09 лютого 2026 року справа №320/22800/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінський В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн, встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IХ « Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- зобов?язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року (за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою ПФУ України від 25.01.2008 р. №3-1), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25; доплати за вислугу років 70%; доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% (ступінь секретності «цілком таємно»).
Вимоги мотивовані тим, що зважаючи на те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України про Державний бюджет України на 2024 рік склав 3028,00 грн, 28.04.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України про Державний бюджет України на 2024 рік - 3028,00 грн. Однак, у задоволенні заяви було відмовлено з тих підстав, що для розрахунку суддівської винагороди, а отже, і довічного грошового утримання судді у відставці, відповідною нормою Закону України про Державний бюджет визначено розмір прожиткового, який складає 2102,00 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України не скористався, із відзивом до суду не звернувся.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є суддею Шевченківського районного суду м. Києва у відставці (відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя №406/0/15-23 від 25.04.2023) та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке на даний час виплачується ГУ ПФУ в м. Києві.
Судом встановлено, що 28.04.2025 позивачка звернулась до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року (за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою ПФУ України від 25.01.2008 №3-1), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн., встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 Nє 3460-IХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
У відповідь, 30.04.2025 на електрону адресу позивачки надійшов лист відповідача №2-1370/25 від 30.04.2025, відповідно до якого відмовлено у видачі довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет» на 2024 рік».
У даному листі відповідач зазначає, що ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовано окремий вид прожиткового мінімуму «для визначення базового розміру посадового окладу судді» розмір якого становить - 2102,00 грн.
Позивачка, не погодившись з діями відповідача, вважаючи, що розмір суддівської винагороди має бути розрахований відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року, встановленого абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3028 грн 00 коп., звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Ключовим правовим питанням у справі є застосування ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині необхідності надання довідки Шостим апеляційним адміністративним судом про розмір суддівської винагороди у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для перерахунку щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
У статті 43 Конституції України, серед іншого визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 ч. 3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд зазначає приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік'передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. В статті 7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022 та 2023 роки (абзац 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У свою чергу Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
До 2021 року відповідачем для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Варто зазначити, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Суд зазначає, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналогічна правова позиція щодо застосування ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 р. у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 р. у справі №360/503/21, від 22.06.2023 р. у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 р. у справі №140/5481/22, від 24.07.2023 р. у справі №280/9563/21, від 13.09.2023 р. у справі №240/44080/21.
З наведених вище підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» в частині використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, при обчисленні суддівської винагороди.
Суд наголошує, що норма статті 130 Конституції України дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).
При цьому, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).
Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивачки іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу п'ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Отже, видаючи довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода має бути розрахована на підставі ч. 2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Проте, як встановлено судом, відповідач видав позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, згідно якої станом на 01.01.2024 суддівська винагорода, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці із застосуванням величини прожиткового мінімуму 2102 грн.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відмова Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, є протиправною.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міністерства освіти і науки України.
Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві щодо видачі ОСОБА_1 довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн, встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 Nє 3460-IХ « Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
3. Зобов?язати Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2024 року (за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою ПФУ України від 25.01.2008 №3-1), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн, встановленого на 01 січня 2024 року абзацом 4 статті 7 Закону України від 09.11.2023 №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25; доплати за вислугу років 70%; доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% (ступінь секретності «цілком таємно»).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві (код ЄДРПОУ 26268059).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.