79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.02.2026 Справа № 914/3681/23(914/3795/25)
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина»
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія»
про:стягнення 14949959 грн. 56 коп. (з яких: 10096340,00 грн. - основний борг; 2234432,63 грн. - інфляційні втрати; 709941,62 грн. - 3% річних; 1909245,31 грн. - пеня)
в межах справи:№ 914/3681/23
про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина»
Суддя Цікало А. І.
За участю секретаря Андріюк В. М.
Представники:
Позивача:Ткачук О. В. - арбітражний керуючий
Відповідача:не з'явився
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/3681/23 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина». Зазначена справа перебуває на стадії судової процедури розпорядження майном Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина». Повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Ткачук Олександр Вікторович.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2025 р. у справі № 914/3681/23 виконання обов'язків виконавчого органу (Правління (Голови Правління (Генерального директора) та членів Правління) Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» покладено на розпорядника майна Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» арбітражного керуючого Ткачука О. В.
09.12.2025 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 4209 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» про стягнення заборгованості за Договором оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 р. у розмірі 14949959 грн. 56 коп. (з яких: 10096340,00 грн.- основний борг; 2234432,63 грн. - інфляційні втрати; 709941,62 грн. - 3% річних; 1909245,31 грн. - пеня).
Ухвалою суду від 19.12.2025 р. задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» про відстрочення сплати судового збору; відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/3681/23(914/3795/25); постановлено справу № 914/3681/23(914/3795/25) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в межах справи № 914/3681/23 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина»; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.02.2026 р.
29.01.2026 р. до суду за вх. № 2787/26 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Враховуючи те, що ухвала суду від 19.12.2025 р. про відкриття провадження у справі № 914/3681/23(914/3795/25) доставлена до електронного кабінету до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» 19.12.2025 р., відповідачем пропущено встановлений судом п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
У відзиві на позовну заяву міститься клопотання про поновлення строку на подання відзиву. Вказане клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що внаслідок відсутності електроенергії та опалення у м. Києві було унеможливлено нормальне функціонування офісів, робочих приміщень та засобів електронного зв'язку відповідача, що істотно ускладнило підготовку процесуальних документів, доступ до електронних реєстрів та системи «Електронний суд».
29.01.2026 р. до суду за вх. № 2839/26 від позивача надійшло клопотання, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, залишити без розгляду відзив відповідача на позовну заяву, а позов задоволити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, пропущений процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за умови поважності причин його пропуску.
З метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання процесуальних строків учасники справи мають вчиняти усі можливі та залежні від них дії, в тому числі забезпечувати своєчасну підготовку та подання процесуальних документів.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом підстав. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про поновлення строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин його пропуску, встановити, чи є такий строк значним та чи не буде його поновлення втручанням у принцип юридичної визначеності. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.02.2025 р. у справі № 921/379/23, від 17.01.2025 р. у справі № 9/41, від 19.11.2024р. у справі № 758/1436/21).
Норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки інакше нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків (постанови Верховного Суду від 13.05.2024 р. у справі № 922/2825/23, від 18.08.2023р. у справі №32/257-10).
Отже, строк на пред'явлення відзиву на позовну заяву може бути продовжений лише з причин, що визнані судом поважними.
Враховуючи доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву щодо поважності пропуску строку на подання такого відзиву, суд дійшов висновку, що обставини, які спричинили пропущення строку на подання відзиву на позовну заяву, є об'єктивно непереборними, пов'язанні з війною в державі та не залежали від відповідача. За таких обставин, суд вважає за доцільне визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжити відповідачу встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву.
03.02.2026 р. до суду за вх. № 3134/26 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника відповідача в іншому судовому засіданні в Господарському суді м. Києва.
Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи оскільки таке не обґрунтоване. Суд не визнавав обов'язковою явку представника відповідача в судове засідання. Участь представника відповідача в іншому судовому засіданні не може вважатись поважною причиною неявки представника відповідача в судове засідання. Відповідач, як юридична особа, не позбавлений можливості за необхідності забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника. Неможливість забезпечити участь в судовому засіданні іншого представника, а також неможливість проведення судового засідання без участі представника відповідача підлягає доведенню на загальних підставах.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:
22.04.2021 р. між Публічним акціонерним товариством «Нафтопереробний комплекс-Галичина» (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди вагонів № 22/04-2021 (надалі - Договір оренди).
Пунктом 1.1. Договору оренди передбачено, що Орендодавець (позивач) зобов'язується передати у строкове платне користування вагони-цистерни (далі - вагони, РС, рухомий склад), що мають право виходу на колії загального користування курсування по залізницях України, а Орендар (відповідач) зобов'язується прийняти у строкове платне користування РС та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору оренди, вагони передаються в оренду/із оренди згідно Акту прийому-передачі. В Актах прийому-передачі зазначаються номера і тип вагонів, кількість, модель, дати побудови. В Актах технічного огляду фіксується: номер вагонів, їх технічний стан, номери колісних пар і литих деталей візка, відсутність деталей (авторежим, головної та магістральної частини повітророзподільника, стоянкове гальмо та інше.)
Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. Договору оренди, передача вагонів в оренду не передбачає передачі права власності на вагони. Власником орендованих вагонів залишається Орендодавець, а Орендар користується ними протягом терміну оренди. Передача в оренду вагонів відбувається в місці(ях), визначених за угодою Сторін цього Договору і оформляється Актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України погодженій Сторонами. Датою початку оренди приймається дата підписання Сторонами Актів прийому-передачі. Датою початку нарахування орендної плати приймається дата прибуття вагонів на станцію призначення зазначену Орендарем, після проведення вагонам планових ремонтів. Дата прибуття відповідає календарному штемпелю в залізничній накладній станції приймання-передачі або даним ГІОЦ ПАТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 3.1.6. Договору оренди, Орендодавець зобов'язаний не пізніше 5-го числа місяця, що йде за місяцем оренди, направляти на електронну адресу Орендаря Акт наданих послуг, з наступним оформленням, після погодження Орендарем, зі своєї сторони та наданням Орендарю їх оригіналів.
Згідно з п. 3.3.9. Договору оренди, Орендар зобов'язаний не пізніше 2-х робочих днів з дати надходження від Орендодавця по електронній пошті Актів наданих послуг направляти Орендодавцю погодження розрахунків, а у разі наявності зауважень до їх змісту, надавати зауваження до таких Актів наданих послуг шляхом направлення письмової відповіді на повідомлення Орендодавця. Відсутність протягом вказаного терміну інформації про погодження або зауважень вважається прийняттям Акту наданих послуг Орендарем за принципом мовчазної згоди, а послуги такими, що надані належним чином.
Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. Договору оренди, орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за усі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п. 2.2. цього Договору. Вартість оренди одного вагону складає 180,00 грн., з урахуванням ПДВ, за один вагон на добу (повну або не повну). Розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді Сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору, проект якої направляється Стороною, що ініціює зміни, іншій Стороні.
Згідно з п. 4.3 Договору оренди, Орендар в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, здійснює оплату за оренду вагонів на підставі погодженого сторонами Акту наданих послуг за звітний період (календарний місяць) та рахунку Орендодавця. Форма платежу - банківський переказ на поточний рахунок Орендодавця, вказаний в цьому Договорі.
Відповідно до п. 4.5. Договору оренди, оформлення та підписання Сторонами Акту наданих послуг здійснюється відповідно до умов п.п. 3.1.6 та 3.3.9 цього Договору.
Згідно з п. 8.1 Договору оренди, цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 30 червня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.
Додатковою угодою № 5 від 29.08.2023 р. дію Договору оренди було продовжено до 31 грудня 2023 року.
У період із 15 травня 2021 року по 20 травня 2022 року між Публічним акціонерним товариством «Нафтопереробний комплекс-Галичина» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» укладено 63 акти прийому-передачі в оренду 191 вагона. Актами передбачено, що відповідність технічного та комерційного стану вагонів перевірено представниками сторін.
Під час дії Договору оренди вартість оренди, встановлена п. 4.2. Договору оренди (180,00 грн. з урахуванням ПДВ за один вагон на добу), не змінювалась.
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2024 р. у справа № 914/3681/23(914/977/24), яке набрало законної сили.
В період з 31.05.2022 р. по 31.12.2023 р. за наслідками користування відповідачем майном позивача Сторони підписали Акти про надання послуг за Договором оренди за якими відповідач повинен був сплатити на користь позивача 27092835,04 грн.
Порушуючи умови Договору оренди, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання та сплатив позивачу в період з 08.06.2021 р. по 09.02.2024 р. кошти в розмірі 17009243,60 грн., в тому числі за додаткові послуги по подачі-збиранню вагонів, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.
В 2023 року сторони підписали Акти про надання послуг з оренди за Договором оренди на загальну суму 10494720,00 грн.
Відповідач оплатив оренду за вказаний період лише частково на суму 398380,00 грн. 21.02.2023 р. в рахунок часткової оплати рахунку № 132 від 31.01.2023 р. за оренду в січні 2023 року на суму 893380,00 грн.
Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором оренди за період з січня 2023 року по грудень 2023 року становить 10096340,00 грн.
Відповідно до п. 5.2. Договору оренди, у разі порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно п. 4.3. Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.
Враховуючи порушення відповідачем термінів оплати оренди в період з січня 2023 року по грудень 2023 року, позивачем, відповідно до п. 5.2. Договору оренди та ст. 625 ЦК України, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1909245,31 грн. пені, 2234432,63 грн. інфляційних втрат та 709941,62 грн. 3% річних.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів надсилання відповідачу рахунків на оплату, передбачених п. 4.3. Договору оренди. Відсутність рахунків, в яких містяться банківські реквізити для оплати, позбавляє можливості відповідача виконати свої зобов'язання щодо оплати. На думку відповідача, відсутність рахунку на оплату свідчить про відсутність прострочення виконання обов'язку з оплати.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Акти приймання-передачі вагонів, акти технічного огляду, акти наданих послуг, а також рахунки на оплату, частина яких була оплачена відповідачем, підтверджують факт передачі відповідачу рухомого складу відповідно до умов Договору оренди та використання орендованого майна відповідачем.
Відповідач повністю не здійснив повної сплати за оренду вагонів згідно умов Договору оренди, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з січня 2023 року по грудень 2023 року у розмірі 10096340,00 грн.
Відповідач не заперечив використання орендованого майна та наявності заборгованості з орендної плати.
Щодо твердження відповідача про те, що відсутність рахунку на оплату, в якому містяться банківські реквізити для оплати, позбавляє можливості відповідача виконати свої зобов'язання щодо оплати, а отже у відповідача не настав строк виконання зобов'язань перед позивачем щодо сплати орендної плати, суд зазначає таке.
За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Пунктом 4.3. Договору оренди встановлено, що Орендар в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, здійснює оплату за оренду вагонів на підставі погодженого сторонами Акту наданих послуг за звітний період (календарний місяць) та рахунку Орендодавця. Форма платежу - банківський переказ на поточний рахунок Орендодавця, вказаний в цьому Договорі.
Зазначеним пунктом Договору оренди передбачено, що оплата за оренду здійснюється банківським переказом на поточний рахунок, вказаний у Договору.
Крім того, у підписаних сторонами Актах наданих послуг згідно Договору оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 р. вказано банківські реквізити сторін.
Відсутність рахунку на оплату не свідчить про відсутність обов'язку відповідача оплачувати орендну плату, оскільки факт надання майна в оренду та вартість послуг оренди підтверджується підписаними сторонами відповідними Актами наданих послуг. Відсутність рахунку не спростовує факту надання позивачем майна в оренду відповідно до умов Договору оренди та використання орендованого майна відповідачем.
Відсутність доказів надіслання відповідачу рахунків на оплату не свідчить про те, що відповідач був позбавлений можливості на підставі наявних у нього документів, зокрема Актів наданих послуг, визначити вартість наданих послуг за Договором оренди і оплати такі в строк, встановлений п. 4.3. Договору оренди № 22/04-2021 від 22.04.2021 р.
В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про надання рахунків на оплату.
Отже доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, суперечать фактичним обставинам справи та не спростовують обов'язку відповідача здійснити оплату в строк, встановлений п. 4.3. Договору оренди № 22/04-2021 від 22.04.2021 р., тобто до 10-го числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 5.2. укладеного між сторонами Договору оренди № 22/04-2021 від 22.04.2021 р. встановлено, що у разі порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно п. 4.3. Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.
За неналежне виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 5.2. Договору, позивачем нараховано відповідачу 1909245,31 грн. пені, 2234432,63 грн. інфляційних втрат та 709941,62 грн. 3% річних.
Розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснений позивачем за період 11.02.2023 р. - 06.12.2025 р. по кожному Акту наданих послуг окремо з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем.
Перевіривши розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, здійсненні позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунки є правильними.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір до 1%.
Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що у відповідача відсутні кошти на рахунках, а збиток Товариства за 2024 рік склав 646743,00 грн. Прострочення виконання зобов'язань відповідача зумовлено невиконанням зобов'язань ПАТ «Укрнафта» перед відповідачем у розмірі 121164237,10 грн. Повномасштабна війна рф проти України ускладнила діяльність відповідача, діяльність якого пов'язана, зокрема, з перевезенням нафтопродуктів.
Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).
Зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.
Беручи до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо зменшення розміру пені, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, суд дійшов висновку про можливість частково задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені яка підлягає стягненню на 10% до 1718320,78 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» про стягнення заборгованості за Договором оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 р. у розмірі 14949959 грн. 56 коп. (з яких: 10096340,00 грн. - основний борг; 2234432,63 грн. - інфляційні втрати; 709941,62 грн. - 3% річних; 1909245,31 грн. - пеня) обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню в частині стягнення 14759035 грн. 03 коп. (з яких: 10096340,00 грн. - основний борг; 2234432,63 грн. - інфляційні втрати; 709941,62 грн. - 3% річних; 1718320,78 грн. - пеня).
В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 190924 грн. 53 коп. слід відмовити, у зв'язку із зменшенням розміру пені судом.
Щодо стягнення судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» про стягнення заборгованості за Договором оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 р. у розмірі 14949959 грн. 56 коп. подана до суду в електронній формі.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 179399 грн. 51 коп. (14949959,56 грн.*1,5%*0,8).
Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2025р. про відкриття провадження у даній справі задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову та постановлено відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд позовної заяви у цій справі у розмірі 179399 грн. 51 коп. слід стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України без врахування зменшеного судом розміру пені.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» про стягнення заборгованості за Договором оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 р. у розмірі 14949959 грн. 56 коп. (з яких: 10096340,00 грн. - основний борг; 2234432,63 грн. - інфляційні втрати; 709941,62 грн. - 3% річних; 1909245,31 грн. - пеня) - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (вул. Жилянська, буд. 30/32, оф. 205-Б, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 39863680) на користь Публічного акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс-Галичина» (вул. Бориславська, буд.82, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; ідентифікаційний код 00152388) заборгованість за Договором оренди вагонів № 22/04-2021 від 22.04.2021 р. у розмірі 14759035 грн. 03 коп. (з яких: 10096340,00 грн. - основний борг; 2234432,63 грн. - інфляційні втрати; 709941,62 грн. - 3% річних; 1718320,78 грн. - пеня)
3. В задоволенні позову в частині стягнення 190924 грн. 53 коп. пені - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (вул. Жилянська, буд. 30/32, оф. 205-Б, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 39863680) в дохід Державного бюджету України 179399 грн. 51 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10 лютого 2026 року.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Цікало А.І.