П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23569/25
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року про відмову в роз'ясненні судового рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 30.09.2025 року, яке набрало законної сили 02.12.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації ПН/РК в Єдиному Реєстрі податкових накладних від 15.07.2025 № 181756 про відповідність платника податків на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» п.8 критеріїв ризиковості платника податку.
Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» з переліку платників податків, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку.
Визнано протиправними дії Державної податкової служби України щодо виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» з Переліку платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».
Зобов'язано Державну податкову службу України включити Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» у Перелік платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».
Визнано протиправними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо не прийняття податкових накладних №1/7 від 19.06.2025, №2/7 від 20.06.2025, №3/7 від 23.06.2025, №4/7 від 24.06.2025, №6/7 від 25.06.2025, №8/7 від 26.06.2025, №10/7 від 27.06.2025, №12/7 від 30.06.2025, №13/7 від 30.06.2025, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР».
Зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області та Державну податкову службу України прийняти та зареєструвати податкові накладні №1/7 від 19.06.2025, №2/7 від 20.06.2025 №3/7 від 23.06.2025, №4/7 від 24.06.2025, №6/7 від 25.06.2025, №8/7 від 26.06.2025 №10/7 від 27.06.2025, №12/7 від 30.06.2025, №13/7 від 30.06.2025, в Єдиному реєстрі податкових накладних за нульовою ставкою, згідно з п.п. б п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» судовий збір в розмірі 3028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» судовий збір в розмірі 30280, 00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).
16.12.2025 року до суду від представника ДПС надійшла заява про роз'яснення судового рішення від 30.09.2025 року.
В обґрунтування вищезазначеної заяви вказано, що резолютивна частина судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 по справі № 420/23569/25 в частині зобов'язання ДПС України включити ТОВ «ІНВЕРСІОР» у Перелік платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містить чіткого зазначення, зокрема: щодо звітного місяця, протягом якого операції ТОВ «ІНВЕРСІОР» з експорту окремих видів товарів оподатковуються із застосуванням ставки, визначеної підпунктом «б» пункту 193.1 статті 193 Кодексу, тобто 0 відсотків; щодо даних, визначених п. 7 Постанови № 1216, на підставі яких має бути обрахована Частка станом на 1 число звітного місяця та/або джерела отримання таких даних саме станом на 1 число місяця, протягом якого ТОВ «ІНВЕРСІОР» має бути включений до Переліку платників.
Відсутність такого роз'яснення позбавляє ДПС України можливості виконання рішення суду по справі в частині включення ТОВ «ІНВЕРСІОР» у Перелік платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у відповідності до норм законодавства.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової служби України про роз'яснення судового рішення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова служба України, подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування підстав та обставин звернення до суду з заявою, а тому просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 по справі №420/23569/25 та постановити ухвалу, якою справу направити до суду першої інстанції щодо розгляду заяви ДПС України щодо роз'яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року по справі №420/23569/25.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд у резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 зобов'язав ДПС України вчинити дію, яка за законом залежить від розрахункової величини, але не вказавши її, а в уточнені відмовив згідно оскаржуваної ухвали, Відповідач-2 позбавлений можливості виконати судове рішення по справі у спосіб, передбачений Постановою КМУ 1216, що свідчить про об'єктивну незрозумілість та помилковість оскаржуваної ухвали.
Крім того, на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду за результатами касаційного перегляду справи.
В обґрунтування заяви вказано, що по даній справі предметом роз'яснення є судове рішення, законність та обґрунтованість якого наразі перевіряється судом касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що порушене питання у заяві відповідача не потребує додаткового роз'яснення судового рішення щодо його виконання, адже в рішенні суду чітко вказано, що «позивачем доведено, що ним дотримувались вимоги підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що підтверджено листом АБ «Украгазбанк» від 26.11.2024 № 5-197/15/2240/2024. Таким чином, за сукупністю наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що відповідачі не довели правомірність дій Державної податкової служби України щодо виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» (код ЄДРПОУ 44842149) з Переліку платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України», а тому такі дії є протиправними та заявлені позовні вимоги належать задоволенню. Відповідно до п. 9 Порядку № 1216 платники податків, у яких на 1 число звітного (податкового) місяця частка неотриманих грошових коштів за операціями з експорту окремих видів товарів, визначена у пункті 6 цього Порядку, не перевищує 20 відсотків, підлягають включенню до переліку платників податку, операції яких з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів оподатковуються протягом такого звітного (податкового) місяця із застосуванням ставки, визначеної підпунктом б пункту 193.1 статті 193 Кодексу. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги - зобов'язати Державну податкову службу України включити Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕРСІОР» (код ЄДРПОУ 44842149) у Перелік платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України», є правомірними та належать задоволенню.», а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення рішення суду.
Надаючи оцінку ухвалі суду першої інстанції колегія суддів приходить до наступного.
Так, відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з вимогами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Єдиною правовою підставою для роз'яснення судом ухваленого ним рішення є його незрозумілість, тобто наявність певних якісних недоліків, які викликають складнощі при його виконанні та застосуванні; роз'яснення судового рішення може бути здійснено судом виключно в межах позовних вимог, що розглядалися при його ухваленні, та без зміни його змісту та суті.
При цьому в заяві про роз'яснення рішення заявник має зазначити, що саме в резолютивній частині судового рішення є незрозумілим, у чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.
Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.02.2019 у зразковій справі № 806/3265/17.
Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Дослідивши зміст рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 року, про роз'яснення якого просить відповідач, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене судове рішення є зрозумілим, оскільки не містить положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння.
При цьому, колегія суддів зазначає, що рішення є чітким, зрозумілим та належним чином вмотивованим з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України.
Доводи, на яких ґрунтується, подана відповідачем, заява про роз'яснення судового рішення, на переконання суду, є фактично зверненням до суду за вирішенням процесуальних питань, що пов'язані із виконанням судового рішення, наданням правових порад щодо дій заявника після ухвалення судового рішення, що з огляду на викладене вище, не відповідає меті роз'яснення, а отже у межах процедури роз'яснення судового рішення є неможливим.
Отже зміст заяви про роз'яснення судового рішення свідчить про те, що заявник просить не роз'яснити рішення суду по справі в розрізі ст. 254 КАС України, а просить встановити спосіб і порядок його виконання в частині зобов'язання ДПС України включити ТОВ «ІНВЕРСІОР» у Перелік платників податків, які відповідають вимогам підпункту «а» підпункту 97.2 пункту 97 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України».
Згідно з висновками, що сформульовані у рішенні ЄСПЛ «BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)» (заява № 49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення, Суд зобов'язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для роз'яснення рішення суду від 30.09.2025 року.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, то колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі про роз'яснення судового рішення у разі його оскарження до касаційної інстанції (КАС України) безпосередньо як підстава не передбачено.
Згідно зі ст. 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Таким чином, просто факт подання касаційної скарги на рішення суду не зупиняє розгляд заяви про його роз'яснення, якщо це не перегляд у касаційному порядку палатою чи ВП ВС, а отже клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала - без змін.
Керуючись ст.ст. 236, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
У задоволенні заяви про зупинення провадження у справі - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року про відмову в роз'ясненні рішення суду від 30.09.2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 10 лютого 2026 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова