Справа № 640/5464/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Парненко В.С.
Іменем України
09 лютого 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ПРОЕКТ»» до Київської митниці про скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДМ-ПРОЕКТ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби, в якій просило суд скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову у внесенні змін до митної декларації UA100430/2020/011876 від 29.10.2020, викладене в листі від 26.11.2020.
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Київському окружному адміністративному суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що встановлені недоліки щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки не є достатніми для вжиття заходів у вигляді повного зупинення експлуатації приміщення магазину. Крім того вказують, що станом на дату подання відзиву деякі порушення були усуненні відповідачем.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що на момент декларування ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» володіло відомостями, які визначають характер товарів, порядок їх оподаткування, самостійно забезпечило внесення цих відомостей до митної декларації та сплату митних платежів відповідно до обраного митного режиму.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМ-ПРОЕКТ» ввезло на митну територію України в митному режимі імпорту товари медичного призначення за митною декларацією № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020.
Всього було заявлено до митного оформлення 16 товарів, з яких 7 товарів мають медичне призначення. Це підтверджується відповідними документами: сертифікатами відповідності та деклараціями про відповідність вимогам технічного регламенту щодо медичних виробів, зокрема по товарах 1, 3, 4, 5, 11 (UA.TR.101-10/2-2015 від 25.12.15 до 24.12.20, UA.TR.003-05/2020 від 18.05.20 до 24.12.20, UA.101.MD.3.0010-20.01 від 25.12.15 до 24.12.20, UA.TR.101-ДВ-10-2015 від 25.12.15 до 24.12.20).
Внаслідок технічного збою по товарах 1, 3, 4, 5, 11 у графі 47 митної декларації, замість ставки податку на додану вартість у розмірі 7% для виробів медичного призначення (відповідно до положень пп. «в» п. 193.1 статті 193 Податкового кодексу України), було зазначено 20%.
03 листопада 2020 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою № 1, в якій просив надати дозвіл на внесення змін до митної декларації № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020, а саме - виправити помилку в графах цієї декларації.
Листом від 26 листопада 2020 року № 7.8-4/28.2/12/23511 Київська митниця Держмитслужби повідомила представника декларанта про відмову у задоволенні заяви про внесення змін до митної декларації. Підставою відмови відповідач вказав те, що на момент декларування ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» володіло відомостями, які визначають характер товарів, порядок їх оподаткування, самостійно забезпечило внесення цих відомостей до митної декларації та сплату митних платежів відповідно до обраного митного режиму. З огляду на це, з посиланням на абзац третій п. 34 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, відповідач зазначив, що подані документи не дають підстав вважати, що відомості, зазначені в митній декларації № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020, потребують змін.
Листом від 26.01.2021 ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» повторно звернулося до Київської митниці Держмитслужби із проханням внести зміни до митної декларації № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020, обґрунтовуючи своє звернення актуальною практикою Верховного Суду.
У відповіді від 10.02.2021 Київська митниця Держмитслужби повідомила про відсутність підстав для внесення змін до митної декларації, посилаючись на свою попередню відповідь у листі від 26 листопада 2020 року № 7.8-4/28.2/12/23511.
Позивач не погоджується з рішенням митниці, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що декларант згідно з положеннями Податкового кодексу України має право на застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків, митний орган не мав підстав для відмови у внесенні відповідних змін до митної декларації № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком та при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Згідно із ст. 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.
Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Згідно із п. 1 ч. 4ст. 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 6статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно із абз. 2 та 3 пп. «в» п. 193,1 ст. 193 Податкового кодексу України ставка ПДВ у розмірі 7% встановлена по операціях, зокрема, з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні; постачання на митній території в Україні та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та /або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Встановлено, що ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» ввезло на митну територію України в митному режимі імпорту товари медичного призначення за митною декларацією № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020. Всього було заявлено до митного оформлення 16 товарів, з яких 7 товарів мають медичне призначення. Це підтверджується сертифікатами відповідності та деклараціями про відповідність вимогам технічного регламенту щодо медичних виробів, зокрема по товарах 1, 3, 4, 5, 11 (UA.TR.101-10/2-2015 від 25.12.15 до 24.12.20, UA.TR.003-05/2020 від 18.05.20 до 24.12.20, UA.101.MD.3.0010-20.01 від 25.12.15 до 24.12.20, UA.TR.101-ДВ-10-2015 від 25.12.15 до 24.12.20).
Відтак, у декларанта були підстави на застосування ставки податку на додану вартість по цих товарах на рівні 7 відсотків, однак в митній декларації ставка податку по цих товарах відобразилася на рівні 20 відсотків.
Відповідно до статей 257, 260 та 269 Митного кодексу України та підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. N 450 затверджено Положення про митні декларації (Положення).
Пунктом 37 Положення встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:
- подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;
- заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.
Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.
Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.
Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:
необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу;
необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов'язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;
необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;
необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.
Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу.
Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 №1145 (Порядок №1145).
Пунктом 3 Порядку №1145 встановлено, що Аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.
За приписами пункту 34 Положення про митні декларації, не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним Кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.
Листом від 26.11.2020 № 7.8-4/28.2/12/23511 Київська митниця Держмитслужби відмовила у внесенні змін до митної декларації № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020, пославшись на те, що ТОВ «ДМ-ПРОЕКТ» володіло всіма необхідними відомостями для декларування та самостійно забезпечило їх внесення, а подані документи не обґрунтовують необхідності змін. Після повторного звернення 26.01.2021 з посиланням на практику Верховного Суду, митниця у відповіді від 10.02.2021 підтвердила свою попередню позицію про відсутність підстав для внесення змін.
Разом з цим, до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу у їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною.
Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін.
Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення.
Приписи пункту 37 Положення 450 не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.
З урахуванням наведеного позивач має право на застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків, однак допустив технічну помилку при заповненні декларації, а тому митний орган не мав підстав для відмови у внесенні відповідних змін до митної декларації № UA100430/2020/011876 від 29.10.2020, що свідчить про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову у внесенні змін до митної декларації UA100430/2020/011876 від 29.10.2020, яке викладене в листі від 26.11.2020.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної не спростовують висновки суду першої інстанції.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова