04 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 462/4524/23
провадження № 61-8645св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Львівська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2023 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд усунути перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення площею 52,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням права власності ОСОБА_1 на вказане нежитлове приміщення.
Разом з позовною заявою Львівська міська рада подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення площею 52,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35898283).
Заяву Львівська міська рада мотивувала тим, що на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року у справі № 5015/4675/11 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Салон «Же-О-Зе» (далі - ТОВ «Салон «Же-О-Зе») зареєстровано право власності на будівлю магазину площею 52,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу № 343 від 16 лютого 2012 року Приватне підприємство «Мадич» (далі - ПП «Мадич») набуло право власності на вказане приміщення.
На підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року ПП «Мадич» відчужило спірне приміщення ОСОБА_1 .
Проте рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року.
Львівська міська рада вказувала, що не приймала рішень про передачу у власність чи користування земельної ділянки для обслуговування об'єкта загальною площею 52,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відсутні будь-які дозвільні документи на виконання будівельних робіт на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на спірне приміщення зареєстровано за відповідачем, існує реальний ризик, що відповідач може відчужити спірну будівлю магазину площею 52,0 кв. м, на користь інших осіб з метою ухилення від виконання рішення суду, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2023 року, постановленою у складі судді Бориславського Ю. Л., заяву Львівської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою задоволено.
У порядку забезпечення позову Львівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою до набрання законної сили судовим рішенням у справі заборонено сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення площею 52,0 кв м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35898283).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами у справі існує спір про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано на підставі рішення суду, яке у подальшому скасовано. Саме приміщення неодноразово відчужувалося на підставі договорів купівлі-продажу, що свідчить про наявність реального ризику, що невжиття заходів забезпечення позову у виді заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, будь-яких реєстраційних дій щодо спірного приміщення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2025 року апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участь у справі, ОСОБА_2 ,- адвоката Бартман Л. Б. задоволено.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 червня 2023 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви Львівської міської ради про забезпечення позову.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви Львівської міської ради про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 набув у власність спірне приміщення 13 липня 2012 року, постійно ним користувався і протягом тривалого часу, понад одинадцять років до дня своєї смерті, не вчиняв жодних дій щодо його відчуження. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Львівська міська рада не надала доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо спірного приміщення, які могли б свідчити про потенційну можливість його відчуження, зміни власника (володільця) вказаного приміщення та відповідно про потенційне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у зв'язку з можливим його відчуженням.
Свідоцтво про право на спадщину за законом, видане заявнику ОСОБА_2 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, яким підтверджується спадкування ОСОБА_2 спірного приміщення після смерті ОСОБА_1 , є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавалося, однак у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову ОСОБА_2 позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на спірне приміщення на підставі свідоцтва про права на спадщину, що свідчить про порушення її прав.
Короткий зміст касаційної скарги
У липні 2025 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
14 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Залізничного районного суду м. Львова, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду, у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_3, 04 грудня 2025 року сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справ, визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.
12 січня 2026 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скаргамотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, від 10 травня 2022 року у справі № 910/8298/21, від 27 вересня 2022 року у справі № 686/7680/21 (провадження № 61-20294св21) від 08 листопада 2022 року у справі № 453/1547/21 (провадження № 61-5473св22), від 04 вересня 2024 року у справі № 404/839/24 (провадження № 61-8016св24).
Заявник звертає увагу, що відсутність заходів забезпечення позову у категорії справ, виконання судових рішень, в яких передбачає необхідність інформації про власника майна - відповідача у реєстрі речових прав на нерухоме майно створює умови, за яких виконання судового рішення стає неможливим.
У випадку відчуження майна під час розгляду справи в районному чи апеляційному судах, рішення суду буде неможливо виконати, оскільки потрібно замінювати відповідача у справі. ЦПК України передбачає заміну відповідача належним лише до закінчення підготовчого провадження в районному суді.
Вважає, що суд апеляційної інстанції мав задовольнити клопотання міської ради про закриття апеляційного провадження, оскільки на момент ухвалення судового рішення судом першої інстанції ОСОБА_1 був живий і права спадкоємця (заявника) не були порушені. ОСОБА_1 у межах строку апеляційного скарження не вжив заходів щодо оскарження ухвали районного суду, отже, права ОСОБА_2 не порушені.
Заявник вважає, що невирішення судом апеляційної інстанції клопотання про закриття апеляційного провадження може бути підставою для скасування судового рішення.
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 335189945 від 09 червня 2023 року підтверджується, що 30 січня 2012 року на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року за ТОВ «Салон «Же-О-Зе» зареєстровано право приватної власності на будівлю магазину площею 52,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
27 лютого 2012 року право приватної власності на будівлю магазину площею 52,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПП «Мадич» на підставі договору купівлі-продажу від 16 лютого 2012 року № 343, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т. Л.
13 липня 2012 року право приватної власності на вищезазначену будівлю магазину зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 травня 2012 року № 2197, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ющук І. Л.
Постановою Львівського апеляційного Господарського суду від 12 березня 2013 року рішення Господарського суду Львівської області від 23 грудня 2011 року у справі № 5015/4675/11 скасовано.
У позові ТОВ «Салон «Же-О-Зе» до Львівської міської ради, третя особа - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання права власності відмовлено.
Згідно з листом Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради № 4-2401-4892 від 12 квітня 2023 року на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35898283), містобудівні умови та обмеження не видавалися.
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 134).
01 листопада 2023 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович О. С. заведено спадкову справу № 17/2023 після смерті ОСОБА_1 .
Із матеріалів спадкової справи № 17//2023 встановлено, що із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_1 звернулася його дружина - ОСОБА_2
26 квітня 2024 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович О. С. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване у реєстрі за № 1206, яким підтверджується, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_1 , що складається з будівлі магазину, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв'язку з наявністю заборони на вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо приміщення площею 52.0 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 35898283), ОСОБА_2 позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на майно, набуте нею у спадщину.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга Львівської міської ради підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, із апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції звернулася особа, як вона зазначила, що не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. Проте обґрунтоване таке право тим, що ухвала суду першої інстанції порушує її права як спадкоємця за законом після смерті відповідача ОСОБА_1 , а не як особи, яка не брала участі у справі, на момент вирішення питання про забезпечення позову судом першої інстанції.
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, зробив помилкові висновки про те, що ухвала суду першої інстанції порушує права ОСОБА_2 , як особи, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, оскільки право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_2 виникло у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційний суд не звернув увагу на те, що районний суд не міг би залучити до участі у справі ОСОБА_2 , оскільки відповідач ОСОБА_1 був живий і він був власником спірного нерухомого майна.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша та третя статті 1268 ЦК України).
Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 , обґрунтовуючи право на апеляційне оскарження судового рішень суду першої інстанції, зазначила, що після смерті відповідача ОСОБА_1 вона прийняла спадщину та є його спадкоємцем за законом, отримала свідоцтво про право на спадщину, однак не змогла зареєструвати за собою право власності на це майно. Апеляційна скарга не обґрунтовувалася порушенням прав ОСОБА_2 як самостійного (окремого) учасника цивільних правовідносин, заявник обґрунтовувала своє право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції лише як правонаступник відповідача у цих правовідносинах.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_1 , до складу якої увійшло і нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , слід вважати, що заявник звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою як правонаступник відповідача ОСОБА_1 , а не як особа, яка не брала участі у справі, прав та інтересів якої стосуються судові рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Аналіз статті 55 ЦПК України дає підстави для висновку, що право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику сторони.
Тобто ОСОБА_2 , як правонаступник відповідача у справі, не є особою, яка не брала участі у справі, а отже, має право як сторона у справі на оскарження ухвали суду першої інстанції.
Крім того, за загальними правилами цивільного судочинства, заява про забезпечення позову районним судом розглядається без повідомлення учасників справи (частина перша статті 153 ЦПК України), проте апеляційне провадження з розгляду скарги на таку ухвалу здійснюється за встановленим главою 1 розділу V ЦПК України правилами апеляційного провадження. Тобто, з обов'язковим викликом у судове засідання учасників справи (стаття 372 ЦПК України).
Оскільки після постановлення ухвали районного суду і до апеляційного розгляду справи учасник справи - ОСОБА_1 помер, то в силу статей 46, 47 ЦПК України він не мав цивільної процесуальної правосуб'єктності. Отже, апеляційний суд розглянув справу за участі померлої особи, що є порушенням норм ЦПК України. Апеляційний суд зобов'язаний був здійснити процесуальне правонаступництво.
Зважаючи на наведене, Верховний Суд констатує, що постанова суду апеляційної інстанції є такою, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 04 червня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк