Дата документу Справа № 317/3597/24
Єдиний унікальний №317/3597/24 Головуючий в 1 інст.Ткаченко М.О.
Провадження №33/807/385/25 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
26 грудня 2025 року місто Запоріжжя
Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Бєлік І.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Дуденок О.О. на постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою суду, 30 червня 2024 року о 22 годині 45 хвилин в Запорізькій області Запорізькому районі с.Новоолександрівка вул.Центральна, буд.1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA TRIBUTE, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №6200 від 01 липня 2024 року. Від керування транспортного засобу відсторонений, авто припарковано без порушень ПДР. Про повторність попереджений. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат Дуденок О.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначає про відсутність причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Також, апелянт вказує, що зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , інспектор не представився, не зазначив про причинку зупинки транспортного засобу, вимога про пред'явлення документів - наступна незаконна дія інспектора. Матеріали справи не містять даних про законні підстави та локації блокпостів.
Про конкретні ознаки на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння мова не йшла, а саме направлення та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у присутності водія не складався та не вручався за присутності двох свідків, такі відомості відсутні на відео.
Саме відео не є послідовним та не є безперервним, тому не може бути допустимим доказом винуватості, та навпаки уривки зафіксованих подій свідчать, що саме медичне обстеження проводилося за межами 2 годин після зупинки транспортного засобу та пред'явлення вимоги проходити перевірку на стан алкогольного сп'яніння.
В додаткових поясненнях до апеляційної скарги захисник - адвокат Бєлік І.В. зазначила, що з наявного в справі відеозапису убачається, що ознак сп'яніння у ОСОБА_1 не було, а працівник поліції про зазначення таких ознак запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння , що свідчить про упередженість працівників поліції. Відповідно, проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння було незаконним. Окрім того, працівники поліції не забезпечили доставку ОСОБА_1 до медичного закладу протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду на стан сп'яніння. Матеріали справи не містять доказів підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані сп'яніння. Доводи іншого захисника, викладені в апеляційній скарзі, адвокат Бєлік І.В. підтримала, а саме доводи щодо відсутності підстав для зупинки транспортного засобу, переривчатості відеозапису, відсутності відомостей про складання і вручення ОСОБА_1 направлення на огляд та акту огляду.
Заявлене захисником-адвокатом Дуденок О.О. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у розгляді справи участі не брав, відомостей про отримання копії оскаржуваної постанови останнім матеріали справи не містять, копія постанови суду захисником-адвокатом Дуденок О.О. була отримана - 28 січня 2025 року, що підтверджується довідкою від 28 січня 2025 року, та вже 05 лютого 2025 року було подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не убачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 не з'явився, захисник-адвокат останнього Бєлік І.В. зазначила про обізнаність ОСОБА_1 про день, час та місце судового засідання, підтвердила про можливість розгляду справи апеляційним судом за відсутності ОСОБА_1 , зазначила, що вказане питання та правова позиція між нею та ОСОБА_1 узгоджені.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.
Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».
Суд не зобов'язаний сам з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.
В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.
З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.
Заслухавши аргументи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ) - адвоката Бєлік І.В., яка підтримала апеляційну скаргу та свої додаткові пояснення до цієї скарги, просила апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При апеляційному розгляді встановлено таке.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України), засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з'ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9«а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №817431 від 01 липня 2024 року, згідно з яким, 30 червня 2024 року о 22 годині 45 хвилин в Запорізькій області Запорізькому районі с.Новоолександрівка вул.Центральна, буд.1 ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA TRIBUTE, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу №6200 від 01 липня 2024 року. Від керування транспортного засобу відсторонений, авто припарковано без порушень ПДР. Про повторність попереджений. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП;
- у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає дійсності. Огляд ОСОБА_1 за допомогою технічного засобу Alcotest Drager 6820 на місці зупинки транспортного засобу не проводився у зв'язку з відмовою останнього від проведення такого огляду;
- у направленні на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 червня 2024 року;
- у висновку №6200 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху від 01 липня 2024 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння. З результатами огляду ОСОБА_1 ознайомився, проте від підпису відмовився;
- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах;
- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №4 УПП в Запорізькій області ДПП сержанта поліції Мороза Д., згідно з яким, останній доповідає, що 30 червня 2024 року під час несення служби на БП «3-07» спільно з ВСП, НГУ, Василівським РУП, за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с.Новоолександрівка, поблизу будинку №1 під час проведення фільтраційних заходів було зупинено транспортний засіб марки MAZDA TRIBUTE, н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога, результат огляду позитивний, що підтверджується висновком №6200. Щодо ОСОБА_1 складено протокол ААД№817431 за ч.1 ст.130 КУпАП, порушення Правил дорожнього руху України - п.2.9а). посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл не видавався, від керування відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень правил дорожнього руху, про повторність попереджений, фізична сила та спецзасоби не застосовувались, подію зафіксовано на БК №№474145, 473264, 474912.
Крім того, відповідно до наданого суду з КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №6200 від 01 липня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, результат обстеження 0,61 проміле.
Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 «а» ПДРУкраїни), при викладених в постанові суду обставинах.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.
Згідно з оскаржуваною постановою, в суді першої інстанції ОСОБА_1 участі не брав.
При апеляційному розгляді справи захисник ОСОБА_1 - адвокат Бєлік І.В. навела доводи, які є аналогічними тим, що містяться в апеляційній скарзі та її додаткових поясненнях до цієї скарги.
Перевіряючи доводи сторони захисту щодо безпідставної зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Вказані доводи були належним чином перевірені судом першої інстанції та порушень з боку поліцейських при зупинці транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не встановлено, з чим погоджується і апеляційний суд.
Згідно з положеннями п.п.1,3 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Підстави для зупинки транспортного засобу визначені у статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
В свою чергу, ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу не оспорював законність такої зупинки.
На думку апеляційного суду, дії поліцейських узгоджуються з положеннями ст.ст.2,30,31,35 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Поліцейський, згідно з п.п.2, 3 ч.1 ст.32 Закону України "Про Національну поліцію", має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об'єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і діє на даний час.
Зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 здійснена серед іншого з урахуванням правового режиму воєнного стану, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції в оскаржуваній постанові.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в цьому випадку працівники поліції діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, встановлений Законом України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Доводи захисника в апеляційній скарзі щодо незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є безпідставними.
Перевіряючи доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі, про порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З відеозапису події убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений у зв'язку із виявленням у останнього ознак алкогольного сп'яніння, про що останнього було повідомлено в ході спілкування з працівниками поліції. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він погодився, однак у той момент, коли поліцейський надав йому технічний засіб для проведення такого огляду, ОСОБА_1 зазначив про те, що бажає пройти зазначений огляд у медичному закладі.
Згідно з направленням від 30 червня 2024 року, працівниками поліції у результаті огляду ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає дійсності. Огляд за допомогою спеціального технічного приладу Драгер 6820 не проводився у зв'язку із відмовою водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а бажанням водія ОСОБА_1 на проходження такого огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Відеозаписом підтверджується, що направлення на огляд складалось поліцейським на місці зупинки транспортного засобу. У направленні зазначений час - 22:55 год.
З матеріалів справи убачається, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі проводився у строк та порядку, передбачених ст.266 КУпАП, у присутності поліцейського. Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі був проведений з порушенням встановленого законом строку, спростовуються матеріалами справи, про що слушно зазначив суд в оскаржуваній постанові.
Згідно з висновком №6200 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 липня 2024 року, наданим КНП «Обласним клінічним закладом з надання психіатричної допомоги» ЗОР, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння у вказаній установі 01 липня 2024 року о 00:45 годині. За наслідками огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Зазначений висновок щодо результатів медичного огляду складений із дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735.
Право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
У вищевказаному висновку лікаря відомостей про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду та оспорював ці результати в установленому законом порядку, немає, а тому суд апеляційної інстанції не убачає в діях працівників поліції порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, який передбачений ст.266 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 теж не було жодних зауважень.
В свою чергу, згідно з положеннями п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки у нього були виявлені певні ознаки такого сп'яніння. В подальшому наявність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння підтверджено при огляді у медичному закладі.
На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак алкогольного сп'яніння, відмови останнього від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу, направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу.
Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Відповідаючи на доводи апелянта щодо відсутності свідків події, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, те, що в цьому випадку не були залучені свідки, проте, велась відеофіксація, вимогам закону не суперечить.
Стосовно доводів сторони захисту щодо відсутності безперервного відеозапису події, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Більш того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Об'єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.
Даних про те, що ОСОБА_1 оспорював відомості, зазначені у протоколі, в матеріалах справи відсутні.
Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.
Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.
Вина ОСОБА_1 підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що в матеріалах справи відсутні відомості про складання та вручення ОСОБА_1 направлення на огляд та акт огляду, самі по собі правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з відеозаписом, ОСОБА_1 відмовився ставити свій підпис в адміністративних матеріалах.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з'ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.
Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
поновити захиснику-адвокату Дуденок О.О. строк на апеляційне оскарження постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Дуденок О.О. залишити без задоволення.
Постанову Запорізького районного суду Запорізької області від 24 січня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду С.В. Дадашева