Справа № 127/24154/25
Провадження № 33/801/82/2026
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.
Доповідач: Медяний В. М.
09 лютого 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Медяного В.М., при секретарі судового засідання Лісовій Д.С. та за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бездітної Т.В., потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката Антонюк Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі шістсот вісімдесят гривень в дохід держави, а також стягнуто на користь держави судовий збір в сумі шістсот п'ять гривень 60 копійок.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, адвокат Бездітна Т.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст. 274 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не було вчинено жодних дій, які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство, він не виганяв з дому дружину та дитину, а навпаки казав, щоб дружина залишилася та нікуди не йшла на ніч, не смикав її за волосся та не забирав у неї телефон. Наявні у матеріалах провадження докази ґрунтуються лише на твердженнях самої потерпілої та її подруги, а свідки, які були допитані судом, не були присутні під час події, що свідчить про упереджений розгляд справи.
У судовому засіданні адвокат Бездітна Т.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, наведених у ній.
ОСОБА_1 надав письмові пояснення про те, що в їх родині було нормально взяти телефон один в одного і подивитися що там є, проте згодом відносини між ним та дружиною стали погіршуватися. 27.07.2025 він повернувся додому близько 23 - 30 год. та не знаходився ні в стані алкогольного, ні в стані наркотичного сп'яніння. Дитина вкладалася спати, дружина займалася своїми питаннями. Він взяв телефон дружини, який лежав біля дзеркала, та прочитав переписку дружини з її подругою, яка казала образливі фрази в його сторону, вказувала про те, що дружині він не потрібен, оскільки є інший чоловік. Запитавши дружину за цю переписку, остання накинулася на нього та вирвала з рук телефон, почала нецензурно його ображати ( при чому це було при дитині, яка ще не лягла спати), вдарила його по обличчю 2 рази. Після цього дружина почала збирати дитину, паралельно матюкаючись до нього, вказувала, що він не чоловік. Швидко зібравшись і схопивши дитину, вона вийшла на вулицю, залишивши свій телефон вдома. Чого вона його залишила йому не відомо, можливо поспішала. Наголошує на тому, що словесно не ображав дружину, фізично ніяких травм не наносив, за волосся не смикав та з дому не виганяв. Навпаки казав, що не потрібно їхати, питав куди вона забирає дитину серед ночі. У подальшому дружина викликала таксі і поїхала в невідомому йому напрямку. Після цього на наступний день йому зателефонував працівник поліції і попросив надати пояснення, що він і зробив. Вину не визнає, оскільки ніяких умисних дій, якій б завдали ОСОБА_2 , фізичних, психологічних чи економічних травм стосовно неї він не вчиняв. З дитиною продовжує нормально спілкуватися, хоча мати намагається налаштувати її проти нього.
Потерпіла ОСОБА_2 та її представник Антонюк Ю.М. заперечувавали щодо задоволення апеляційної скарги адвоката Бездітної Т.В., просили залишити постанову суду першої інстанції без змін. Потерпіла підтвердила свої покази, надані в суді першої інстанції, вказала, що того вечора між нею та її чоловіком сварка розпочалася ще коли вони поверталися додому з магазину. Вдома сварка продовжилася. Після сварки чоловік пішов з дому розпивати спиртне. Поки чоловіка не було вдома, він дзвонив їй, сварка продовжувалася по телефону. Коли її чоловік повернувся додому, то почав словесно її ображати, далі смикав за волосся. Потім відібрав її мобільний телефон та вигнав з квартири. Вона з дитиною опинилася вночі надворі в комендантську годину, в дощ, під час повітряної тривоги та без телефону. З телефону дочки вона подзвонила подрузі ОСОБА_4 , остання викликала їй таксі, на якому вона поїхала до подруги. Вночі її чоловік на мобільний телефон дитини писав повідомлення з образами та погрозами. Наступного дня вона звернулася в поліції. На даний час вона з чоловіком розлучена, проживає з дочкою окремо. За час їх спільного проживання її чоловік систематично застосовував до неї домашнє насильство, зловживав алкоголем.
Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КпАП України, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 245 КпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Так, відповідно до протоколу від 28.07.2025 про адміністративне правопорушення ВАД № 669221 - 27.07.2025 близько 23:50 год. за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного (словесно образив), фізичного (смикав за волосся) та економічного (відібрав телефон та вигнав з квартири) характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 чим заподіяв шкоду її фізичному та психологічному здоров'ю, що виразилося в хвилюванні, відсутністю сну та фізичному болю чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало домашнє насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров'ю потерпілої, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі тощо) і це є обов'язковим.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частинах 1 та 2 статті 173-2 КпАП України, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв'язок між ними.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 4 статті 1 вказаного Закону передбачено, що економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 статті 1 вказаного Закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частиною 2 статті 3 Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
У свою чергу, особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 9 частини 1 статті 1 Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у статтях 269, 272 КпАП України, що є необхідним елементом складу даного правопорушення.
Отже, зі змісту статті 173-2 КпАП України вбачається, що до адміністративної відповідальності можна притягнути лише за умисно вчинене правопорушення.
Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Підставою для складання адміністративного протоколу серії ВАД № 669221 від 28.07.2025 стала заява ОСОБА_2 до поліції 28.07.2025 про вчинення її чоловіком стосовно неї домашнього насильства.
Крім того, у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_2 , де вона вказує про те, що ОСОБА_1 ображав її словесно, смикав за волосся, забрав мобільний телефон та вигнав з квартири.
Такі пояснення потерпілої підтвердила допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 , яка пояснила, що ОСОБА_2 скаржилася на те, що ОСОБА_1 застосував до неї насильство, забрав мобільний телефон та вигнав з дому разом з дитиною, у зв'язку з чим вона запросила ОСОБА_2 з дитиною до себе додому, оскільки останнім не було де ночувати, до того ж була негода і пізній час доби, що само по собі становило небезпеку для жінки та дитини. І потерпіла ОСОБА_2 , і свідок ОСОБА_4 стверджували, що ОСОБА_1 уже не вперше застосовував насильство до своєї дружини.
Також під час апеляційного розгляду у присутності психолога Пташинської Ю.Д. була допитана донька ОСОБА_6 , яка вказала, що спілкується з батьком по телефону, однак спілкування у них не дуже хороше. Пояснила, що в той вечір вона не спала, переглядала щось в мобільному телефоні. Коли прийшов додому батько, то між ним та мамою почалася сварка, він хапав матір за волосся та руки, забрав у неї телефон, остання намагалася його забрати, однак у неї не вийшло. Вона з матір'ю вибігли з квартири на вулицю, батько не просив їх залишитися вдома, потім вони викликали таксі та поїхали ночувати до материної колеги. У той вечір батько писав їй на мобільний телефон, погрожував посадити її кицьку в клітку та залишити на лавці біля будинку.
Не заперечуючи подій, що стались 27 липня 2025 року, ОСОБА_1 вважає, що з його боку відсутнє насильство щодо ОСОБА_2 , називаючи це сваркою, яка сталася через переписку ОСОБА_2 з подругою ОСОБА_4 стосовно іншого чоловіка.
Разом з тим, суд звертає увагу, що важливо розрізняти поняття «конфлікт-сварка» та «насильство».
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняться від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Отже, матеріали адміністративної справи та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що у даному випадку дії ОСОБА_1 явно виходили за межі конфлікту (сварки) із дружиною, оскільки були пов'язані із застосуванням насильства психологічного (словесно образив), фізичного (смикав за волосся) та економічного (відібрав телефон та вигнав з квартири) характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 .
Посилання на те, що ОСОБА_1 нібито не виганяв дружину та дитину з дому, апеляційний суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 фактично створив умови, при яких ОСОБА_2 не могла далі залишатися в квартирі.
За таких підстав, у діях ОСОБА_1 вбачається об'єктивна та суб'єктивна сторона інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.
Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, є безпідставними, констатуються з формальних підстав, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а також показами свідків, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КпАП України, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України, є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Бездітної Тетяни Вячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Медяний