10 лютого 2026 рокуСправа №160/31871/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої просить:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у оформленні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченою пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років. Вказує, що за час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій, що підтверджується відповідними довідками. 11.02.2025 було прийнято постанову Кабінету Міністрів України №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» №153 (далі - Постанова №153), відповідно до пункту 4 якої останній вважає, що має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень. Представник позивача зазначає, що 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звертався до відповідача із рапортом через Генеральний штаб Збройних сил України та представник звертався до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом № 30/09-25/4 від 30.09.2025 року, проте відповіді не отримав, у зв'язку із чим звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
25 листопада 2025 року Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції останній зазначив про те, що ОСОБА_1 НЕ ЗВЕРТАВСЯ із рапортом безпосередньо до військової частини НОМЕР_1 , хоча саме в ній він на даний час проходить військову службу і міг би подати вказаний рапорт як особисто до стройової частини військової частини НОМЕР_1 , так і через безпосереднього командира, або направити безпосередньо на адресу військової частини НОМЕР_1 , яка йому добре відома, так як він проходить у ній військову службу, проте вказані дії ним вчинено не було, що виключає ознаки бездіяльності в діях військової частини НОМЕР_1 . В той же час, повідомили, що станом на дату подання відзиву, жодного рапорту від ОСОБА_1 до Генерального Штабу ЗСУ не надходило, що може свідчити ознакою бездіяльності саме Генерального Штабу ЗСУ, а не окремого структурного підрозділу ЗСУ, яким є військова частина НОМЕР_1 .
Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначає про безпідставність тверджень відповідача та обґрунтованість позовних вимог, оскільки до Окремого доручення Міністра оборони України № 5601/уд від 26.09.2025 року здійснення одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови № 153-2025 підготовка документів для отримання виплати покладається на ту військову частину в якій військовослужбовець проходив службу.
04 грудня 2025 року до суду надійшли заперечення, у яких відповідач вкотре зазначив про відсутність протиправної бездіяльності, оскільки рапорт позивача до військової частини не надходив.
Ухвалою суду від 19 січня 2026 року витребувано у Генерального штабу Збройних сил України інформацію щодо поданого ОСОБА_1 рапорту від 15 вересня 2025 року та документів до нього для виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, який був адресований до Військової частини НОМЕР_1 та поданий через Генеральний Штабу ЗСУ. Продовжено строк розгляду справи до 10 лютого 2025 року.
03 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали Генеральний штаб Збройних сил України надав до суду письмові пояснення у який зазначив, що адміністративне управління Генерального штабу Збройних Сил України, отримавши рапорт ОСОБА_1 , який був адресований до військової частини НОМЕР_1 здійснило його первинний розгляд та передано на вирішення до ІНФОРМАЦІЯ_1 . А також надав копія реєстру про передачу рапорту позивача.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
ОСОБА_1 10.03.2022 року був призваний на військову службу. На дату зарахування на строкову військову службу його вік складав повних 21 рік.
Станом на 08.10.2025 року ОСОБА_1 виключений із списків особового складу військової частини, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 133 від 07.05.2025 року.
З 09.05.2025 року проходив службу у військові частині НОМЕР_1 та брав участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій на дату набрання чинності Постановою № 153 від 11.02.2025 року.
15.09.2025 позивач звернуся з рапортом через Генеральний штаб Збройних Сил України до військові частині НОМЕР_1 про виплату 1 000 000 грн згідно Постанови КМУ № 153.
Разом з тим, станом на цей час позивач будь - якої відповіді не отримав, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).
Пунктом 3 Постанови №153, чинної станом на час проходження позивачем військової служби, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Отже, із аналізу норм Постанови № 153, тобто станом на час звернення позивача із відповідним рапортом до відповідача, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Національної гвардії, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.
Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».
Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд зазначає, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.
Судом установлено, що позивач у відповідності до пункту 4 Постанови №153 був призваний на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій, отримав травму, пов'язану із захистом Батьківщини, не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення.
Тому суд вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Постанови №153 (в редакції від 07.08.2025).
Водночас, в ході розгляду справи встановлено та не заперечувалось позивачем, що рапорт про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 Постанови № 153 був адресований командиру Військової частини НОМЕР_1 , а фактично направлений на адресу Генеральний штаб Збройних сил України, який в подальшому Штаб перенаправив його до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки рапорт був поданий не до того органу військового управління.
Таким чином, вказані обставини виключають протиправну бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 у оформленні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, оскільки доказів надходження до відповідача рапорту позивача з відповідними документами на виплату грошової допомоги, суду не надано.
Отже, в ході розгляду справи судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 250 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев