09 лютого 2026 року справа №320/11877/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України , Державного підприємства "Інфоресурс" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Відповідач-1), Державного підприємства "Інфоресурс" (далі - Відповідач-2), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» щодо відмови від внесення змін та ухилення від розгляду заяви ОСОБА_1 щодо внесення змін про послідовність освіти до довідки здобувана освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти та Єдиної державної електронної бази з питань освіти, відображення неправдивої інформації про порушення послідовності рівнів освіти ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України та Державне підприємство «Інфоресурс» виправити інформацію у довідці здобувача освіти з Єдиної державної електронної бази з питань освіти з помилково зазначеної інформації щодо ОСОБА_1 щодо послідовності рівнів освіти «Ні, порушує» на правильну інформацію «Так, не порушує», та надати довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 з правильно зазначеною інформацією щодо послідовності освіти «Так, не порушує».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач Вважає інформацію про те, що послідовність освіт у нього порушена помилковою, так як за відомою йому інформацією здобутих та закінчених рівнів освіти «бакалавр» у нього немає, він лише зараз його здобуває, а до цього був лише здобутий рівень освіти «повна загальна середня».
Міністерство освіти і науки України подало до суду відзив, в якому зазначило, що довідка формується за даними ЄДЕБО та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти, та на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту». Звертає увагу, що документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про присудження особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Тому, у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку. Саме тому, на переконання відповідача, у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі правомірно зазначено: “Ні, порушує».
Також відповідачем-1 зазначено, що Інформація вноситься до ЄДЕБО користувачами ЄДЕБО протягом п'яти робочих днів з моменту її створення або отримання, якщо інший строк не встановлений законодавством. Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
Державне підприємство "Інфоресурс" подало до суду відзив, в якому зазначило, що не є суб'єктом владних повноважень, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно-владні управлінські функції, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення Відповідачем-2 владних повноважень. Відповідач-2 законодавчо не вповноважений владно керувати поведінкою Позивача, а останній відповідно не зобов'язаний виконувати вимоги Відповідача-2.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій останній наголосив на тому, що саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 , виданий 15.12.2012.
25.08.2013 Позивач був зарахований до Приватного вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», але на той час даний рівень освіти він не здобув, адже припинив відвідувати заняття і був відрахований 04.10.2017.
12.09.2022 він був зарахований до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури», але на той час даний рівень освіти він також не здобув, адже був відрахований 1 8.01.2024.
30.01.2024 для здобуття рівня освіти «бакалавр» Позивач був зарахований у Національного університету фізичного виховання і спорту України на денну форму навчання. І продовжує там навчання.
Здобутого та завершеного рівня освіти «бакалавр» Позивач немає. Є лише завершений рівень освіти «повна загальна середня».
У графі довідки “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» вказано “Ні, порушує».
Судом встановлено, що для внесення виправлень до довідки про здобувача освіти та Єдиної державної електронної бази з питань освіти представник Позивача зверталась до Відповідача 1 та Відповідача 2 з відповідними заяви.
ДП «Інфоресурс» розгляд заяви про внесення виправлень до довідки про здобуття освіти та Єдиної державної електронної бази з питань освіти переадресувало до Міністерства освіти і науки України.
Але при цьому ДП «Інфоресурс» повідомило, що заповнення інформації в довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», здійснюється в ЄДЕБО згідно з алгоритмом, визначеним Міністерством освіти і науки України, та відповідно до налаштувань програмного забезпечення.
ДП «Інфоресурс» повідомило, що з питань внесення змін до ЄДЕБО потрібно звертатись до учбових закладів, хоча незрозуміло, з яким питанням до них звертатись.
Справа в тому, що інформація щодо зарахування і відрахування Позивача до певних учбових закладів та інформація про здобуття чи не здобуття ним певних рівнів освіти всіма учбовими закладами передана правильно.
Неправильно зазначена інформація, що Позивачем порушена послідовність освіт, так як закінчених рівнів освіти «бакалавр» Позивач не має. А це вже компетенція Відповідачів у даній справі. Жодний з учбових закладів ніякої помилкової інформації про наявність у Позивача закінченого рівня освіти «бакалавр» Відповідачам не передавав. Відповідно, і не повинен нічого виправляти.
Також з питання внесення змін ДП «Інфоресурс» запропонувало звернутися до Міністерства освіти і науки України.
Саме Міністерство освіти і науки України у своїй відповіді на заяву зазначило, що, на його думку, послідовність освіт відображено правильно. Відправило для внесення змін до учбового закладу, але до якого і навіщо незрозуміло, адже відомості про навчання учбовий заклад вніс. А помилка щодо послідовності освіти, за яку учбовий заклад не відповідає.
Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку.
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти Позивач зарахований на навчання
25.08.2013 Позивач був зарахований до Приватного вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», але на той час даний рівень освіти він не здобув, адже припинив відвідувати заняття і був відрахований 04.10.2017.
12.09.2022 він був зарахований до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури», але на той час даний рівень освіти він також не здобув, адже був відрахований 1 8.01.2024.
30.01.2024 для здобуття рівня освіти «бакалавр» Позивач був зарахований у Національного університету фізичного виховання і спорту України на денну форму навчання. І продовжує там навчання.
Таким чином, на переконання відповідача, Позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, а тому в довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено "Ні, порушує", що відповідає дійсності.
Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначає та регулює Закон України від 05.09.2017 №2145-VIIІ "Про освіту (далі - Закон №2145-VIIІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною другою статті 10 Закону №2145-VIIІ рівнями освіти є:
дошкільна освіта;
початкова освіта;
базова середня освіта;
профільна середня освіта;
перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти;
фахова передвища освіта;
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
перший (бакалаврський) рівень вищої освіти;
другий (магістерський) рівень вищої освіти;
третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIIІ визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту".
Суд звертає увагу на те, що обов'язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII “Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Рівні та ступені вищої освіти передбачені статтею 5 Закону №1556-VII.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти:
- початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;
- перший (бакалаврський) рівень;
- другий (магістерський) рівень;
- третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.
Освітньо-науковий рівень вищої освіти передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв'язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Освітньо-творчий рівень вищої освіти передбачає оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв'язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері.
Частиною другою статті 5 Закону №1556-VІІ визначено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
1) молодший бакалавр;
2) бакалавр;
3) магістр;
4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону №1556-VІІ бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів Європейської кредитно трансферно-накопичувальної системи (далі - ЄКТС). Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі-Закон №3543-ХІІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: 1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Отже, право на відстрочку виникає у випадку, якщо військовозобов'язаний здобуває рівень освіти вищий за раніше здобутий, який повинен підтверджуватись відповідним дипломом.
Суд зазначає, що законодавцем граматична конструкція норм Закону №3543-XII викладена, як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти. Ключовим є розуміння терміну "здобутий" означає "вже завершений", у свою чергу "здобуває" вказує на процес, який триває.
Законодавство України про освіту, зокрема, Закон №2145-VIIІ, чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома.
Суд вважає, що законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти. Так, незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.
Це положення закріплено в статті 23 Закону №3543-ХІІ, яка чітко визначає, що відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий.
Отже, Закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.
Суд зазначає, що вищенаведені нормативно-правові акти не встановлюють будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу.
Як встановлено вище, позивач закінчив навчання у закладі загальної середньої освіти - середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №280, про що свідчить атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 .
25.08.2013 Позивач був зарахований до Приватного вищого навчального закладу «Університет сучасних знань», але на той час даний рівень освіти він не здобув, адже припинив відвідувати заняття і був відрахований 04.10.2017.
12.09.2022 він був зарахований до Приватного вищого навчального закладу «Київський університет культури», але на той час даний рівень освіти він також не здобув, адже був відрахований 1 8.01.2024.
30.01.2024 для здобуття рівня освіти «бакалавр» Позивач був зарахований у Національного університету фізичного виховання і спорту України на денну форму навчання. І продовжує там навчання.
З матеріалів справи вбачається, що Національним університетом фізичного виховання і спорту України було видано позивачу довідку №429951 від 16.102024 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
З огляду на встановлені судом обставини справи, поточне здобуття позивачем вищої освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки станом на 10.08.2024 (дата зарахування позивача на навчання до Київського національного університету технологій та дизайну) освітній рівень його здобутої (завершеної) освіти - базова середня освіта.
З огляду на вказане, суд вважає, що зазначення у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №429951 від 16.102024 інформації про те, що поточне здобуття позивачем освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, є протиправним.
16 жовтня 2014 року постановою Кабінету Міністрів України №630 затверджено “Положення про Міністерство освіти і науки України» (далі - Положення №630).
Пунктом 1 Положення №630 визначено, що Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Пунктом 2 Положення №630 передбачено, що МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з підпунктом 78 пункту 4 Положення №630 МОН України забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.
Як встановлено вище, суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулюються Законом №2145-VIII.
Відповідно до частин першої-другої статті 74 Закону №2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Порядок функціонування ЄДЕБО визначено Положенням про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованим Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за №1132/32584 (далі - Положення №620).
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №620 це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до пункту 5 розділу І Положення №620 власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором ДП “Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені пунктом 1 розділу ІV Положення №620, зокрема, розпорядник ЄДЕБО:
- вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО;
- використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством;
- вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством;
- забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Пунктом 2 розділу ІV Положення №620 встановлено, що технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує:
- функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;
- здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО;
- структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів;
- взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством;
- організацію та підтримання доступу уповноважених суб'єктів до ЄДЕБО на підставі укладеного з ним договору;
- тимчасове припинення (блокування) та анулювання доступу уповноважених суб'єктів до ЄДЕБО;
- можливість доступу у форматі відкритих даних до інформації, що міститься в ЄДЕБО, у порядку, встановленому законодавством;
- оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО;
- оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти;
- ведення в ЄДЕБО обліку даних про органи управління у сфері освіти;
- здійснення комплексу заходів щодо забезпечення захисту інформації, що міститься в ЄДЕБО;
- внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО;
- ведення обліку операцій, пов'язаних з обробкою персональних даних суб'єкта та доступом до них, зберігаючи інформацію про дату, час та джерело збирання персональних даних суб'єкта, зміну персональних даних, перегляд персональних даних, будь-яку передачу (копіювання персональних даних) суб'єкта, дату та час видалення або знищення персональних даних, користувача ЄДЕБО, який здійснив одну з указаних операцій, мету та підстави зміни, перегляду передачі та видалення або знищення персональних даних;
- виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава, розпорядником ЄДЕБО є МОН України, а технічним адміністратором - ДП “Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави.
Отже, Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.
Натомість Національний університет фізичного виховання виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.
Вказане спростовує твердження відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до Єдиної державної електронної бази з питань освіти належить до суб'єктів освітньої діяльності.
Суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", проте Міністерство освіти і науки України в порушення чинного законодавства України не забезпечило неналежного функціонування системи ЄДЕБО.
Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2019 року у справі №855/21/19 вказав, що Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року №512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Принцип правової визначеності передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Беручи це до уваги, особа може впевнено планувати свої дії.
З наведеного вбачається, що принцип правової визначеності фактично означає, що кожна особа повинна мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах. Це вимагає щоб правила або нормативні акти суб'єктів владних повноважень були чітко визначені та оголошені.
Суд зазначає, що одностороння зміна підходу до тлумачення норм законів Міністерством освіти і науки України є порушенням цього принципу, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що саме дії Міністерства освіти і науки України пов'язані із зазначенням у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 16.10.2024 №1429951 відомостей про порушення Позивачем послідовності навчання є протиправними.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 16.10.2024 №1429951 відображалися відомості про порушення Позивачем послідовності здобуття освіти.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства "Інфоресурс" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_2 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує", суд зазначає таке.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство освіти і науки України забезпечити внесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_2 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 ЗУ "Про освіту" відображалося значення "Так, не порушує".
Щодо позовних вимог, заявлених до Державного підприємства "Інфоресурс", то суд не вбачає підстав для їх задоволень, оскільки вказане підприємство є лише технічним адміністратором Єдиної державної електронної бази з питань освіти, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що клопотання позивача жодним чином не мотивовано, а лише постановлення судом рішення зобов'язального характеру само по собі не є підставою для встановлення судового контролю, без наявності передумов для цього, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується квитанцією від 28.02.2025 №5659-2697-5420-1202.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства освіти і науки України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 16.10.2024 №1429951 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти.
3. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України забезпечити внесення змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти, за яких у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 ЗУ "Про освіту" відображалося значення "Так, не порушує".
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Міністерства освіти і науки України (ідентифікаційний код 38621185, місцезнаходження: 01135, м.Київ, пр.Берестейський, буд.10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.