Справа №:755/13497/24
Провадження №: 1-кс/755/68/26
"20" січня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі Суд) у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві клопотання старшого слідчого- криміналіста 3 відділу слідчого управління (з дислокацією у м. Києві) ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 квітня 2024 року за №22024011000000147, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив:
І. СУТЬ КЛОПОТАННЯ
До слідчого судді цього місцевого надійшло вказане клопотання слідчого, котре погоджене з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво - начальник відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки та процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочині, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У клопотанні вказується, що СУ ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса управління з 23 травня 2023 року, згідно даних ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, - АДРЕСА_2) здійснюється досудове розслідування цього кримінального провадження у ході якого встановлено, що громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи проросійсько налаштованою, активно сприяє окупаційній владі РФ на ТОТУ АР Крим.
Зокрема, після відкритого військового вторгнення Російської Федерації в Україну, ОСОБА_8 , точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не раніше 22 лютого 2022 року, перебуваючи у м. Сімферополь, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, спрямованим на підтримку збройної агресії РФ проти України, організовує збір, підготовку та передачу матеріальних ресурсів для потреб військових формувань Міністерства оборони РФ та незаконних збройних формувань терористичних організацій т.зв. «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», які перебувають на тимчасово окупованих територіях України та приймають безпосередню участь у збройній агресії проти України.
У подальшому, ОСОБА_8 , з метою розширення своєї діяльності та збільшення обсягу збору матеріальних ресурсів, умисно та протиправно, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не раніше 22 лютого 2022 року, стала членом відділення організації «Центр гуманітарної допомоги «Північ» Союзу Козаків-воїнів Росії та зарубіжжя в Республіці Крим» (рос.- СКВРиЗ в РК).
Надалі, діючи від імені вказаної організації, ОСОБА_8 , після 22 лютого 2022 року та по теперішній час, продовжує свою злочинну діяльність, при цьому активно її висвітлюючи в акаунт-сторінці (інтернет-профілі) користувача « ОСОБА_9 » у соціально орієнтованому ресурсі Всесвітньої мережі Інтернет «Вконтакте» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 публікуючи світлини про збір коштів і матеріальних ресурсів, звіти їх передачі військовослужбовцям ЗС РФ, а також із закликами про підтримку дій держави-агресора.
Зокрема, ОСОБА_8 , у травні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 03.05.2024, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, добровільно особисто передала військовослужбовцям медичної роти 1153 полку ЗС РФ медичні засоби.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , у травні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 03.05.2024, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, добровільно організувала збір та невстановленим способом у місті Судак АР Крим, провела збір гуманітарної допомоги невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ, які перебувають у госпіталях.
Окрім того, ОСОБА_8 , у квітні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 08.04.2024, особисто передала невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ які перебувають у госпіталі м. Сімферополь, медичні препарати та засоби особистої гігієни.
Також, ОСОБА_8 , у березні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 28.03.2024, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, особисто передала невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ медичні та засоби особистої гігієни.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , у березні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 23.03.2024, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, добровільно, особисто передала військовослужбовцям т.зв. медичної роти Алчевськ ЛНР, медичні засоби та продукти харчування.
Крім того, ОСОБА_8 , 22.03.2024, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, перебуваючи на Запоріжському напрямку добровільно, особисто передала військовослужбовцям НОМЕР_1 окремої бригади Спеціального призначення «Ведмеді» ЗС РФ, медичні засоби та препарати.
Також, ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, у березні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 21.03.2024, добровільно передала генератор невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , у березні 2024 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, але не пізніше 20.03.2024, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, перебуваючи на Херсонській області, добровільно, особисто передала невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ, медичні засоби, продукти харчування (супи, борщі, каші), одяг (балаклави, тактичні рукавиці, шкарпетки, термобілизну та футболки) та засоби гігієни (сухий душ).
Також, ОСОБА_8 , 09.01.2024, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, перебуваючи у м. Сімферополь, добровільно організувала збір грошових коштів та у подальшому, підготувала і невстановленим способом здійснила передачу термобілизни, шкарпеток, знеболюючих препаратів, бінокля «БПЦ 15*50», тактичного бінокля нічного бачення, тепловізора, одягу, газових балонів та спальних мішків невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Окрім того, ОСОБА_8 , 10.12.2023, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, перебуваючи у м. Сімферополь, добровільно організувала черговий збір грошових коштів та у подальшому, підготувала і невстановленим способом здійснила передачу зимового одягу із захистом від тепловізора, взуття, рацій та нічних прицілів для автомата «АК 12» невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Також, ОСОБА_8 , 26.11.2023, реалізуючи свій злочинний намір з підтримки збройної агресії РФ проти України, перебуваючи у м. Сімферополь, добровільно організувала збір грошових коштів для придбання зимового одягу із захистом від тепловізора, взуття, рацій та зброї проти дронів невстановленим військовослужбовцям ЗС РФ.
Крім цього, ОСОБА_8 , неодноразово була нагороджена окупаційними органами влади, зокрема, за підтримку учасників т.зв. «спеціальної військової операції» та членів їх сімей, за особистий внесок і сприяння в роботі філіалу «Державного фонду підтримки учасників спеціальної військової операції «Захисники Вітчизни у Республіці Крим» (рос. - «Государственного фонда поддержки участников специальной военной операции «Защитники отечества по Республике Крым») та в грудні 2023 року отримала відзнаку - лист подяки (рос.- «Благодарственное письмо») від філіалу «Зашитники отечества Крым». У серпні 2023 року отримала знак «За милосердя та гуманітарну допомогу» (рос. - «За милосердие и гуманитарную помощь») від організації «Міжнародний громадський фонд «Командарм» (рос. - «Международный общественный фонд «Командарм»).
Отже, своїми умисними діями ОСОБА_8 , сприяла та сприяє реалізації політики окупаційної влади РФ на тимчасово окупованих територіях України.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме у пособництві державі-агресору - умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: підтримки дій держави-агресора, збройних формувань держави-агресора; добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.
Враховуючи зазначенні обставини, 10.02.2025 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
На виконання вимог ст. 135 КПК України, 12.02.2025 року повідомлення про підозру ОСОБА_8 та повістки про її виклик на 17.02.2025, 18.02.2025 та 19.02.2025 в період часу з 09 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск № 32 (7957) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Проте, ОСОБА_8 за вказаними повістками не прибула, причин неприбуття та жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надала.
У зв'язку із викладеним в органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що ОСОБА_8 переховується від органу досудового розслідування та суду, тому 20.02.2025 року її оголошено у розшук.
На даний час встановлено, що підозрювана ОСОБА_8 переховується від органів досудового розслідування на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, що підтверджується, відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ (вх.№76/14/97-2619 від 07.05.2024 року), тобто є ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, враховуючи фактичні обставини цього провадження та дані про особу підозрюваної, з числа регламентованих ст. 178 КПК, наявні ризики, передбачених п.п.1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду на території ТОТ України АР Крим та перебуваючи на зазначеній території, в тому числі під час та після деокупації ТОТ України АР Крим, має можливість: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення.
Тому, у випадку обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, це не забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, та не зможе запобігти вказаним ризикам.
ІІ. ПОЗИЦІЇ СТОРІН
Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримав, зауваживши, що в силу ч. 6 ст. 176 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-2 КК, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Захисник у судовому засіданні заперечувала щодо задоволенні клопотання та зауважив, що у провадженні не є дійсними обставини регламентовані ч. 1 ст. 42 КПК України.
Щодо участі підозрюваної особи в розгляді клопотання, то слід вказати наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 193 КПК розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю підозрюваного, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.Відповідно, хоча ч. 6 ст. 193 КПК уможливлює проведення судового розгляду клопотання про тримання під вартою за відсутності підозрюваного, але вона не містить правила, виходячи з якого слідчий суддя не повинен дотримуватися вимог ч. 1 ст. 187 КПК стосовно обов'язкового здійснення виклику підозрюваного.
Адреса підозрюваної особи, згідно даних клопотання, тимчасово окупована територія (далі в т.ч. ТОТ) України.
Згідно ч. 8 ст. 135 КПК повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Суд інформував підозрювану особу про цей процес у порядку ч. 8 ст. 135 КПК, про що свідчать дані публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Отже, в аспекті встановлення факту повідомлення про час та місце розгляду справи, слід зауважити, що у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction), тобто умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб'єктом певного обов'язку у визначених законом випадках.
У цій справі виконано усі визначені КПК України дії, спрямовані на повідомлення підозрюваної особи про цей розгляд, а тому вважається, що цей учасник повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
ІІІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАННЯ
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Так, останній (порядок) визначає таке:
- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1, 2 ст. 131 КПК України);
- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України);
- метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується;
- підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом;
- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний, згідно ст. 178 КПК України, оцінити в сукупності всі обставини щодо підозрюваного, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; 3) вік та стан здоров'я; 4) міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше; 10) наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
ІV. ОЦІНКА СЛІДЧОГО СУДДІ
Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к) та безпосередньо з питання порушеного заявниками у даному зверненні (обрання запобіжного заходу) регламентує потребу надати відповіді на такі питання перед розглядом питання щодо виду самого заходу, як-то:
(а) щодо набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні
Згідно з ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к зазначила, що викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених ст. 42 КПК України.
Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч.1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Отже, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.
(b) щодо наявності підстав для розгляду клопотання за відсутності підозрюваної особи
Аналіз ч. 6 ст. 193 КПК України дозволяє зробити висновок, що під час вирішення питання обрання запобіжного заходу у порядку цієї норми слідчому, прокурору необхідно довести, а слідчому судді достатньо встановити, що певна особа переховується на тимчасово окупованій територій.
Згідно ст. 1 Закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.
В цьому випадку з'ясовано, що підозрювана особа перебуває на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.
Згідно ст. 12 Закону порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 9 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
На виконання вимог ст. 135 КПК України у зв'язку з тим, що підозрювана особа перебуває на тимчасово окупованій території АР Крим, повістки про її виклик до слідчого в дати вказані в розділі І цієї ухвали опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр», яка являється друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження також повістки про виклик підозрюваного опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Суд встановив, що в цьому провадженні у відношенні підозрюваної особи є достатні підстави вважати можливою її обізнаність, з огляду на вжиті стороною обвинувачення дії, визначені ст. 135 КПК України, про:
- здійснення щодо неї кримінального провадження, свій статус у ньому, а також покладені процесуальні обов'язки та необхідність їх виконання;
- виклик до органу досудового розслідування щонайменше двічі.
Ці ж дані засвідчують собою, факт не прибуття підозрюваної особи у зазначені в оголошення в газеті дати до органу досудового розслідування, не надання доказів поважності причин неприбуття.
За вказаних обставин, враховуючи положення ч. 3 ст. 12 Закону та ч. 5 ст. 139 КПК України, слід дійти висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Ба більше, за рішенням слідчого підозрювану особу оголошено в розшук.
Кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук». Водночас «розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом.
Тим самим, оголошення особи в розшук є супутнім додатковим фактором, котрий вказує на наявність підстав для розгляду клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК поряд із даними про перебування на ТОТ з метою ухилення, оскільки сам факт перебування особи в розшуку уже вказує на те, вона ухиляється від правосуддя, позаяк академічний тлумачний словник Української мови передбачає, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник.
Враховуючи, що ОСОБА_8 набула статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а також факт того, що вона перебуває на тимчасово окупованій території України та оголошена у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
У підсумку, вирішуючи по суті саме питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, слідчий суддя має з'ясував наявність ряду наступних обставин:
(і) характеристика особи
Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.
В цій ситуації відносно підозрюваної особи установлено такі дані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Донецьк, (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 01.10.2002 року Центральним РВ Сімферопольським МУГУ МВС України в Криму), зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , дані про судимість відсутні.
(іі) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення
Національне законодавство не містить визначення поняття обґрунтованої підозри, однак відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 п.1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення «O'Hara v. United Kingdom», заява № 37555/97, від 16 жовтня 2001 року, п. 34, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59721).
Відповідно до ч. 1 ст. 111-2 КК України згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», котра діє з 23 квітня 2022 року, слідує, що кримінально караним є умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Отже, Розділ І Особливої частини Кримінального кодексу України доповнено з 23 квітня 2022 року статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору», в якій визначено такі форми злочину:
1) реалізація рішень держави-агресора, збройних формувань чи окупаційної адміністрації держави-агресора («реалізації дій» не може існувати, бо це тавтологія. Реалізація рішень дорівнює діям на виконання рішень);
2) підтримка рішень або дій держави-агресора, збройних формувань чи окупаційної адміністрації держави-агресора;
3) добровільний збір або підготовка та передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням або окупаційній адміністрації держави-агресора;
4) добровільна передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що допущена законодавцем стилістика норми («добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам») не дозволяє визнавати збір, підготовку та передачу активів трьома окремими формами злочину. На відміну від конструкції «передача… активів… представникам», неясно, що мають означати слова «збір… активів… представникам» та «підготовка… активів… представникам». Таким чином, відповідальність може наставати лише за передачу активів, якій передують їх збір або підготовка, чи тільки за передачу таких активів. Вжиті сполучники «та/або», на переконання слідчого судді, не заперечують такого тлумачення.
Обов'язковими ознаками кожної із чотирьох наведених форм злочину є: а) прямий умисел (він пояснюється спрямованістю дій та наявністю мети); б) спрямованість дій суб'єкта на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора; в) мета - завдання шкоди Україні; г) вчинення злочину особою належності до будь-якого громадянства (чи без громадянства), за винятком громадян держави-агресора - як негативна ознака.
З другої і третьої ознаки випливає, що добровільність дій суб'єкта стосується усіх без винятку форм цього злочину, а не лише двох із них.
Положення норми в поєднанні з тими обставинами, котрі зазначені в підозрі, також потребують розуміння значення наступних термінів, застосованих у ст. 111-2 КК:
1) держава-агресор - РФ (див.: постанова ВР від 27.01.2015 р. №129-VIII «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором», Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/2022, затверджений Законом від 24.02.2022 р.);
2) збройні формування держави-агресора - збройні сили, прикордонні війська, війська цивільної оборони, внутрішні війська («росгвардія»), федеральна служба безпеки, служба зовнішньої розвідки, органи державної охорони, військова прокуратура, військові слідчі органи слідчого комітету РФ, федеральний орган забезпечення мобілізаційної підготовки органів державної влади РФ, військові підрозділи федеральної протипожежної служби, спеціальні формування, створювані у воєнний час (див. ст. 2 закону РФ «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 13 грудня 2021 р.);
3) окупаційна адміністрація держави-агресора - будь-які квазі-органи влади, створені РФ на окупованих територіях України;
4) завдання шкоди Україні - завдання Україні політичної, економічної, екологічної чи будь-якої іншої шкоди;
5) рішення держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора - політичні заяви, закони, укази, постанови, накази, розпорядження та інші відповідні рішення, що приймаються органами влади РФ, командуванням її збройних формувань, окупаційною адміністрацією;
6) дії держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора - будь-які дії вказаних суб'єктів, вчинені повністю чи частково на виконання зазначених рішень;
7) реалізація рішень та/або дій - здійснення, втілення у життя (може стосуватися виключно рішень, бо «реалізація дій» - це тавтологія);
8) підтримка рішень та/або дій - сприяння, надання моральної, матеріальної чи іншої допомоги, вираження солідарності з діями чи рішеннями держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, висловлення симпатії їм, виступ на захист зазначених рішень чи дій;
9) добровільний - здійснений з власного бажання, без фізичного та психічного примусу;
10) матеріальні ресурси - речові запаси чого-небудь, які можна використати в разі потреби;
11) активи - частина господарського балансу, що відображає на певну дату всі матеріальні цінності, кошти й боргові вимоги, належні підприємству чи установі (наприклад, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає активи як кошти, у т.ч. електронні гроші, інше майно, у т.ч. виробниче обладнання, будівлі та споруди, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, меблі, природні ресурси, майнові та немайнові права);
12) збір - взяття з різних місць чи від різних осіб;
13) підготовка - приготування для передавання чи для використання, вироблення запасів;
14) передача - вручення, передавання у власність чи користування.
Отже, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа в цій справі може бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, що стверджується, зокрема: відповідями 10 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ у Львівській області на доручення слідчого від 23.05.2024; відповідями 10 відділу ГВ ЗНД Управління СБУ у Львівській області на доручення слідчого від 07.03.2025; протоколом огляду від 21.05.2024; протоколом огляду від 01.10.2024; висновком експерта №СЕ-19/120-24/12008-ФП від 31.10.2024; листом Офісу Президента України №48-01/672 від 17.05.2024; листом Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-33332/18/24 від 15.05.2924; повідомленням ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому, розумна підозра, згадана в статті 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справі «N.C. v. Italy» від 11.01.2001, §45, https://hudoc.echr.coe.int/ukr?i=001-4891).
(іі) щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.
Достовірність ризиків може бути встановлена шляхом перевірки відомостей про: 1) наявність документів, які дають змогу виїхати за межі країни; 2) майновий стан особи, який дає змогу існувати в умовах переховування, у тому числі за межами країни; 3) наявність громадянства іншої держави або документів, які дають право тимчасово чи постійно проживати на території іншої країни; 4) наявність членів родини, які проживають на території іншої країни та можуть надати тимчасовий чи постійний притулок підозрюваному; 5) наявність можливості (службове становище, безпосереднє знайомство, родинні зв'язки, матеріальний вплив тощо) впливу на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; 6) інші обставини, які вказують на достовірність ризиків, - та повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
З його урахуванням слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про наявність ризиків вказаних у клопотанні та наведених вище. Дійсність вказаних ризиків слідчим суддею оцінено у світлі факторів, пов'язаних з характером особи підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, зокрема, до прикладу, факт перебування в розшуку є підставою вважати наявними ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
(ііі) можливість застосування альтернативних запобіжних заходів
Зі змісту поданого на розгляд слідчого судді клопотання вбачається, що обґрунтування слідчим підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугувало те, що заявлені ризики виправдовують тримання підозрюваного під вартою, санкція інкримінованого злочину, а також посилання на норму ч. 6 ст. 176 КПК.
Слід зазначити, що згідно частини 1 статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
При цьому, відповідно до частини 6 статті 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 109-114-2 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Слідчий суддя ураховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Грабчук проти України» (заява № 58444/15,https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_118#Text) від 17 вересня 2020 року у п. 116 вказував, що існування законодавчих механізмів, що обмежують повноваження національних судів щодо ухвалення рішень у справах про тримання під вартою під час досудового слідства, було порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції (див. рішення у справі «S.B.C. v. the United Kingdom», заява № 39360/98, п. 23, 24, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-59521; «Boicenco v. Moldova», заява № 41088/05, п. 134, 138, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-76295 і «Piruzyan v. Armenia», заява № 33376/07, п. 105, 106, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-111631).
Згідно ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема ст. 29 Конституції.
За таких обставин, не зважаючи на існування положення частини 6 статті 176 КПК щодо безальтернативності запобіжного заходу, та не залежно від відсутності на час розгляду клопотання слідчого вирішення питання про відповідність такого положення Конституції України, слідчий суддя вважає за обов'язкове необхідним дослідити питання можливості застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Слідчий суддя ураховує наявність вагомих доказів, що вказують на обґрунтованість підозри у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, котрий відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, початкову стадію досудового слідства, наявність високих ризиків вчинення підозрюваною дій, передбачених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, те, що підозрювана перебуває тривалий час у розшуку та в цей час знаходиться на ТОТ з метою ухилення, а також слідчий суддя приймає до уваги особу підозрюваної та не може залишити поза увагою обставину вчинення інкримінованих дій в період дії воєнного стану, введеного у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, в той час, як злочин власне пов'язаний із вчиненням дій у взаємодії з державною агресором.
З урахуванням вказаних обставин, встановлених ризиків, а також інших обставин, що мають значення для розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, не здатний запобігти встановленим у кримінальному провадження ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже, слідчий суддя вважає наявними підстави для застосування до підозрюваної виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
(iv) висновок слідчого судді
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
За змістом частини 4 статті 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи доведення прокурором наявність обставин визначених ст. 177 КПК України (ризики), як і факту обґрунтованості підозри, уведення на території України воєнного стану, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який надалі зі змінами, внесеними відповідними Указами затвердженими Законами України, продовжено по цей час, а також наявність достатніх підстав вважати, що з метою ухиляння від органу досудового розслідування підозрюваний перебуває на ТОТ та оголошений в розшук, слідчий суддя вважає наявними підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до частини 4 статті 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі частини 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
З цих підстав та керуючись статтями 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив:
клопотання - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання з його участю про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали 14:55 год. 23 січня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1