Романівський районний суд Житомирської області
290/1435/25
Іменем України
11 лютого 2026 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2025 року через систему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (далі ТОВ «Свеа фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 20 березня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачем було укладено договір №3542419 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
За умовами укладеного договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти у сумі 5000 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги по вказаному договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24399,93 грн; з яких 4999,99 грн - заборгованість по тілу кредиту, 19399,94 грн - заборгованість по відсотках.
15 січня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення між сторонами кредитного договору та надання кредитних коштів ОСОБА_1 . Позивачем також не надано доказів, які підтверджують набуття ним права вимоги до відповідача. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, що надані позивачем, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 20 березня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договір №3542419 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 360 днів, погодили фіксовану стандартну процентну ставку в розмірі 2,00% в день, погодили фіксовану знижену процентну ставку в розмірі 0,01% в день. Кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , або іншої вказаної клієнтом.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною договору. Проценти, що нараховуються за договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Клієнт зобов'язаний своєчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Договір та паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем з використанням електронного підпису А867 20 березня 2023 року о 18 годині 15 хвилин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 4 березня 2024 року на картку № НОМЕР_1 20 березня 2023 року було зараховано 5000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua -213530374.
28 листопада 2023 року між ТОВ «Росвен інвест Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір факторингу №01.02-77/23, відповідно до якого кредитор (ТОВ «Лінеура Україна») передав у повному обсязі, а новий кредитор (ТОВ «Росвен інвест Україна») прийняв у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №3542419, що підтверджується Реєстром боржників №1 до цього договору.
Згідно рішення учасника ТОВ «Росвен інвест Україна» змінено назву товариства на ТОВ «Свеа фінанс».
Долучені до матеріалів справи розрахунки свідчать про те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, в останньої виникла заборгованість у розмірі 24399,93 грн; з яких 4999,99 грн - заборгованість по тілу кредиту, 19399,94 грн - заборгованість по відсотках.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 7 та 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитні документи, погодила, таким чином, умови сплати процентів за користування кредитними коштами.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі5.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 у кредитному договорі.
Відтак, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Лінеура Україна» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором А867), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов'язань за договорами не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (адреса місця знаходження: вул. Іллінська, 8 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 37616221) 24399 (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн 93 коп заборгованості за кредитним договором, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.М. Кірічук