Справа №760/16235/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/334/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
27 січня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023110000000402 - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року про відмову у арешті майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погодженого процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023110000000402, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2023 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023110000000402 - прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/16235/25 від 16 липня 2025 року, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_3 та мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , які належать підозрюваній ОСОБА_8 відмовлено, скасувати частково, та ухвалити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , який належить підозрюваній ОСОБА_8 .
У апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що вказана ухвала суду підлягає скасуванню, як незаконна, необгрунтована та невмотивована у зв?язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт зазначає, що суд не врахував, що мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , який належить підозрюваній ОСОБА_8 , має суттєве значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні, так як містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження. Зокрема, в ході огляду вказаного мобільного телефону було встановлено, що у застосунку «файли» збережені контракти іноземної компанії «STEELBERG LTD» (OAE), бенефіціаром якої є ОСОБА_9 , через яку реалізовувалася продукція ООО «ДМЗ», за заниженими цінами, які свою чергу реалізовували продукцію кінцевим споживачам за ринковими цінами на світовому ринку.
Також вказує, що в ході огляду вказаного мобільного телефону було встановлено, що підозрювана ОСОБА_10 має у користуванні аналогічну по назві іноземної компанії електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1
Крім того, суд першої інстанції в ході судового розгляду не врахував, що «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , являється майном підозрюваної ОСОБА_8 та наявні достатні підстави вважати, що суд за умови доведеності вини останньої може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Апелянт зазначає, що враховуючи, що вказаний мобільний телефон використовувався для пособництва державі-агресору дистанційно, зокрема із застосуванням месенджерів, електронних скриньок, він підпадає під ознаки предмету вчинення кримінального правопорушення та до нього у подальшому може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
Частиною 1 статті 111-2 КК України, дії ОСОБА_8 , у разі доведення вини останньої караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Підсумовуючи апеляційну скаргу, прокурор вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, викладеним в апеляційній скарзі.
При цьому, суд не взяв до уваги вагомість встановлених ризиків, які могли істотно вплинути на його висновки.
За наявності суперечливих доказів сторони захисту та сторони обвинувачення, щодо обґрунтованості встановлених ризиків, які мають істотне значення для висновків суду, суд першої інстанції у судовому рішенні не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Вказані порушення у своїй сукупності є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
В судове засідання власник майна, або його представник не з'явились, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна чи його представника, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року прокурором ОСОБА_6 фактично оскаржено в частині відмови у накладенні арешту на мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6, то суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді лише в частині відмови у накладенні арешту на вищезазначене майно.
Законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді в частині відмови у задоволенні вимог клопотання прокурора про арешт іншого майна, зазначеного в ухвалі, колегією суддів не перевіряється.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000402, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 111-1, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому місці, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), діючи з мотивів завдання шкоди інтересам України шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора у вигляді грошових коштів, в тому числі шляхом сплати коштів, сформованих з податкових зобов'язань та зборів до бюджету держави-агресора (російської федерації) вирішила стати учасником, виконуючи роль виконавця, злочинної організації, яку очолив ОСОБА_11 .
Після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, ОСОБА_11 , перебуваючи у невстановленому місці, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), діючи з мотивів завдання шкоди інтересам України шляхом сприяння розвитку економіки на тимчасово окупованих територіях за рахунок захопленої державою-агресором інфраструктури та надр України та власного збагачення за рахунок оптової/гуртової торгівлі металевою та харчовою продукцією підконтрольними йому підприємствами ООО «Донецкий металургический завод» (ИНН 6168113365), ООО «СТАЛЕКС ЦЕНТР» (ИНН6168113358), ООО «МЕТАЛМИКС» (ИНН 6167205528), ООО «ТОРГОВЫЙ ДОМ «ГОРНЯК» (ИНН 9308011724), ООО «МЕТАЛДОНВЕСТ» (ИНН 9308015951), у співпраці з представниками держави-агресора, яка призведе до сплати податкових зобов'язань та зборів на користь РФ, що в свою чергу сприятиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу РФ, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора та завдасть шкоди національній безпеці України, вирішив в обхід застосованих відносно держави-агресора санкцій на ведення господарської діяльності, налагодити оптову/гуртову торгівлю металевої та іншої продукції з використанням підконтрольних йому компаній ООО «Донецкий металургический завод» (ИНН 6168113365), ООО «СТАЛЕКС ЦЕНТР» (ИНН6168113358), ООО «МЕТАЛМИКС» (ИНН 6167205528), ООО «ТОРГОВЫЙ ДОМ «ГОРНЯК» (ИНН 9308011724), ООО «МЕТАЛДОНВЕСТ» (ИНН 9308015951), тим самим реалізовуючи рішення держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, спрямованих на збільшення економічного потенціалу держави-агресора за рахунок надр України, розвитку бюджетоутворюючих підприємств на тимчасово окупованих територіях, забезпечення російської економіки постійними надходженнями у вигляді податкових зобов'язань та зборів, а відтак сприяти у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.
Усвідомлюючи, що самостійно не вдасться реалізувати злочинні дії, направлені на масштабування злочинної діяльності, пов'язаної з систематичним пособництвом державі-агресору, вирішив утворити та очолити стійке ієрархічне злочинне об'єднання - злочинну організацію, діяльність якої буде направлена на систематичне вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.
При цьому, метою її існування визначив здійснення злочинів проти основ національної безпеки України, а саме здійснення пособництва державі-агресору, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, спрямованих на збільшення економічного потенціалу держави-агресора за рахунок надр України, розвитку бюджетоутворюючих підприємств на тимчасово окупованих територіях, добровільної передачі матеріальних ресурсів у вигляді харчової продукції представникам незаконних збройних формувань та добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора у вигляді значних сум грошових коштів, в тому числі шляхом сплати коштів, сформованих з податкових зобов'язань та зборів до бюджету держави-агресора (російської федерації).
ОСОБА_11 розробив план злочинної діяльності, як для себе, так і для членів злочинної організації, який полягав у залученні до зазначеної протиправної діяльності інших осіб, з метою отримання значного злочинного доходу, розподіл між учасниками злочинної групи функцій та ролей, з метою забезпечення передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора у вигляді грошових коштів, а також розподілу доходу, здобутого злочинним шляхом між учасниками організації.
Водночас, ОСОБА_11 , розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, адже направлена проти основ національної безпеки України в період триваючої військової агресії РФ проти України, усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не зможе, оскільки така протиправна діяльність потребує чітких та узгоджених дій, для досягнення максимального злочинного результату та уникнення викриття правоохоронними органами, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але починаючи з лютого 2022 року та у різні періоди часу, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах та спосіб, вирішив залучити до складу злочинної організації осіб, з якими підтримував тісні, довірливі відносини, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , яким довів до відома план щодо створення злочинної організації, визначивши для себе функцію керівника організації, а всім іншим функцію учасників злочинної організації, а саме виконавців злочинів, відповідальних за організацію видобутку, реалізації та збуту металевої та харчової продукції, ведення бухгалтерського обліку, контролю діяльності іноземних компаній, які мали б забезпечувати обхід санкцій накладених на РФ.
При цьому, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , усвідомлюючи протиправність даної пропозиції, водночас керуючись при цьому корисливим мотивом, який був направлений на систематичне отримання матеріальної вигоди від вчинення злочинів у складі очолюваної ОСОБА_11 злочинної організації, добровільно і свідомо увійшли до її складу, надавши у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та час свою згоду на спільну злочинну діяльність.
Також, ОСОБА_11 , діючи у складі злочинної організації з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 ,, ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , визначили мінімально необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників, необхідні особисті якості кожного із них, такі як лідерство, здатність керування значною кількістю персоналу, здатність виконувати злочинні вказівки, схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а також вузьку злочинну спеціалізацію діяльності вказаної злочинної організації.
Крім того, ОСОБА_11 , діючи у складі злочинної організації з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_17 , ОСОБА_22 , маючи на меті здійснення у складі злочинної організації пособництва державі-агресору, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації рішень держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, направлених на збільшення економічного потенціалу держави-агресора за рахунок надр України, розвитку бюджетоутворюючих підприємств на тимчасово окупованих територіях, добровільної передачі матеріальних ресурсів у вигляді харчової продукції представникам незаконних збройних формувань та добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора у вигляді грошових коштів, в тому числі шляхом сплати коштів, сформованих з податкових зобов'язань та зборів до бюджету держави-агресора, зареєстрував згідно законодавства держави-агресора групу підконтрольних йому компаній ООО «Донецкий металургический завод» (ИНН 6168113365), ООО «СТАЛЕКС ЦЕНТР» (ИНН6168113358), ООО «МЕТАЛМИКС» (ИНН 6167205528), ООО «ТОРГОВЫЙ ДОМ «ГОРНЯК» (ИНН 9308011724), ООО «МЕТАЛДОНВЕСТ» (ИНН 9308015951), а також іноземних компаній «VINSETLE MARITIME FZE» (OAE), «FENERWEST TRANSPORT PTE. LTD», «STEELBERG LTD» (OAE), «GMG Grand Mineral Group Madencilik Sanayi Tikaret Anonim Sirketi» (Туреччина) та «Atilla Trading Company Metal Madencilik Ithalat Ihracat Sanayi ve Ticaret Anonim Sirketi» (Туреччина).
ОСОБА_23 , будучи активним учасником створеної ОСОБА_11 злочинної організації, виконуючи роль виконавця, згідно розподілених функцій:
- здійснювала, організовувала та контролювала вчинення пособництва державі-агресору, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора у вигляді грошових коштів, в тому числі шляхом сплати коштів, сформованих з податкових зобов'язань та зборів до бюджету держави-агресора (російської федерації);
- здійснювала, організовувала та контролювала здійснення іншими учасниками організації - виконавцями, ведення фінансово-господарської діяльності іноземних компаній «STEELBERG LTD» (OAE);
- звітувала щодо фінансово-господарської діяльності іноземних компаній «STEELBERG LTD» (OAE) ОСОБА_11 ;
- контролювала та інструктувала інших учасників злочинної організації щодо конспірації дій в ході здійснення протиправної діяльності, з метою не викриття правоохоронними органами.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України.
Після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому місці, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), діючи з мотивів завдання шкоди інтересам України шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора у вигляді грошових коштів, в тому числі шляхом сплати коштів, сформованих з податкових зобов'язань та зборів до бюджету держави-агресора (російської федерації) вирішила стати учасником, виконуючи роль виконавця, злочинної організації, яку очолив ОСОБА_11 .
ОСОБА_24 , ОСОБА_12 з метою завдання шкоди Україні, шляхом збільшення економічного потенціалу держави-агресора за рахунок надр України та добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора у вигляді грошових коштів, здійснили поставку металевої продукції на загальною кількістю 4 972,312т на загальну суму 2 446 377,50 доларів США.
Так, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, ОСОБА_8 від імені «STEELBERG LTD» (OAE) та ОСОБА_12 від імені ООО «СТАЛЕКС ЦЕНТР» контролювали розрахунок за товар між вказаними компаніями, відповідно до агентського договору №30/01/2024AC від 30.01.2024 розрахунок за вищевказаним договором здійснила турецька компанія TURKONNECT IC VE DIS TICARET LIMITED SIRCETI, згідно з платіжним дорученням №24 від 02.02.2024 на загальну суму 224 917 256,00 руб.
Внаслідок зазначених вище протиправних дій, в ході здійснення господарської діяльності ООО «Донецкий металургический завод» (ИНН 6168113365), ООО «СТАЛЕКС ЦЕНТР» (ИНН6168113358), іноземних компаній «FENERWEST TRANSPORT PTE. LTD» та «VINSETLE MARITIME FZE» (OAE), «STEELBERG LTD» (OAE), завдано шкоди економічній безпеці України шляхом збільшення економічного потенціалу держави-агресора за рахунок надр України та добровільної передачі інших та активів представникам держави-агресора у вигляді значних сум грошових коштів, сформованих з податкових зобов'язань та зборів, представникам держави-агресора, а саме за результатами діяльності ООО «СТАЛЕКС ЦЕНТР» (ИНН6168113358) сплатили податків та зборів в 2022 році на загальну суму 369 514 568 руб., за 2023 рік на загальну суму 111 905 333 руб. до бюджету держави-агресора, а відтак умисні дії ОСОБА_8 сприяють у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.
Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у виконанні вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України - виконанні вчинення пособництва державі-агресору, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі інших активів представникам держави-агресора у вигляді грошових коштів, в тому числі шляхом сплати коштів, сформованих з податкових зобов'язань та зборів до бюджету держави-агресора (російської федерації) у складі злочинної організації.
За вказаними обставинами злочинної діяльності 11.06.2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
11.06.2025 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_25 від 21.05.2025 у справі №760/13590/25 (провадження №1-кс/760/7133/25) проведено обшук за адресою місця проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обшуку за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено предмети та речі, які мають доказове значення для кримінального провадження, а саме:
- мобільний телефон «Iphone 15 Pro Max» IMEII: НОМЕР_1 , IME12: НОМЕР_2 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 .
13 червня 2025 року (клопотання датоване 11 червня 2025 року) слідчий в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42023110000000402, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2023.
В обґрунтування клопотання слідчий посилалась на те, що з огляду на зміст ст. 98 КПК України, орган досудового розслідування приходить до висновку, що вилучені предмети, які належать ОСОБА_8 , містять ознаки речових доказів, тобто наявні підстави передбачені ч.3 ст.170 КПК України для накладення арешту, оскільки вказані предмети зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.
Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.
Виходячи із потреб досудового розслідування, а також враховуючи те, що зазначене майно може бути відчужене його власником з метою приховання слідів вчинення кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.
Право власності на вказане майно підтверджується словами ОСОБА_8 , а також тим фактом, що вказані речі вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання останньої. Застосування зазначених обмежень надасть змогу зберегти майно у первісному стані та унеможливить його подальше відчуження.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 , погодженого процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023110000000402, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2023 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що як вбачається з матеріалів клопотання, прокурор у даному кримінальному провадженні не навів достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, а тому підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно не вбачається.
Крім того, слідчий суддя зазначив, що під час розгляду клопотання не встановлено обставин, які б слугували підставою для арешту зазначеного майна.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції в частині накладення арешту на мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_8 , колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею не дотримані, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні прокурора обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 ,яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 111-2 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування щодо підозрюваної ОСОБА_8 , містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що вказаний мобільний телефон, вилучений в ході обшуку за адресою:АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вищевказаний телефон зберіг на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та має суттєве значення для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, з метою призначення судових експертиз та збереження речового доказу, запобігання його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, що згідно статті 173 КПК України дає підстави для арешту цього майна як речового доказу з метою збереження для досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Таким чином, помилковим та необґрунтованим є висновок слідчого судді про недоведеність прокурором того, що вилучений мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_8 , може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто не відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім цього слід зауважити, що 12 червня 2025 року вищевказаний телефон визнаний речовим доказом у рамках кримінального провадження №42023110000000402 від 30.11.2023 року, про що слідчим в ОВС слідчого управління ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_7 винесено відповідну постанову.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучений під час обшуку мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_1, з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
Незастосування у даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені частиною першою статті 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів також не встановлено.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6, який 11.06.2025 року вилучено у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, підлягає арешту з тих підстав, що його у встановленому законом порядку визнано речовим доказом у межах кримінального провадження №42023110000000402 від 30.11.2023 року та він відповідає критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , оскільки останньою у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023110000000402 - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 16 липня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_7 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023110000000402 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області майора юстиції ОСОБА_7 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42023110000000402 - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, а саме: мобільний телефон «Iphone 14 Pro Max» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з номером телефону в «Telegram» НОМЕР_6 , який належить підозрюваній ОСОБА_8 .
В решті вимог клопотання - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4