10 лютого 2026 року
м. Рівне
Справа № 562/3172/24
Провадження № 22-ц/4815/26/26
Головуючий у Здолбунівського районному суді
Рівненської області: суддя Кушнір О.Г.
Рішення суду першої інстанції проголошено
(вступна і резолютивна частини):
о 16 год. 13 хв. 03 червня 2025 року в м. Здолбунів
Рівненської області
Повний текст рішення складено: 05 червня 2025 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Маринич В.В.
за участі: представника ОСОБА_1 - адвоката Януля Віктора Степановича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»; про відшкодування шкоди,
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на її користь матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 422 976,41 гривень, моральної шкоди в сумі 50 000,00 гривень, франшизу в сумі 3 200,00 гривень, понесені витрати з оплати дефектовочних робіт та оцінки транспортного засобу в сумі 7 500,00 гривень, витрати на правничу допомогу в сумі 20 200,00 гривень та сплати судового збору в сумі 4761,76 гривень.
Мотивуючи своїм вимоги, позивач покликалася на те, що 16 жовтня 2023 року на 182 км автодороги Р05 з вини водія ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем марки «Renault Logan Van» з державними реєстраційними номерними НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений належний їй автомобіль марки «Мазда СХ-5» з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 . Про настання страхового випадку було повідомлено страховика - Публічне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - ПАТ «СГ «ТАС»), якою їй виплачено узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 141 800,00 гривень.
Між тим, проведеною експертизою встановлено, що завдані їй матеріальні збитки становлять 557 775,41 гривень. Крім того, нею понесені витрати з евакуації автомобіля до місця проживання в сумі 4 000,00 гривень та від місця проживання на станцію технічного обслуговування (далі - СТО) для проведення огляду і виконання дефектовочних робіт в сумі 3 000,00 гривень, а тому завдані збитки, включаючи витрати на усунення пошкоджень, становлять 422 976,41 гривень. Пошкодженням належного їй транспортного засобу завдано також моральної шкоди, яку оцінила в 50 000,00 гривень, оскільки наведений факт призвів до порушення її нормальних життєвих зв'язків.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в сумі 147 560,71 гривень, 2 000,00 гривень моральної шкоди і понесені судові витрати у 9 130,20 гривень.
В решті позову ОСОБА_2 відмовлено.
На рішення суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність та необґрунтованість, які полягали у невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказувала про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б стверджували недостатність фактичної страхової виплати чи виплати згідно зі збільшеним лімітом для повного відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля.
На переконання заявника, звіт №074/2073 про оцінку автомобіля Mazda CX-5, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - Оцінка) є неналежним та недостовірним доказом матеріальних збитків, оскільки оцінювач не був попереджений про кримінальну відповідальність, а в останньому абзаці загальних положень Оцінки зазначив, що проведений аналіз, міркування та висновки є припущеннями і представляють власне судження оцінювача.
Зверталася увага на те, що позивач пред'явив вимогу про відшкодування ринкової вартості автомобіля на момент його пошкодження, у той час як сам автомобіль залишився, а залишкова вартість автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди в пошкодженому стані не визначена. При цьому відшкодування шкоди не має бути засобом збагачення, отримання доходу, а моральна шкода виконує компенсаційну функцію відшкодування саме моральних втрат.
На її думку, ОСОБА_2 заявила безпідставні вимоги про відшкодування витрат на евакуацію автомобіля, проведення дефектовочних робіт, проведення оцінки автомобіля та стягнення моральної шкоди.
Також зазначає, що вона та її чоловік мають ряд тяжких хронічних хвороб та низьку пенсію, що є підставами для зменшення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Крім того, вказувала про неможливість допомоги для неї її дітьми.
Не погоджувалася і з розміром стягнутих судових витрат, адже відповідач звільнена від сплати судового збору внаслідок інвалідності ІІ групи.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути суму франшизи у розмірі 3 200 гривень, 500 гривень моральної шкоди і зменшити розмір судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
У поданому відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Власюк П.О. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишивши без змін оскаржуване рішення як законне і обґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як з'ясовано судом, 16 жовтня 2023 року близько 18 години 00 хвилин на 182 км автодороги Р-05 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Logan Van» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не вибрала безпечного інтервалу та дистанції і допустила зіткнення з автомобілем марки «Мазда СХ5» з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_3 . В результаті події транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим відповідачем порушено п.13.4 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 листопада 2023 року, що набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Наведені обставини сторонами як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не оспорювались.
За положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія автомобіля марки «Renault Logan Van» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» за полісом №АТ/4012332 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілого, визначена у розмірі 160 000 гривень, підписання якого страхова сума збільшена на 50000 гривень в частині програми «Автоцивілка Плюс», опція сервісний SAT №4012332 (096.18.05), франшиза - 3 200 гривень.
21 листопада 2023 року за заявою ОСОБА_2 , як власнику автомобіля марки «Мазда СХ5» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , ПАТ «СГ «ТАС» як страховиком здійснено виплату узгодженого страхового відшкодування в сумі 141 800 гривень, що підтверджується відповідним чеком про зарахування коштів на її рахунок та її заяви про страхове відшкодування від 30 жовтня 2023 року, в якій не наполягала на проведенні оцінки пошкодженого майна.
Зі звіту №074/2023 від 10 січня 2024 року про оцінку автомобіля «Мазда СХ5» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вбачається, що матеріальний збиток, завданий власнику вказаного транспортного засобу в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді на дату 16 жовтня 2023 року становить 557 776,41 гривень, який визначений виходячи з ринкової вартості цього автомобіля на момент пошкодження та становить 557 776,41 гривень (п.3.3 звіту).
Відповідно до ст. ст. 28, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано наведеною нормою ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
При цьому задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі №753/11069/16).
Зі звіту №074/2023 від 10 січня 2024 року видно, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Мазда СХ5» з державним номерним знаком НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні становлять без податку на додану вартість на дату дорожньо-транспортної пригоди 16 жовтня 2023 року 354 360,71 гривень (узгоджується з п.3.5 описової частини звіту), що є меншою за вартість автомобіля, тобто його ремонт не є економічно необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, висновку про фізичне знищення автомобіля марки «Мазда СХ5» експертом у звіті не наведено та залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу не визначено, вказаний транспортний засіб на даний час залишається у власника, а тому суд першої інстанції правильно погодився з доводами відповідача, що стягнення завданої позивачу шкоди виходячи з вартості автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди є безпідставним.
Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому Уповноваженим органом, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Враховані судом першої інстанції експертні висновки щодо розміру завданих збитків відповідачем належними у розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України доказами не спростовано, а підстав для визнання їх неналежними судом апеляційної інстанції не встановлено.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Отже, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 Верховний Суд зазначив, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Сторонами у справі не оспорюється факт дорожньо-транспортної пригоди, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 141 800 гривень.
Вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує ліміт відповідальності страховика та доказів про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивачем, матеріали справи не містять.
З розміром страхової виплати позивач погодилася та не заявляла вимог про повне відшкодування заподіяної страхувальником забезпеченого транспортного засобу майнової шкоди, з урахуванням загального розміру ліміту відповідальності страховика в сумі 210 000 гривень.
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст.ст. 12, 36.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Враховуючи наведене, суд попередньої інстанції дійшов до правильного висновку, що покладення відповідальності на винну особу в розмірі, що не перевищує ліміту відповідальності страховика з урахуванням франшизи, є хибним, а тому з відповідача підлягає до стягнення різниця між розміром завданих збитків та страховим відшкодуванням в рахунок відшкодування майнової шкоди, тобто 144 360, 71 гривень (354360,71 гривень - 210000 - 3200 франшизи) + 3200 гривень франшизи).
Крім того, позивач понесла витрати з евакуації належного їй автомобіля марки «Мазда СХ5» з державним номерним знаком НОМЕР_2 18 жовтня 2023 року з місця дорожньо-транспортної пригоди (м.Здолбунів) до місця свого проживання (м.Нетішин) в сумі 4 000 гривень та 21 листопада 2023 року від місця проживання на СТО «AUTO VIP SERVICE» (м.Рівне) для проведення огляду та виконання дефектовочних робіт в сумі 3 000 гривень, що підтверджується товарним чеком, які в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є шкодою, що підлягає відшкодуванню.
Необхідність у виконанні дефектовочних робіт на СТО «AUTO VIP SERVICE» 04 грудня 2023 року з огляду на проведення аналогічних робіт експертом ОСОБА_4 з оцінки автомобіля марки «Мазда СХ5» 01 грудня 2023 року позивачем не обґрунтовано, а тому виходячи з положень ч.4 ст. 1193 ЦК України та матеріального становища відповідача, колегія суддів визнає, що судом попередньої інстанції правильно зменшено загальний розмір відшкодування понесених витрат з евакуації автомобіля до 3 200 гривень.
Тому загальний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підлягає стягненню з відповідача, становить 147 560,71 гривень.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною першою ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Як вбачається з виписки приймального відділення КНП «Здолбунівської центральної лікарні», ОСОБА_2 16 жовтня 2023 року зверталася за медичною допомогою з приводу отриманої травми «забою грудини» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і їй призначено медикаментозне лікування.
Вказані обставини підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.
Разом з тим суд першої інстанції правильно врахував доводи відповідача, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14).
З огляду на викладене суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 2 000 гривень, оскільки така грошова компенсація буде відповідати дійсним моральним стражданням позивача.
Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання судом норм процесуального права, то з ними погодитися неможливо, адже відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення цивільно-правового спору, заявник не надав, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом здобуто не було.
При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов'язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Отже, доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться лише до суб'єктивної незгоди із висновками суду попередньої інстанції, неправильного розуміння вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, але такі доводи правильно оцінені судом попередньої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Не заслуговують на увагу і аргументи автора апеляційної скарги про хибне застосування норм матеріального права, оскільки спростовуються правильністю висновків суду.
Решта покликань про хибність оскаржуваного рішення колегією суддів також відхиляються як необґрунтовані.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для залишення судового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 03 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків