про відмову у відкритті провадження
10 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа №600/531/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ТОВ "Чернівецької обласної енергопостачальної компанії", про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ТОВ "Чернівецької обласної енергопостачальної компанії" (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ТОВ "Чернівецької обласної енергопостачальної компанії " щодо відмови обрахування з 01.10.2025 вартості електропостачання за тарифом комерційної пропозиції «Побутовий споживач» за об'єктом споживання індивідуальним гаражем за адресою: Чернівецька область, Дністровський район, м. Сокиряни, вул. Захисників України;
- зобов'язати ТОВ "Чернівецьку обласну енергопостачальну компанію" здійснити дії щодо обрахування вартості спожитої електричної енергії з 01.10.2025 за об'єктом споживання індивідуальним гаражем за адресою: Чернівецька область, Дністровський район, м. Сокиряни, вул. Захисників України;
- здійснити розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у адміністративній справі, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої).
Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З встановлених судом обставин справи вбачається, що спір у ній виник між позивачем та ТОВ "Чернівецької обласної енергопостачальної компанії", яка не являється суб'єктом владних повноважень з приводу неправомірності дій, на думку позивача, під час обрахування з 01.10.2025 вартості електропостачання. При цьому, таке рішення, як випливає із наведених у позові мотивів, порушує його цивільні права.
Таким чином, у цій справі існує невирішений спір про майнове право, а тому такий спір не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства. А отже, виникає спір про право цивільне, який вирішується за правилами цивільного судочинства.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 січня 2017 року по справі №21-1559а/16, у постанові від 31 січня 2017 року по справі №21-1237а/16 та Верховним Судом у постанові від 13 червня 2018 року по справі № 822/2601/16, від 20 червня 2018 року по справі № 820/4146/17 та у постанові від 20.09.2018 у справі №813/6286/15.
Більше того, у своєму позові, позивач посилається на рішення Харківського апеляційного суду від 03.04.2025 року у справі №953/6867/24 у подібних правовідносинах, яка розглянута за правилами цивільного судочинства.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом майнового права позивача, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Керуючись статтями 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Чернівецької обласної енергопостачальної компанії", про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В. Боднарюк