04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 204/5753/20
провадження № 61-11308св25
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державне підприємство «СЕТАМ», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілія Анатоліївна,
треті особи:державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Євгенія В'ячеславівна, Придніпровська товарна біржа, ОСОБА_22, Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аракелової Алли Разміковни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Макарова М. О., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна М. С. (далі - приватний нотаріус ДМНО Царейкін М. С.), приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л. А. (далі - виконавець), треті особи: державний нотаріус третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Демуш Є. В. (далі - державний нотаріус ТДНК Демуш Є. В.), Придніпровська товарна біржа, ОСОБА_17, Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк») про визнання договору купівлі-продажу, електронних торгів та протоколу недійсними.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 24 листопада 1988 року вона зареєстрована та проживає у будинку АДРЕСА_1 як дружина ОСОБА_5 , право власності на 53/100 зазначеного будинку, на підставі рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 07 серпня 1981 року № 8163 належало ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а наступна перереєстрація права власності цього майна не проводилась.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_5 , після його смерті заведена спадкова справа.
Указувала, що після смерті чоловіка вона прийняла спадщину, яка складалася із: житлового будинку АДРЕСА_1 літ. «А-1», загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81,2 кв. м, літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», сараю літ. «Г», вбиральні літ. «Ж», огорожі, споруди мостіння № 1-9, та починаючи з 2007 року належним чином виконувала всі вимоги державного нотаріуса щодо збирання документів, які, на думку нотаріуса, є необхідними для видачі їй свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка та інших родичів.
22 червня 2020 року нотаріус видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з видачі свідоцтва про право на спадщину, обґрунтовуючи її тим, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на 53/100 частини спірного житлового будинку належить не спадкодавцю, а іншій особі.
Позивач зазначала, що з цього часу їй стало відомо, що 03 червня 2020 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО), відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведені ДП «СЕТАМ» електронні торги за реєстраційним номером лота 416516, право власності (яке раніше належало боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 січня 1996 року Придніпровською товарною біржою за реєстровим номером 121-НД/4 1-Н, та зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 січня 2020 року) зареєстровано за ОСОБА_2 .
Указувала, що 20 серпня 2020 року невідомі особи, які діяли від імені ОСОБА_2 , проникли у житловий будинок та викидали її речі, про що 21 серпня 2020 року вона повідомила поліцію. Станом на дату звернення з цим позовом вона фактично позбавлена права користування спірним житлом.
Крім того, позивач указувала, що ОСОБА_6 , якій у 1996 році виповнилось 82 роки, не могла відчужити власне єдине житло - частку у будинку АДРЕСА_1 . При цьому зазначила, що укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна передбачало державну реєстрацію та фактичну передачу такого майна, чого до 2020 року так і не відбулося, це є порушенням частини другої статті 227 ЦК Української РСР. Отже, починаючи з 1996 року до 2020 року нікому не було відомо про укладення договору про відчуження частки у домоволодінні.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 січня 1996 року, що зареєстрований на Придніпровській товарній біржі за реєстраційним номером № 121-НД/41-Н;
2) визнати недійсними проведені 30 квітня 2020 року ДП «СЕТАМ» електроні торги за номером лота 416516 та протокол № 477808 проведення електронних торгів щодо 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 145,5 кв. м;
3) визнати недійсним акт про проведені електронні торги, складений 21 травня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л. А.;
4) визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія НОН 098446/р № 435, що видане 03 червня 2020 року приватним нотаріусом ДМНО Царейкіним М. С.;
5) визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, індексний номер 52508995 від 03 червня 2020 року;
6) скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 36744652;
7) усунути їй перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення її до квартири АДРЕСА_2 в межах 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1205784212101, що складається з такого майна: житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81,2 кв. м., літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Ж», огорожа, споруди мостіння № 1-9, 1;
8) витребувати з чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 на її користь, 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1205784212101, що складається з таким майна: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 145,4 кв. м, житлова площа 81,2 кв. м, літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Ж», огорожа, споруди мостіння № 1-9, 1.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року, ухваленим у складі судді Приваліхіної А. І., позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ДП «СЕТАМ», приватного нотаріуса ДМНО Царейкіна М. С., приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А., треті особи: державний нотаріус Третьої ДДН Демуш Є. В., Придніпровська товарна біржа, ОСОБА_17, АТ «Сенс Банк», про визнання договору купівлі-продажу, електронних торгів та протоколу недійсними задоволено частково.
Визнано недійсними проведені ДП «СЕТАМ» 30 квітня 2020 року електронні торги за номером лота 416516 та протокол № 477808 проведення електронних торгів щодо 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 145,5 кв. м, з господарчими будівлями та спорудами.
Визнано недійсним акт про проведені електронні торги, складений 21 травня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л. А.
Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія на номер: НОН 0988446/р № 435, видане 03 червня 2020 року приватним нотаріусом ДМНО Царейкіним М. С.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, індексний номер 52508995 від 03 червня 2020 року.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житлом шляхом вселення до квартири АДРЕСА_2 в межах 53/100 частин житлового будинку, загальною площею 145,5 кв. м, з господарчими будівлями та спорудами; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1205784212101.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 145,5 кв. м, з господарчими будівлями та спорудами; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1205784212101.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21 січня 1996 року, посвідчений Придніпровською товарною біржою, на підставі якого з власності ОСОБА_6 вибуло, а за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на спірне майно, є нікчемним, тому це майно не могло бути реалізоване на торгах, що призвело до порушення прав позивача в силу вимог статей 203, 215 ЦК України. Отже, задоволенню підлягали вимоги про скасування електронних торгів, державної реєстрації права власності, витребування майна.
Установивши, що позивача незаконно виселено зі спірного майна, її права підлягають захисту шляхом вселення у спірне нерухоме майно.
Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року, ухваленим у складі судді Приваліхіної А. І., стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 061,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 061,52 грн.
Стягнуто з ДП «СЕТАМ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 061,52 грн.
Стягнуто з приватного нотаріуса ДМНО Царейкіна М. С. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 061,52 грн.
Стягнуто із приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 061,52 грн.
Суд першої інстанції врахував положення статті 141 ЦПК України, та вирішив питання розподілу судового збору, сплаченого позивачем за подачу позову.
Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року - без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ДП «СЕТАМ», приватного нотаріуса ДМНО Царейкіна М. С., приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А., треті особи: державний нотаріус Третьої ДДН Демуш Є. В., Придніпровська товарна біржа, ОСОБА_17, АТ «Сенс Банк», відмовлено.
Скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 6 369,12 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції встановив, що 01 червня 2021 року ОСОБА_2 продала спірне майно ОСОБА_4 , яка 31 березня 2025 року зареєструвала право власності на нього за собою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи, що позовні вимоги безпосередньо стосуються майнових прав ОСОБА_4 , як власника 53/100 частини спірного житлового будинку, однак її не було залучено до участі у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв'язку із цим скасуванню підлягає також додаткове рішення від 25 вересня 2023 року.
Пославшись на положення частини третьої статті 370 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасував постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 року до Верховного Суду вперше надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Аракелової А. Р., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аракелової А. Р. на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Аракелова А. Р. вдруге подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аракелової А. Р. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
11 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У вересні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_23, 27 листопада 2025 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
14 січня 2026 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) та у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), від 28 жовтня 2022 року у справі № 758/14460/15-ц (провадження № 61-12330св21), від 02 серпня 2023 року у справі № 761/11567/20 (провадження № 61-4810св23), від 07 травня 2024 року у справі № 752/14351/18 (провадження № 61-13180св23), від 03 квітня 2025 року у справі № 908/2948/23.
Суд апеляційної інстанції мав закрити провадження за результатами апеляційного перегляду справи, оскільки права ОСОБА_8 порушені не були.
Спірне майно було відчужено під час дії ухвали суду про забезпечення позову, про існування якої було відомо ОСОБА_2 після ознайомлення її представників з матеріалами справи, а продавець, вчиняючи дії, не повідомила про існування такої ухвали.
Суд апеляційної інстанції не з'ясував у ОСОБА_2 , чи повідомляла вона покупця про існування спору щодо майна в суді. Суд апеляційної інстанції зобов'язаний був дійти висновку про нікчемність правочину та визнати, що судове рішення не порушує прав ОСОБА_8 .
Уважає, що ОСОБА_8 не довела суду апеляційної інстанції , що оскаржуване судове рішення прийнято про її права та обов'язки, чим порушила вимоги статті 17, 352 ЦПК України.
Саме по собі набуття особою права власності на майно, щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків.
Заявник уважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову про встановленню порядку користування квартирою у зв'язку з неналежним складом осіб.
Указує, що поведінка ОСОБА_2 під час розгляду справи не є добросовісною, а ОСОБА_4 не була обмежена у можливості перевірити інформацію щодо наявності спору з приводу спірного нерухомого майна. Дізнавшись про існування спору, заборони відчуження майна, вона не звернулася до правоохоронних органів, що підтверджує той факт, що вони діяли недобросовісно спільно.
Суд апеляційної інстанції, поновлюючи ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження, не встановив пропуску такого строку з поважних причин, враховуючи, що заявник апеляційної скарги повідомив суперечливі дані, посилаючись на те, що вона вперше довідалась про ухвалення рішення лише 12 грудня 2024 року, натомість у інших документах повідомлялася інформація про ознайомлення 07 листопада 2024 року. Суд апеляційної інстанції продемонстрував прихильність до заявника.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме статей 3, 203, 215 ЦК України у їх системному зв'язку.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 жовтня 1983 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9 уклали шлюб.
Із домової книги на будинок АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_3 у зв'язку із одруженням з 18 жовтня 1984 року, з 24 листопада 1988 року - постійно (із реєстрації не знята); ОСОБА_5 - з 24 листопада 1988 року до 03 грудня 2007 року, ОСОБА_10 - з 18 жовтня 1984 року до 14 листопада 2016 року; ОСОБА_11 - з 20 вересня 1959 року до 03 грудня 2007 року; ОСОБА_12 - з 06 червня 1955 року до 03 грудня 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_12 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
Зі спадкової справи № 981/2007 (у спадковому реєстрі № 43547304) Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, заведеної після смерті ОСОБА_5 , з поміж іншого встановлено: 01 грудня 2007 року із заявою № 2313 про відмову від належної йому частки спадщини, після померлого ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 звернувся його син ОСОБА_10 , а 22 червня 2020 року із заявою № 739 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 - дружина ОСОБА_1 .
Зі спадкової справи встановлено, що 04 листопада 1992 року ОСОБА_13 склала заповіт на усе належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, на користь ОСОБА_5 , який посвідчено державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л. А. за реєстровим № 2-5322.
Із відповіді Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської обласної ради (далі - КП «ДМБТІ» ДОР) від 29 листопада 2016 року встановлено, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності за: ОСОБА_6 - 7/20 частки (частка не перереєстрована) на підставі договору дарування від 28 квітня 1952 року, посвідченого Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за № 5/3908, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано у реєстрову книгу № 9 за реєстровим № 186; ОСОБА_6 - 3/200 частки (частка не перереєстрована) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 квітня 1962 року, виданого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 2-1380, зареєстроване у КП «ДМБТІ» ДОР та записано у реєстрову книгу № 133 за реєстровим № 73; ОСОБА_14 - 47/200 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 березня 1987 року, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-17, зареєстроване у КП «ДМБТІ» ДОР та записано у реєстрову книгу № 400 за реєстровим № 142; ОСОБА_15 - 47/200 частки на підставі договору дарування від 28 січня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Поповою І. В., за реєстровим № 102, зареєстровано у КП «ДМБТІ» ДОР у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 4464738.
Крім того, зазначено, що у матеріалах інвентаризаційної справи міститься рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів від 07 серпня 1981 року за № 816/3 «Про затвердження ідеальних часток», згідно з яким за ОСОБА_6 затверджено 53/100 частки домоволодіння, але перереєстрація правовстановлюючих документів у КП «ДМБТІ» ДОР не проводилася.
Також вказано про те, що листом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 22 грудня 2011 року № 30586/10/17-231 заборонено проводити будь-які дії щодо перереєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ОСОБА_14 ( АДРЕСА_1 ) та листом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2012 року № 17522/17332 заборонено проводити будь-які дії щодо перереєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_10 .
Із адресної картки Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 14 листопада 2016 року встановлено що на АДРЕСА_4 зареєстровані: з 29 квітня 1959 року до 03 грудня 2004 року - ОСОБА_6 (уповноважений власник на підставі свідоцтва про право на спадщину) та з 24 листопада 1988 року - ОСОБА_16 .
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 2410 від 14 листопада 2016 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: уповноважений власник - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Із копії виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, відкритого приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л.А., зокрема вбачається, що сторони виконавчого провадження: боржник - ОСОБА_7 , стягувач - ОСОБА_17 , категорія стягнення (майнова) - 150 000,00 грн.
03 березня 2020 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_7 укладений договір позики грошових коштів, терміном до 11 березня 2020 року, у сумі 150 000,00 грн, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Галушкою О. В. за реєстровим № 159.
12 березня приватним нотаріусом ДМНО Галушкою О. В. винесено виконавчий напис № 184 з примусового стягнення з ОСОБА_7 суми боргу за договором позики від 03 березня № 159 у сумі 150 000,00 грн.
30 березня 2020 року приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л. А. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису від 20 березня 2020 року № 184 та винесла постанову про арешт майна боржника. Зі змісту вказаної постанови встановлено, що виконавець постановив накласти арешт на все майно/майнові права боржника у межах суми боргу з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у сумі 165 400,00грн.
31 березня 2020 року приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л. А. винесла постанову про опис та арешт майна боржника, згідно з якою постановила здійснити опис та накласти арешт на майно: 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, реєстраційний/кадастровий номер 1205784212101, місцезнаходження: АДРЕСА_5 частини житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами - 1205784212101, опис об'єкта: загальна площа (кв. м): 145,4, житлова площа (кв. м): 81,2, Опис об'єкта: згідно з технічним паспортом, виготовленим КП «Дніпропетровське МБТІ» ДОР станом на 05 липня 2006 року, житловий будинок літ.» А-1» загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81.2 кв. м; літня кухня літ. «Б»; сарай літ. «В»; сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «Ж»; огорожа, споруди, мостіння № 1-9, І».
Відповідно до звіту про оцінку майна від 03 квітня 2020 року, що наданий фізичною особою - підприємцем ОСОБА_18 на виконання вимог постанови приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. В. «Про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні», вартість 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , є 434 500,00 грн.
Із відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб від 07 квітня 2020 року встановлено, що відповідно до наявних даних будинкової книги та даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 07 квітня 2020 року зареєстровані 4 особи: ОСОБА_19 (з 31 травня 2005 року до теперішнього часу), ОСОБА_14 (з 12 травня 1987 року до теперішнього часу), ОСОБА_1 (з 04 листопада 1988 року до теперішнього часу) та ОСОБА_20 (з 14 червня 1991 року до теперішнього часу).
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 квітня 2020 року вбачається, що право власності на 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 1205784212101) на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 .
При цьому вказано, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості їй належить на підставі (підстава виникнення права власності): «технічний паспорт, серія та номер: 104/18, виданий 10 квітня 2018 року, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобудсервіс» «Д»; серія та номер:17842, виданий 15 листопада 2019 року, видавник КП «ДМБТІ»; договір купівлі-продажу, серія та номер: 121-НД/41-Н, виданий 21 січня 1996 року, видавник: Придніпровська товарна біржа». Державна реєстрація проведена 10 січня 2020 року, номер запису про право власності 35055142, вчинена державним нотаріусом П'ятої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Бутовою А. Г.
10 квітня 2020 року приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л. А. подала до Дніпропетровської філії ДП «СЕТАМ» заявку, за вихідним № 1696/834/НОМЕР_1 на реалізацію нерухомості (ВП № НОМЕР_1), а саме: 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 ; загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81.2 кв. м.; Опис об'єкта: житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 145,4 кв. м, житловою площею 81,2 кв. м; літня кухня літ. «Б»; сарай літ. «В»; сарай літ. «Г»; вбиральня літ. «Ж»; огорожа, споруди, мостіння № 1-9, І.
Протоколом проведення електронних торгів № 477808 підтверджено, що торги відбулися 30 квітня 2020 року, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 , яка запропонувала найвищу цінову пропозицію - 434 500,00 грн.
21 травня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л. А., складено акт про проведені електронні торги у ВП № НОМЕР_1. Із акта встановлено, що за придбане майно (лот № 416516) переможцем електронних торгів ОСОБА_2 сплатила повністю сума у розмірі 434 500,00 грн.
25 травня 2020 року приватним виконавцем Бурхан-Крутоус Л. А. у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 винесено постанови «Про зняття арешту з майна», «Про закінчення виконавчого провадження».
03 червня 2020 року приватний нотаріус ДМНО Царейкін М. С. видав свідоцтво серії НОН 098446, реєстровий № 435, яким посвідчено, що ОСОБА_2 на підставі акта про проведені електронні торги (ДП «СЕТАМ», реєстраційний номер лота 416516, дата проведення 30 квітня 2020 року), належить на праві власності майно, що складається з 53/100 частки житлового будинку з належними господарськими будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 . Також зазначено, що вказані 53/100 частки житлового будинку з належними господарськими будівлями та спорудами раніше належали ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 22 січня 1996 року Придніпровською товарною біржою за реєстровим № 121-НД/41-Н, право власності на яке було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 січня 2020 року, номер запису 35055142, реєстровий номер об'єкта 1205784212101.
22 червня 2020 року державний нотаріус Третьої ДДНК Демуш Є. В. виніс постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/20 та 7/20 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_5 . При цьому підставою для такої відмови нотаріус указав те, що згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2020 року, сформованого Третьою ДДНК, право власності на 53/100 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить не спадкодавцю, а іншій особі.
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 червня 2020 року встановлено, що право власності на 53/100 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 1205784212101) на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2 . При цьому вказано, що право власності на вказаний об'єкт нерухомості належить їй на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: НОН 098446/р. № 435, виданий 03 червня 2020 року, видавник - приватний нотаріус ДМНО Царейкін М. С.
21 серпня 2020 року між ОСОБА_21 та ОСОБА_1 укладений договір оренди житлового приміщення - кв. АДРЕСА_6 , загальною площею 191,4 кв. м, житловою площею 118 кв. м, розмір частки 15/200.
Із наданої генеральним директором Придніпровської товарної біржі ОСОБА_24 заяви від 18 лютого 2021 року № 07/2021/-вс встановлено, що Придніпровська товарна біржа не може надати суду докази, а саме: «належним чином засвідчені документи, що були правовою підставою для реєстрації договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року № 121-НД/41-Н та відповідно самого договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року № 121-НД/41-Н, у зв'язку з тим, що ні 22 січня 1996 року, ні в інші будь-які дати договір купівлі-продажу від 22 січня 1996 року за номером 121-НД/41-Н не укладався, крім того на Придніпровській товарній біржі не укладались та не реєструвались будь-які інші договори, предметом яких було домоволодіння АДРЕСА_1 ».
Копія договору купівлі-продажу від 22 січня 1996 року за номером 121-НД/41-Н відсутня як у матеріалах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, так і в матеріалах цієї цивільної справи.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
04 лютого 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою № 333 про прийняття спадщини після смерті його цивільної дружини - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
На підставі договору купівлі-продажу від 01 червня 2021 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 купила 53/100 частки домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 березня 2025 року встановлено, що власником спірної нерухомості є ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Аракелової А. Р. не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими..
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
За статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право, зокрема, на апеляційний перегляд справи.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) указано, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 32/77 (провадження № 12-17гс21), якою закрито касаційне провадження з тих самих підстав, указано, що особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Тому передумовою реалізації такими особами їх права на оскарження судового рішення є матеріально-правова заінтересованість цих осіб, тобто їх власна, особиста заінтересованість у конкретному результаті розгляду спору судом.
Отже, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відтак при вирішенні питання про те, чи прийнято оскаржуване рішення про права, обов'язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку із прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами, чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права, свободи та/або обов'язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов'язків у майбутньому.
Звернувшись до суду з цим позовом у вересні 2020 року, ОСОБА_1 указувала, що її право власності порушено та підлягає захисту внаслідок переходу до ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно - 53/100 частини будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , яке входить до спадкової маси після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_5 , а єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину, є вона.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Законодавець передбачив можливість прийняття спадщини особами, що постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, для будь-яких спадкоємців, у тому числі й обов'язкових, тому обов'язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач повинен вказати у позові як відповідачів усіх осіб, на чиї права та обов'язки може вплинути постановлене судове рішення.
Статтею 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача поставляється ухвала.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний роз'яснити позивачу право на залучення іншого відповідача або вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Встановивши, що станом на час ухвалення судом першої інстанції рішення власник 53/100 частини спірного будинку ОСОБА_4 не була залучена позивачем до участі у справі як співвідповідач у спорі щодо оскарження торгів, визнання недійсним акта, скасування свідоцтва про право власності, витребування майна та вселення позивача у вказане домоволодіння, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 через неналежний суб'єктний склад.
Ураховуючи положення статей 17, 352 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 довела, що її права особи, яка не була залучена до участі у справі, порушені.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції мав закрити провадження за результатами апеляційного перегляду справи, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , урахував положення частини третьої статті 370 ЦПК України та обґрунтовано скасував постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року.
Доводи касаційної скарги про те, що набуття особою права власності на майно, щодо якого виник спір після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов'язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, не суперечать висновкам, викладеним у цій постанові.
Щодо інших доводів касаційної скарги
Особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може отримати в суді, який розглядав справу як суд першої інстанції, копію рішення, що є в матеріалах цієї справи, ухваленого судом будь-якої інстанції (частина дванадцята статті 272 ЦПК України).
Пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України).
Установивши, що з повним текстом рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_8 - адвокат Мартинова О. В. ознайомилася 12 грудня 2024 року, Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 грудня 2024 року обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2023 року.
Водночас заявник у касаційній скарзі, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, не вказав та належним чином не обґрунтував, який саме висновок Верховного Суду та щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній. Тому Верховний Суд розглядає виключно аргументи позивачки щодо пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21) та у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18), від 28 жовтня 2022 року у справі № 758/14460/15-ц (провадження № 61-12330св21), від 02 серпня 2023 року у справі № 761/11567/20 (провадження № 61-4810св23), від 07 травня 2024 року у справі № 752/14351/18 (провадження № 61-13180св23), від 03 квітня 2025 року у справі № 908/2948/23, є також необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.
Інші доводи касаційної скарги не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аракелової Алли Разміковни залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк