15 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06.11.2025 задоволено клопотання слідчого слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , тапродовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваногоОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, строком на 29 днів, по 04.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначав, що орган досудового розслідування не дотримується розумних строків здійснення кримінального провадження та не наводить доказів існування обставин, які б обумовлювали необхідність продовження строку запобіжного
Справа № 760/29887/25Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1081/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
заходу.
Стороною обвинувачення не вказано про об'єктивність причин, які заважали органу досудового розслідування раніше здійснити ті чи інші слідчі (розшукові) дії, про які зазначено у клопотанні.
Також апелянт вказує на недоведеність стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду ґрунтується виключно на тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 злочину, що не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Крім того, існування цього ризику повністю спростовується належною процесуальною поведінкою підозрюваного, який не вчиняв жодних дій, що могли б свідчити про його намір переховуватися, самостійно з'являвся до слідчого, добровільно надав дозвіл свого помешкання для обшуку, надав свій комп'ютер та телефон з відповідними паролями.
Ризик продовження існування ризику того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосується обставин вчинення кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не конкретизований та абстрактний без наведення жодних доказів на підтвердження існування цього ризику.
Ризик незаконного впливу на свідків, експертів та інших осіб, яким можливо відомі обставини вчинення злочину, також є абстрактним, який ґрунтується на припущеннях, без конкретизації прізвищ та імен осіб, на яких начебто може здійснити вплив підозрюваний.
Твердження органу досудового розслідування, що ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, фактично обґрунтовується лише тим, що останній підозрюється у вчиненні державної зради, що є особливо тяжким злочином.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення є безпідставним та не підтверджений жодними доказами.
ОСОБА_6 раніше не судимий та жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є закінченим, що виключає можливість стверджувати про продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 .
Крім того, апелянт зазначав, що ОСОБА_6 є свідомим громадянином, який останнім часом працював в правоохоронному органі, на його утриманні знаходиться батько - інвалід війни ІІІ групи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , яка в режимі відеоконференцзв'язку заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Слідчим управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000493, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2025, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що, за викладених у клопотанні обставин, громадянин України ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, перебуваючи в Київській області, не пізніше 17.01.2025, більш точний час та місце не встановлені, діючи умисно, на виконання завдання представника іноземної держави, придбали та активували для подальшої передачі на територію РФ сім-картки мобільного оператора ПрАТ «Київстар», розуміючи та усвідомлюючи, що вони використовуватимуться в проведенні підривної діяльності проти України, у тому числі в якості складових до БПЛА, які використовують ЗС РФ в комбінованих ударах, а також у розвідувальних операціях в Україні.
У подальшому громадяни України ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , перебуваючи в Київській області, більш точний час та місце не встановлені, використовуючи операторів поштового зв'язку, точний час, місце та спосіб не встановлені, надіслали зазначені сім-картки мобільного оператора ПрАТ «Київстар» представникам держави - агресора, через Казахстан, на територію РФ.
Так, ОСОБА_6 домовився з особою на ім'я ОСОБА_12 , щоб той надіслав зазначені сім-картки в Казахстан особі на ім'я ОСОБА_13 , а далі звідти на територію РФ. За виконання цього завдання ОСОБА_11 отримав грошову винагороду з якої приблизно 25% віддав ОСОБА_6 .
У зазначені в клопотанні дати та проміжки часу придбані громадянами України ОСОБА_11 та ОСОБА_6 сім картки мобільного оператора ПрАТ «Київстар» використовувались збройними силами РФ під час обстрілів території України з використанням ударних БПЛА.
11.09.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, а саме у діянні, умисно вчиненому громадянином України в умовах воєнного стану, на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 11.09.2025 до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.11.2025 включно.
Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_14 від 29.10.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 04.12.2025 включно.
29.10.2025 слідчий слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06.11.2025 задоволено клопотання слідчого та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , в межах строку досудового розслідування, строком на 29 днів, по 04.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Із висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану, їх особливу небезпеку та наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; нищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється .
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які станом на день звернення із клопотанням перешкоджали закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без здійснення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України та зміст підозри.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно вимог ч.ч. 6, 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у виді тримання під вартою.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, або визначення підозрюваному розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника на те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків та підозрюваних безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування у кримінальному провадженні інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та виклав в ухвалі детальні мотиви про існування таких ризиків з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного злочину, та даних про особу підозрюваного.
Крім того, ураховуючи обсяг підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, ступінь вірогідності настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про те, що визначення підозрюваному застави у порядку ч. 3 ст. 183 КПК України не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний раніше не судимий, є свідомим громадянином, який останнім часом працював в правоохоронному органі, на його утриманні знаходиться батько - інвалід війни ІІІ групи, не спростовують правильність висновків слідчого судді щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання апелянта на належну процесуальну поведінку підозрюваного, який не вчиняв жодних дій, що могли б свідчити про його намір переховуватися, самостійно з'являвся до слідчого, добровільно надав дозвіл свого помешкання для обшуку, надав свій комп'ютер та телефон з відповідними паролями, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3