79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.02.2026 Справа № 914/3243/25
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., у справі
за позовом: Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів»
про: стягнення 50 612,04 грн.
без участі представників сторін,
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3243/25 за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» про стягнення 50 612,04 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2026р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72; ідентифікаційний код: 39674924) на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (адреса: 82482, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. Паркова Площа, буд. 3; ідентифікаційний код: 02649905) заборгованість у розмірі 50 612,04 грн., що складається із: 39006,00 грн. - інфляційних втрат від простроченої суми основного зобов'язання; 11 606,04 грн. - 3 % річних від простроченої суми основного зобов'язання та 2 422,40 грн. судового збору.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У позовній заяві позивач не вказував попередній, орієнтований розрахунок витрат на правову допомогу, пов'язану із розглядом справи.
26.01.2026р. через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 23.01.2026р.) представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд визнати причини пропуску строку на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу поважними (у порядку ст. ст. 126, 129 ГПК України), поновити пропущений строк на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 300,00 грн.
28.01.2026р. суд постановив ухвалу, відповідно до якої ухвалив: клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити; поновити позивачу процесуальний строк на подання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу; прийняти до розгляду докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу; прийняти до розгляду заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
29.01.2026р. представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру судових витрат, заявлених позивачем (вх.№2782/26). У вказаному клопотанні відповідач просить суд зменшити відповідні витрати позивача до 5 000,00 грн.
29.01.2026р. представником позивача подано письмові пояснення щодо клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат (вх.№2867/26).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява, суд вважає, що вказана заява позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За правилами, унормованими у ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає складності справи.
Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує малозначність справи та її розгляд судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
16.10.2025 року між Адвокатським об'єднанням «Бауман Кондратюк» та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було укладено Договір про надання правничої допомоги №16/10/2025-1а.
17.10.2025 року між Адвокатським об'єднанням «Бауман Кондратюк» та Дочірнім підприємством «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги №16/10/2025-1а від 16.10.2025 року, з якої слідує, що сторони Договору вирішили змінити перелік Послуг (правничої допомоги) за Договором для належного представництва ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» у справі №914/3243/25, та виконання п. 6.1. розділу 6 «Винагорода і відшкодування витрат» Договору, вирішили визначити вартість послуг за Договором.
Окрім того, з цієї Додаткової угоди №1 від 17.10.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №16/10/2025-1а від 16.10.2025 слідує, наступне:
1.2.1. Сторони домовилися, що вартість однієї години роботи адвоката Адвокатського об'єднання становить 4 200,00 грн.
Щодо понесених ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» витрат на професійну правничу допомогу у рамках господарської справи у справі №914/3243/25 вказано наступне.
31.10.2025 року Адвокатським об'єднанням «Бауман Кондратюк» було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №16/10/2025-1а/1 (призначення платежу: оплата за підготовку позовної заяви до ТзОВ «Енергозбереження Львів» про стягнення заборгованості) на суму
14 700,00 грн.
Між Адвокатським об'єднанням «Бауман Кондратюк» та ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» було підписано звіт №16/10/2025-1а/1 від 31.10.2025р. про виконання Договору про надання правничої допомоги № 16/10/2025-1а/1 від 16.10.2025 року (Акт приймання - передачі наданих послуг). Даний документ передбачає погодження між сторонами Договору надання правової допомоги у вигляді підготовки позовної заяви до ТзОВ «Енергозбереження Львів» про стягнення заборгованості із погодженою сумом послуги у розмірі 14 700,00 грн.
ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» було сплачено зазначений рахунок та звіт на суму 14 700,00 грн. Зазначена обставина підтверджується копією платіжної інструкції №26324 від 28.11.2025р.
05.01.2026 року Адвокатським об'єднанням «Бауман Кондратюк» було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №16/10/2025-1а/2 (призначення платежу: оплата за підготовку відповіді на відзив у справі № 914/3243/25) на суму 12 600,00 грн.
Між Адвокатським об'єднанням «Бауман Кондратюк» та ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» було підписано звіт №16/10/2025-1а/2 від 05.01.2026р. про виконання Договору про надання правничої допомоги №16/10/2025-1а/1 від 16.10.2025 року (Акт приймання - передачі наданих послуг). Даний документ передбачає погодження між сторонами договору надання правової допомоги у вигляді підготовки відповіді на відзив у справі № 914/3243/25 та погодження суми послуги у розмірі 12 600,00 грн. ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» було сплачено зазначений рахунок та звіт на суму 12 600,00 грн. Зазначена обставина підтверджується копією платіжної інструкції № 26803 від 23.01.2026р.
Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі на зазначену ним суму.
Суд враховує висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Надаючи оцінку матеріалам поданої заяви щодо заявлених витрат в сумі 27 300,00 грн, суд зазначає також наступне.
За договором про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023р. у cправі №921/628/19.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача, у розмірі 27 300,00 грн. не співмірний до предмета спору та складності цієї справи, про що також слушно зауважено відповідачем у поданому клопотанні про зменшення суми судових витрат позивача.
Разом із тим, процесуальні норми ГПК України визначають критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру відшкодування стороні понесених нею витрат на правничу допомогу за наслідками судового вирішення спору.
Правило частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторону разом з першою заявою по суті спору подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Водночас згідно частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, попередній розрахунок розміру судових витрат, в тому числі, на професійну правничу допомогу, не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та, крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 сформульовано висновки про те, що оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач разом із першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат.
Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).
Однак, у постанові Верховний Суд від 12 жовтні 2022 року у справі № 725/42/21-ц дійшов висновку, що виходячи зі змісту положень частини 2 статті 124 ГПК України, в разі неподання учасником справи попереднього розрахунку судових витрат у суду виникає право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат.
У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 Верховний Суд навів правовий висновок надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв'язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов'язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою, як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням викладеної практики вищих інстанцій, суд вважав за необхідне дослідити матеріали справи та правовідносини, що виникли задля ухвалення справедливого, неупередженого та законного додаткового рішення.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відшкодування таких витрат.
Відтак, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (опрацювання матеріалів та складання тексту позовної заяви та відповіді на відзив), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є 7 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, котрі відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача у зазначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Заяву Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 300,00 грн. задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозбереження Львів» (адреса: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72; ідентифікаційний код: 39674924) на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (адреса: 82482, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Моршин, вул. Паркова Площа, буд. 3; ідентифікаційний код: 02649905) 7 000,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.
3.В іншій частині заяви відмовити.
4.Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Король М.Р.