Справа №760/28136/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/897/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
15 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні, прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025101110001021 від 26.08.2025 за підозрою громадянина України ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 07.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_1 з сім-картою з телефонним номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 ; витяг з обліку Резерв+, сформований 29.08.2025 на ім'я ОСОБА_7 ; наказ ТОВ «Будсервіс-Днепр» № 11-відр. від 02.09.2025 щодо відрядження ОСОБА_7 до Німеччини, м. Берлін; мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який зі слів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить останній.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційні скарги.
В поданій апеляційній скарзі в інтересах власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 , просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
В поданій апеляційній скарзі в інтересах власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_7 , а саме: мобільний телефон iPhone ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги в інтересах власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 , зазначає, що 07.10.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 було оглянуто та вилучено мобільні телефони, що належать ОСОБА_11
- iPhone ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ2: НОМЕР_7 ;
- iPhone ІМЕІ 1 : НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ;
Вказані телефони ОСОБА_6 надала для огляду, при цьому вона заявила, що не має жодного відношення до кримінального провадження. Під час обшуку пояснила, що вона не проживає разом з ОСОБА_7 , а учасником слідчої дії стала випадково, прибувши до помешкання ОСОБА_7 через 10 хвилин після початку обшуку.
07.10.2025 року прокурор у кримінальному провадженні звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому просив накласти арешт на мобільний телефон iPhone ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
У матеріалах, долучених до клопотання, відсутня будь-яка інформація, яка б давала підстави вважати, що ОСОБА_6 має будь-яке відношення до події кримінального правопорушення, яке розслідується, або володіє відомостями, необхідними для проведення досудового розслідування у межах фабули, викладеної у клопотанні.
Відтак, у поданому клопотанні прокурор не навів належного та достатнього обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, як цього вимагають положення п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.
ОСОБА_6 не має відношення до діяльності ТОВ «БУДСЕРВІС- ДНЕПР» (ЄДРПОУ 42516986), не проживає спільно з ОСОБА_7 , а є особою, яка не має жодного відношення до кримінального провадження, а є керівником КДЮСШ ПЕРЕМОЖЕЦЬ (Код ЄДРПОУ 26063742).
Прокурором не доведено, що вилучений мобільний телефон є предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак може бути речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відомості, викладені у протоколі огляду мобільного телефону iPhone (ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 ), а також документи, що містяться на ньому, не мають жодного відношення до предмета цього кримінального провадження.
Як убачається з протоколу, інформація та файли, що зберігаються у зазначеному мобільному пристрої, не стосуються кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 та ч. 4 ст. 358 КК України.
Зокрема, особи, документи яких виявлено у пам'яті мобільного пристрою, не належать до числа осіб, заброньованих від мобілізації і не мають жодного зв'язку із вказаними правопорушеннями.
Крім того, у протоколі огляду слідчим помилково зазначено адресу проживання ОСОБА_6 оскільки вона проживає за адресою АДРЕСА_2 зазначеною у паспорті громадянки України.
Отже накладення арешту на майно не відповідає меті визначеній ч. 1 ст. 170 КПК України та п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. У свою чергу прокурором в клопотанні не було зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та які відомості містить мобільний телефон ОСОБА_6 .
Апелянт також звертає увагу на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, оскільки арешт накладено на майно, тимчасове вилучення якого суд прямо заборонив, та яке належить сторонній особі ОСОБА_6 , що не має жодного відношення до діяльності ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» (ЄДРПОУ 42516986).
Таким чином оскаржувана ухвала постановлена без повного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, а висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, в інтересах власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , зазначає, що вказана ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_7 ухвалена з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства та підлягає скасуванню з підстав визначених пунктами 1 - 3 ч. 1 ст. 407 КПК України.
Також оскаржувана ухвала про накладення арешту на майно постановлена з порушенням вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, оскільки арешт накладено на майно, щодо вилучення якого ухвалою від 30.09.2025 року у справі №760/26618/25 було відмовлено.
Мобільний телефон iPhone, що належить ОСОБА_7 (ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_1 ), на який було накладено арешт, не містить жодних даних та відомостей, що можуть бути доказами у кримінальному провадженні, що було встановлено під час його огляду в момент тимчасового вилучення.
Крім того, прокурором не доведено, що вилучений мобільний телефон є предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
У клопотанні прокурор не тільки невірно зазначив ІМЕІ 1 телефону, а й підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, як це передбачено положеннями п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України.
ОСОБА_7 не є підозрюваним, обвинуваченим, чи цивільним відповідачем в кримінальному провадженні.
В судове засідання, прокурор не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
З урахуванням зазначеного, думки представника власників майна, який не заперечував щодо проведення розгляду зазначених апеляційних скарг, без участі прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна, в підтримку поданих апеляційних скарг, які останній підтримав з наведених в них підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , не підлягаєють задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22025101110001021 від 26.08.2025, за підозрою громадянина України ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 13.10.2025 прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке було вилучено під час проведення обшуку 07.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_1 з сім-картою з телефонним номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 ; витяг з обліку Резерв+, сформований 29.08.2025 на ім'я ОСОБА_7 ; наказ ТОВ «Будсервіс-Днепр» № 11-відр. від 02.09.2025 щодо відрядження ОСОБА_7 до Німеччини, м. Берлін; мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який зі слів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить останній.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послався на те, що під час досудового розслідування встановлено, що директор ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» ОСОБА_10 разом з невстановленими особами, діючи умисно та за попередньою змовою, не пізніше лютого 2025 року організували схему ухилення від мобілізації шляхом фіктивного працевлаштування чоловіків призовного віку за грошову винагороду.
07.03.2025, перебуваючи на посаді директора, ОСОБА_10 направив до Міністерства оборони України звернення №0603 з пропозицією визнати ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» критично важливим підприємством. До звернення він додав копію підробленого державного контракту №0603 від 06.03.2025 про нібито виконання робіт з будівництва фортифікацій у Донецькій області між військовою частиною НОМЕР_8 ДССТ МО України та ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР».
25.03.2025 за результатами розгляду зазначеного звернення наказом МОУ №9/ДСК підприємство було визнано критично важливим, що надало ОСОБА_12 можливість бронювати від мобілізації працівників товариства.
Відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ №76 від 27.01.2023 (у редакції №1332 від 22.11.2024), бронюванню підлягають працівники підприємств, визначених критично важливими.
Реалізуючи злочинну схему, невстановлені особи підшуковували громадян призовного віку та передавали їхні документи ОСОБА_12 для фіктивного працевлаштування. У період з лютого по вересень 2025 року він працевлаштував 13 осіб, зокрема: ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .
Надалі, у період з березня по 15.05.2025, ОСОБА_10 , діючи умисно, забронював за ТОВ «БУДСЕРВІС-ДНЕПР» 215 осіб, фактично не залучених до виконання будь-яких робіт. Працевлаштування мало фіктивний характер і не передбачало перебування осіб на робочих місцях чи участі у будівництві фортифікацій.
07.10.2025, на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_1 з сім-картою з телефонним номером НОМЕР_2 ; витяг з обліку Резерв+, сформований 29.08.2025 на ім'я ОСОБА_7 ; наказ ТОВ «Будсервіс-Днепр» № 11-відр. від 02.09.2025 щодо відрядження ОСОБА_7 до Німеччини, м. Берлін; мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який зі слів учасника слідчої дії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить останній.
07.10.2025 постановою слідчого в ОВС СУ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_25 речі виявлені та вилучені у ході проведення обшуку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22025101110001021.
З метою збереження вилучених речей, які визнані речовим доказом по кримінальному провадженню, запобіганню можливості їх приховуванню, псуванню, знищенню, перетворенню, відчуження, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні на них арешту.
17.10.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуку 07.10.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_1 з сім-картою з телефонним номером НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 ; витяг з обліку Резерв+, сформований 29.08.2025 на ім'я ОСОБА_7 ; наказ ТОВ «Будсервіс-Днепр» № 11-відр. від 02.09.2025 щодо відрядження ОСОБА_7 до Німеччини, м. Берлін; мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який зі слів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить останній.
Оскільки дана ухвала оскаржена представником власників майна, тільки в частині накладення арешту на мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_1 та мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах вимог поданих апеляційних скарг, а щодо іншого майна, на яке накладено арешт вказаною ухвалою слідчого судді, то в цій частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на майно колегією суддів не вирішується.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №22025101110001021 від 26.08.2025, за підозрою громадянина України ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та накладаючи арешт на мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , мобільний телефон iPhone IMEI 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_6 , слідчий суддя, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що майно, зазначене у клопотанні прокурора, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речового доказу, а тому на переконання слідчого судді, наявні правові підстави для накладання арешту з метою збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано заперечення представника власників майна щодо підстав його задоволення, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №22025101110001021 від 26.08.2025, за підозрою громадянина України ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та відношення до нього вище вказаних мобільних телефонів, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні №22025101110001021 від 26.08.2025, за підозрою громадянина України ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Проте є слушними твердження апелянта про те, що прокурор у клопотанні та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі невірно зазначили ІМЕІ 1 мобільного телефону iPhone, що належить ОСОБА_7 . Однак дану обставину, колегія суддів вважає опискою, яка може бути усунена в порядку ст. 379 КПК України.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4