04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 569/10011/25
провадження № 61-16370св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»,
відповідач- ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин Артем Андрійович, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року у складі колегії суддів Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (далі - ТОВ «Іннова Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовну заяву мотивовано тим, що 06 січня 2025 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Іннова Фінанс» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останнє надало відповідачеві у позику кошти у розмірі 18 000,00 грн шляхом зарахування на банківський рахунок (банківську картку).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором кредиту станом на 05 травня 2025 року існує заборгованість у загальному розмірі 51 120,00 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту становить 18 000,00 грн; за нарахованими процентами - 21 420,00 грн; за комісією - 2 700,00 грн; зі сплати пені - 9 000,00 грн.
Посилаючись на вказане, ТОВ «Іннова Фінанс» просило суд стягнути із ОСОБА_1 загальну суму боргу за кредитним договором від 06 січня 2025 року у розмірі 51 120,00 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Здолбунівський районний суд Рівненської області заочним рішенням від 01 серпня 2025 року позов ТОВ «Іннова Фінанс» задовольнив частково.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 06 січня 2025 року на загальну суму 42 120,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 18 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 21 420,00 грн; заборгованість за комісією - 2 700,00 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
за наслідками неналежного виконання відповідачем умов договору позики в частині несвоєчасного його виконання застосовується цивільно-правова відповідальність, яка передбачена статтями 526, 625, 1048, 1050 ЦК України;
під час воєнного стану пеня не нараховується.
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин А. А., звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2025 року.
Здолбунівський районний суд Рівненської області ухвалою від 23 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин А. А., про перегляд заочного рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2025 року залишив без задоволення.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин А. А., оскаржив його в апеляційному порядку.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 05 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кірюшиним А. А., на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 серпня 2025 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що:
відповідно до частин першої, другої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи; довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою;
з огляду на матеріали апеляційної скарги вона підписана адвокатом Кірюшиним А. А. як представником відповідача;
Кірюшин А. А. на підтвердження своїх повноважень до апеляційної скарги додав довіреність у справі № 569/10011/25 від 29 вересня 2025 року, сформовану в підсистемі «Електронний суд», видану відповідачем на ім'я Кірюшина А. А. для представництва його інтересів в судах України (в тому числі в судах апеляційної та касаційної інстанцій) з усіма правами, які надано законом стороні у справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи; строк дії довіреності - до моменту її скасування; однак довіреність не посвідчена нотаріально;
апеляційна скарга ОСОБА_1., яка підписана представником Кірюшиним А. А., не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин А. А., просить ухвалу апеляційного суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що:
відповідно до частини сьомої статті 62 ЦПК України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);
електронна довіреність видається лише за умови її підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд»; надалі така електронна довіреність автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», разом із цим у користувачів немає можливості впливати на зміст і форму такої електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно відповідно до обраного обсягу повноважень представника;
довіреність, видана із дотриманням зазначених правил як електронний документ, не вимагає будь-якого посвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.
Апеляційний суд не урахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08 вересня 2021 року у справі № 486/259/21, від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 300/8766/21, від 21 червня 2023 року у справі № 619/1908/23.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшли.
Рух справи у суді касаційної інстанції
26 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин А. А., на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали цивільної справи.
У січні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 30 січня 2026 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
У частині другій статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частинах першій, третій статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19).
ЄСПЛ у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Законом може бути визначено винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (частина п'ята статті 131-2 Конституції України).
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).
У постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 757/16141/18-ц Верховний Суд зазначив, що у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, крім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.
Касаційний суд наголошує, що процесуальний закон допускає подання апеляційної скарги представником (не адвокатом) в малозначних спорах.
У цій справі представництво адвокатом Кірюшиним А. А. в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності допускається, оскільки ціна позову становить 51 120,00 грн, а тому справа відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України належить до справ, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840,00 грн (3 028,00 грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік») х 30), тобто є малозначною.
З урахуванням наведеного у справі, що переглядається, Кірюшин А. А. має право діяти в інтересах ОСОБА_1 , зокрема подати апеляційну скаргу, на підставі довіреності.
Водночас Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недотримання форми і змісту довіреності, поданої представником Кірюшиним А. А. в інтересах ОСОБА_1 , з огляду на таке.
У частині сьомій статті 62 ЦПК України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно з пунктом 5.6 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС), затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (в редакції рішення Вищої ради правосуддя від 05 вересня 2024 року № 2623/0/15-24) (далі - Положення), користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Для автентифікації в Електронному кабінеті користувач використовує чинний сертифікат відкритого ключа та особистий ключ кваліфікованого електронного підпису, що зберігається на захищеному носії особистих ключів або на звичайному носії інформації, або інтегровану систему електронної ідентифікації (id.gov.ua) (пункт 13 Положення).
Відповідно до абзацу першого пункту 30 Положення користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.
За змістом пунктів 31, 32, 34, 35 вказаного Положення надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного. Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, автоматично додається до документів, відправлених представником засобами Електронного суду. Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана.
Ураховуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що електронна довіреність, яку можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб кваліфікованого електронного підпису. Така довіреність видається лише за умови її підписання цим електронним підписом довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». У користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та форму доданої до електронного документа електронної довіреності, тобто вона формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2024 року у справі № 910/6947/24.
Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що законодавець, передбачивши у межах процесуального представництва конструкцію «довіреність в електронній формі», яка видається відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 28 квітня 2022 року у справі № 683/1199/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 300/8766/21, від 21 червня 2023 року у справі № 619/1908/23.
Отже, розміщення відмітки про нотаріальне посвідчення на електронній довіреності є неможливим (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 757/16141/18-ц).
У справі, що переглядається:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник Кірюшин А. А. подав через підсистему «Електронний суд» з доданою до неї електронною довіреністю від 29 вересня 2025 року, за змістом якої відповідач уповноважив Кірюшина А. А. представляти його інтереси в судах України (в тому числі в судах апеляційної та касаційної інстанцій) з усіма правами, які надано законом стороні у справі, зокрема з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Строк дії довіреності - до моменту її скасування;
апеляційний суд, посилаючись на положення статей 244-245 ЦК України безпідставно не урахував особливостей представництва сторони у малозначних справах відповідно до статей 60, 61 ЦПК України, приписів статті 62 ЦПК України і Положення щодо можливості подання представником сторони процесуальних документів, зокрема апеляційної скарги, через електронний кабінет саме на підставі електронної довіреності та вимог щодо форми і змісту такої довіреності;
суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги, що до апеляційної скарги ОСОБА_1., поданої Кірюшиним А. А. через підсистему «Електронний суд», додано довіреність в електронній формі, яка є належним документом, зміст якої підтверджує повноваження Кірюшина А. А. як представника відповідача в апеляційному суді, тому зробив передчасний висновок про повернення апеляційної скарги.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2025 року у справі № 753/16269/23, від 05 березня 2025 року у справі № 752/6521/24.
Тому висновки апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 357 ЦПК України з огляду на те, що вона підписана представником відповідача як особою, яка не має права її підписувати, не узгоджуються з пунктом 1 статті 6 Конвенції, оскільки не відповідають приписам закону, сталій практиці щодо їх застосування та не ураховують розумне співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, якої прагне досягти сторона.
З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права підтвердилися під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц.
Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат суд касаційної інстанції не вирішує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвалу апеляційного суду постановлено з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кірюшин Артем Андрійович, задовольнити.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І. М. Фаловська
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік