Справа №760/1327/18 1-кп/760/225/26
24 грудня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
з участі: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4 )
захисників - ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, що зареєстроване в ЄРДР від 29.10.2017 року за №12017100090012521 за фактом вчинення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження, що зареєстроване в ЄРДР від 29.10.2017 року за №12017100090012521 за фактом вчинення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Захисник ОСОБА_6 під час судового засідання заявив клопотання про звільнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 49, 106 КК України та закрити кримінальне провадження.
Згідно обвинувального акту від 15.01.2018 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 29.10.2017 року приблизно 05:00 годині, неповнолітній ОСОБА_7 разом із неповнолітньою ОСОБА_9 та трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами, стосовно яких виділені матеріали в окреме провадження, перебуваючи у вагоні №2 приміського поїзду №6001 сполученням «Київ-Фастів», що знаходився на 24 платформі приміського вокзалу «Київ-Пасажирський», що за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, помітили раніше їм незнайомого ОСОБА_10 , який сидів на одній із лавочок даного вагону та мав при собі сумку темно-синього кольору. У цей час у них виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя потерпілого ОСОБА_10 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_10 , діючи відповідно до заздалегідь розподілених між собою ролей, а саме: неповнолітня ОСОБА_9 підійшла до ОСОБА_10 та направила йому в обличчя струмінь газу невідомого походження із балончика, який заздалегідь був приготований для вчинення злочину.
Після чого, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_10 , у якого від таких дій почали текти сльози та він не міг чинити опір, підійшли неповнолітній ОСОБА_7 та троє невстановлених досудовим розслідуванням осіб, стосовно яких виділені матеріали в окреме провадження, діючи узгоджено, відповідно до заздалегідь розподілених між собою злочинних ролей почали наносити потерпілому ОСОБА_10 удари ногами і руками по голові й інших частинах тіла, від чого потерпілий відчував сильний фізичний біль.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_10 , поєднаному із застосуванням фізичного насильства, діючи відповідно до відведеної йому злочинної дії, невстановлена досудовим розслідуванням особа, стосовно якої виділені матеріали в окреме провадження, направила ще раз в обличчя потерпілому струмінь газу невідомого походження із балончика, заздалегідь підготовленого до вчинення злочину, а неповнолітній ОСОБА_7 , відповідно до відведеної йому злочинної ролі, відкрито вихопив сумку потерпілого ОСОБА_11 темно-синього кольору вартістю 600 грн., яка знаходилась поруч на лавочці, та в якій знаходився ноутбук марки «Acer 5737 Z» у комплекті із зарядним пристроєм вартістю 5000 грн., зарядний пристрій до мобільного телефону марки «Noкia» вартістю 50 грн. та зарядний пристрій до плеєру марки «Sony» вартістю 200 грн.
Після чого, утримуючи про собі відкрито викрадене чуже майно, неповнолітній ОСОБА_7 разом із неповнолітньою ОСОБА_9 та трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами, стосовно яких виділені матеріали в окреме провадження, зникли з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 5850 грн.
Внаслідок злочинних дій вказаних осіб, потерпілому ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження, а саме: згідно висновку експерта КМБ СМЕ №2880 від 03.11.2017 року:
?- синці в лобній ділянці по середній лінії - 1 та зліва -1, на лівому скаті носа з переходом на повіки лівого ока та в підочну ділянку - 1, на передній поверхні лівого стегна в нижній третині з переходом в аналогічну ділянку колінного суглобу та у верхню третину гомілки - 1;
??- садна на тильній поверхні правої кисті в проекції проксимальних між фалангових суглобів 2-го-1,
3-го-1, 4-го-1 та 5-го пальців, на передній поверхні лівої гомілки в середній третині - 1.
Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок дії (синці - за рахунок ударів під кутами, наближеними до прямих; садна - за рахунок ковзання, тертя або удару під кутом) тупого (тупих) предмету (предметів), характерні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились. Враховуючи наявну морфологію вказаних тілесних ушкоджень на момент проведення судово-медичного огляду 03.11.2017 року можна вважати, що не суперечить вказаному в постанові терміну, тобто 29.10.2017 року.
Спричинення виявлених тілесних ушкоджень не супроводжувалось розвитком явищ, небезпечних для життя.
Відновлення анатомічної цілісності травматичних ділянок та початок відновлення порушеної функції по місцю утворення синці та саден у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб, який і віддзеркалює тривалість розладу здоров'я, як загальноприйнятий судово-медичний критерій визначення ступеню тяжкості. Саме тому виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Таким чином, неповнолітня ОСОБА_9 своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2
ст. 186 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_8 не заперечує проти клопотання захисника та повідомила, що розуміє суть висунутого обвинувачення та підставу і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності і не заперечує проти вказаних процесуальних дій.
Прокурор в судовому засіданні не заперечує проти клопотання захисника.
Заслухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, які вважають що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до положень ст. 106 КК України, з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло 7 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 КК України звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України віднесені до тяжкого злочину.
Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК України.
Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 106 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці до вісімнадцяти років, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком сили минуло 7 (сім) років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Відповідно п. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 106 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 192/3301/16-к, наголосив на тому що, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності (ст. ст. 49, 106 КК України) може бути подано і стороною захисту (наприклад, адвокатом обвинуваченого), а не лише підозрюваним, обвинуваченим чи засудженим.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що подія, яка інкримінується обвинуваченій ОСОБА_8 мала місце приблизно 29.10.2017 року, коли обвинуваченій виповнилося 15 років.
Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених ст. ст. 49, 106 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим.
Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є неприпустимим.
Крім цього, у постанові Великої палати Верховного суду від 17 червня 2020 року (справа
№ 598/1781/17) вказано, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. ст. 49, 106 КК України у випадках, передбачених цими статтями та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 49, 106 КК України, а тому суд не вбачає підстав, які б унеможливлювали б закриття даного провадження.
Судом роз'яснено, ОСОБА_8 наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, передбачених ст. ст. 49, 106 КК України.
Окрім того, постановою ККС ВС від 1 лютого 2024 року у справі № 930/497/23, визначено, що закриття кримінального провадження стосовно особи з нереабілітуючих підстав і застосування до неї м'якшої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє її від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
Керуючись ст. ст. 128, 284, 288, 314-316, 369-372 КПК України, ст. ст. 49, 106 КК України, суд, -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції Закону 2001 року) на підставі ст. ст. 49, 106 КК України.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України (в редакції Закону 2001 року), внесеного до ЄРДР від 29.10.2017 року за №12017100090012521 - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через районний суд протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: