09 лютого 2026 року м. Київ справа №320/29696/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2025 року № 14287/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом не дотримано процедури призначення фактичної перевірки, оскільки на письмовий запит контролюючого органу позивачем надано пояснення та запитувані документи, що в свою чергу виключало підстави для прийняття наказу про призначення позапланової перевірки позивача.
Окрім цього, наголошено, що у відповідача були відсутні належні обґрунтування та підстави для притягнення позивача до відповідальності, оскільки з боку останнього відсутні порушення п.3 ст.13 Закону України № 2473 та п.14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 щодо дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків.
Також звернуто увагу на приписи п.69.9 Підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, згідно з якими граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту також зупиняються.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 8 липня 2025 року об 11:00 год.
Представником відповідача долучено до матеріалів справи відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки твердження позивача в частині недотримання контролюючим органом положень податкового законодавства щодо призначення та порядку проведення документальної перевірки є безпідставними.
Наголошено, що висновки за наслідком перевірки позивача щодо порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом є обґрунтованими, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо нарахування пені є правомірним та не підлягає скасуванню.
Зауважено, що положення п.69.9 Підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
В підготовчому засіданні 8 липня 2025 року протокольною ухвалою суд продовжив строк підготовчого засідання на один місяць, відкладено засідання до 16 вересня 2025 року на 12:30 год.
В підготовчому засіданні 16 вересня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 16 вересня 2025 року о 12:50 год. На підставі клопотання представника позивача та відсутності заперечень зі сторони представника відповідача суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідачем відповідно до пп. 191.1.4. п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79, п.69.2 п.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України та наказу від 05.02.2025 № 340-п була проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 06.01.2022 № USBC06012022 з фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft" (США), відповідно до отриманої податкової інформації Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків.
За результатами перевірки складено акт від 27.02.2025 №11826/10-36-24-05/3269408234 та встановлено порушення позивачем норм чинного законодавства, а саме ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції", в результаті чого допущено порушення законодавчо встановленого строку розрахунків по експортних операціях за зовнішньоекономічним контрактом від 06.01.2022 № USBC06012022 з фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft“ (США) в особі Жакупова Руслана.
Вказане порушення стало підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 03.04.2025 №14287/10-36-24-05/3269408234, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі - 446 735,18 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових встановлених законодавством доходів (далі - податки, інші платежі).
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок та підстави для їх призначення врегульовано ст. 78 ПК України.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок проведення контролюючими органами документальних позапланових перевірок та підстави для їх призначення врегульовано ст. 78 ПК України.
Відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ).
З матеріалів справи вбачається, що згідно отриманої інформації від Національного банку України про виявлення фактів ненадходження грошових коштів чи товарів в установлені Національним банком граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів та відповідно контролюючим органом було направлено письмовий запит від 01.08.2024 №13877/12/10-36-24-05 «Про надання інформації», який було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача та вручено 17.08.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
В вказаному вище запиті було повідомлено про отриману інформацію від Національного банку України та запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо можливих порушень, що виникли під час здійснення операцій по контракту від 06.01.2022 № USBC06012022, вказати причини порушення терміну розрахунків/бухгалтерські проводки (ВМД (типу ЕК-10, ІМ -40), виписки банку), інші документи.
Згідно вимог п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідачем відповідно до пп. 191.1.4. п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79, п.69.2 п.69.22 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України було винесено наказ від 05.02.2025 №540-п «Про проведення документальної позапланової перевірки» вручено та направлення від 05.02.2025№ 1316/10-36-24-05 та № 1315/10-36-24-05 пред'явлено для ознайомлення представнику позивача - Морванюк В.О. (довіреність від 13.08.2024 № НТМ 767932 14.02.2025) особисто під підпис.
Разом з тим, позивач після отримання наказу від 05.02.2025 № 340-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлень звернувся до контролюючого органу з листом (заявою) від 17.02.2025 (вх. №18526/6) щодо проведення перевірки в приміщенні Головного управління ДПС у Київській області.
В подальшому, позивачу разом з наказом та направленням було вручено 14.02.2025 також запит від 13.02.2025 №3205/10-36-24-05 «Про надання інформації та її документального підтвердження».
Отже, відповідач забезпечив право платника податків на участь у перевірці із наданням документів та пояснень. Вказана обставина жодним чином не порушує права позивача та відповідачем повністю дотримано нормативно встановлену процедуру проведення перевірки.
Натомість, доводи позивача про те, що надання запитуваних документів виключає підстави для проведення перевірки є помилковим з огляду на вищевикладені норми законодавства, а посилання на проведення перевірки через півроку після отримання податковим органом запитуваних документів є безпідставним, оскільки позовна заява не містить посилань на конкретні положеннями податкового законодавства в цій частині.
Твердження позивача щодо належності застосування приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначені Законом України "Про валюту і валютні операції" №2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон №2473-VIII).
Питання особливостей застосування норм Закону № 2473-VIII було предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22 дійшла наступних висновків.
Правовідносини із нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. З огляду на специфічність правовідносин, що стосуються строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які врегульовано окремим спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України «Про валюту і валютні операції», та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин, Судова палата дійшла висновку, що пункт 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 (стосується ненарахування / анулювання нарахованої пені внаслідок введення воєнного, надзвичайного стану), абзац 11 пункту 52-1 (стосується ненарахування / списання нарахованої пені протягом дії карантину), підпункт 69.9 пункту 69 (стосується зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, та на пеню, нараховану за порушення вимог цього законодавства.
Таким чином, мотиви позивача щодо застосування підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в межах спірних правовідносин є помилковими.
Щодо суті встановлених порушень суд виходить з наступного.
Судом установлено, що позивач уклав з фірмою-нерезидентом LLC «BeaverCraft» (США) першочергово договір про наміри № US/BC3 від 03.01.2022, умовами якого було передбачено укладення протягом 60 календарних днів договору купівлі-продажу або контракту (п.2.1.1 Договору), а також передбачалась передоплата (п. 3.1 Договору).
На підставі вказаного Договору була здійснена оплата на загальну суму 19 688,00 долар США.
В подальшому, позивач уклав зовнішньоекономічний контракт від 06.01.2022 № USBC06012022 з фірмою-нерезидентом LLC «BeaverCraft» (США), відповідно до якого зобов'язався надати і передати у власність покупця товари під брендом BeaverCraft, згідно з інвойсом поставки.
На виконання взятих на себе зобов'язань перед фірмою-нерезидентом LLC «BeaverCraft» (США) позивачем було здійснено поставки товару, що підтверджується митними деклараціями, згідно з якими було реалізовано товар. Загальна фактурна вартість відповідно до митних декларацій становить 165 243,26 долар США (екв. 5 318 113,56 грн).
До перевірки позивачем було надано банківські виписки по рахунку № НОМЕР_2 , який зазначений в зовнішньоекономічному контракті від 06.01.2022 № USBC06012022 з фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft" (США) в особі Жакупова Руслана встановлено надходження валютної виручки від нерезидента LLC "Beaver Craft" (США) в особі Жакупова Руслана на користь позивача у загальній сумі 153 026,90 долар США (екв. 5 414 810,06 грн), валютна виручка за митними деклараціями до контракту від 06.01.2022 № USBC06012022 з фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft" (США) в особі Жакупова Руслана надійшла не в повному обсязі.
Станом на 20.02.2025 дебіторська заборгованість складає 12 216,36 Долар США (екв. 446 735,18 грн).
Позивачем також до перевірки надано договір про наміри від 03.01.2022 № US/BC3 з фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft" (США) та інвойси від 03.01.2022 №СА03012022, від 05.01.2022 №СА05012022 до вищезазначеного договору.
Під час проведення документальної перевірки позивачем було надано докази надходження коштів на банківський рахунок № НОМЕР_2 згідно договору про наміри від 03.01.2022 № US/BC3 з фірмою-нерезидентом LLC «BeaverCraft» (США) на загальну суму 19 688,00 Долар США (екв. 537 244,77 грн).
Відповідачем не було враховано оплати за договором про наміри та зазначено, що предметом перевірки є зовнішньоекономічний контракт від 06.01.2022 № USBC06012022 з фірмою-нерезидентом LLC «BeaverCraft» (США), а договір про наміри від 03.01.2022 № US/BC3 з фірмою-нерезидентом LLC «BeaverCraft» (США) не є предметом перевірки. Відповідно прийшов до висновку, що станом на 20.02.2025 загальна дебіторська заборгованість по експортно-імпортному контракту від 06.01.2022 № USBC06012022 складає 12 216,36 долар США (екв. 446 735,18 грн).
Статтею 13 вказаного Закону №2473-VIII врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Зокрема частиною першої статті 13 Закону №2473-VIII встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Згідно частини другої вказаної статті Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).
Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).
Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року».
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).
Згідно підпункт 2 пункту 7 розділу II Постанови від 02.01.2019 № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» (далі - Інструкція №7) банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з експорту товарів.
Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов'язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу І Інструкції №7 день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.
У відповідності до частини 5 статті 13 Закону України №2473-VIII, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Відповідно до пп.1 п.9 розд. IІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. У разі здійснення розрахунків за експорт, імпорт товарів в іноземній валюті сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату останньої події за відповідною операцією (остання дата платежу/надходження грошових коштів, дата поставки товару, дата зарахування зустрічних однорідних вимог).
Отже, якщо сума незавершених розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми з 28.04.2020 - відповідно 400 тис. грн, і загальна сума операції підлягає валютному нагляду, у разі порушення граничних строків розрахунків за умови відсутності ознак дроблення операцій з експорту товару або дроблення валютних операцій пеня на суму заборгованості не нараховується.
Частина шоста статті 13 Закону №2473-VIII передбачає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту). Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Отже вищевказаним законодавством передбачено тільки один випадок не застосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) - лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання контрагентом договору. Таких обставин судом не встановлено.
Позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду і справі № 520/2941/24.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем до перевірки не було надано довідки з банківської установи про зняття з валютного контролю за зовнішньоекономічним контрактом від 06.01.2022 № USBC06012022 з фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft" (США). Отже, станом на 20.02.2025 загальна дебіторська заборгованість по вищевказаним постачанням складала 12 216,36 Долар США (екв.грн. 446 735,18).
Під час розгляду справи позивачем не заперечувався факт ненадходження в установлені Національним банком України строки повного розрахунку фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft" (США) згідно з експортно-імпортним контрактом від 06.01.2022 № USBC06012022.
А отже, на порушення частин 1, 2 статті 13 Закону № 2473 з урахуванням пункту 21 розділу ІІ Положення № 5, грошові кошти не зараховано в повному обсязі на рахунок ФОП ОСОБА_1 покупцем - фірмою-нерезидентом LLC "BeaverCraft" (США) в сумі 12 216,36 Долар США (екв.грн. 446 735,18 станом на 05.05.2023 курс НБУ Долар США 36,5686).
Таким чином, відповідачем обґрунтовано та правомірно на підставі ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.
При цьому, наведені аргументи позивача не спростовують факт вищевказаних порушень, зокрема, доводи щодо неможливості застосування до нього відповідальності за порушення, вчинені нерезидентом, є помилковими та спростовуються вищенаведеними нормами законодавства.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що висновки податкового органу підтверджені належними та допустимими доказами, що виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат згідно з приписами ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 9 лютого 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.