Дата документу 06.02.2026Справа № 554/1220/26
Провадження № 1-кс/554/2257/2026
06 лютого 2026 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши матеріали клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щахворостівки, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, особи з інвалідністю 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України, по матеріалам досудового розслідування №12025170000000885, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2025 року,-
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 . В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.
У провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 08.12.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170000000885 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє на теперішній час.
Відповідно Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення), що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). ТЦК та СП утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Відповідно до п. 8 Положення завданнями ТЦК та СП відповідно до покладених обов'язків зокрема є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону), військовий обов'язок включає, зокрема, призов на військову службу; проходження військової служби; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно ч. 7 ст. 1 Закону, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - ТЦК та СП).
Відповідно до п. п. 8, 9 Положення, ТЦК та СП ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оформлюють та видають військово-облікові документи, звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до ТЦК та СП осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, розглядають такі справи та накладають адміністративні стягнення.
Згідно із ст. ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, у розумінні примітки до ст. 369-2 КК України посадові особи ТЦК та СП є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, які отримали повістку ТЦК та СП про їх виклик, зобов'язані прибути у строки та за адресою, які зазначені в повістці.
Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, громадяни викликаються до ТЦК для: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду; уточнення персональних даних; призову та відправки на військову службу. Виклик здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці.
Керівники районних (міських) ТЦК та СП звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) ТЦК та СП осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, вживають заходів та організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого ТЦК та СП.
Таким чином, у разі порушення правил військового обліку, зокрема неявки за повісткою, посадові особи ТЦК та СП вносять відповідні відомості про розшук особи до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі з'явлення військовозобов'язаного вносяться зміни до облікових даних та зняття особи з розшуку. Внесення змін до облікових даних військовозобов'язаного передбачає їх оновлення в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі «Оберіг» (далі - АІТС «Оберіг»), що забезпечує ведення Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних.
АІТС «Оберіг» - це автоматизована інформаційно-пошукова система, яка є технічним середовищем для зберігання, обробки, оновлення персональних даних військовозобов'язаних в рамках Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формами, наділені правом на відстрочку від призову на військову службу, за умови дотримання принципу послідовності здобуття рівнів освіти, визначеного Законом України «Про освіту». Процедурний механізм реалізації цього права регламентується Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, яка встановлює обов'язковість верифікації статусу студента через Єдину державну електронну базу з питань освіти (далі - ЄДЕБО) та подання відповідної довідки встановленого зразка до органів військового управління».
Відстрочка надається на період дії підстав для її надання, але не довше, ніж на термін дії мобілізації, встановленого Указом Президента України, тобто строком на три місяці.
26.09.2024 року за результатами вступних іспитів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахований до Лубенського фінансово - економічного фахового коледжу Полтавського державного аграрного університету за спеціальністю облік та оподаткування (освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр) на денну форму навчання.
З метою реалізації вказаного права та отримання відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_7 сформував відповідний перелік документів, до якого долучив довідку ЄДЕБО № 685040 та витяг про зарахування на навчання № 71 від 27.09.2024 року, які того ж дня направив через службу доставки ТОВ «Нова пошта» до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі вказаних документів ІНФОРМАЦІЯ_4 27.09.2024 року ОСОБА_7 надано відстрочку від призову на військову службу. Вказану відстрочку ОСОБА_7 аналогічним чином поновлював кожні три місяці.
25.10.2025 року ОСОБА_7 , ввійшовши до застосунку «Резерв+», з'ясував, що ІНФОРМАЦІЯ_4 йому надано статус «Вас розшукує ТЦК».
04.12.2025 року ОСОБА_7 вирішив звернутись за допомогою до свого знайомого ОСОБА_4 , з яким познайомився ще у 2023 році, з метою врегулювання вказаного питання, а також зняття статусу порушника правил військового обліку та поновлення відстрочки.
В свою чергу, у ОСОБА_4 , який довідався про вказану потребу ОСОБА_7 , виник корисливий умисел на одержання від останнього неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме на невстановлену досудовим розслідуванням службову особу ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо зняття ОСОБА_7 статусу порушника правил військового обліку та поновлення відстрочки від призову на військову службу.
Того ж дня, в ході спілкування по телефону ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про те, що зможе допомогти з вирішенням вказаного питання за допомогою особистих знайомств та здійснити вплив на прийняття відповідного рішення уповноваженими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 за надання йому неправомірної вигоди.
У період з 17.12.2025 по 23.12.2025 року ОСОБА_4 при неодноразовому спілкуванні по мобільному телефону нагадував ОСОБА_7 про необхідність передачі йому вищевказаної неправомірної вигоди за здійснення впливу на невстановлену службову особу ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому наполягав на тому, що грошові кошти необхідно надати йому у найкоротший термін.
24.12.2025 року в ході зустрічі, яка відбулась на АЗС «АВІАС», що поблизу с.Білики, Миргородського району, Полтавської області, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність надання йому у найкоротший строк неправомірної вигоди у розмірі 8 000 грн., шляхом зарахування на банківську картку, посилаючись на те, що посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 вже почали здійснювати заходи щодо зняття ОСОБА_7 з розшуку.
Окрім того, ОСОБА_4 гарантував, що за вказану неправомірну вигоду ОСОБА_7 буде надано відстрочку від призову на військову службу строком на три місяці.
26.12.2025 року, о 13:30 год. ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Шишацька, 25/14 у приміщенні магазину «Анютка», через стаціонарний банкомат АТ «Приват Банк», під контролем правоохоронних органів, за вказівкою ОСОБА_4 перерахував на його банківську картку № НОМЕР_1 , видану АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», грошові кошти у сумі 8 000 грн. за здійснення ОСОБА_4 впливу на прийняття рішення невстановленою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо зняття з розшуку ОСОБА_7 та надання йому відстрочки від призову на військову службу.
30.01.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
З метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 266 240 грн.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задовольнити.
Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання. Зазначив, що ризики не доведені. Підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, досяг пенсійного віку та є особою з інвалідністю, отримує пенсію у розмірі 3038 грн. ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, має ряд хронічних хвороб. Просив обрати особисте зобов'язання або мінімальний розмір застави.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з ч. ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до матеріалів клопотання, 30.01.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
В судовому засіданні сторонами кримінального провадження надані докази, які на думку слідчого судді свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, що є тяжким злочином, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; рапортом про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 10.12.2025; протоколом огляду речей і документів - мобільного телефону ОСОБА_7 ; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 26.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 24.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 26.12.2025; протоколом огляду речового доказу - фіскального чеку від 05.01.2026; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді контролю за вчиненням злочину від 29.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 29.01.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_4 ;
- наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам.
Слідчий суддя, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу підозрюваного - ОСОБА_4 в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.182 КПК України також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , дані про його особу, а також стан його здоров'я, матеріальний стан, слідчий суддя зазначає, що застава не є покаранням чи можливістю відшкодування збитків, завданих протиправними діями за рахунок такої застави, а тому її надмірний розмір може перетворити заставу на безальтернативне ув'язнення особи. Саме тому законодавцем заборонено визначати підозрюваному завідомо непомірний розмір застави.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Водночас сума застави повинна бути оцінена з врахуванням особи підозрюваного, його активів та взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності у суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Застосовуючи такий підхід до обставин цієї справи, слідчий суддя виходить із обставин кримінального провадження, в якому особі повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану ОСОБА_4 , в інтересах якого стороною захисту були надано дані про утримання дружини-пенсіонерки, дані про особу підозрюваного, у тому числі його вік, незадовільний стан здоров'я, інвалідність ІІІ групи, відсутність даних з боку сторони обвинувачення щодо підтвердження майнового стану підозрюваного, а також встановлених у судовому засіданні ризиків, томуприходить до висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, визначивши її розмір відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки можливість її втрати утримуватиме підозрюваного ОСОБА_4 від вчинення відповідних дій.
На підставі викладеного, з урахуванням досліджених матеріалів клопотання та пояснень сторони захисту щодо майнового стану підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутні підстави для визначення розміру застави 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв'язку з чим вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного у даному кримінальному провадженні є застава у розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 83 200 грн.00 коп.
Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного.
Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного такі обов'язки: прибувати за кожною окремою вимогою суду, слідчого та прокурора у встановлений у вимозі час; не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, зокрема із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 193-194,196, 199, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави, визначивши її у межах 25 (двадцяти п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 83 200 (вісімдесят три тисячі двісті) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: отримувач - ТУ ДСАУ в Полтавській області , ЗКПО 26304855, р/р UA 398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, призначення платежу - застава, № ухвали суду та назва суду, прізвище, ім'я, по - батькові платника застави, сума застави, дата внесення застави.
В задоволенні інших вимог клопотання відмовити.
Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 30.03.2026 року, такі обов'язки: прибувати за кожною окремою вимогою суду, слідчого та прокурора у встановлений у вимозі час; не відлучатися за межі Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, зокрема із заявником у кримінальному провадженні ОСОБА_7 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1