Справа №500/5832/25
10 лютого 2026 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 №3518928-2407-1918-UA61040070000079091, яким визначено суму податкового зобов'язання з платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15791,29 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області від 20.05.2025 №3518928-2407-1918-UA61040070000079091 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з платежу земельний податок з фізичних осіб у розмірі 15791,29 грн.
Позивач не погоджується з рішенням податкового органу та вказує, що з моменту створення ним Фермерського господарства "Цезар", обов'язки землекористувача земельної ділянки, яка була надана позивачу у постійне користування, здійснює вказана юридична особа, до якої перейшов податковий обов'язок зі сплати земельного податку за користування відповідною земельною ділянкою. З моменту реєстрації Фермерським господарством "Цезар" сплачувався земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705 площею 48,53 га, розташованою на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Відтак позивач вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 20.05.2025 №3518928-2407-1918-UA61040070000079091 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що підставі державного акту на право постійного користування землею позивач є користувачем земельної ділянки площею 48,5288 га, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства (кадастровий номер 6125285100:01:001:0075), розташованої на території Миролюбівської сільської ради Тернопільської області.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Згідно з пунктом 281.3 статті 281 ПК України від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Представник відповідача стверджує, що для підтвердження того, що Фермерське господарство "Цезар", головою якого є ОСОБА_1 , здійснює діяльність на земельній ділянці із кадастровим номером 6125285100:01:001:0075, необхідно підтвердити внесення земельної ділянки до статутного капіталу підприємства, а також на підставі яких документів виникли правовідносин щодо земельної ділянки між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Цезар".
З огляду на вказане представник відповідача зазначає, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області правомірно нараховано ОСОБА_1 земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік та винесено податкове повідомлення-рішення від 20.05.2025 №3518928-2407-1918-UA61040070000079091 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 15791,29 грн.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільської районної ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 12.11.1998 №38 надана у постійне користування земельна ділянка площею 48,53 га, кадастровий номер 6125285100:01:001:0075, для ведення селянського (фермерського) господарства, розташована на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії III-ТР №014048 від 06.03.2000.
04.08.2000 здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства "Цезар" (код ЄДРПОУ 31021539), засновником та головою якого є ОСОБА_1 відповідно до рішення голови Фермерського господарства "Цезар" №1 від 02.07.2000 та наказу Фермерського господарства "Цезар" №1 від 02.07.2000.
Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 48,53 га передана засновником у користування Фермерському господарству "Цезар" (код ЄДРПОУ 31021539) при його створенні.
З додатку 1 "Відомості про наявність земельних ділянок" до поданої Фермерським господарством "Цезар" до контролюючого органу податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2025 рік вбачається, що у користуванні Фермерського господарства "Цезар" перебуває, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 6125285100:01:001:0075, оформлена державним актом на право постійного користування землею серії III-ТР №014048 (сільськогосподарські угіддя: 39,6900 га - рілля, 2,1100 - сіножаті, 1,8600 га - пасовища, 1,0600 га - багаторічні насадження). У податковій декларації Фермерським господарством "Цезар" нараховано відповідні податкові зобов'язання платника єдиного податку четвертої групи за 2025 рік, в тому числі плату за землю.
20.05.2025 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення рішення №3518928-2407-1918-UA61040070000079091, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за цю ж земельну ділянку за 2025 рік у розмірі 15791,29 грн
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення користування земельною ділянкою здійснює Фермерське господарство "Цезар", яке сплачує за це відповідні платежі до бюджету.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 17.09.2025 скарга залишена без задоволення, а рішення без змін (арк. справи 9-12).
З огляду на вказане позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з визначеннями термінів у підпунктах 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України:
земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);
землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди.
Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Згідно з абзацом першим пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 №973-IV (далі - Закон №973-IV).
Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (частина перша статті 7 Закону №973-IV).
Відповідно до статті 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
За змістом статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 №2009-XII, що був чинний на момент державної реєстрації Фермерського господарства "Цезар", після одержання, зокрема, державного акта на право постійного користування землею, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Відповідно до статті 12 Закону №973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Тобто Закон №973-IV не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання права користування земельними ділянками та наслідків набуття фермерським господарством права користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.
З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону №937-IV можна зробити висновок, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).
Таким чином, з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).
Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновника.
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду №922/989/18 від 23.06.2020.
При цьому суд критично оцінює покликання відповідача на відсутність підтвердження внесення вказаної земельної ділянки до статутного капіталу фермерського господарства, оскільки у ході розгляду справи встановлено, що позивачем було створено та зареєстровано Фермерське господарство "Цезар" (код ЄДРПОУ 31021539), обов'язковою законодавчо визначеною умовою для державної реєстрації якого є отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства, до якого з моменту державної реєстрації переходять права та обов'язки землекористувача такої земельної ділянки.
Суд звертає увагу, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі №500/4988/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.04.2023 №2544658-2407-1918, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 13161,01 грн.
Так, у вищевказаному рішенні суд, беручи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125285100:01:001:0705, площею 48,53 га, розташована на території Миролюбівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, фактично перебуває у користуванні саме юридичної особи Фермерського господарства "Цезар", а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення селянського (фермерського) господарства", здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, дійшов висновку, що земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством, до якого перейшли права й обов'язки землекористувача.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач належним чином не оформив передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу, і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване, то суд у рішенні від 27.09.2023 у справі №500/4988/23 зауважив таке.
"Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.
Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за цих правовідносин. Відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме Фермерським господарством "Цезар", яким сплачуються всі необхідні податкові платежі.
З огляду на вказане, відсутність належного оформлення права користування земельною ділянкою, як цього вимагають приписи статей 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не є підставою для застосування подвійного оподаткування такої земельної ділянки.".
У відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №500/5913/24 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 15.05.2024 №617980-2407-1918-UA61040070000079091, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 14099,37 грн.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.05.2025 №3518928-2407-1918-UA61040070000079091, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 15791,29 грн в спірних правовідносинах є протиправним та таким, що не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а доводи відповідача не спростовують вказаних висновків суду.
Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
У відповідності до вимог частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Тернопільській області.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 20.05.2025 №3518928-2407-1918-UA61040070000079091, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з платежу земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 15791,29 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 10 лютого 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).
Головуючий суддя Мартиць О.І.