Ухвала від 06.02.2026 по справі 991/991/26

Справа № 991/991/26

Провадження 1-кс/991/997/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

06 лютого 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

захисниці - адвокатки ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001875 від 23.11.2023 року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м. Правдинськ, російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передане на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання

В обґрунтування поданого клопотання вказано, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001875 від 23.11.2023 за фактом в заволодіння належним ДП «ДГ «Іванівка» майном у вигляді вирощеної сільськогосподарської продукції урожаю 2021 року шляхом зловживання службовою особою цього державного підприємства своїм службовим становищем.

Так, детектив зазначає, що у постійному користуванні ДП «ДГ «Іванівка» перебували землі сільськогосподарського призначення на території Борзнянського району Чернігівської області загальною площею 4125,4506 га, на яких воно здійснювало діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції. Зокрема, у 2021 році посівна площа сільськогосподарських культур ДП «ДГ «Іванівка» становила 3554 га, на якій, згідно з статистичною звітністю, здійснено посів 1580 га соняшнику (загальний обсяг виробництва - 23 260 ц) та 832 га кукурудзи (загальний обсяг виробництва - 35 340 ц).

З метою посіву, вирощення, збору та реалізації соняшнику й кукурудзи у 2021 році ДП «ДГ «Іванівка» та ТОВ «Енергогазімпекс», ТОВ «ІК «Енергопартнер», ТОВ «ІК «Енергоперспектива» укладено низку договорів про проведення сільськогосподарських робіт, надання сільськогосподарських послуг та поставку сільськогосподарської продукції.

ТОВ «Енергогазімпекс» згідно із договором про надання сільськогосподарських послуг засіяло 493 га кукурудзи та 932 га соняшнику.

При цьому ДП «ДГ «Іванівка» самостійно засіяло 339 га кукурудзи та 648 га соняшнику.

Водночас, як вказує детектив, ОСОБА_7 у період не пізніше 29.09.2021, знаючи про те, що у постійному користуванні ДП «ДГ «Іванівка» перебуває значна площа земель сільськогосподарського призначення, на яких здійснено посів сільськогосподарських культур, вирішив встановити протиправний контроль над вказаним підприємством з метою заволодіння частиною врожаю соняшнику та кукурудзи 2021 року ДП «ДГ «Іванівка» та отримання прибутку.

За задумом ОСОБА_7 , для приховання відомостей про фактичний розмір урожаю ДП «ДГ «Іванівка» 2021 року його збір мав здійснюватися не пов'язаною з ДП «ДГ «Іванівка» сільськогосподарською технікою, без допущення до контролю збору відповідних працівників ДП «ДГ «Іванівка», а також поза ваговим контролем ДП «ДГ «Іванівка».

Усвідомлюючи, що реалізація злочинного плану неможлива без залучення службових осіб ДП «ДГ «Іванівка», ОСОБА_7 у період не пізніше 30.09.2021 за не встановлених досудовим розслідуванням обставин довів до відома директора ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_8 план вчинення злочину, який погодився на його виконання.

Також, усвідомлюючи, що для реалізації злочинного плану необхідний контроль за процесом збору урожаю, неофіційний облік зібраної продукції, забезпечення вивезення та відвантаження її на визначені співучасниками злочину зернові склади, ОСОБА_7 у період не пізніше 29.09.2021 залучив ОСОБА_4 до вчинення відповідного злочину, який виконував роль пособника.

Згідно із задумом, з метою приховання факту вчинення злочину відомості про фактичну (дійсну) кількість зібраного врожаю не мали бути обліковані ДП «ДГ «Іванівка», а також у подальшому у місцях зберігання зібраного урожаю - на зерновому складі ТОВ «Верітас Інвест Груп» за адресою: Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Східна, 13, та зерновому складі в с. Юсківці Миргородського р-ну Полтавської обл., а відповідні операції щодо відвантаження зерна не мали бути відображені в облікових регістрах вищевказаних юридичних осіб.

Так, ОСОБА_4 не пізніше 21.10.2021, більш точні час та місце стороною обвинувачення не встановлені, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , реалізовуючи план вчинення злочину, підшукав сільськогосподарську техніку для збору соняшнику ДП «ДГ «Іванівка» урожаю 2021 року та його вивезення без обліку на державному підприємстві.

За аналогічних обставин ОСОБА_4 підшукав вантажну автомобільну техніку з водіями, які будуть здійснювати перевезення врожаю на визначені співучасниками злочину зернові склади.

Використовуючи підшукану сільськогосподарську техніку, співучасники злочину забезпечили збір соняшнику ДП «ДГ «Іванівка» у період з 21.10.2021 до 23.10.2021. При цьому контроль збору забезпечував ОСОБА_4 , який особисто був присутній на полях державного підприємства, здійснював облік та записи кількості зібраного врожаю для подальшого інформування ОСОБА_7 .

При цьому ОСОБА_8 , діючи усупереч вимогам ч. ч. 1, 5, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на виконання розробленого плану вчинення злочину умисно не забезпечив облікування зібраного врожаю соняшнику в бухгалтерських регістрах ДП «ДГ «Іванівка».

ОСОБА_4 , продовжуючи виконання плану вчинення злочину, у період з 21.10.2021 до 23.10.2021 за допомогою підшуканих водіїв та вантажного автомобільного транспорту забезпечив збір та вивезення 990 610 кг соняшнику ДП «ДГ «Іванівка» на зерновий склад у с. Юсківці Миргородського р-ну Полтавської обл. на підставі товарно-транспортних документів, приховавши відомості про фактичну (дійсну) кількість зібраного врожаю від обліку державного підприємства.

Також ОСОБА_4 не пізніше 11.11.2021, більш точний час та місце стороною обвинувачення не встановлені, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , реалізовуючи план вчинення злочину, підшукав сільськогосподарську техніку для збору кукурудзи ДП «ДГ «Іванівка» урожаю 2021 року та її вивезення без обліку на державному підприємстві.

За аналогічних обставин ОСОБА_4 підшукав вантажну автомобільну техніку з водіями, які будуть здійснювати перевезення зерна на визначені співучасниками злочину зернові склади.

Використовуючи підшукану сільськогосподарську техніку, співучасники злочину забезпечили збір кукурудзи ДП «ДГ «Іванівка» у період з 11.11.2021 до 18.11.2021, безпосередній контроль та облік за чим здійснювався особисто ОСОБА_4 для подальшого інформування ОСОБА_7 .

При цьому ОСОБА_8 , діючи усупереч вимогам ч. ч. 1, 5, 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на виконання розробленого плану вчинення злочину умисно не забезпечив облікування зібраного врожаю кукурудзи в бухгалтерських регістрах ДП «ДГ «Іванівка».

Співучасники злочину розуміли, що для унеможливлення викриття злочину, необхідно скласти товарно-транспортні документи на перевезення кукурудзи, у яких вантажовідправником вказати не ДП «ДГ «Іванівка» (фактичного власника зерна), а юридичну особу, визначену ними.

ОСОБА_4 , маючи попередній досвід співпраці з ТОВ «Актив Інтернешинал», не пізніше 11.11.2021 вирішив без його відома використати дані вказаного суб'єкта господарювання для оформлення на нього кукурудзи ДП «ДГ «Іванівка» урожаю 2021 року.

Співучасники злочину вирішили, що соняшник ДП «ДГ «Іванівка» урожаю 2021 року необхідно вивезти на зерновий склад ТОВ «Верітас Інвест Груп», що розташований за адресою: Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Східна, 13, від імені ТОВ «Актив Інтернешинал».

ОСОБА_4 , продовжуючи виконання плану вчинення злочину, у період з 11.11.2021 до 18.11.2021 за допомогою підшуканих водіїв та вантажного автомобільного транспорту забезпечив збір та вивезення 1 453 120 кг кукурудзи ДП «ДГ «Іванівка» на зерновий склад ТОВ «Верітас Інвест Груп», що розташований за адресою: Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Бахмач, вул. Східна, 13, на підставі товарно-транспортних документів виписаних від імені ТОВ «Актив Інтернешинал», службовим особам якого не було відомо про такі господарські відносини, приховавши відомості про фактичну (дійсну) кількість зібраного врожаю від обліку державного підприємства.

Відтак, за версією слідства, ОСОБА_4 у період з 29.09.2021 до 18.11.2021, діючи спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , забезпечивши, окрім іншого, сільськогосподарську техніку для збору соняшнику ДП «ДГ «Іванівка» урожаю 2021 року, контроль збору, обліку врожаю та його вивезення на зернові склади ТОВ «Верітас Інвест Груп» та в с. Юсківці, Миргородського р-ну, Полтавської обл., своїми діями сприяв заволодінню майном ДП «ДГ «Іванівка» шляхом зловживання ОСОБА_8 своїм службовим становищем, а саме 990 610 кг соняшнику ринковою вартістю 18 128 163 грн, 1 453 120 кг кукурудзи ринковою вартістю 9 183 307,92 грн, чим спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 завдали збитків державі в особі ДП «ДГ «Іванівка» на загальну суму 27 311 470,92 грн.

Детектив зазначає, що з огляду на встановлені обставини та наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому у особливо великих розмірах.

На підтвердження обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри детектив у своєму клопотанні навів перелік доказів із зазначенням важливих для слідства обставин, які встановлені на їх підставі і які, на думку сторони обвинувачення, об'єктивно пов'язують підозрюваного зі злочином, про підозру у вчиненні якого йому повідомлено.

На переконання детектива, вказані докази є достатніми для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри і вона повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо рівня «обґрунтованості».

Також у клопотанні вказано, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

(5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

На думку детектива, встановлені під час досудового розслідування та викладені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення дають обґрунтовані підстави вважати, що інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_4 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

З огляду на тяжкість, специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 його майновий стан та особисті обставини, детектив вважає, що необхідно визначити останньому заставу в розмірі 4 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 13 312 000 гривень, адже внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання покладених на нього обов'язків.

У разі внесення застави, на думку детектива, обґрунтованою є необхідність покласти на підозрюваного ряд обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

2.Позиція учасників у судовому засіданні

Прокурор ОСОБА_3 підтримав доводи викладені в клопотанні та просив його задовільнити.

Захисниця ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим, з огляду на безпідставність викладених у повідомленій підозрі тверджень щодо нібито вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а також відсутність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення і які передбачені ст. 177 КПК України.

На переконання захисниці, належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 можливо забезпечити шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Захисниця наголосила, що ОСОБА_4 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування або суду чи будь-яким іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що підтверджується його зразковою процесуальною поведінкою з моменту того, як він дізнався про кримінальне провадження (06.06.2024 був проведений перший обшук за місцем проживання ОСОБА_4 і до теперішнього часу.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав доводи свого захисника та просив відмовити в задоволенні клопотання.

3. Мотиви та оцінка слідчого судді

Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення. До них, згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, віднесені також запобіжні заходи.

Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При цьому, ч. 3 ст. 183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 вказаної статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 вказаної статті.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити:

1) чи набула особа статусу підозрюваного?

2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення?

3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України?

4) чи наявні інші обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України?

5) чи можливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою та чи наявні відомості на переконання того, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження?

6) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави?

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, слідчий суддя, надаючи відповіді на вказані питання, приходить до таких висновків.

3.1. Щодо набуття статусу підозрюваного

На стадії досудового розслідування запобіжні заходи можуть застосовуватися тільки до особи, яка має статус підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як встановлено слідчим суддею, 04 лютого 2026 року об 11 год. 58 хв. ОСОБА_4 було затримано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України, у зв'язку з наявністю ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, що підтверджується відповідним протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.02.2026, складеного детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 2 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Письмове повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_4 04 лютого 2026 року о 21 год. 17 хв., про що в матеріалах, долучених до клопотання, міститься письмова розписка останнього про її отримання.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

3.2. Щодо наявності обґрунтованої підозри

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азербайджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з'ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_4 підозрюється в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому у особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Зі змісту клопотання та доданих до нього матеріалів, встановлено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, зокрема, за фактом незаконного заволодіння майном ДП «ДГ «Іванівка» в особливо великому розмірі.

Зокрема, в ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП «ДГ «Іванівка», діючи за попередньою змовою з народним депутатом України та службовими особами суб'єктів підприємницької діяльності, забезпечили збір та вивезення насіння соняшника та кукурудзи врожаю 2021 року, що належало державному підприємству. При цьому, зібраний врожай умисно не обліковано у бухгалтерському обліку державного підприємства, а договори купівлі-продажу або поставки вказаної сільськогосподарської продукції з ДП «ДГ «Іванівка» не укладалися.

За версією слідства, директор ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_8 , діючи спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, організував заволодіння сільськогосподарською продукцією ДП «ДГ «Іванівка», а саме соняшником та кукурудзою урожаю 2021 року, за таких обставин.

Так, не пізніше кінця вересня 2021 року ОСОБА_7 вирішив встановити протиправний контроль над діяльністю ДП «ДГ «Іванівка» з метою заволодіння частиною врожаю. Для реалізації злочинного задуму останній розробив план, який полягав у тому, щоб зібрати соняшник і кукурудзу сторонньою технікою, без участі та контролю працівників підприємства, а також поза бухгалтерським і ваговим обліком, щоб приховати фактичні обсяги зібраної продукції.

Розуміючи, що реалізація такого плану неможлива без участі керівництва підприємства, ОСОБА_7 довів свій намір до відома директора ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_8 , який погодився на його виконання. Для організації безпосереднього збору, обліку та вивезення врожаю до злочинної діяльності було залучено ОСОБА_4 , який виконував роль пособника та координатора.

За версією обвинувачення, з метою реалізації спільного умислу, ОСОБА_4 : (1) підшукував сільськогосподарську техніку для збору урожаю та вантажні автомобілі для його вивезення з полів ДП «ДГ «Іванівка» на визначені зернові склади, (2) здійснював контроль на місці під час збору урожаю, формував списки автомобілів із зазначенням кількості зібраного і вивезеного урожаю з полів ДП «ДГ «Іванівка», (3) підшукував юридичних осіб приватного права, від імені яких здійснювалося відвантаження соняшнику та кукурудзи ДП «ДГ «Іванівка» урожаю 2021 року на наперед визначені зернові склади, (4) приховував відомості про фактичну (дійсну) кількість зібраного соняшнику та кукурудзи ДП «ДГ «Іванівка» урожаю 2021 року шляхом невнесення їх до обліку ДП «ДГ «Іванівка», (5) забезпечував внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_8 , як керівника ДП «ДГ «Іванівка», (6) створював перешкоди нормальній діяльності ДП «ДГ «Іванівка», у тому числі вжити заходів для оскарження результатів конкурсу з відбору на посаду директора ДП «ДГ «Іванівка», (7) виконувати інші вказівки й доручення ОСОБА_7 з метою заволодіння урожаєм ДП «ДГ «Іванівка» 2021 року.

Так, у жовтні 2021 року співучасники забезпечили збір соняшнику із полів ДП «ДГ «Іванівка» із використанням підшуканої техніки та водіїв. Контроль за процесом збору та неофіційний облік зібраної продукції здійснював ОСОБА_4 , тоді як ОСОБА_8 умисно не забезпечив відображення фактичних обсягів урожаю у бухгалтерському обліку підприємства. У результаті було зібрано та вивезено 990 610 кг соняшнику, який доставлявся на визначені зернові склади без відображення в облікових документах державного підприємства.

Аналогічні дії співучасники вчинили у листопаді 2021 року під час збору кукурудзи. Для приховування злочину товарно-транспортні документи оформлювалися від імені стороннього суб'єкта господарювання, без відома його службових осіб, із зазначенням неправдивого вантажовідправника. У такий спосіб було зібрано та вивезено 1 453 120 кг кукурудзи, яка також не була облікована у фінансовій та статистичній звітності ДП «ДГ «Іванівка».

За версією слідства, в період з кінця вересня по середину листопада 2021 року ОСОБА_8 , діючи спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , забезпечив незаконний відпуск та вивезення зібраного врожаю соняшнику і кукурудзи без належного обліку, внаслідок чого було завдано збитків державі в особі ДП «ДГ «Іванівка» на загальну суму 27 311 470,92 гривень.

Викладені обставини, у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження переконують слідчого суддю у тому, що мало місце вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Описані вище дії зазначених осіб, зв'язки між особами та характер їх взаємовідносин, послідовність виконаних дій, створюють у слідчого судді переконання у тому, що такі особи ймовірно діяли у співучасті, мали спільний умисел, направлений на заволодіння належним ДП «ДГ «Іванівка» майном у вигляді вирощеної сільськогосподарської продукції урожаю 2021 року, слідчий суддя доходить висновку, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин.

Підсумовуючи, слідчий суддя вважає, що викладені вище обставини на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв'язок між описаними діями та наслідками, які полягають у завданні збитків державі. В подальшому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому, відповідні обставини, які враховані при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри, встановлені слідчим суддею на підставі таких досліджених в ході судового засідання копій документів:

- Статуту ДП «ДГ «Іванівка», в якому в тому числі визначено загальну інформацію про юридичну особу, а також повноваження та відповідальність керівника;

- Наказів Академії про покладення виконання обов'язків директора державного підприємства на ОСОБА_8 , що в тому числі підтверджує статус службової особи;

- протоколу огляду документів реєстраційної справи № 104200025972, а також відомостей, що містяться в Інформаційно-комунікаційній системі ДПС «Податковий блок» стосовно ДП «ДГ «Іванівка» від 07.10.2025, згідно якого встановлено, що з 05.10.2021 до 12.08.2022 керівником Державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України був ОСОБА_8 ;

- статистичної звітності ДП «ДГ «Іванівка» за формою № 29-сг за 2021 рік, згідно якої посівна площа кукурудзи становила 832 га, обсяг виробництва 35 340 ц, соняшника 1580 га, обсяг виробництва 23 260 ц;

- протоколу огляду копії мобільних телефонів ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 22.03.2024-04.04.2024, згідного якого телефон містить листування ОСОБА_7 з ОСОБА_4 щодо створення перешкод у внесенні записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організації протиправного збору врожаю з полів ДП «ДГ «Іванівка» та інших державних підприємств, фото чорнових записів щодо незаконного вивезення протиправно зібраного з полів державного підприємства врожаю кукурудзи на елеватори, в тому числі в с. Юсківці, фотографії реєстрів товаро-транспортних накладних на перевезення зерна, протиправно зібраного з полів ДП «ДГ «Іванівка» на елеватор ТОВ «Верітас Інвест Груп» із зазначенням власником ТОВ «Актив Інтернешинал»;

- відповіді на запит від ДП «ДГ «Іванівка» від 16.07.2024 № 101, в якій зазначено, що частину врожаю кукурудзи вивезли невідомі особи;

- протоколу огляду 1С бухгалтерії ДП «ДГ «Іванівка» від 18.11.2024, згідно якого встановлено відсутність відомостей, щодо продажу кукурудзи урожаю 2021 року ТОВ «Актив Інтернешинал». Також згідно вказаного протоколу встановлено, що будь-які операції з продажу кукурудзи та соняшника врожаю 2022 року в обліку ДП «ДГ «Іванівка» не відображені;

- протоколу огляду копії вмісту мобільного телефону ОСОБА_4 Apple iPhone 12 Pro Max від 17.06.2024, під час проведення якого виявлено знімки екрану листування з абонентом « ОСОБА_12 », а також фото чорнових записів;

- протоколу обшуку приміщень ТОВ «Верітас Інвест Груп» від 20.06.2024, в ході проведення якого вилучено товарно-транспортні накладні, реєстри товарно транспортних накладних на прийняте зерно, картки аналізу зерна, журнали лабораторних досліджень та чорнові записи щодо в'їзду на територію ТОВ «Верітас Груп Інвест» автотранспорту, яким завозилось зерно кукурудзи урожаю 2021 року, зібране з полів ДП «ДГ «Іванівка», та яке належало ДП «ДГ «Іванівка» на праві власності (оформлялось на ТОВ «Актив Інтернешинал»);

- протоколу огляду документів від 03.07.2024, що вилучені 20.06.2024 під час проведення обшуку приміщень ТОВ «Верітас Інвест Груп» з урахуванням відомостей, викладених в протоколі огляду листування ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 від 22.03.2024-04.04.2024. Вказаним протоколом встановлено, що при порівнянні даних, які містяться в Журналі реєстрації лабораторних аналізів середньодобових проб при прийманні зерна та даних на фото, яке 08.12.2021 ОСОБА_7 надіслав ОСОБА_4 , наявна повна відповідність ваги зерна кукурудзи, яке прийнято на зберігання ТОВ «Верітас Інвест Груп» у період з 11.11.2021 по 18.11.2021 та часткова відповідність даних лабораторних аналізів з приводу вологості. Так, дані фото відрізняються від даних Журналу лише в частині відомостей щодо зерна кукурудзи за 11.11.2021 під № 101, за 12.12.2021 під № 108, та за 15.11.2021 під № 119 та № 120;

- протоколу огляду первинних фінансово-господарських документів від 12.07.2024, що вилучені 20.06.2024 під час проведення обшуку приміщень ТОВ «Верітас Інвест Груп». Вказаним протоколом встановлено, що жодних первинних фінансово-господарських документів, що стосуються завезення протягом листопада 2021 року зерна кукурудзи ТОВ «Актив Інтернешинал», а також подальшого його зберігання та вивезення не виявлено та не вилучено. Службові особи ТОВ «Актив Інтернешинал» повідомили, що їм не відомо про співпрацю з ТОВ «Верітас Інвест Груп»;

- протоколу допиту як свідка директора ТОВ «Актив Інтернешинал» ОСОБА_13 від 24.02.2025, який повідомив, що йому не відомо про співпрацю ТОВ «Актив Інтернешинал» з елеватором ТОВ «Верітас Інвест Груп». Причини та обставини зберігання зерна кукурудзи та його обліку за ТОВ «Актив Інтернешинал» на елеваторі ТОВ «Верітас Інвест Груп» не відомі. Договір зберігання між ТОВ «Актив Інтернешинал» та ТОВ «Верітас Інвест Груп» укладався, однак співпраці не пригадує, стверджує, що зерно не відвантажувалось, фактичних послуг зі зберігання не надавалось. Водночас ОСОБА_13 підтвердив факт попередньої співпраці з ОСОБА_4 ;

- протоколу допиту як свідка директора ТОВ «Актив Інтернешинал» ОСОБА_14 від 04.03.2025 (обіймав посаду в період з 2019 року до 24.02.2022). ОСОБА_14 повідомив, що йому не відомо про співпрацю ТОВ «Актив Інтернешинал» з елеватором ТОВ «Верітас Інвест Груп». Причини та обставини зберігання зерна кукурудзи та його обліку за ТОВ «Актив Інтернешинал» на елеваторі ТОВ «Верітас Інвест Груп» не відомі. Договір зберігання між ТОВ «Актив Інтернешинал» та ТОВ «Верітас Інвест Груп» укладався, однак співпраці не пригадує, стверджує, що зерно не відвантажувалось, фактичних послуг зі зберігання не надавалось;

- протоколу допиту як свідка директора ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_15 від 24.01.2024, який повідомив, що організацією вивезення зерна з полів займався ОСОБА_7 директора ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_8 був підконтрольний ОСОБА_7 . Представником від ОСОБА_7 , що безпосередньо керував діями працівників поліції був чоловік на ім'я ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 );

- протоколу допиту як свідка головного бухгалтера ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_17 від 24.01.2024, яка надала показання, аналогічні показанням директора ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_15 ;

- протоколу допиту як свідка в.о. заступника директора ДП «ДГ «Іванівка» ОСОБА_18 від 24.01.2024, який повідомив, що у вересні-жовтні 2021 року він був свідком збору врожаю соняшника на полях ДП «ДГ «Іванівка» сторонніми особами. Під час цього працівники поліції перешкоджали працівникам ДП «ДГ «Іванівка» і не допускали їх до збору врожаю;

- висновків товарознавчих експертиз від 26.11.2024 № 278/6, від 27.11.2024 № 277/6, від 28.03.2025 № 132/6, від 09.10.2025 № СЕ25-356/6, згідно яких визначена ринкова вартість зерна кукурудзи та соняшника (об'єкту заволодіння) на відповідні дати.

- інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Разом з тим заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 не спростовують вказаного висновку, оскільки не усувають обґрунтованого припущення про його можливу участь у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. На даному етапі досудового розслідування повноваження слідчого судді обмежуються перевіркою наявності достатнього рівня вірогідності причетності особи до злочину, необхідного для вирішення питання про застосування запобіжного заходу, а не встановленням факту вини або аналізом усіх обставин справи по суті.

Оцінка конкретних дій підозрюваного, їх правова кваліфікація та питання доведеності вини підлягають подальшій перевірці з урахуванням усієї сукупності доказів, зібраних у кримінальному провадженні. Водночас сторона захисту не надала доказів, які б однозначно та беззаперечно виключали причетність підозрюваного до інкримінованого йому діяння.

3.3. Щодо наявності ризиків

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні детектив вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (3) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, (5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

3.3.1. Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду

Слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є реальним, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов'язано з корисливою спрямованістю та використанням службового становища. Злочин, який інкримінуються ОСОБА_4 є особливо тяжким, його санкція передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо наявності вказаного ризику, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є історія перетину державного кордону ( ОСОБА_4 упродовж дії на території України правового режиму воєнного стану тричі виїжджав з України) та дані про наявність фінансових ресурсів для забезпечення свого перебування за межами України (описаний у п. 3.6. цієї ухвали).

На думку слідчого судді, наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі свідчить про наявність зазначеного ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

3.3.2. Щодо наявності ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення

Слідчий суддя вважає обґрунтованим доводи прокурора про існування вказаного ризику, враховуючи, що під час досудового розслідування встановлено факти вивезення соняшнику з полів ДП ДГ «Іванівка» на потужності невстановленого елеватору в с. Юсківці Полтавської області. В той же час в результаті проведених заходів, з незалежних від органу досудового розслідування обставин, не здобуто первинної документації стосовно перевезення вказаного соняшнику, його обліку та зберігання. Також не встановлено його подальшу долю, не відоме місце зберігання документів щодо подальшого продажу.

Разом з тим, ОСОБА_4 , маючи зв'язки серед керівництва Національної академії аграрних наук України спільно із ОСОБА_7 можуть організувати отримання прямого або опосередкованого доступу до вказаних документів, внаслідок чого можуть вчинити дії з їх знищення або приховання.

При цьому, часу повідомлення про підозру ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження відносно нього, обставини, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, відтак має можливість знищити, сховати вказані документи, які мають значення для кримінального провадження як особисто так і доручити виконання відповідних дій стороннім особам.

3.3.3. Щодо ризику незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги:

- інкримінований підозрюваному злочин ймовірно вчинений ним у співучасті, в якому він виконував активні дії, у зв'язку з чим він може координувати дії та показання інших співучасників або вчиняти вплив на інших осіб щодо змісту, характеру та обсягу їх показань та процесуальної поведінки;

-характер та обставини вчинення кримінального правопорушення інкримінованого ОСОБА_4 , свідчать про те, що він може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні;

-на цій стадії досудового розслідування не допитані всі особи, яким можуть бути відомі обставини розслідуваного злочину;

-в ході розгляду цього клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту свідків, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх.

Вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

3.3.4. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Оцінюючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує, що з моменту повідомлення про підозру кримінальне провадження перейшло у відкриту фазу досудового розслідування, що свідчить про формування стороною обвинувачення більш сталої, хоча й не остаточної, слідчої версії щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зібраної доказової бази та окреслення кола осіб, причетних до його вчинення, у тому числі тих, яким на цей час ще не повідомлено про підозру. За таких умов слідчий суддя визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що у разі отримання копій матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 може перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином, зокрема шляхом розголошення відомостей досудового розслідування іншим особам з метою надання їм можливості уникнути кримінальної відповідальності.

Відтак, наведені обставини в сукупності підтверджують наявність реального ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

3.3.5. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення

При встановлення наявності зазначеного ризику слідчий суддя враховує, що в межах досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні проведено низку слідчих дій, зокрема обшуки та огляди мобільних телефонів, за результатами яких виявлено обставини, що свідчать як про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інших кримінальних правопорушень, так і про наявність намірів їх вчинення. Зазначені обставини стосуються безпідставної протиправної обробки земель державних підприємств та заволодіння врожаєм з метою його подальшого продажу, що вказує на постійний і системний характер протиправної діяльності ОСОБА_4 .

Наведене у сукупності свідчить про наявність намірів ОСОБА_4 вчиняти інші кримінальні правопорушення, пов'язані з незаконною обробкою земель державних підприємств та заволодінням урожаєм з метою його подальшої реалізації.

За таких обставин слідчий суддя доходить висновку про наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

У зв'язку з вищевикладеним, слідчий суддя доходить висновку про наявність ризиків кримінального провадження, передбачених статтею 177 КПК України, а саме - ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, ризику знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.

3.4. Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:

-вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України;

-пред'явлення йому підозри у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права;

-помірний майновий стан, який описаний у 3.6. цієї ухвали;

-офіційно не працює, розлучений, має двох повнолітніх синів від першого шлюбу та малолітню доньку від колишньої співмешканки;

-на утримані ОСОБА_4 перебуває матір похилого віку;

-учасник бойових дій в Афганістані, ветеран війни в Афганістані, має низку державних відзнак та нагород, зокрема Указом Президента України від 15.02.2016 №46/2016 нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.;

-станом на день розгляду ОСОБА_4 виповнилось 59 років;

-відсутні відомості про те, що стан здоров'я підозрюваного унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу;

-раніше не судимий, відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не надано.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.

3.5. Щодо можливості застосування запобіжного заходу більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор на основі наданих доказів не довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.

В обґрунтування необхідності застосування виняткового запобіжного заходу тримання під вартою прокурор зазначає тяжкість імовірного покарання за інкримінований підозрюваному злочин, а також наявні ризики.

Водночас, з урахуванням даних про особу підозрюваного, зокрема, наявність обов'язків щодо утримання матері похилого віку та малолітньої доньки, статус ветерана війни та міцні соціальні зв'язки за місцем свого проживання, невисокого ступеня інтенсивності встановлених ризиків, позиції прокурора, який у судовому засіданні обмежився загальним твердженням про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу без наведення належного обґрунтування, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність достатніх та вагомих підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду, хоча і доведений, але не досягає такого рівня інтенсивності, що свідчило б про необхідність обмеження свободи підозрюваного, враховуючи наявність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків і стримуючих від втечі факторів. Так само і реалізацію ризиків незаконного впливу на свідків, знищення важливих для цього кримінального провадження речей і документів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення можна запобігти покладенням на підозрюваного певних обов'язків, яких він має дотримуватися, а не ізоляцією підозрюваного від суспільства.

Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на думку слідчого судді, як запобіжний захід, який передбачає обмеження перебування та пересування особи також є надмірним заходом у світлі обставин, наведених вище.

Застава як запобіжний захід має середній рівень суворості і є адекватним забезпечувальним заходом в цьому кримінальному провадженні. Водночас, слідчий суддя вважає, що досліджені під час судового засідання ризики та індивідуальні особливості кримінального провадження і підозрюваного свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину у співучасті, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.

3.6. Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваного, його сімейний стан, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, тобто особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Вирішуючи питання про визначення розміру альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя враховує характер і ступінь суспільної небезпечності інкримінованого діяння, пов'язаного з можливим заволодінням майном державного підприємства, а також специфіку цього кримінального провадження і корисливу спрямованість дій ОСОБА_4 . Відтак, зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде недостатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі вище встановленого п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України, оскільки прокурором наведено достатньо обставин, які свідчать про неможливість забезпечити дотримання підозрюваним, покладених на нього обов'язків вказаним розміром застави.

При визначенні розміру застави, слідчий суддя виходить із наданих сторонами відомостей про майновий стан підозрюваного та його близьких осіб.

Так, за період з 2020 по 2025 роки ОСОБА_4 отримав понад 353 741 грн сукупного доходу.

Відповідно до інформації, яка міститься в реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за період перебування ОСОБА_4 у шлюбі з ОСОБА_19 (з 01.06.1990 по 05.06.2011) остання набула у власність такі активи:

- комплекс площею 3075 кв.м. розташований за адресою: АДРЕСА_4 Номер обєкта в РПВН: 6782590 (вказаний комплекс являє собою заміський відпочинковий комплекс з назвою «Усадьба К»);

- домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_5.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, відповідно до ст. 372 КПК України, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відтак, з огляду на те, що зазначене нерухоме майно було набуте у 2007-2008 роках, тобто в період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_19 у шлюбі, а також за відсутності відомостей про поділ цього майна після розірвання шлюбу, на нього поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з долучених до клопотання матеріалів ОСОБА_4 є засновником ТОВ «Леон» код ЄДРПОУ 25133624 (частка в розмірі 5 000 000 гривень, що дорівнює 100 %) та ТОВ «Буд-сервіс ДАКТ» код ЄДРПОУ 34193021 (частка в розмірі 17 500 грн, що дорівнює 40 %).

11.03.2025 ОСОБА_4 отримав прибуток з продажу нерухомого майна, а саме квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , у розмірі 973 823 гривень.

Окрім цього, слідчий суддя бере до уваги надані підозрюваним пояснення, що основним джерелом коштів за рахунок яких він живе, а також утримує матір похилого віку, є пенсійне забезпечення, неофіційні заробітки та збереження, які були накопичені за час роботи на керівній посаді великого приватного підприємства.

Поряд з цим, слідчий суддя бере до уваги, що кримінальне провадження здійснюється не у зв'язку із вчиненням загально-кримінального злочину, мова йде в про особливо тяжкий корупційний злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб (одним із ймовірних співучасників є народний депутат України), внаслідок вчинення якого державі завдано збитків у розмірі 27 311 470,92 гривень.

Вказане, на переконання слідчого судді, свідчить про виключність обставин справи, а тому розмір застави може перевищувати межі, встановлені законодавцем.

Відтак, з урахуванням винятковості обставин справи, розміру шкоди, ролі підозрюваного, з огляду на наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 1 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 992 000 (чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних характеристик зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не є непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним з офіційно підтвердженими доходами та вартістю належного йому майна, а також відповідним з огляду на розмір ймовірно завданої шкоди.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Водночас, слідчий суддя зауважує, що розмір застави, про який просить сторона обвинувачення є безпідставним та не виправданим, ані матеріалами кримінального провадження, ані відомостями про матеріальний стан підозрюваного.

Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного такі обов'язки:

1) прибувати за кожною вимогою до детектива НАБУ, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатись за межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, а саме з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

5) утримуватись від спілкування (як особисто, так і через третіх осіб) із свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та з особами, які можуть бути допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні із працівниками та службовими особами Національної академії аграрних наук України, ДП «ДГ «Іванівка», ТОВ «Верітас Інвест Груп» щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 ;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України за місцем проживання) усі наявні паспорти для виїзду за кордон, в т.ч. паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 15.12.2020 та № НОМЕР_2 від 15.12.2020, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;

7) носити електронний засіб контролю.

Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.

Строк дії таких обов'язків слід визначити тривалістю два місяці, але в межах строку досудового розслідування, тобто до 04 квітня 2026 року включно.

За наведених вище обставин подане клопотання слід задовольнити частково.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131-132, 176-179, 182-184, 193-197, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001875 від 23.11.2023 року - задовольнити частково.

2.Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 992 000 (чотири мільйон дев'ятсот дев'яносто дві тисячі) гривень.

3.У зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на підозрюваного ОСОБА_4 , покласти на такі обов'язки:

1) прибувати за кожною вимогою до детектива НАБУ, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатись за межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, а саме з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

5) утримуватись від спілкування (як особисто, так і через третіх осіб) із свідками ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 та з особами, які можуть бути допитані як свідки у цьому кримінальному провадженні із працівниками та службовими особами Національної академії аграрних наук України, ДП «ДГ «Іванівка», ТОВ «Верітас Інвест Груп» щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 ;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України за місцем проживання) усі наявні паспорти для виїзду за кордон, в т.ч. паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 15.12.2020 та № НОМЕР_2 від 15.12.2020, а також інші документи, що дають право на виїзд за межі України, окрім паспорта громадянина України;

7) носити електронний засіб контролю.

4. Термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного, визначити строком у 2 місяці, з урахуванням строку досудового розслідування до 04 квітня 2026 року включно.

5. В іншій частині вимог клопотання - відмовити.

6. Сума застави може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у розмірі, визначеному в цій ухвалі, у національній грошовій одиниці України, на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду за такими реквізитами:

Вищий антикорупційний суд, ЄДРПОУ 42836259;

номер рахунка за стандартом IBAN НОМЕР_3 ;

призначення платежу: прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного, кошти застави,

згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).

7. Роз'яснити підозрюваному, що не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави він зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, детективу, прокурору, суду. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

8. Роз'яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також заставодавцю роз'яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов'язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

9. Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

10. Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов'язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023000000001875 від 23.11.2023 та детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснюють у ньому досудове розслідування.

11. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

12. Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, його захисниці.

13.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1