22 січня 2026 року м. Дніпросправа № 340/6717/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 ( суддя Момонт Г.М.) в адміністративній справі №340/6717/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військова частина НОМЕР_1 про:
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 19.07.2024 р. про звільнення з військової служби;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.07.2024 про звільнення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 19.07.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», який 25.07.2024 р. направлено на адресу Військової частини НОМЕР_1 . 01.08.2024 рапорт вручено уповноваженій особі Військової частини НОМЕР_1 . Представник позивача наголошує, що станом на 16.10.2024 рапорт позивача відповідачем не розглянуто. Позивач вважає бездіяльність військової частини протиправною.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що 14.10.2024 Кіровоградським окружним адміністративним судом розглянуто справу № 340/5283/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , і рішенням від тієї ж дати спір було вирішено на користь відповідача, вже через два дні, 16.10.2024, ОСОБА_1 подав ідентичний за змістом позов до Військової частини НОМЕР_1 повторно до Кіровоградського окружного адміністративного суду, що підтверджується ухвалою від 30.10.2024 про відкриття провадження у справі № 340/6717/24, згодом у 2025 році, позивач втретє звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду (справа № 400/3349/25) з фактично тим самим позовом, обидві останні справи наразі перебувають у провадженні. Тобто, на момент подання позовної заяви по даній справі позивач умисно збрехав, заявивши, що не подавав інших аналогічних позовів, хоча йому було достеменно відомо про існування вже щонайменше про рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі № 340/5283/24 - яке набрало законної сили, у даній же справі предмет, сторони, вимоги абсолютно тотожні. Позивач мав змогу оскаржити рішення у справі №340/5283/24 у передбаченому законом порядку. Однак замість цього він обрав шлях зловживання подати новий ідентичний позов та приховати цей факт від суду. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , з огляду на запис у військовому квитку серії НОМЕР_2 , з 25.02.2022 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.18-29).
25.07.2024 представником позивача направлено на поштову адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт старшого солдата ОСОБА_1 від 19.07.2024 р. про звільнення його з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.9-11, 33, 33). Поштове відправлення отримане адресатом 01.08.2024 , що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти (а.с.30).
Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано доказів розгляду військовою частиною НОМЕР_1 рапорту ОСОБА_1 від 19.07.2024.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним шляхом.
Водночас, пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже, закриття провадження в адміністративній справі з наведених підстав можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, проте як таких, що роблять можливим пред'явлення позову. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Тобто достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність рішення (постанови) чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Судом встановлено, що у провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа № 340/5283/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нерозгляді рапорту позивача від 19.07.2024 року про звільнення з військової служби та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт позивача від 19.07.2024 року про звільнення з військової служби.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №340/5283/24, яке набрало законної сили 14.11.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд звертає увагу, що обґрунтовуючи свої вимоги у справі №340/5283/24 позивач послався на те, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_1 . У липні 2024 року позивач підготував рапорт від 19.07.2024 року про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. "г" п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за батьком ОСОБА_2 , який належить до числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Командування військової частини НОМЕР_1 відмовилося приймати цей рапорт, тому представник позивача - адвокат Охременко А.В. - направив вказаний рапорт разом з додатками на поштову адресу цієї військової частини. Відповідач отримав вказаний рапорт засобами поштового зв'язку 01.08.2024 року, однак його не розглянув.
Тобто у справі №340/5283/24 позивач вже заявляв вимоги щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не розгляді рапорту від 19.07.2024 року про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі пп. "г" п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Вказане рішення суду позивачем не оскаржувалось.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відтак, апеляційний суд доходить висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого предмету спору і між тими самими сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 в адміністративній справі №340/6717/24 скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 січня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова