23 січня 2026 року м. Ужгород№ 260/7418/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, які беруть участь у справі:
позивач - не з'явився;
представник позивача - Голубокий Т.С.;
представник відповідача - Пукіш А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - ОСОБА_2 в інтересах якого діє мати ОСОБА_1 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень., а саме:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 25.03.2025 року №0013546-2411-0713-U21060030000020114 та №0013548-2411-0713-U21060030000020114.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, так як контролюючим органом недотримано граничного строку для вручення таким податкових повідомлень - рішень. Разом з тим, представник позивача зазначає, що податковим органом неправильно визначено об'єкт оподаткування та встановив ставки податку, яким оподаткував площу нерухомого майна, належного позивачу, що призвело до порушення його прав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
15.10.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, із якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову зазначає, що ставки податку застосовані відповідно до рішень Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 30.06.2023 року №1018 та від 14.06.2019 року №702. Також вказує на те, що основним функціональним призначенням комплексу є торговельна діяльність, яка підтверджена структурою самих приміщень, їх площею та технічними характеристиками.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та ппросив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна -
комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок без номера, загальною площею 1592,7 м.кв, реєстраційний номер майна 705665021236.
Зазначений комплекс включає в себе такі складові:
Адміністративна будівля, літера А, площею 525,5 м.кв;
Котельня, літера Б, площею 448,4 м.кв;
Автомобільні бокси, літера В, площею 618,8 м.кв.
На підставі ст. 266 ПКУ позивачу сформовані наступні податкові повідомлення - рішення, якими визначено податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості:
від 25.03.2025 року №0013546-24-0713-U21060030000020114 на суму 67849,02 грн за звітній період 2024 року;
від 25.03.20255 року №0013548-2411-0713UA21060030000020114 на суму34477,31 грн за звітній період 2020 року;
Як вбачається із позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач неправильно визначив об'єкт оподаткування та ставки податку, яким оподаткував площу нерухомого майна.
Вирішуючи правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень - рішень, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України, в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (п.1.1 ст. 1 ПК України).
Відповідно до пп. 10.1 п. 10 ст. 10 ПК України, до місцевих податків належить податок на майно.
Згідно з пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПКУ податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1ст. 266 ПК України є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В свою чергу, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Відповідно до п. 12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
Згідно з п.п. 266.7.2. п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення - рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пункт «а» п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України).
Підпунктом 266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
З метою уніфікації об'єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000 № 507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 до будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинне бути визначене таким чином:
- обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;
- потім будівля класифікується за методом "згори - донизу". Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі.
Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.
Як вже встановлено судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , будинок без номера, загальною площею 1592,7 м. кв, реєстраційний номер майна 705665021236. Зазначений комплекс включає в себе такі складові:
Адміністративна будівля, літера А, площею 525,5 м. кв., що відноситься до групи 122 «Будівлі офісні», класу 1220.5 "Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств" (ставка податку: станом на 2020 р. - 1,0; на 2024 р. - 1,0);
Котельня, літера Б, площею 448,4 м.кв. - належить до групи 123 "Будівлі торговельні", класу 1230.9 "Будівлі торговельні інші" (ставка податку: станом на 2020 р. - 0,5; станом на 2024 р. - 0,6);
Автомобільні бокси, літера В, площею 618,8 м.кв. - відносяться до групи 123 "Будівлі торговельні", класу 1230.3 "Станції технічного обслуговування автомобілів" (ставка податку: станом на 2020 р. - 0,5; станом на 2024 р. - 0,6).
Відповідно до п. 2.1 ДК 018-2000, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням, тобто за тим, для яких цілей вони фактично використовуються або запроектовані.
Якщо будівля складається з кількох частин, що мають різне функціональне призначення, вона класифікується за головним призначенням, яке визначається за питомою вагою площ відповідних приміщень у загальній площі будівлі.
Як вбачається із матеріалів справи, більша частина загальної площі (понад 55%) припадає саме на нежитлові торговельні приміщення - котельню та автомобільні бокси.
Отже, за результатами аналізу функціонального призначення та площі об'єкта:
на рівні двох розрядів коду будівля належить до підрозділу 12 "Будівлі нежитлові", оскільки нежитлові приміщення становлять переважну більшість;
на рівні трьох розрядів коду об'єкт віднесено до групи 123 "Будівлі торговельні", оскільки більшість площ використовується під торговельно-господарське обслуговування (автобокси, котельня).
Отже, основне функціональне призначення комплексу полягає у торговельній діяльності, що підтверджується структурою приміщень, їх площею та технічними характеристиками.
Враховуючи наведене, податковим органом об'єкт оподаткування (комплекс) за своїми технічними та функціональними характеристиками обґрунтовано віднесено до нежитлових будівель торговельного призначення (група 123).
Суд вказує на те, що матеріали справи не містять доказів про інше цільове використання об'єкта (зокрема, як промислового, як зазначає позивач). Разом з тим, позивач не надав доказів того, що комплекс використовується не за його основним функціональним призначенням, а також не надав доказів того, що звертався до контролюючого органу із заявою про звірку щодо уточнення цільового використання.
Суд також вказує на те, що при визначенні грошового зобов'язання, податковим органом застосовано ставки податку відповідно до Рішень Великобичківської селищної ради Рахівського району Закарпатської області від 30.06.2023 року №1018 та 14.06.2019 року №702 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Великобичківської селищної територіальної громади", тобто встановлені на 2020 та 2024 роки, що спростовує доводи позивача, що ставки податку перевищують граничні розміри.
Суд не бере до уваги посилання позивача у позовній заяві на постанову Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі №826/15940/18, так як у наведеній справі Верховний Суд досліджував питання правомірності нарахування транспортного податку, передбаченого статтею 267 Податкового кодексу України, та дійшов висновку про помилковість визначення податковим органом бази оподаткування, що призвело до неправомірного визначення податкового зобов'язання з транспортного податку. Натомість у даній справі предметом судового розгляду є податкове повідомлення - рішення про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, правове регулювання якого визначається статтею 266 ПК України. Отже, правова природа спірних зобов'язань, об'єкт оподаткування, платники податку, база оподаткування та механізм обчислення є суттєво відмінними від правовідносин, які були предметом розгляду у справі №826/15940/18.
Аналізуючи наведене, суд вказує на те, що дії Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо визначення податкових зобов'язань є обґрунтованими та вмотивованими, оскільки базуються на об'єктивних даних про фактичне функціональне призначення комплексу, його технічні характеристики та площу приміщень.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав зазначених у позовній заяві.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.02.2026 року (після виходу судді із щорічної додаткової відпустки).
СуддяС.А. Гебеш