаряче водопостачання та організацію доступу для їх встановлення.
22.03.2024 ОСББ надало відповідь, у якій просило надати детальну інформацію про умови функціонування вузла, його експлуатацію та технічні параметри для розгляду співвласниками.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» скерувало на адресу ОСББ «Чигиринська, 1-3-5» лист від 20.05.2024 № 09-6482-05/24 щодо надання інформації, в якому, зокрема, зазначено, що згода на встановлення вузла комерційного обліку гарячої води в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлі за адресою: вул Чигиринська, 1 надана, ЛМКП просило з дати отримання цього листа, надати відповідь про дату встановлення вузла комерційного обліку гарячої води за адресою: вул. Чгиринська, 1. Також у листі позивач просив з дати отримання цього листа надати відповідь про дату надання доступу до місця встановлення вузла комерційного обліку гарячої води в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлі за адресами: Чигиринська, 3 та вул. Чигиринська, 5 для виготовлення проектної документації.
04.07.2024 працівниками ЛМКП «Львівтеплоенерго» складено акти про недопуск виконавців робіт по встановленню загально будинкового комерційного вузла обліку гарячої води до приміщень за адресою: м. Львів, вул. Чигиринська, 1, вул. Чигиринська, 3, вул.Чигиринська, 5 для виконання робіт зі встановлення вузлів комерційного обліку.
В матеріалах справи міститься копія паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку на вул. Чигиринська, 1. Паспортів вузлів обліку гарячої води щодо будинків за адресами вул. Чигиринська, 3 та вул. Чигиринська, 5 матеріали справи не містять.
Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води для житлового будинку за адресою: вул. Чигиринська, 1, 3, 5, м. Львів.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).
Згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 3 ст. 402 ЦК України).
За своїм змістом сервітут щодо нерухомого майна визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений (ч.ч. 1, 2, 5, 6 ст. 403 ЦК України).
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
З аналізу наведених норм права вбачається, що сторонами такого правочину як сервітут щодо нерухомого майна є особа, якій необхідне право користування чужим (не власним, не своїм) майном (сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, та власник цього нерухомого майна або особа, якій власником передано право встановлювати сервітут.
Враховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, до переліку обставин, які входять до предмета доказування у даній справі, належить існування у відповідача обов'язку надати позивачу доступ до теплового вводу у будинок та забезпечити йому можливість користуватись частиною нерухомого майна будинку для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води.
Стаття 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» унормовує, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
За приписами частини 4 статті 4 названого Закону основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону (ч. 6 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
З аналізу наведених норм законодавства вбачається наявність у ОСББ повного обсягу правосуб'єктності, тобто, здатності бути учасником правовідносин: мати права та обов'язки, а також реалізувати їх через конкретні правові дії. Це комплексна юридична властивість, що включає в себе здатність мати права та обов'язки, здатність своїми діями набувати, реалізовувати права та виконувати обов'язки та здатність нести відповідальність за порушення/невиконання встановлених законом чи договором вимог.
Наведеним спростовуються твердження скаржника про те, що ОСББ не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки не є власником майна, а здійснює лише управлінські функції.
Процедура повідомлення співвласників визначається Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Порядком інформування співвласників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 444 від 06.06.2018.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол та вартість такого встановлення. Порядок такого інформування визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4 Порядку інформування оператором інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444, повідомлення доводиться до відома власників (співвласників) будівлі шляхом розміщення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого вебсайту - на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування; у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі.
Оператор забезпечує доведення до відома власників (співвласників) будівлі інформації про намір встановити вузол комерційного обліку шляхом повідомлення на паперовому носії кожного власника (співвласника) будівлі протягом тридцяти днів з дня розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту - на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі.
Днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному вебсайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого вебсайту - на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування (п. 5 Порядку).
Тобто, вказані положення Порядку встановлюють двоетапний механізм інформування власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку.
На першому етапі законодавство покладає на оператора зовнішніх інженерних мереж подвійний обов'язок щодо інформування. Оператор зобов'язаний забезпечити публічне доведення інформації шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті або, за його відсутності, на веб-сайті органу місцевого самоврядування, а також у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під'їздах будівлі. Крім того, оператор несе обов'язок індивідуального повідомлення кожного власника на паперовому носії протягом тридцяти днів з моменту публічного розміщення. Саме це індивідуальне повідомлення слугує гарантією того, що оператор виконав свій обов'язок і фізично довів інформацію до відома кожного суб'єкта, захищаючи власника від звинувачень у необізнаності.
Другий етап стосується визначення юридично значущої дати, від якої починають відраховуватися строки для реалізації прав власників (наприклад, подання пропозицій або заперечень). Встановлення єдиного "дня отримання" шляхом прив'язки до дати публічного розміщення (на веб-сайті або стенді) є необхідним для уніфікації та чіткості процесу. Такий підхід усуває ризик виникнення множинності дат початку перебігу строків, що неминуче сталося б у разі прив'язки до дати індивідуального вручення паперового повідомлення.
Незважаючи на обов'язок оператора зовнішніх інженерних мереж індивідуально повідомити кожного власника на паперовому носії, юридично визначальною для перебігу строків є дата публічного розміщення повідомлення (на веб-сайті чи інформаційному стенді). Таким чином, навіть у разі можливих недоліків індивідуального паперового сповіщення, факт публічного інформування у формі розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж ініціює перебіг встановлених строків (висновки Верховного Суду наведені у постанові від 11.11. 2025 у справі № 904/3032/24).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Порядку № 444, на офіційному сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» (https://lmkp.lte.lviv.ua) було розміщено інформацію щодо наміру позивача здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будівель, серед яких будинки за адресами вул. Чигиринська, 1; 3; 5.
Верховний Суд у постанові від 11.11. 2025 у справі № 904/3032/24, зокрема, зазначив «…Судами не встановлено обставин того, що кожного власника (співвласника) житлового будинку було повідомлено на паперовому носії протягом тридцяти днів з дня розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті позивача про намір встановити вузол комерційного обліку. Незважаючи на це, співвласники житлового будинку вважаються належним чином повідомленими про намір встановити вузол комерційного обліку, оскільки Порядком визначено, що днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, що і було зроблено позивачем. До того ж, метою цього повідомлення є доведення інформації до власника (співвласника) будівлі для того, щоб він міг реалізувати один із видів поведінки (відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»): надання згоди на встановлення вузла комерційного обліку на умовах, запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж; висловлення наміру самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку…»
Відповідно до п. 2 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оснащення вузлами комерційного обліку будівель, що на день набрання чинності цим Законом були приєднані до зовнішніх інженерних мереж і не були оснащені такими вузлами обліку, або якщо такі вузли обліку на день набрання чинності цим Законом вийшли з ладу, зобов'язаний здійснити оператор зовнішніх інженерних мереж протягом 24 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
При цьому, як слушно зауважив суд першої інстанції, встановлений законодавством строк виконання обов'язку не позбавляє право уповноваженої особи звернутися до суду з позовом про встановлення сервітуту в разі відсутності доступу до об'єкта для здійснення робіт з встановлення або обслуговування вузлів комерційного обліку.
Процедуру оснащення будівель вузлами комерційного обліку затверджено Наказом Мінрегіону від 09.08.2018 № 206 «Про затвердження Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнаннями інженерних систем для забезпечення такого обліку».
Відповідно до пункту 13 цього Порядку вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання. Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності. Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 цього Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії - в приміщенні індивідуального теплового пункту.
04.07.2024 працівниками ЛМКП «Львівтеплоенерго» складено акти про недопуск виконавців робіт по встановленню загально будинкового комерційного вузла обліку гарячої води до приміщень за адресою: м. Львів, вул. Чигиринська, 1, вул. Чигиринська, 3, вул.Чигиринська, 5 для виконання робіт зі встановлення вузлів комерційного обліку.
Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди встановленню вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку.
Матеріалами даної господарської справи підтверджено належне інформування представницького органу співвласників про намір позивача виконати вимогу Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Зокрема, відомості про намір ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будівель, серед яких будинки за адресами: м. Львів вул. Чигиринська, 1; 3; 5 розміщені на офіційному веб-сайті оператора; на адресу ОСББ «Чигиринська 1, 3, 5» направлялися листи (від 31.01.2024 та 05.05.2025), на які ОСББ надавало відповідь 22.03.2024, що свідчить про фактичну обізнаність відповідача.
Таким чином, з огляду на публічний спосіб доведення інформації, документально підтверджене листування та фактичну обізнаність відповідача, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неналежність інформування про намір ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснити обладнання вузлами комерційного обліку будівель за адресами: м. Львів вул. Чигиринська, 1; 3; 5.
Також суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження скаржника про невизначеність об'єкта сервітуту, враховуючи таке.
Як зазначалось вище, відповідно до пп. 13, 15 Порядку № 206 вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання. Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності. Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 цього Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії - в приміщенні індивідуального теплового пункту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСББ «Чигиринська 1, 3, 5» об'єднує три окремі будівлі за адресами: вул. Чигиринська, 1, 3, 5, відповідно сервітут встановлюється щодо кожної точки приєднання окремо. Як слушно зауважив суд першої інстанції, ненадання на час розгляду справи паспортів вузлів по кожній будівлі не свідчить про невизначеність предмета сервітуту, оскільки паспорти вузлів і виконавча документація формуються на стадії монтажу та введення в експлуатацію.
При цьому колегія суддів враховує, що в матеріалах справи міститься копія паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку на вул. Чигиринська, 1. Водночас позивач не міг узгодити технічні деталі та надати фінальний паспорт вузла (протокол), оскільки його представників не допускали до приміщень для обстеження та монтажу. Факт створення перешкод підтверджується актами про недопуск від 04.07.2024 складеними працівниками ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Щодо доводів скаржника про необхідність дотримання будівельних норм при встановленні вузла комерційного обліку, то як правильно зауважив суд першої інстанції, пріоритет будівельних норм враховується на стадії виконання робіт і контролю за їх відповідністю, а не права на доступ.
Конкретна технічна реалізація є наступним етапом, який буде проведено згідно «Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018р. № 206, «Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», ДБН та чинного законодавства.
Припущення скаржника про надмірність обмеження прав співвласників також не знаходять підтвердження. Сервітут має локальний характер, обмежується технічно необхідною зоною в місцях вводу (або максимально наближених до них), не позбавляє співвласників прав володіння, користування та розпорядження майном, і супроводжується обов'язком позивача відновити приміщення після виконання робіт у межах спричиненого впливу. Водночас мета встановлення вузлів комерційного обліку забезпечення точного обліку та справедливого розподілу послуг між споживачами має очевидну публічно-корисну спрямованість та відповідає принципу пропорційності втручання у право спільної власності.
Щодо строку та оплатності сервітуту місцевий господарський суд виходив з норм статті 403 ЦК України, які допускають встановлення сервітуту без визначення строку та визначають, що плата справляється, якщо інше не встановлено договором, законом або рішенням суду.
З урахуванням постійного характеру потреби в комерційному обліку, мінімального обсягу втручання та того, що витрати на встановлення та експлуатацію вузлів несе оператор, колегія суддів вважає підставним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту є розумним і пропорційним.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб зацікавленої особи для ефективного використання належного їй майна. Умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.
Встановлення зазначеного сервітуту не нанесе збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, що спрямовані на виконання приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», за наявності заперечень відповідача, є неможливим в інший спосіб.
Крім того, встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в якій обладнується вузол комерційного обліку встановлюється не з комерційною метою позивача, а на виконання прямої імперативної норми Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права та фактичних обставин даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення безстрокового та безоплатного сервітуту на обмежене користування частиною нерухомого майна (частини будівлі) для встановлення будинкових вузлів обліку гарячої води згідно паспорта вузла обліку гарячої води для житлового будинку за адресою: вул.Чигиринська, 1,3, 5 м. Львів.
Отже, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та жодним чином не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі № 914/1660/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чигиринська 1, 3, 5» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2025 у справі №914/1660/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.В. Зварич
О.С. Скрипчук