21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києвавід 26 грудня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 26.12.2025 задоволено частково клопотання слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління нагляду та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , строком на 43 доби, по 06.02.2026 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 661 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що складає 2 001 508 гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду;
Справа № 760/35721/25 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1779/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- не відлучатися з м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та потерпілими ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначено до 06.02.2026 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
15.01.2026 від захисника ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт зазначав, що слідчим суддею не в повній мірі враховано фактичні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
Зокрема, на переконання апелянта, дії ОСОБА_6 не вірно кваліфіковані за ст. 146 та 189 КК України, оскільки незаконне позбавлення волі особи, поєднане з вимаганням його особистого майна, охоплюється диспозицією ст. 189 КК України та не потребує додаткової кваліфікації за ст. 146 КК України.
Крім того, на думку апелянта, дії усіх підозрюваних підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань.
Слідчим суддею не враховано роль ОСОБА_6 , який лише сидів за кермом автомобіля та нікого не позбавляв волі, у той час як інші підозрювані вимагали та отримали від ОСОБА_16 та ОСОБА_17 грошові кошти.
Також апелянт вказував про відсутність зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування слідчим суддею обґрунтовуюється лише суворістю можливого покарання, що не може бути самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі.
Слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання, має на утриманні батька похилого віку, а також тривалий час проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_18 та утримує її малолітню доньку.
Наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та інших підозрюваних спростовується тим, що ОСОБА_6 особисто не погрожував потерпілим, не вимагав та не отримував від них грошові кошти.
Також не обгрунтовано, як ОСОБА_6 , якому лише 25 років, може впливати на інших підозрюваних, які є бойовими офіцерами, полковники поліції, мають військовий досвід та бойову підготовку, та які самі залучили підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень.
Визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_6 та його дружини.
На переконання апелянта, до підозрюваного ОСОБА_6 цілком можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області за процесуального керівництва прокурорів Київської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025110000000368 від 23.10.2025 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України, за підозрою ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України, та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 309 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 05.11.2025, цього ж дня о 17 год. 29 хв. ОСОБА_6 затримано у відповідності до вимог ст. 208 КПК України.
06.11.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, з корисливих мотивів, вчиненому щодо двох осіб, здійснюваного протягом тривалого часу, за попередньою змовою групою осіб, що спричинили тяжкі наслідки, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 146 КК України; у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів цих осіб, за попередньою змовою групою осіб, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому в умовах воєнного стану, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.11.2025 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, строком до 03.01.2026.
Постановою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_19 від 22.12.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 06.02.2026.
24.12.2025 слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором першого відділу процесуального керівництва управління нагляду та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, до 06.02.2026 включно.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 26.12.2025 задоволено частково клопотання слідчого та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , строком на 43 доби, по 06.02.2026 включно.
Цією ж ухвалою визначено підозрюваному ОСОБА_6 заставу в розмірі 661 прожитковий мінімум для працездатних осіб, що складає 2 001 508 гривень.
У разі внесення застави покладено на ОСОБА_6 обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися з м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та потерпілими ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначено до 06.02.2026 року включно.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому злочинів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про часткове продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, їх особливу небезпеку та наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, слідчий суддя визнав не доведеним існування ризиків, передбаченого п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які належним чином не обґрунтовані у клопотанні, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував характеризуючи дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали завершенню досудового розслідування до закінчення дії судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без здійснення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , його стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та реєстрації, водночас враховуючи тяжкість та конкретні обставини інкримінованих підозрюваному злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб та поєднаних із погрозою насильства над потерпілим та близькими родичами, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про можливість визначення підозрюваному застави у розмірі розмірі 661 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 001 508 гривень 00 копійок.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою із визначенням застави, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, або зменшення йому визначеного розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст.189 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи апелянта про невірну кваліфікацію дій підозрюваного, є передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілих та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від потерпілих та інших підозрюваних у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні з учасниками провадження, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, посилання захисника на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, має на утриманні батька похилого віку, тривалий час проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_18 та утримує її малолітню доньку, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, однак обґрунтовано визнані такими, що не спростовують висновок щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначена слідчим суддею застава є завідомо непомірною для підозрюваного, є необґрунтованими, оскільки розмір застави визначений слідчим суддею з урахуванням даних про особу підозрюваного, і на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що на даному етапі досудового розслідування саме такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києвавід 26 грудня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3