8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" лютого 2026 р. м. ХарківСправа № 922/3962/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Мужичук Ю.Ю.
при секретарі судового засідання Крамарова Н.В.
розглянувши справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-ВІП", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне", м.Харків, 3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОМПЛЕКС БЕЗЛЮДІВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", Харківська обл., село Котляри
про за участю представників: стягнення коштів 1 661 148,17 грн.
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-ВІП" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне", в якій просить суд стягнути заборгованість за Договором поставки №35 від 04.06.2024 в сумі 1 661 148,17 грн, з яких:
- основна заборгованість - 1 605 574,00 грн;
- 3% річних в сумі 4 903,60 грн;
- пеня в сумі - 50 670,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушив погоджені умови Договору поставки №35 від 04.06.2024, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість, нараховано 3% річних та пеню.
Всі процесуальні дії по руху справи №922/3962/25 відображено в матеріалах справи в окремих документах у справі.
01.12.2025 від відповідача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі (вх.№ 27892), в якій просить суд провадження у справі №922/3962/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветсинтез-ВІП" заборгованості за договором поставки №35 від 04.06.2024 в сумі 1 661 148,17 грн, з яких: - основна заборгованість - 1 605 574,00 грн; - 3% річних в сумі 4 903,60 грн; - пеня в сумі - 50 670,56 грн. закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Заява обгрунтована тим,що заявлена до стягнення загальна сума боргу у розмірі 1 661 148,17 грн. була сплачена на користь позивача після відкриття провадження у справі, у зв'язу із чим відсутній предмет спору у розумінні п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. При цьому, у заяві відповідач також вказує, що зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст. 528 ЦК України було виконано не самим боржником, а третьою особою - ПрАТ “Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат», яке 26.11.2025 здійснило платіж на користь позивача.
02.12.25 позивач до суду надав заперечення на клопотання (заяву) (вх.№ 28019), в якому заперечує проти задоволення заяви, вказуючи, що відповідачем не надано до заяви про закриття провадження у справі жодного документу, на підставі чого Приватне акціонерне товариство “Комплекс Безлюдівській м'ясокомбінат» (код 22722461) взяло на себе зобов'язання по сплаті основної суми заборгованості за Відповідача та чи було це волевиявлення Приватного акціонерного товариства “Комплекс Безлюдівській м'ясокомбінат» (код 22722461) свідомим. Крім цього позивач звертає увагу, що за платіжною інструкцією від "26" листопада 2025 р. N 38944 було здійснено платіж на суму 1 605 574,00 грн, проте як загальна сума заборгованості за договором поставки №35 від 04.06.2024 складає 1 661 148,17 грн.
Від позивача 14.01.2026 до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 1023), в якому позивач вказує, що до заяви відповідача про закриття провадження не було додано жодних документів, які б підтверджували правові підстави здійснення платежів третьою особою, зокрема - наявність волевиявлення Приватного акціонерного товариства «Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат» на виконання зобов'язань Відповідача або правочинів, на підставі яких такі платежі були здійснені. З метою з'ясування зазначених обставин, представником позивача 30.12.2025 було направлено адвокатський запит до Приватного акціонерного товариства «Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат» щодо підтвердження здійснених платежів, їх правових підстав та надання відповідних документів. 09.01.2026 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства «Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат» №0009 від 09.01.2026, до якої було додано: копію договору про переведення боргу від 26.11.2025; копію платіжної інструкції від 26.11.2025 №38944 на суму 1 605 574,00 грн; копію договору про переведення боргу №007-П від 17.12.2025; копію платіжної інструкції від 19.12.2025 №39259 на суму 75 507,94 грн; роздруківку електронного листування щодо надання зазначених документів. Із наданих документів, як зазначає Позивач, вбачається, що між Відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Комплекс Безлюдівський м'ясокомбінат» укладались договори, які за своєю правовою природою визначені сторонами як договори про переведення боргу, що передбачають заміну боржника у зобов'язанні. Позивач зазначає, що відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України переведення боргу можливе лише за згодою кредитора, а такої згоди Позивач не надавав. У зв'язку з цим, на думку Позивача, надані документи є суперечливими, оскільки одночасно містять посилання як на виконання зобов'язання третьою особою за статтею 528 ЦК України, так і на укладення договорів про переведення боргу.Також Позивач зазначає, що отримані документи були надіслані на електронну пошту без накладення кваліфікованого електронного підпису та були отримані лише 09.01.2026, у зв'язку з чим подання їх у строк, встановлений судом, було неможливим з причин, що не залежали від Позивача. У зв'язку з наведеним Позивач вважає причини пропуску строку на подання доказів поважними та такими, що відповідають вимогам статей 80 та 119 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим просить поновити строк для подання доказів по справі. Крім того, Позивач просить суд визнати явку представника відповідача у судове засідання обов'язковою для надання пояснень у справі.
Протокольною ухвалою від 14.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання позивача в частині визнання обов'язковою явки в судове засідання представника відповідача для надання пояснень та задоволено клопотання позивача про поновлення строків на подання доказів, які долучені остіннім до клопотання про долучення доказів (вх.№ 1023 від 14.01.2026). Ухвалою від 14.01.2026 судом залучено ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КОМПЛЕКС БЕЗЛЮДІВСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" ( 62490, Харківська обл., Харківський р-н, село Котляри, ВУЛИЦЯ БЕЗЛЮДІВСЬКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 22722461) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання на 28.01.2026 о 15:00 год.
22.01.2026 від третьої особи надійшли до суду пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (вх.№1797) які зводяться до тверджень про погашення заборгованості за спірним договором шляхом виконання грошового зобов'язання третьою особою на користь позивача після відкриття провадження у справі з посиланням на статтю 528 Цивільного кодексу України та укладені з відповідачем договори переведення боргу, у зв'язку з чим третя особа вважає відсутнім предмет спору у даній справі.
28.01.2026 позивач до суду надав заяву (вх.№2239), в якій просить закрити провадження у справі у зв'язку з задоволенням позовних вимог Відповідачем після пред'явлення позову та відповідно відмовою Позивача від цих вимог. Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Подана позивачем заява обґрунтована тим, що заборгованість за договором поставки №35 від 04.06.2024 в сумі 1 661 148,17 грн., з яких: - основна заборгованість - 1 605 574,00 грн; - 3% річних в сумі 4 903,60 грн.; - пеня в сумі - 50 670,56 грн. та судовий збір були сплачені на користь позивача після відкриття провадження у справі №922/3962/25. Крім того, позивач посилається на положення частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі відмови позивача від позову внаслідок задоволення його вимог відповідачем після пред'явлення позову, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню відповідачем. Позивач зазначає, що між ним та адвокатським бюро «Ольги Єрьоміної» укладено договір про надання правничої допомоги №06-11/25 від 06.11.2025 р., відповідно до умов якого адвокатом надано правову допомогу, вартість якої складає 15 000,00 грн. Вважає, шо вказані витрати у розмірі 150 000,00 грн. відповідно до положень ч.3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2026 підготовче засідання відкладено на 10.02.2026 року о 12:00. Запропоновано відповідачу надати пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо заяви позивача про відмову від позову та стягнення витрат на правничу допомогу (за вх.№ 2239 від 28.01.2026).
02.02.2026 від відповідача надійшли до суду додаткові пояснення у справі (вх.№2569), в яких не заперечує проти прийняття судом відмови позивача від позову та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги були фактично задоволені після відкриття провадження у справі. Разом із тим відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовуючи свою позицію тим, що з наданих позивачем документів неможливо встановити з чого складається вартість по кожній послуги, оскільки не вказані критерії з яких адвокат виходив, не вказано скільки часу було витрачено на складання даного процесуального документу, що, на думку відповідача, унеможливлює перевірку обґрунтованості, необхідності та співмірності заявлених витрат. Відповідач також посилається на незначну складність справи, відсутність зміни правової позиції позивача, обмежений обсяг наданої правничої допомоги, а також на те, що заявлений фіксований розмір гонорару є непропорційним предмету спору та фактичному обсягу виконаних робіт. З огляду на викладене відповідач заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000,00 грн, посилаючись на необхідність застосування судом критеріїв реальності, розумності та співмірності судових витрат.
09.02.2026 представник позивача подав до суду заяву (вх.№3169), в якій просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності. Зазначає, що підтримує подану заяву про відмову від позову та, у зв'язку з добровільним задоволенням відповідачем позовних вимог після відкриття провадження у справі, просить суд закрити провадження у справі №922/3962/25 за позовом ТОВ «ВЕТСИНТЕЗ-ВІП» до ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «ПРОСЯНЕ» про стягнення заборгованості. Крім того, позивач зазначає, що підтримує у повному обсязі заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу та просить суд стягнути з ТОВ «ПТАХОФАБРИКА «ПРОСЯНЕ» на користь ТОВ «ВЕТСИНТЕЗ-ВІП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
У судове засідання 10.02.2026 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом шляхом направлення ухвали від 28.01.2026 до електронного кабінету учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно із ч. 2 ст. 191 ГПК України, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Судом встановлено, що заява позивача про відмову від позову підписана уповноваженою особою. Зі змісту заяви позивача про відмову від позову вбачається, що вказана заява про відмову від позову не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Приписами частини 3 статті 191 ГПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи наведене, оскільки відмова позивача від позову в частині позовних вимог не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою - адвокатом Єрьоміною О.Ю., суд знаходить достатньо підстав для прийняття заяви позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ст.130 ГПК України, у разі, якщо позивач не підтримує позовні вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, заявлені позовні вимоги у загальному розмірі 1 661 148,17 грн. були добровільно задоволені після відкриття провадження у справі. У зв'язку з цим позивач, посилаючись на положення частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
06.11.2025 між позивачем та Адвокатським бюро «Ольги Єрьоміної», в особі адвоката Єрьоміної Ольги Юріївни було укладено договір про надання правової допомоги №06-11/25.
За умовами п.1.1 Договору Адвокатське бюро зобов'язується надавати правову допомогу Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно п.1.2 Договору Адвокатське бюро надає Клієнту наступну правову допомогу:
1.2.1 Надання усної та/або письмової консультації, телефонної консультації, складання юридичних висновків, довідок, адвокатських запитів;
1.2.2 Здійснення захисту та представництва у господарських, цивільних, адміністративних та кримінальних справах;
1.2.3 Складання процесуальних та інших документів;
1.2.4. Представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, в тому числі у справах про банкрутство, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної податкової служби України, Пенсійному фонді України, а також їхніх територіальних органах та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань;
1.2.5 Вчинення інших юридично значущх дій від імені та в інтересах Клієнта.
Відповідно до п.3.1 Договору порядок оплати послуг Адвокатського бюро з надання правової допомоги Клієнту (гонорар) в межах цього Договору, визначається Сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.
06.11.2025 р. у відповідності до п.3.1 Договору №06-11/25 між Адвокатським бюро «Ольги Єрьоміної» та ТОВ «ВЕТСИНТЕЗ-ВІП» укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №06-11/25 від 06.11.2025 р за умовами якої Сторони дійшли згоди, що розмір гонорару за надання Адвокатським бюро Клієнту правової допомоги, визначеної в п.1 цієї Додаткової угоди, складає в суді першої інстанції - 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень; в суді апеляційної інстанції - 7 000,00 (сім тисяч) гривень. (п.2.1 Додаткової угоди №1).
Оплата гонорару здійснюється Клієнтом протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання Сторонами даної Додаткової угоди. (п.3.1 Додаткової угоди №1).
Отже, сторони у договорі передбачили фіксований розмір надання правової допомоги (гонорар).
Суд зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
06.11.2025 між позивачем та Адвокатським бюро складено акт наданих послуг №1 до Договору про надання правової допомоги №06-11/25 від 06.11.2025 р. відповідно до якого Адвокатське бюро надало, а позивач прийняв послуги на правову допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВАРИСТВА 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" (ІКЮО 31847986) за договором поставки №35 від 04.06.2024 р. на користь Клієнта в судовому порядку. Вартість наданих послуг складає 15 000,00 грн.
Позивачем на підставі рахунку-фактури №06/11/25-2 від 06.11.2025 за платіжною інструкцією №ВВ-02081 від 13.11.2025 було сплачено за послуги з надання правової допомоги 15 000,00 грн.
За наслідком дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. є документально доведеними.
Разом із цим, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, а також конкретні обставини даної справи.
Як убачається з матеріалів справи, спір не є складним, стосується стягнення грошової заборгованості за договором поставки та не потребував значного обсягу процесуальних дій або складної правової кваліфікації. Крім того, позовні вимоги були задоволені у добровільному порядку після відкриття провадження у справі, що свідчить про відсутність необхідності тривалого судового розгляду. З урахуванням викладеного, керуючись критеріями реальності, розумності та співмірності судових витрат, а також беручи до уваги приписи частини третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткове задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин суд вважає обґрунтованим та співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, а в решті заявлених вимог у цій частині - відмовляє.
Керуючись статтями 129, 130, 191, п. 4 ч. 1 ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Прийняти відмову позивача від позову.
2. Закрити провадження у справі № 922/3962/25 на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
3.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ВІЙСЬКОВА, будинок 37, офіс 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31847986) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕТСИНТЕЗ-ВІП" (Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вул. Бобанича Тараса, будинок 30, ідентифікаційний код юридичної особи: 41468663) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Ухвала набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.02.2026.
СуддяЮ.Ю. Мужичук