Номер провадження: 33/813/344/26
Номер справи місцевого суду: 522/16165/25
Головуючий у першій інстанції Іванов В. В.
Доповідач Комлева О. С.
04.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу адвоката Гронь Миколи Анатолійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року,
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
ПостановоюПриморського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17000,0 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строк на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаною постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 рокузахисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокат Гронь М.А. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також просить суд поновити пропущений строк апеляційного оскарження, зазначаючи про відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень дата публікації оскаржуваної постанови суду - 15.12.2025 року, що на думку скаржника є поважними підставами пропуску строку.
Апеляційна скарга мотивована не встановленням та не доведенням належності вказаного в протоколі електросамокату до категорії транспортних засобів, недотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», наявність факту пошкодження носія інформації, що на його думку, ставить під сумнів цілісність, незмінність та автентичність електронного доказу, оскільки відсутність дані про технічний стан носія, про створення цифрового підпису та відсутності будь-яких втручань з моменту створення відеозапису.
Також скаржником зауважується про ненадання жодної оцінки участі на місці події поліцейських без боді-камер, які не зазначені у протоколі, не врахування істотних порушень процедури огляду, зокрема відсутність у працівників поліції технічного приладу Драгер для проведення огляду на стан сп'яніння.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання адвоката Гронь М.А, захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом особи на доступ до суду, закріпленим у пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Оскаржувану постанову ухвалено судом першої інстанції 10.12.2025 року без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності зазначається, що оскаржувану постанову ухвалено судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.12.2025 року.
З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови суду особі, яка притягується до адміністративної відповідальності не направлялася, відомості щодо дати отримання копії даної постанови в матеріалах справи відсутні.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, дата забезпечення надання загального доступу - 15.12.2025 року.
Апеляційну скаргу направлено за допомогою засобів поштового зв'язку 25.12.2025 року.
Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що, враховуючи здійснення розгляду справи в суді першої інстанції за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та відсутність в матеріалах справи відомостей щодо дати направлення та отримання особою копії оскаржуваної постанови суду, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
В судове засідання 04.02.2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисники - адвокати Гронь М.А. та Панчошак О.Д., будучи повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися (а.с. 91-93).
Будь-яких клопотань про відкладення або розгляд справи за відсутності, на адресу апеляційного суду не надходило.
Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, положення ст. 130 КУпАП не входить до переліку правопорушень при розгляді справ про яке передбачена обов'язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, вважає за необхідне розглядати дану справу про адміністративне правопорушення за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисників, зважаючи на встановлені положеннями ст. 277 КУпАП строки розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 дійсно вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що свідчать додані до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382831 від 06.07.2025 року матеріали адміністративної справи, а саме: довідка про отримання особою посвідчення водія, довідка про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння та відеозапис, напрацьований працівниками УПП. Винуватість особи також підтверджується відеозаписом з бодікамери ІПП в Одеській області, на якому зафіксований факт виявлення явних ознак алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками ІПП в Одеській області, у зв'язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі охорони здоров'я, на що останній відмовився.
Дослідивши встановлені судом першої інстанції обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання судом першої інстанціях в повній мірі вищенаведені вимоги КУпАП та як результат винесення законної та обґрунтованої постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.
За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 382831 вбачається, що 06.07.2025 року близько 04 год 57 хв ОСОБА_1 в м. Одеса по вул. Ланжерон, 1а керував електросамокатом «Jet» н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Перелік ознак за наявності яких працівник поліції має право звернутися до особи із відповідною пропозицією щодо необхідності проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, наведений в п.п. 3, 4 розділу 1 Інструкції № 1452/735.
Згідно п. 6 розділу 1 Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п. 6 розділ 2 Інструкції № 1452/735).
В якості додатків до протоколу долучено відеозаписи з відеореєстратора спеціалізованого транспортного засобу та боді камер працівників поліції, а саме - ПВР 471008, 282243, 471562, про що доручення яких міститься відмітка безпосередньо в протоколі, та, проаналізувавши такі, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що дані відеозаписи містять повне та безперервне відтворення подій, які відбувалися в день складення протоколу за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Наявність будь-якого пошкодження даних відеозаписів не вбачається, а тому відповідно доводи апеляційної скарги з огляду на викладене є необґрунтованими.
Стосовно відсутності відомостей щодо про створення цифрового підпису на вказаних відеозаписах, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. При цьому, даною статтею також передбачено можливість працівників поліції використовувати інформацію, отриману за допомогою в тому числі й фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Натомість, положень щодо необхідності в даному випадку після здійснення фото/відео фіксації правопорушення та закріплення отриманих даних на оптичному носії інформації, в даному випадку СД-диску, накладення електронного цифрового підпису на наявні на диску відео файли вищенаведені положення ЗУ «Про національну поліцію», котрий безпосередньовизначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України тощо, не містять.
Положеннями Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, якорю в свою чергу регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, необхідність накладення електронного цифрового підпису також не передбачено.
Таким чином, вищенаведені доводи апеляційної скарги в даній частині відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.
Разом з тим, з відео 1, яке містить на диску, вбачається безпосередньо рух вказаного в протоколі електросамокату під керування ОСОБА_1 (04 год 57 хв). Надалі, на відео 232243 міститься подальше спілкування особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з працівниками поліції, в ході якого, особі повідомлено про наявність ознак алкогольного сп'яніння та необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатору Драгер або ж в медичному закладі (05 год 03 хв). При цьому, працівниками поліції неодноразово пропонувалося ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан сп'яніння та детально роз'яснено процедуру огляду, а також наслідки, в тому числі й у випадку відмови від проходження такого огляду у встановленому законом порядку (05 год 04 хв). На пропозицію поліцейського щодо проходження огляду, ОСОБА_1 виявляє бажання пройти огляд за допомогою Драгер, у зв'язку із чим поліцейськими повідомлено дослівно «зараз привезуть Драгер для огляду» (05 год 05 хв). При цьому, слід зауважити, що саме у зв'язку із подальшою відмовою особи від проходження будь-якого огляду (05 год 06 хв), а також виявленням бажання проїхати до медичного закладу (05 год 08 хв), огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою Драгер проведено не було та не забезпечено доставлення даного технічного пристрою до екіпажу поліції та місця зупинки електросамокату під керування ОСОБА_1 . Відповідно, з огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у працівників поліції технічного приладу Драгер для проведення огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими, оскільки не впливають на подальше складення відносно особи протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
З відео 232243 також вбачається подальше доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу (05 год 21 хв) та у зв'язку із відмовою особи від проходження огляду, повідомлення працівників поліції про наявність підстав для складення відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку (05 год 21 хв), що є окремим самостійним складом правопорушення передбаченого положеннями даної статті.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділ 1 Інструкції № 1452/735).
Згідно положень ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка здійснює керування транспортним засобом від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку є окремим, самостійним складом адміністративного правопорушення передбаченого положеннями казаної статті та за наявності факту такої особа підлягає притягненню до відповідальності в межах санкції даної статті.
Відповідно, об'єктивною стороною даного правопорушення в даному випадку є наявність факту відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в апеляційній скарзі не оскаржується. При цьому, в ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 особисто повідомлено поліцейських про перебування в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується відеозаписом 232243 (05 год 05 хв).
Доводи апеляційної скарги в частині не встановлення та не доведення вказаного в протоколі електросамокату до категорії транспортних засобів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 18, зазначено, що при розгляді адміністративних справ вказаних категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема примітки до ст. 286 КК, ч. 7 ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху України.
За положеннями ст. 121 КУпАП, під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
У відповідності до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, а саме п. 1.10 транспортний засіб визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно, наведений в положеннях ПДР України термін в свою чергу охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року містить визначення поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Окрім наведеного, також слід зазначити, що визначення електросамокату як транспортного засобів викладеній в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 127/5920/22, згідно якої, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З огляду на вищевикладене в своїй сукупності, зазначений в протоколі електросамокат, яким здійснював керування ОСОБА_1 є транспортним засобом, оскільки має електродвигун, за допомогою якого він приводиться у рух, а тому, зважаючи також на положення ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо визначення об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, доводи останнього у відповідній частині також відхиляються апеляційним судом.
Будь-яких інших належних та обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не надано.
За положеннями п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності, оскільки наведені скаржником доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновку суду першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що зібраними по справі доказами в повній мірі підтверджена наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого останньому адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, Одеський апеляційний суд,
Клопотання адвоката Гронь Миколи Анатолійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити адвокату Гронь Миколі Анатолійовичу, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , пропущений строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу адвоката Гронь Миколи Анатолійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 10 лютого 2026 року.
Суддя О.С. Комлева