65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3699/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від ДВС: Тріфонов О.Ю.,
розглянувши подання Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вх. № 2-125/26 від 29.01.2026) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у справі № 916/3699/23
за позовом: Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, № 10А)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УА «ТТ-Інвестмент Груп» (84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, № 64)
про стягнення 433 285,50 грн,
25.08.2023 Дочірнє підприємство «Пілснер Україна» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» про стягнення заборгованості за договором поставки № 11669 від 12.10.2020 в розмірі 433 285,50 грн, а також витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УА «ТТ-Інвестмент Груп» на користь Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» суму основної заборгованості в розмірі 433 285 грн 50 коп та судовий збір в розмірі 6 499 грн 28 коп.
15.04.2024 Господарським судом Одеської області на виконання рішення суду від 29.02.2024 по справі № 916/3699/23, яке набрало законної сили 02.04.2024, видано відповідний наказ.
29.01.2026 господарським судом через систему «Електронний суд» від Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України одержано подання (вх. № 2-125/26) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, відповідно до якого державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи боржника - Нурметова Фаруха Султанхановича до виконання зобов'язань за наказом № 916/5136/23 від 23.11.2023, виданого Господарським судом Одеської області за виконавчим провадженням № 74107369 з урахуванням стягнення виконавчого збору та витрат по провадженню та наказом № 916/3699/23 від 15.04.2024, виданого Господарським судом Одеської області за виконавчим провадженням № 74917167 з урахуванням стягнення виконавчого збору та витрат по провадженню, в межах зведеного виконавчого провадження за АСВП № 74926071 на загальну суму 752983,92 грн.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що на виконанні у Пересипському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебуває зведене виконавче провадження № 74926071 до складу якого входять: виконавче провадження № 74107369 з примусового виконання судового наказу № 916/5136/23 від 23.11.2023, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ «Таіс-Дістрибюшн» на користь ТОВ «Кашкан Логістик»; виконавче провадження № 74917167 з примусового виконання наказу № 916/3699/23 від 15.04.2024, виданого Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп» на користь Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» заборгованості в розмірі 243988,56 грн та судовий збір в розмірі 268,40 грн. З вказаними виконавчими провадженнями є боржник-юридична особа ТОВ «УА'«ТТ-Інвестмент Груп».
Як зазначає державний виконавець, в ході виконавчого провадження № 74107369 ним 08.02.2025 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам провадження, зокрема, боржнику для виконання. При цьому, у супровідному листі від 08.02.2024 за вих. 38927 до постанови, боржнику було повідомлено, що у разі ігнорування та не виконання зобов'язань за рішенням суду, виконавець має право звернутись про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника-юридичної особи. 23.02.2024 боржник отримав супровідний та постанову про відкриття виконавчого провадження.
Окрім того, як додає державний виконавець, 08.02.2024, керуючись ст.ст. 27, 42, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», ним були винесені постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника. При цьому, державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого провадження, з метою встановлення майна та коштів, належних боржнику, направлено запити до відповідних установ. Згідно отриманої інформації, за боржником нерухомого майна не зареєстровано, проте наявні рахунки в банківських установах, на які постановою було накладено арешт, однак кошти відсутні на рахунках. В свою чергу, за боржником зареєстровано рухоме майно, а саме ГАЗ, модель 2705, легковий, 2004 р.в., днз НОМЕР_1 , фіолетового кольору.
Державний виконавець зауважує, що в ході проведення виконавчих дій ним, керуючись статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» отриманий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та ГФ виявлено, що боржник - юридична особа змінила назву на «Товариство з обмеженою відповідальністю «УА'ТТ-ІНВЕСТМЕНТ ГРУП» та змінила адресу місцезнаходження юридичної особи на: Україна, 84300, Донецька область, Краматорський район, місто Краматорськ, вулиця Стуса Василя, будинок 6, про що виконавцем була винесена постанова. В подальшому, 12.02.2024 виконавцем була винесена постанова про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук зазначене рухоме майно, проте з моменту оголошення у розшук, останній позитивних результатів не надав.
Виходом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, № 115, з метою з'ясування та виявлення у боржника ліквідного майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, виявити не вдалось, про що було складено відповідний акт. Відтак, в результаті вжитих заходів, коштів, майна та будь-яких доходів належних боржнику-юридичної особи, на які можливо звернути стягнення згідно з чинним законодавством, не можливо виявити, а постанову про відкриття виконавчого провадження останній проігнорував, жодні заяви чи клопотання до відділу ДВС не надходили, декларації не надано.
Окрім того, державний виконавець зазначає, що в ході виконавчого провадження № 74917167 ним 03.05.2025 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам провадження, зокрема, боржнику для виконання за усіма адресами. При цьому, у супровідному листі від 03.05.2024 за вих. 85067 до постанови, боржнику потворно було повідомлено, що у разі ігнорування та не виконання зобов'язань за рішенням суду, виконавець має право звернутись про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівнику боржника-юридичної особи, проте поштові відправлення повернулись до Відділу без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
03.05.2024, керуючись ст.ст. 27, 42, 56 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем були винесені постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про арешт майна боржника, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника. Окрім того, 03.05.2024 винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено повторно арешти на вищезазначені рахунки боржника-юридичної особи, однак такі кошти відсутні.
При цьому, державним виконавцем 03.05.2024 була винесена постанова про об'єднання виконавчих проваджень № № 74107369, 74917167 у зведене виконавче провадження за № 74926071. Окрім того, за ствердженням державного виконавця, згідно відповідей, отриманих на його запити, за боржником суден не зареєстровано, у Фонді Держмайна інформація відсутня щодо приватизації державного майна, у боржника відсутня ліцензія господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та міжнародних перевезень, боржнику не видавались індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій. Згідно відповіді Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області громадянин Республіки Казахстан - ОСОБА_1 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався, а згідно інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не має актового запису про шлюб, відсутній актовий запис про смерть та виявити будь-які відомості щодо фактичної адреси місця реєстрації/проживання останнього не можливо.
Державний виконавець підсумовує, що в результаті вжитих заходів, коштів, майна та будь-яких доходів належних боржнику-юридичної особи, на які можливо звернути стягнення згідно з чинним законодавством, не можливо виявити. Жодне рішення наразі боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, на переконання державного виконавця, боржник ухиляється від виконання рішення, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
За приписами ч.4 ст.337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
02.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області розгляд подання Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вх. № 2-125/26 від 29.01.2026) про тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України по справі № 916/3699/23 призначено "02" лютого 2026 р. о 14:20 год. Про час і місце судового засідання повідомлено державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Суд, розглянувши подання державного виконавця у судовому засіданні за участю державного виконавця, дійшов наступних висновків.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За умовами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як з'ясовано судом, на примусовому виконанні у державного виконавця Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тріфонова О.Ю. перебуває зведене виконавче провадження № 74926071, до складу якого входить: виконавче провадження № 74107369 з примусового виконання судового наказу № 916/5136/23, виданого 23.11.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таіс-Дістрибьюшн» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кашкан Логістик» 244256,96 грн заборгованості; виконавче провадження № 74917167 з примусового виконання наказу № 916/3699/23, виданого 15.04.2024 Господарським судом Одеської області на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УА «ТТ-Інвестмент Груп» на користь Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» 439784,78 грн заборгованості.
Як встановлено судом, в ході проведення виконавчого провадження № 74107369, відповідно до норм статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 08.02.2024 винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження № 74107369, якою боржника, серед іншого, зобов'язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Вказану постанову разом із супровідним листом від 08.02.2024 за № 38927 було направлено, зокрема, боржнику для виконання на адресу: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, № 115, та, як свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, постанову отримано 23.02.2024 особою з прізвищем Бурлака.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Тріфоновим О.Ю. також вчинено ряд виконавчих дій з метою виконання судового рішення у даній справі, а саме:
08.02.2024 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн, постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 24425,70 грн, а також винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на невизначене, рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (того ж дня виконавцем внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та здійснено державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна у відповідних реєстрах);
08.02.2024 отримано інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно про відсутність у боржника - ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп» на праві власності нерухомого майна;
08.02.2024 отримано відповідь від Міністерства внутрішніх справи України щодо зареєстрованого за боржником транспортного засобу - ГАЗ, модель 2705, легковий, 2004 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_1 , фіолетового кольору; отримано інформацію від Державної фіскальної служби України про наявні у боржника рахунки;
08.02.2024 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти боржника, що містяться на відкритих ним рахунках/електронних гаманцях, та рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника;
08.02.2024 отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якої: найменування юридичної особи - ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп»; місцезнаходження юридичної особи: 84300, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, № 64; засновник, кінцевий бенефіціарний власник та керівник юридичної особи - ОСОБА_1 , громадянин Республіки Казахстан; державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, щодо зміни керівника, найменування та місцезнаходження боржника здійснена 19.12.2023;
08.02.2024 винесено постанову про зміну сторони виконавчого провадження, якою змінено назву боржника на ТОВ «УА'«ТТ-Інвестмент Груп»; постанову направлено разом із супровідним листом від 08.02.2024 № 39114 на адресу боржника: АДРЕСА_1 ;
08.02.2024 отримано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність відносно ОСОБА_1 актового запису про шлюб;
08.02.2024 отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про відсутність у ОСОБА_1 на праві власності нерухомого майна;
12.02.2024 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , що належить ТОВ «УА «ТТ-Інвестмент Груп»;
03.05.2024 складений акт державного виконавця, згідно з яким виходом за адресою: АДРЕСА_1 , боржника - юридичної особи фактично не знайдено, зі слів сусідів таких не знають, майно боржника виявити не вдалось.
Також, матеріали справи свідчать, що державним виконавцем Тріфоновим О.Ю. також вчинено ряд виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 74917167 з метою виконання судового рішення у справі № 916/3699/23, а саме:
03.05.2024 відповідно до норм статей 3, 4, 24, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника, серед іншого, зобов'язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Вказану постанову разом із супровідним листом від 03.05.2024.2024 за № 85067 було направлено, зокрема, боржнику для виконання на адреси: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, № 115; АДРЕСА_2 , однак поштові відправлення повернулись без вручення з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання»;
03.05.2024 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн, постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 43978,48 грн, а також винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на невизначене, рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику (того ж дня виконавцем внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна);
03.05.2025 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № 74107369, № 74917167 у зведене виконавче провадження № 74926071;
09.05.2024 отримано відповідь Фону державного майна України про відсутність в апараті Фонду інформації стосовно участі ТОВ «УА'ТТ-Інвестмент Груп» в приватизації державного майна;
13.05.2024 отримано відповідь Державної служби України з безпеки на транспорті, станом на 10.05.2021 ТОВ «УА'ТТ-Інвестмент Груп» не має чинних ліцензій на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а також з перевезення залізничним транспортом;
16.05.2024 отримано відповідь від Національного банку України щодо відсутності інформації про валютні операції боржника;
22.05.2024 отримано відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, згідно якої за даними, які містяться в ЄІАС УМП громадянин ОСОБА_1 (громадянство: Казахстан) паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався;
24.05.2024 отримано відповідь від Головного центу обробки спеціальної інформації ДПС України, з якої вбачається, що відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період з 23.11.2023 по 24.05.2024 громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_1 в базі даних не виявлено;
25.08.2025 отримано відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 18.08.2025, згідно якої за даними, які містяться в ЄІАС УМП громадянин ОСОБА_1 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався;
12.12.2025 складений акт державного виконавця, згідно з яким виходом за адресою: АДРЕСА_1 , боржника та ліквідного майна виявити не вдалось;
12.12.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти боржника, що містяться на відкритих ним рахунках/електронних гаманцях, та рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника;
12.12.2025 отримано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність відносно ОСОБА_1 актового запису про шлюб та актового запису про смерть.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
У ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону).
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
До того ж за приписами ч. 5 ст. 18 цього Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
За положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
За змістом ч.ч. 5, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
Згідно положень ч. 1 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Так, слід зазначити, що з метою виконання судового рішення державний виконавець не тільки має використовувати надані йому права для фактичного виконання рішення суду, але й зобов'язаний ефективно та у належному порядку використати такі права, встановлені Законом. Доказів вжиття державним виконавцем Тріфоновим О.Ю. всіх передбачених законом заходів як у зведеному виконавчому провадженні № 74926071, так і в межах виконавчих проваджень №№ 74107369, 74917167 матеріали даного подання не містять.
Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Надані державним виконавцем докази того, що боржник не надає декларації про доходи та майно боржника не є достатніми для того, щоб застосувати у даній справі такий виключний захід забезпечення виконання рішення суду як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
При цьому згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, при цьому доказів проведення державним виконавцем відповідних систематичних перевірок з 08.02.2024 та з 03.05.2024 (дати відкриття виконавчих проваджень) у вказаних виконавчих провадженнях матеріали подання не містять, оскільки із наявних доказів вбачається після відкриття відповідних виконавчих проваджень направлення лише деяких запитів щодо встановлення майнового стану боржника. У серпні та грудні 2025 року державним виконавцем лише з'ясовувалось питання щодо наявності у громадянина ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон та отримано відомості щодо наявності актових записів про шлюб та смерть вказаної особи.
Відтак, слід зауважити про відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження проведення державним виконавцем перевірки майнового стану боржника із дотриманням строків, передбачених ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», вжиття інших, передбачених ст. 18 вказаного Закону заходів примусового виконання судового рішення. Крім того приватним виконавцем до поданого подання взагалі не надано всіх здійснених ним запитів до державних органів, підприємств, установ та отриманих відповідних відповідей на них.
Також у разі, якщо посадова особа боржника без поважних причин не з'явилася за викликом виконавця, останній має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Водночас, доказів направлення з моменту відкриття виконавчого провадження викликів боржнику та його посадовим особам, а також звернення державного виконавця до відповідних органів щодо застосування до керівника боржника приводу матеріали подання також не містять. Разом з тим державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів умисного нез'явлення на виклик виконавця керівника боржника, а також приховування доходів.
Щодо неподання боржником декларації про доходи і майновий стан, суд вважає, що вказане не є ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог приватного виконавця, у зв'язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з статті 188-13 КУпАП, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржником від виконання рішення суду.
При цьому, суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез'явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.
При цьому, судом враховано, що державним виконавцем двічі 03.05.2024 та 12.12.2025 здійснено вихід за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, № 115, зазначивши, що вказана адреса є адресою боржника, проте ним же встановлено, що наразі боржник зареєстрований за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, № 64, натомість доказів наявності будь-якого майна у м. Одесі по вул. Чорноморського козацтва, № 115, матеріали подання не містять.
Суд вважає за необхідне також звернути увагу державного виконавця, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України скеровано на адресу суду 29.01.2026, водночас інформація щодо перетинання кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином ОСОБА_1 надана станом 24.05.2024.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що державний виконавець повинен подавати актуальну інформацію щодо перетинання державного кордону боржником.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 338 ГПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
В силу частин 1-4 статті 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Між тим, як вбачається з матеріалів подання керівник боржника ОСОБА_1 є громадянином Республіки Казахстан, отже до нього не застосовуються відповідні положення ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтями 2 та 3 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
В силу статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Вказане право віднесено цивільним законодавством до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.
На виконання пункту 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» № 261/2008 від 24.03.2008 щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, Міністерством юстиції України та Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано спільний лист № 25-32/463 № 25-5347 від 27.05.2008, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, причому питання такого обмеження вирішується судом.
Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики від 01.02.2013 щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Зокрема, у листі Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» визначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Крім того, згідно з листом Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 зроблено висновок, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Будь-які докази того, що керівник відповідача вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку в зведеному виконавчому провадженні, у матеріалах даної справи також відсутні.
Разом з тим, на переконання суду, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів, не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене статтю 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Крім того, суд звертає увагу державного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою покаранням за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду. Державним виконавцем не наведено обґрунтувань, яким чином обмеження у праві виїзду за межі України боржника забезпечить виконання виконавчих документів, які перебувають на виконанні у державного виконавця.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність у державного виконавця права на звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника до виконання зобов'язань за судовим рішенням. При цьому, враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, виконавець повинен довести суду факт вжиття всіх достатніх та своєчасних заходів з метою примусового виконання судового рішення, встановлених чинним законодавством.
Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного Суду України від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України»).
Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
При цьому, з доказів наданих до подання вбачається, що державний виконавець з метою перевірки не зробив запити до всіх можливих реєструючих установ, що свідчить про невчинення державним виконавцем всіх заходів для розшуку боржника та/або його майна.
Отже, у матеріалах справи відсутні та до суду не подано належних у розумінні вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження дотримання державним виконавцем порядку та строків проведення перевірок майнового стану боржника, а також повноти вчинених виконавчих дій.
Втім, державним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу також на підтвердження того факту, що саме обмеження ОСОБА_1 у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).
З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження проведення державним виконавцем перевірки майнового стану боржника із дотриманням строків, передбачених ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», вжиття передбачених ст. 18 вказаного Закону заходів примусового виконання судового рішення, а також розшуку боржника - юридичної особи із дотриманням вимог ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування виключного заходу забезпечення виконання судового рішення у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.
Крім того, суд враховує, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, запроваджений у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, що супроводжується систематичними ракетними та безпілотними ударами по об'єктах цивільної інфраструктури, створюючи постійну та реальну загрозу життю і здоров'ю цивільного населення.
У таких умовах право особи, зокрема, громадянина іншої держави, на виїзд за межі України набуває особливого значення як складова права на особисту безпеку та право на життя, гарантовані статтями 3 та 27 Конституції України. Втручання держави у реалізацію цього права шляхом застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно відповідати принципам необхідності, обґрунтованості та пропорційності.
Суд зазначає, що застосування такого заходу забезпечення виконання судового рішення в умовах воєнного стану можливе лише за наявності виключних обставин та беззаперечних доказів того, що саме обмеження права на виїзд є єдиним ефективним способом забезпечення виконання рішення суду та що менш обтяжливі заходи є неефективними або неможливими.
Разом з тим, з матеріалів подання не вбачається, що державним виконавцем доведено необхідність застосування такого суворого заходу саме в умовах дії воєнного стану, а також не наведено доказів того, що перебування особи на території України сприятиме реальному виконанню судового рішення, з урахуванням об'єктивних ризиків для життя та здоров'я.
За відсутності належного обґрунтування та доказів ефективності обмеження у праві виїзду за межі України, застосування такого заходу в умовах воєнного стану призведе до непропорційного втручання у конституційні права особи та не відповідатиме меті виконавчого провадження.
Господарський суд вказує на те, що наявність лише самого зобов'язання не є безумовною підставою задоволення відповідного подання, та виходячи з наявної в матеріалах справи доказової бази, суд вважає, що наразі відсутні достатні підстави для застосування такого виключного заходу як обмеження гарантованого фізичній особі права на свободу пересування.
За наявності відповідних підстав закон не позбавляє державного виконавця права повторно звернутись до суду з поданням та обґрунтуванням наявності виключних обставин, з якими закон пов'язує можливість для суду задовольнити таке подання.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. У задоволенні подання Пересипського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вх. № 2-125/26 від 29.01.2026) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у справі № 916/3699/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили 02.02.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).
Повна ухвала складена 09.02.2026.
Суддя О.В. Цісельський