10 лютого 2026 р. Справа № 520/18287/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О.) по справі № 520/18287/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування періоду роботи з 03.04.1984 по 11.06.1985 ; з 09.07.1985 по 24.08.1985 ; з 09.10.1986 по 05.02.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 06.04.1984 року та з 01.12.1985 по 27.09.1986 згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 07.06.1986 року.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати страховий стаж ОСОБА_1 за період роботи, на підставі всіх записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 06.04.1984 року ,всіх записів архівної довідки Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 04.06.2025 за вих. № 07-06-153, з урахуванням всіх записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 року від 07.06.1986 та здійснити перерахунок пенсії за віком, з дати досягнення пенсійного віку, тобто з 09.03.2022 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №2000-0304-8/100382 від 02.07.2025 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати страховий стаж ОСОБА_1 за період роботи, на підставі всіх записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1984 року, всіх записів архівної довідки Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 04.06.2025 за вих. № 07-06-153, з урахуванням всіх записів трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 року від 07.06.1986 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
ГУ ПФУ в Харківській області не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції, не взяв до уваги, що трудова книжка від 06.04.1984 НОМЕР_1 містить недоліки, а саме: на титульній сторінці зазначена не повна дата народження особи, що є порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зазначене по батькові « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним - « ОСОБА_3 » (російською мовою).
До того ж, до загального страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі 1985-1986 згідно з архівною довідкою від 04.06.2025 № 07-06-153, оскільки зазначене ПІБ « ОСОБА_1 » не відповідає паспортним даним.
Наголошує, що в архівній довідці не зазначено, що за період 1985-1986 роки в колгоспі КПРС ім. ХХІІ партз'їзду іншої особи з ПІБ « ОСОБА_1 » не значиться.
Отже у позивача відсутній необхідний страховий стаж.
Позивач правом подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 25.06.2025 року, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Харківській області.
02.07.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення №2000-0304-8/100382 про відмову в призначенні пенсії.
Підставою відмови зазначено відсутність необхідного страхового стажу, адже до загального страхового стажу не зараховані періоди роботи відповідно до трудової книжки від 06.04.1984 НОМЕР_1 , оскільки титульній сторінці трудової книжки зазначена не повна дата народження особи, що є порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зазначене по батькові « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає паспортним даним - « ОСОБА_3 » (російською мовою). Також до загального страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі 1985-1986 згідно з архівною довідкою від 04.06.2025 № 07-06-153, оскільки зазначене ПІБ « ОСОБА_1 » не відповідає паспортним даним. В наданій архівній довідці не зазначено, що за період 1985-1986 роки в колгоспі КПРС ім. ХХІІ партз'їзду іншої особи з ПІБ « ОСОБА_1 » не значиться.
Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення пенсійного органу прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з метою належного захисту прав позивача, зазначені пенсійним органом недоліки в трудових книжках та архівних довідках не є підставою відмови в призначені пенсії, а тому зобов'язав пенсійний орган зарахувати до страхового стажу позивача період роботи, на підставі всіх записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1984 року, архівної довідки Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області від 04.06.2025 за вих. № 07-06-153, трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_2 року від 07.06.1986 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.06.2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закон № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно вимог ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Так, абз.1 пп. 2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 за № 22-1(далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 (далі Порядок № 637).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Так, згідно із пп. 2.2 п. 2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст" "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Відповідно до пп. 2.11 п. 2 Інструкції № 58, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
За приписами пп. 2.12 п. 2 Інструкції № 58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пп. 2.4. п.2 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Аналогічні положення щодо правил заповнення трудових книжок містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974р. № 162, яка була чинна на момент внесення відповідних записів.
Аналіз вищенаведених положень дозволяє дійти висновку, що відповідальним за заповнення трудової книжки, у тому числі внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Суд зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У постанові від 30.09.2021р. по справі №300/860/17 Верховний Суд дійшов висновку, що загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.10.2019 року у справі №234/4585/17, від 25.04.2019 року у справі №159/4178/16-а.
Щодо періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 06.04.1984,колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з трудової книжки, позивача НОМЕР_1 від 06.04.1984 зазначена наступна дата народження: «березень 1962» та по-батькові позивача « ОСОБА_2 » (російською мовою).
З копії паспорта позивача № НОМЕР_3 встановлено, що її дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 та по батькові: ОСОБА_4 .
Доводи апелянта щодо правомірного не зарахування трудового стажу позивачу з трудової книжки НОМЕР_1 від 06.04.1984 з підстав недоліків заповнення трудової книжки, а саме запис на титульній сторінці містить не повну дату народження та помилку в по-батькові, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, робітники та службовці, які надходять на роботу, зобов'язані пред'являти адміністрації підприємств трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п.1.2). У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність (п.2.2). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження (п.2.10). Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей (п.2.11). Зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів. Вказівка зміни вноситься першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рисою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.2.12).
Так з трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.04.1984 вбачається, що вона видана на ім'я ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав пенсійному органу свій паспорт.
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім цього, на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, відповідність перекладу , що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Таки висновки відповідають позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на не зарахування періодів роботи позивача згідно з трудовою книжкою у зв'язку з зазначенням не повної дати народження особи та неправильного по-батькові є необґрунтованим та безпідставним, а тому правомірно зобов'язав відповідач при призначенні пенсії врахувати зазначений в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 06.04.1984 період роботи до страхового стажу .
Щодо зарахування до трудового стажу період роботи в колгоспі 1985-1986 згідно з архівною довідкою від 04.06.2025 № 07-06-153, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що в довідці від 04.06.2025 № 07-06-153 зазначено, що за період 1985-1986 роки в колгоспі КПРС ім. ХХІІ партз'їзду « ОСОБА_1 » працювала.
Доводи апелянта про не зарахування трудового стажу позивачу зазначеного в довідці від 04.06.2025 № 07-06-153 , оскільки зазначене ПІБ не відповідає паспортним даним заявниці та потребує уточнення, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
З копії паспорта позивача № НОМЕР_3 встановлено, що її ім'я: ОСОБА_1 .
Колегія суддів наголошує, з огляду вже на вищезазначене, що помилки в перекладі на українську мову в довідці не є провиною позивача, оскільки позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки та довідок, так як відповідні записи вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки їх заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
До того ж, згідно з пп.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Тобто законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.
Отже, відповідачу слід урахувати, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Колегія суддів, приходить до висновку, що пенсійним органом не вжито всіх наявних можливостей для належного та об'єктивного розгляду заяви позивача.
Натомість відповідачем покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.
Отже вказана відповідачем підстава не може бути підставою для неврахування періоду роботи до страхового стажу позивача.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 по справі № 520/18287/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц