10 лютого 2026 року м. Чернівці
Справа № 725/5787/25
Провадження 22-ц/822/523/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Литвинюк І. М., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 липня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 липня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_2 .
Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу.
Встановлено факт перебування на утриманні у ОСОБА_2 , чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
04 лютого 2026 року ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, як особою, яка не була залучена до участі у справі, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується його прав та обов'язків, оскільки встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 його доньки ОСОБА_5 , безпосередньо впливає на права та обов'язки апелянта, зокрема впливає на обсяг обов'язку апелянта з утримання дитини та реалізації батьківських прав, що свідчить про наявність матеріально-правового спору, який може бути вирішений виключно в позовному провадженні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Як на підставу для поновлення відповідного строку посилається на те, що про оскаржуване рішення випадково дізнався 27 січня 2026 року з офіційного сайту Судова влада України, згідно якого встановлено факт перебування на утриманні ОСОБА_2 його доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його як батька дитини не було залучено як заінтересовану особу у даній справі.
Колегія суддів, вирішуючи заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, виходить із наступного.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.
У статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Зазначена норма визначає осіб, які наділені правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судовим рішенням вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною третьою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Під час вирішення питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.
Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц та від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (Volovik v. Ukraine, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року).
У § 53 рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» Європейський суд з прав людини констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Проте такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and others v. Spain» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі «llhan v. Turkey» ЄСПЛ констатував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 1512/12762/12 зазначено, що: «відповідно до пункту 1 частини другої статті358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Заявник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з цим, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті358 ЦПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження».
Верховний суд у постанові від 12 березня 2025 року у справі № 2-324/01 вказав на те, що оцінювати наявність або відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне провадження особи, яка не брала участі у розгляді цієї справи судом першої інстанції, апеляційний суд повинен виключно в тому контексті, чи пропущено строк оскарження з моменту, коли особа ознайомилася з таким рішенням або отримала його копію, а так само отримала можливість ознайомитися з відповідною судовою справою. Момент ознайомлення зі справою та/або з оскаржуваним судом рішенням має бути встановлений судом достеменно, а висновки з цього приводу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржуване повне судове рішення надіслано судом для оприлюднення 29 вересня 2025 року та 30 вересня 2025 року забезпечено надання загального доступу до нього.
На час вирішення апеляційним судом питання про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження відсутні докази, які б вказували на можливість ознайомлення з рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року до 27 січня 2026 року.
З Єдиного державного реєстру судових рішень та з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апелянт у справі під час її розгляду судом першої інстанції участі не брав. В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції вирішив питання, які прямо стосуються його прав та обов'язків, оскільки він є біологічним батьком ОСОБА_5 , на підтвердження зазначеного долучив копію свідоцтва про народження.
Про наявність судового провадження у справі № 725/5787/25 та ухваленого судом рішення дізнався випадково лише 27 січня 2026 року з інформаційного веб сайту Судова влада України.
Отже, апелянт був позбавлений можливості оскаржити рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року у встановлені процесуальним законом строки з незалежних від нього причин.
Апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня ознайомлення апелянтом з рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 пропустив з поважних причин і він підлягає поновленню.
Апеляційну скаргу подано до належного суду, особою, що має право на апеляційне оскарження. Судовий збір сплачено. За формою і змістом апеляційна скарга відповідає ст.356 ЦПК України, що є підставою для відкриття апеляційного провадження.
Статтею 355 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 3 статі 359 ЦПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, перешкоди для відкриття апеляційного провадження відсутні, і за даних обставин, суд вважає за необхідне відкрити апеляційне провадження у даній справі.
Якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч.4 ст.359 ЦПК України).
Керуючись статтями 352, 354, 356, 359-361 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 липня 2025 року.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 липня 2025 року.
Зупинити дію рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 24 липня 2025 року.
В порядку підготовки справи до апеляційного розгляду надіслати особам, які беруть участь у справі, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги.
Встановити строк до 25 лютого 2026 року для подачі відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Роз'яснити учасникам справи право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно зі статтею 212 ЦПК України.
Витребувати з Чернівецького районного суду м. Чернівці цивільну справу №725/5787/25 за позовом
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Литвинюк
І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк