С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/5620/26
В справі 760/21374/25
І. Вступна частина
10 лютого 2026 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника позивача - адвоката Горщара С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
ІІ. Описова частина
У серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Горщара С.В., звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позивач посилається на те, що 13 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1457.
Згідно з умовами п. 1 договору позики ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 валютні цінності у розмірі 10 000,00 Євро. Позичальник зобов'язався повернути позикодавцю валютні цінності у розмірі 10 000,00 Євро не пізніше 29 травня 2022 року.
Предмет позики передано позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами договору. Підписання договору позичальником є підтвердженням отримання ним валютних цінностей від позикодавця.
Позивач зазначає, що Відповідач у встановлений договором строк - до 29 травня 2022 року - суму позики не повернув, у зв'язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 1050, ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 10 000,00 Євро та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 952,60 Євро, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 4 183,81 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі.
Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав, проте зазначив, що всієї суми одночасно він погасити не має можливості.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши наявні в справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.
13 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1457, відповідно до умов якого позикодавець передав у власність позичальника валютні цінності у розмірі 10000,00 Євро, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцю вказану суму не пізніше 29 травня 2022 року.
Предмет позики передано позикодавцем позичальнику безпосередньо при підписанні сторонами договору, що підтверджується самим договором позики, оскільки підписання цього договору позичальником є підтвердженням отримання ним валютних цінностей від позикодавця.
Суд зазначає, що визнання позову Відповідачем, за умови відсутності підстав для відмови у прийнятті такого визнання, є достатньою підставою для задоволення позову. Разом з тим, суд вважає за необхідне перевірити обґрунтованість позовних вимог на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Договір позики від 13.10.2021 посвідчений приватним нотаріусом, що свідчить про дотримання письмової форми договору та є доказом як факту укладення договору, так і факту передачі грошових коштів позичальнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що Відповідач не виконав свого зобов'язання за договором позики від 13.10.2021 та не повернув Позивачу суму позики у розмірі 10 000,00 Євро у строк до 29 травня 2022 року. Зазначена обставина підтверджується як письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, так і визнанням позову з боку відповідача.
Відтак, з огляду на порушення Відповідачем свого зобов'язання за договором позики, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 10 000,00 Євро.
Щодо стягнення трьох відсотків річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) висловлена правова позиція, що 3% річних за прострочене грошове зобов'язання мають стягуватись у тій валюті, в якій було визначено основне зобов'язання, якщо інше не передбачено договором. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, перевірений судом та є арифметично правильним. Розмір трьох відсотків річних за період прострочення виконання зобов'язання за договором позики становить 952,60 Євро.
Таким чином, стягненню з Відповідача підлягають три відсотки річних у розмірі 952,60 Євро.
Щодо валюти стягнення суд зазначає наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі позики, чинне законодавство не містить.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, а належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
Оскільки зобов'язання за договором позики від 13.10.2021 визначено у Євро, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості саме у цій валюті.
Щодо визнання позову відповідачем суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України суд не приймає визнання відповідачем позову, якщо визнає, що це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. У даному випадку підстав для відмови у прийнятті визнання позову відповідачем суд не вбачає, оскільки таке визнання не суперечить закону та не порушує прав третіх осіб.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задовольняється у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 4 183,81 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які включають, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 46/23 від 26 травня 2023 року, укладеного з адвокатом Горщаром Сергієм Васильовичем, Протокол №1 погодження гонорару від 01.08.2025, відповідно до якого розмір гонорару складає 10000,00 грн, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № 46/23 від 01.08.2025, що підтверджує сплату гонорару.
Суд, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, вважає розмір витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн обґрунтованим та співмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг.
З огляду на наведене вище, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76-82, 109, 110, 133, 137, 141, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13.10.2021 у загальній сумі 10 952,60 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят два Євро 60 центів) Євро, яка складається з:
- 10 000,00 (десять тисяч і 00/100) Євро основного боргу;
- 952,60 (дев'ятсот п'ятдесят два і 60/100) Євро трьох відсотків річних.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 14183,81 гривень.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя