Справа № 206/5184/25
Провадження № 2/206/267/26
10 лютого 2026 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого-судді Плінської А.В.,
секретаря Габісонії Л.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Булава Ольга Геннадіївна про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності в порядку спадкування за законом ,-
В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
10.02.2026 року до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Чередниченко І.В. про залишення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі ст. 257 ЦПК України, без розгляду.
Також у межах розгляду даної справи представником відповідача ОСОБА_3 , адвокатом Яловою Ю.О. було подано клопотання про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. та 250,00 грн. поштових витрат на відправку кореспонденції у розмірі 250,00 грн., а всього: 7205,00 грн.
В підготовче судове засідання, призначене на 10.02.2026 року о 12-00 год., учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши заяву, оглянувши матеріали справи в обсязі, необхідному для вирішення заяви, прийшов до наступного висновку.
За приписами ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, суд вважає за необхідне заяву представника позивача задовольнити та залишити позовні вимоги без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Що стосується клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ялової Ю.О. про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 142 ЦПК України регламентовано порядок розподілу судових витрат у разі залишення позову без розгляду.
У клопотанні про стягнення судових витрат представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Ялова Ю.О. просила стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. та 250,00 грн. поштових витрат на відправку кореспонденції у розмірі 250,00 грн., а всього: 7205,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надано:
- договір про надання правничої допомоги №2025-10.20 від 20.10.2025 року;
- додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №2025-10.20 від 20.10.2025 року;
- детальний опис наданих послуг правничої допомоги;
- акт прийому-передачі наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги №2025-10.20 від 20.10.2025 року на суму 7000,00 грн.;
- платіжні інструкції про сплату відповідачем адвокату Яловій Ю.О. витрат правничої допомоги на суму 7000,00 грн.;
Таким чином, представником відповідача підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Також, представником відповідача було надано квитанції про сплату за відправку кореспонденції на суму 205,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною 6 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що у разі залишення позову без розгляду вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат підлягають задоволенню у разі необґрунтованих дій позивача, або у випадках зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Отже, сам по собі факт залишення позивачем позову без розгляду не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених нею витрат.
Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є її диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
На ряду з цим, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим, зокрема, частиною 1статті 55 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною 1статті 4 ЦПК України, є безумовним доступом до правосуддя незалежного від обґрунтованості позову.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження з огляду на господарську юрисдикцію спору та відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Велика Палата вказала, що доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною 1статті 55 Конституції України, пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною 1статті 4 ЦПК України. Суд може обмежити реалізацію цього права, зокрема, у порядку, встановленому статтею 44 ЦПК України.
При цьому Велика Плата Верховного Суду не погодилася з доводами відповідача про необґрунтованість дій позивача, виражених у «свідомому» поданні «безпредметного позову до суду неналежної юрисдикції», оскільки закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції. Тому немає підстав для покладення на позивача витрат відповідача на правничу допомогу на підставі частини 5статті 142 ЦПК України (пункти 42-46).
Представником відповідача ОСОБА_4 , адвокатом Яловою Ю.О. не підтверджено достатніми засобами доказування факт того, що дії позивача при поданні позову були необґрунтованими.
Підстав для констатування факту необґрунтованості дій позивача у зв'язку із зверненням до суду із заявою про залишення її позову без розгляду судом також не встановлено.
Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це її право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Звернення позивача до суду мало на меті захист порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, та не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов'язок відшкодувати понесені відповідачем судові витрати.
Крім того, судові витрати виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, права на ознайомлення з матеріалами справи, право на подання відзиву, представництва інтересів в суді.
Враховуючи вищенаведене, суд, залишаючи позовну заяву без розгляду, приходить до висновку, що представником відповідача не доведено, які дії позивача в ході розгляду справи слід вважати необґрунтованими та в чому їх прояв, тому відсутні підстави для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 144, 200, 257, 258-260 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Булава Ольга Геннадіївна про визнання недійсним договору дарування та застосування наслідків недійсності правочину, визнання права власності в порядку спадкування за законом - залишити без розгляду.
Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ялової Юлії Олександрівни про стягнення судових витрат - залишити без задоволення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська