Справа № 240/27032/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
10 лютого 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Житомирським окружним адміністративним судом 18.04.2024 у справі № 240/28357/23 ухвалено рішення, яким зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум, та виданий 30.09.2024 виконавчий лист, який стягувачем 21.11.2025 поданий відповідачу для примусового виконання (а.с.30-31).
24.11.2025 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області винесено постанови ВП № 79666143:
- про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.32);
- про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн (а.с.33).
Листом від 26.11.2025/25-Вих (а.с.34 зворот-38) Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області повідомило державного виконавця про здійснення перерахунку суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 557681,94 грн, і 29.08.2024 Управління звернулось з листом № 1947/25-Вих до Державної судової адміністрації щодо виділення додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" у сумі 557681,94 грн, однак бюджетні асигнування виділені не були.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Частиною 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Протиправність спірної постанови позивач обґрунтовує тим, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"№ 4901-VI, а тому виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
В ст. 27 Закону № 1404-VIII зазначено:
"1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
5. Виконавчий збір не стягується:
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Тобто, для вирішення питання про правомірність спірної постанови, суд повинен встановити чи здійснюється виконання рішення у справі № 520/14558/24 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI обумовлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Приписами частини першої статті 3 цього ж Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею ж 7 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Суд звертає увагу, що рішенням у справі № 240/28357/23 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області зобов'язано вчинити дві дії:
- нарахувати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;
- виплатити ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зауважує, що виконанню рішення про зобов'язання виплатити позивачем стягувачу суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, яке здійснюється, як стверджує позивач, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, передує виконання встановленого рішенням суду Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області обов'язку нарахувати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270,00 гривень за 2021 рік, 2481,00 гривень за 2022 рік, 2684,00 гривень за 2023 рік та вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривні, з доплатою за вислугу років в розмірі 50% від посадового окладу та доплатою за перебування на адміністративній посаді у розмірі 10% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум, і виконання рішення суду щодо такого зобов'язання ніяким чином не пов'язане з тим, що виплата нарахованих коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, тоді як за Законом № 4901-VI виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону № 4901-VI в процесі виконання судового рішення у справі № 520/14558/24.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд за схожих обставин у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 360/3428/20, які суд вважає застосовними і у цій справі.
Як вбачається з позовної заяви і доданих до неї документів, нарахування позивачем стягувачу суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення на виконання рішення суду відбулось до виділення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Стягнення коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" на користь стягувача не може відбутися до виконання боржником рішення суду про нарахування (визначення розміру) належних стягувачу коштів.
Так, позивач зазначає, що ним рішення суду добровільно виконано у частині перерахунку суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, тобто такому виконанню ніяким чином не перешкоджало те, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Отже, державний виконавець повинен був винести, відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII, одночасно з постановою від 24.11.2025 про відкриття виконавчого провадження № 79666143 постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки не було в даному випадку підстав для застосування пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо добровільного виконання рішення суду у справі № 240/28357/23, оскільки відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За встановлених обставин у цій справі та наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що спірна постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного акта індивідуальної дії.
Висновки суду у цій справі узгоджуються із висновками Сьомого апеляційного адміністративного суду за аналогічних зі спірними обставин у постановах від 04 березня 2025 року у справі № 240/23088/24, від 17.09.2025 у справі № 240/8717/25.
При цьому суд звертає увагу, що наслідком винесення постанови про стягнення виконавчого збору, яку держаний виконавець зобов'язаний виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є безспірне стягнення з боржника такого виконавчого збору.
Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.
Тобто постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами і стягнення визначеного в цієї постанови судового збору повинно здійснюватись при примусовому виконанні такої постанови.
Частини 5, 7, 9, 10 ст. 27 Закону № 1404-VIII передбачають підстави, коли виконавчий збір не стягується, а тому наявність або відсутність таких підстав має встановлюватися під час здійснення примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.