Справа № 342/792/25
Провадження № 1-кс/342/29/2026
11 лютого 2026 року м. Городенка
Слідчий суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка клопотання слідчого СВ відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Городенківського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42025092090000015 від 01.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,
До суду 09.02.2026 поступило клопотання про накладення арешту на майно.
В обґрунтування даного клопотання слідчий покликається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до розпорядженням голови Городенківської міської ради від 30.12.2020 № 18, обіймаючи посаду начальника відділу освіти Городенківської міської ради, виконуючи функції представника органу місцевого самоврядування, тобто будучи службовою особою, яка достовірно знаючи, що питання преміювання керівників органу місцевого самоврядування належить виключно до компетенції міського голови, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вищевказаних вимог, маючи корисливий мотив охоплений єдиним кримінально протиправним наміром, з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе використала своє службове становище всупереч інтересам служби видавала та підписувала накази про преміювання на саму себе. Видані накази не були погоджені з міським головою Городенківської міської ради, що у свою чергу не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268, якою передбачено, що рішення про преміювання керівників органів, їх заступників виконавчої влади та інших органів, їх заступників, встановлення їм надбавок та надання матеріальної допомоги приймається виключно органом вищого рівня, тобто Городенківською міською радою. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи 27.01.2026 виданою Івано-Франківським НДЕКЦ МВС України начальнику відділу освіти Городенківської міської ради ОСОБА_5 зайво нараховано 383 150,21 ( триста вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят гривень 21 копійка) та виплачено 306 588,45 ( триста шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 24 копійок) заробітної плати ( в тому числі премій, надбавки, матеріальної допомоги).
Унаслідок зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем, умисно, протиправно упродовж 2021-2025 років, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе, всупереч інтересам служби, заволоділа бюджетними коштами, що перебували у розпорядженні відділу освіти Городенківської міської ради, чим заподіяла майнову шкоду державі в особі Городенківської міської ради на загальну суму 383 150,21 ( триста вісімдесят три тисячі сто п'ятдесят гривень 21 копійка).
Відповідно до відомостей електронної декларації, яка перебуває у вільному доступі та даних НАІС підозрюваній ОСОБА_5 на праві власності належить легковий автомобіль марки «Suzuki Grand Vitara», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Відповідно до бюлетеня автотоварознавця вартість автомобіля марки «Suzuki Grand Vitara», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 становить 323550 грн.
Ураховуючи, що на даний час майнова шкода, завдана вчиненням кримінального правопорушення не відшкодована, існує необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваної з підстав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Дане клопотання було призначено до розгляду на 10.02.2026, однак у зв'язку з відсутністю електропостачання в приміщенні суду, розгляд даного клопотання не відбулося. Судове засідання по справі було приначено на 11.02.2026, про що повідомлено учасників справи.
В судове засідання 11.02.2026 учасники справи не прибули, про час та місце розгляду клопотання були повідомлені у передбаченому чинним законодавством порядку. Будь-яких клопотань які б перешкоджали розгляду справи без учасників справи до суду не надходило.
Прокурор Городенківського відділу Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд клопотання про накладення арешту на майно від 09.02.2026 без його участі, клопотання підтримує.
Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У зв'язку з неявкою в судове засідання, осіб які беруть участь в кримінальному провадженні, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів в суді не здійснюється згідно вимог ч.4 ст.107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Слідчим суддею встановлено, що 01.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025092090000015 внесено відомості проте, що в період часу з 2021 по березень 2025 року посадові особи відділу освіти Городенківської міської ради зловживаючи службовим становищем, без належних на те підстав видавали накази про преміювання співробітників відділу освіти, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. Попередня правова кваліфікація - ч.2 ст.364 КК України. Згідно з даним Витягом органом досудового розслідування є Відділення поліції № 2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
29 січня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42025092090000015 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Відповідно до відомостей електронної декларації, яка перебуває у вільному доступі та даних НАІС підозрюваній ОСОБА_5 на праві власності належить легковий автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2008 року випуску.
Із копії реєстраційної картки ТЗ вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2008 року випуску, фіолетового кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
На підтвердження вартості цього автомобіля слідчим надано до клопотання електронну версію ОСОБА_6 від 06.02.2026, однак не надано доказів дійсної вартості цього автомобіля визначеної відповідним експертом на час подання клопотання до суду.
Доказів того, що даний ТЗ визнано речовим доказом ні слідчим ні прокурором не надано. Також не надано доказів і подання цивільного позову в даному кримінальному провадженні де відповідачем є ОСОБА_5 .
Також в матеріалах клопотання відсутня інформація з приводу того чи є вказаний автомобіль виключно власністю самої підозрюваної ОСОБА_5 , чи він перебуває у спільній сумісній власності подружжя, оскільки в матеріалах справи вказано, що вона на даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі.
Ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст. 173 згаданого кодексу при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд звертає увагу, що у поданому клопотанні не обгрунтовано належним чином того, що беззаперечно б свідчило про необхідність накладення арешту на зазначене майно підозрюваної ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження. В клопотанні сконцентровано основну увагу виключно на змісті пред'явленої підозри ОСОБА_5 та цитуванні статей КПК України.
Також судом береться до уваги, що всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Фактично, за вказаних обставин, слідчим не підтверджено наявність п.2 ч.3 ст.132 КПК України, що є першочерговим при застосуванні слідчим суддею можливих заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі й накладення арешту на майно.
Дане клопотання не тільки не містить відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, а й у клопотанні не зазначено і про наявність жодного дійсного ризику, що передбачений абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України і вказував би на необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Суд також звертає увагу, що в клопотанні відсутні і належні правові обґрунтування підстав для накладення арешту на автомобіль підозрюваної, оскільки в клопотанні слідчого жодним чином не враховано наслідки, які може мати для підозрюваної арешт автомобіля, який можливо є єдиним способом забезпечити себе та свою родину засобами для пересування, зокрема і з метою проїзду до медичних закладів в разі такої необхідності.
Також судом враховується і те, що накладенням арешту в тій мірі на ТЗ підозрюваної, як єдиного ТЗ її сім'ї (інша інформація з приводу наявності інших ТЗ в клопотанні не вказана), може значно ускладнити можливість пересування як самої підозрюваної так і інших членів її сім'ї, під час дії воєнного стану в Україні, зокрема під час дії повітряних тривог, відсутності електроенергії, чи виникнення будь-яких інших непередбачуваних обставин в житті підозрюваної чи її сім'ї.
Тому враховуючи, що слідчим в клопотанні не доведено того, що потреби досудового розслідування на даній стадії кримінального провадження, беззаперечно виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, про який йдеться в клопотанні - в забороні власнику майна його відчужувати та розпоряджатись, - тому слідчий суддя приходить до переконання, що в задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
Відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль марки SUZUKI GRAND VITARA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1