09 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 308/10475/24
провадження № 61-12396св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Дегтяренко К. С., від 28 березня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Мацунич М. В.,
Кожух О. А., від 12 серпня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання недійсним окремих умов правочину.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 вересня 2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору
№ NMKMOGA00000285 від 29 листопада 2007 року.
3. Відповідно до пункту 7 вказаної додаткової угоди сторонами, зокрема погоджено, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється тривалістю 50 років.
4. Позивач вважає ці умови несправедливими, оскільки їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін правочину.
5. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним
пункт 7 додаткової угоди від 20 вересня 2012 року до кредитного договору
№ NMKMOGA00000285 від 29 листопада 2007 року.
Короткий зміст судових рішень
6. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 28 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
7. Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебуває справа № 308/19976/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину, в якій позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду від 20 вересня 2012 року до кредитного договору № NMKMOGA00000285 від 29 листопада 2007 року.
8. Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що сторони, предмет та підстави позову у справі № 308/19976/24 повністю охоплюють предмет та підстави позову у справі № 308/10475/24, а відтак наявні підстави, передбачені пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10. 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 березня
2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня
2025 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 рокувідкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 308/10475/24, які надійшли у листопаді 2025 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.
13. Зауважує, що у розглядуваній справі та у справі № 308/19976/26 різні предмет та підстави позову, оскільки у справі № 308/19976/26 він оспорював додаткову угоду в цілому, тоді як у цій справі оспорює лише окрему умову додаткової угоди.
14. Вважає, що суди не забезпечили гарантованого йому Конституцією України права на судовий захист та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц,
від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 759/9251/16-ц, від 15 травня 2024 року у справі № 686/25175/23, від 02 квітня 2025 року у справі № 367/644/21.
Інформація про інші процесуальні звернення
15. 09 січня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Гриниха Т. Ю., подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, як такого, що поданий з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
16. Колегією суддів не встановлено підстав для продовження строку на подання відзиву та враховано, що уточнену касаційну скаргу із доданими до неї документами було доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» у підсистемі Електронний суд - 04 листопада 2025 року, а ухвалу Верховного Суду від 14 листопада 2025 року про відкриття касаційного провадження -
18 листопада 2025 року. Отже, АТ КБ «ПриватБанк» мало достатньо часу, щоб реалізувати право на подання відзиву на касаційну скаргу у встановлений судом строк до 03 грудня 2025 року. Доводи адвоката цих обставин не спростовують.
Обставини справи
17. У провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебувала справа № 308/19976/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину, в якій позивач просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 20 вересня 2012 року до кредитного договору № NMKMOGA00000285 від 29 листопада 2007 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
19. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
20. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
21. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
22. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).
23. Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
24. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
25. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
26. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Тобто необхідна наявність водночас трьох складових: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає розгляду таких позовів.
27. У провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебувала на розгляді справа № 308/19976/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину, в якій позивач просив визнати недійсною додаткову угоду від 20 вересня 2012 року до кредитного договору № NMKMOGA00000285 від 29 листопада 2007 року
28. У розглядуваній справі № 308/10475/24 заявлена вимога про визнання недійсним пункту 7 додаткової угоди від 20 вересня 2012 року до кредитного договору № NMKMOGA00000285 від 29 листопада 2007 року.
29. Встановивши, що вимоги ОСОБА_1 у справі № 308/19976/24 (визнання недійсною додаткової угоди від 20 вересня 2012 року) повністю охоплюють предмет та підстави позову у справі № 308/10475/24 (визнання недійсними окремих положень додаткової угоди від 20 вересня 2012 року), спір в частині визнання недійсним пункту 7 додаткової угоди від 20 вересня 2012 року виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду.
30. Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги про те, що у зазначених справах різні предмет та підстави позову, оскільки в обох справах позивач зауважував, що відповідно до пункту 7 додаткової угоди сторонами погоджено умови щодо збільшення терміну позовної давності за вимогами по кредитному договору до 50 років, що, на переконання позивача, є несправедливим та свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін.
31. Більш того у позовах, в обох справах, позивач звертав увагу на необхідність врахування одних і тих самих висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 201/11573/19.
32. Доводи заявника про те, що суди не забезпечили йому гарантоване Конституцією України право на судовий захист, є безпідставними, оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що спір у справі
№ 308/19976/24 судами вирішено.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 28 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним правочину.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказані судові рішення у справі № 308/19976/24.
33. Під час розгляду справи № 308/19976/24 судами надано оцінку, зокрема й умовам пункту 7 додаткової угоди, яким сторони погодили збільшення строку позовної давності.
34. Нормами ЦПК України не передбачено повторне вирішення спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, у випадку якщо позивач не погоджується з рішенням суду.
35. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 759/9251/16-ц, від 15 травня 2024 року у справі № 686/25175/23, від 02 квітня 2025 року у справі № 367/644/21, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
36. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
37. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
38. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
39. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
40. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401
ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області
від 28 березня 2025 року та постанову Закарпатського апеляційного суду
від 12 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников