ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 лютого 2026 року Справа № 906/995/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Розізнана І.В. , суддя Коломис В.В.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"
на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 04.11.2025, повне рішення складено 04.11.2025,
у справі № 906/995/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"
про стягнення 308 816,37 грн
В серпні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" про стягнення 308 816, 37 грн, з яких: 246 512,27 грн інфляційних втрат, 62 304,10 грн 3 % річних /а.с. 2-5/.
25.08.2025 (вх. № 10632/25) позивач у відповіді на відзив зменшив суму позовних вимог, у зв'язку з чим подальший розгляд справи здійснювався в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" 7 990,20 грн інфляційних та 1 169,53 грн 3% річних, нарахованих за період з 25.11.2024 по 19.12.2024 на суму боргу 570 728,69 грн /а.с. 50-52/.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 позов задоволив.
Присудив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 7 990,20 грн інфляційних, 1 169,53 грн 3 % річних, 137,40 грн судового збору.
Повернув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 4 494,85 грн судового збору, який сплачений згідно з платіжною інструкцією № 212 від 01.08.2025 на суму 4 632,25 грн /а.с. 63-66/.
24.11.2025, через систему Електронний суд, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю /а.с. 90-92/.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:
- у справі № 906/995/25 позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму 570 728,69 грн, що складається з 501 311,18 грн пені, 32 947,77 грн річних та 36 469,74 грн судового збору;
- у справі № 905/1753/18 Верховний Суд визнав таке нарахування неправомірним, вказавши, що інфляційні втрати та 3 % річних належить нараховувати виключно на суму основного боргу, тобто у справі № 906/995/25 має застосовуватися той самий висновок, оскільки фактичні обставини та правові підстави є ідентичними;
- отже якщо у справі № 905/1753/18 Верховний Суд визнав неправомірним нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на пеню, річні, інфляційні та судовий збір, то у справі № 906/995/25, де позивач вимагає стягненняня інфляційних втрат та 3 % річних на такі самі категорії сум (пеня, річні, судовий збір), суд має застосувати той самий правовий висновок про неправомірність таких вимог;
- ігнорування судом першої інстанції цієї правової позиції Верховного Суду є грубим порушенням ч. 4 ст. 236 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права у розумінні ст. 277 ГПК України;
- нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму пені 501 311,18 грн прямо заборонено ст. 550 ЦК України;
- Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що "Нарахування інфляційних втрат і відсотків річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та відшкодуванням матеріальних втрат кредитора";
- 3 % річних та інфляційні втрати - це міра відповідальності за прострочення основного боргу, а не самостійне зобов'язання; нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на вже стягнуті річні та інфляційні означає "проценти на проценти", тобто подвійна відповідальність.
За наведених обставин скаржник вважає, що оскаржуване рішення порушує принцип заборони подвійної відповідальності, не відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, суд першої інстанції не з'ясував обставини часткової оплати заборгованості та співвідношення основного боргу і санкцій, у зв'язку з чим висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам про розмір та природу основного боргу, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у цій справі.
25.11.2025 апеляційну скаргу зареєстровано у суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 25.11.2025 для розгляду справи № 906/995/25 визначено колегію суддів у складі: Розізнана І.В. головуючий суддя, Юрчук М.І., Павлюк І.Ю.
Листом № 906/995/25/6166/25 від 26.11.2025 матеріали справи було витребувано у Господарського суду Житомирської області.
09.12.2025 до суду надійшли матеріали справи № 906/995/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Сігнет-Центр" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути встановлені недоліки та подати докази сплати 5 558,69 грн судового збору /а.с. 99/.
24.12.2025 (вх. № 10100/25) від ТОВ "Сігнет-Центр" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжну інструкцію № 31421 від 18.12.2025 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 558,69 грн /а.с. 101-102/.
У зв'язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Розізнаної І.В. та судді-члена колегії Павлюк І.Ю. у період з 22.12.2025 по 02.01.2026 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/995/25 між суддями, протокол від 25.12.2025, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Коломис В.В., Юрчук М.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25, постановлено здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами /а.с. 109/.
07.01.2026 (вх. № 173/26) від ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ТОВ "Сігнет-Центр" у задоволенні апеляційної скарги /а.с. 112-117/.
22.01.2026 (вх. № 621/26) від ТОВ "Сігнет-Центр" надійшли пояснення у справі № 906/995/25, в яких відповідач обгрунтовує правомірність нарахування річних та інфляційних втрат виключно на суму основного боргу. Одночасно наголошує на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.11.2025 у справі № 922/4758/24 /а.с. 122-124/.
У зв'язку з тимчасовою непрацезданістю судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 26.01.2026 по 11.02.2026 включно здійснено його заміну у справі № 906/995/25, протокол від 09.02.2026, згідно з яким для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Розізнана І.В., Коломис В.В.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
Господарським судом Житомирської області розглядалася справа № 906/1514/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" про стягнення 1 868 700,24 грн додаткових витрат, понесених експедитором під час виконання договору транспортного експедирування.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 25.09.2024 у справі № 906/1514/23 у позові ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" відмовив.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23 рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2024 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 2 431 316,22 грн, з яких: 1 868 700,24 грн компенсації додаткових витрат, понесених експедитором під час виконання договору транспортного експедирування, 501 311,18 грн - пені, 32 947,77 грн - 3 % річних, 28 357,03 грн - інфляційних втрат та 36 469,74 грн - судового збору за розгляд позовної заяви; постановлено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення здійснювати нарахування пені на суму простроченого боргу в 1 868 700,24 грн з 18.11.2023 до моменту виконання цього рішення у повному обсязі за наступною формулою: 1 868 700,24 грн * 2 * НБУ% / 100 % * Д / 365, де НБУ - офіційна ставка НБУ опублікована на офіційному сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua); Д - кількість днів прострочення, починаючи з наступного дня після подання позовної заяви - 18.11.2023 /а.с. 14-22/.
Одночасно у справі № 906/1514/23 судами встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (експедитор, виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (клієнт, замовник, відповідач) договору транспортного експедирування № 171022-1 від 17.10.2022.
Постановою Верховного Суду від 05.02.2025 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23 залишено без змін /а.с. 23-26/.
19.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" виконало постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23, що підтверджується довідкою АБ "Південний" /а.с. 31 на звороті/.
28.07.2025 позивач направив відповідачу претензію № 1232 з вимогою сплатити 246 512,27 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання судового рішення /а.с. 27-29/.
Відповідач у відповіді на претензію від 20.08.2025 повідомив позивача про часткове задоволення претензії в частині оплати 238 552,07 грн інфляційних втрат за період прострочення з 17.11.2023-19.12.2024 та 61 134,57 грн 3 % річних за період прострочення з 17.11.2023-19.12.2024, нарахованих на суму основної заборгованості 1 868 700,24 грн, згідно з платіжною інструкцією № 5218 від 20.08.2025 /а.с. 46 на звороті - 49/.
Несвоєчасна оплата відповідачем заборгованості за судовим рішенням - постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23 стала підставою для звернення позивача з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, викладеної у відповіді на відзив) до суду про стягнення 7 990,20 грн інфляційних та 1 169,53 грн 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 25.11.2024 по 19.12.2024 на суму 570 728,69 грн, яка складається з 501 311,18 грн пені, 32 947,77 грн 3 % річних та 36 469,74 грн судового збору.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 04.11.2025 у цій справі задоволив позов ТОВ "ТЕП "Горизонт" та стягнув з ТОВ "Сігнет-Центр" на користь позивача 7 990,20 грн інфляційних, 1 169,53 грн 3 % річних та 137,40 грн судового збору; повернув з Державного бюджету України на користь ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" - 4 494,85 грн судового збору, який сплачений за вимогу про стягнення 238 522,07 грн інфляційних втрат та 61 134,57 грн 3 % річних згідно з платіжною інструкцією № 212 від 01.08.2025 на суму 4632,25 грн.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення дійшов висновку, що вимоги позивача у справі є належним способом захисту його порушеного права і відповідають нормам матеріального права. Позивач має право вимоги до боржника щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних в порядку ст. 625 ЦК України, нарахування яких обумовлено невиконанням відповідачем прийнятого на себе грошового зобов'язання, що виникло з рішення суду у справі № 906/1514/23, у зв'язку з чим суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, позов задоволив у заявленому позивачем розмірі.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 в частині стягнення з відповідача 7 990,20 інфляційних втрат, 1169,53 грн 3 % річних та 137,40 грн судового збору слід змінити, зважаючи на таке.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Положення статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.02.2025, у справі № 906/1514/23, позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" 2 431 316,22 грн, з яких 1 868 700,24 грн компенсації додаткових витрат, понесених експедитором під час виконання договору транспортного експедирування, 501 311,18 грн - пені, 32 947,77 грн 3 % річних, 28 357,03 грн інфляційних втрат та 36 469,74 грн судового збору за розгляд позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).
Отже колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених обставин постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23 не є підставою виникнення нового грошового зобов'язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло перед ТОВ «ТЕП «Горизонт» до ухвалення судового рішення на підставі договору транспортного експедирування № 171022-1 від 17.10.2022, укладеного між ТОВ «ТЕП «Горизонт» та ТОВ «Сігнет-центр».
ТОВ "Сігнет-центр" у цій справі звернувся з позовом до відповідача про стягнення 308 816,37 грн, з яких 246 512,27 грн інфляційних та 62 304,10 грн 3 % річних.
Разом з тим нараховані ТОВ "Сігнет-центр" інфляційні втрати у розмірі 238 522,07 грн та 3 % річних у розмірі 61 134,57 грн на суму основного боргу 1 686 700,24 грн за період прострочення з 17.11.2023 по 19.12.2025 сплачені ТОВ «ТЕП «Горизонт» 20.08.2025 за результатами розгляду претензійної вимоги позивача про компенсацію інфляційних втрат від 28.07.2025 № 1232.
З огляду на вказане позивач у відповіді на відзив зменшив розмір заявлених позовних вимог та просив стягнути з відповідача 7 990,20 грн інфляційних та 1 169,53 грн 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 25.11.2024 по 19.12.2024 на суму 570 728,69 грн, яка складається з 501 311,18 грн пені, 32 947,77 грн 3 % річних та 36 469,74 грн судового збору.
Щодо нарахування інфляційних та 3 % річних на стягнені за судовим рішенням 501 311,18 грн пені та 32 947,77 грн 3 % річних.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частиниа 1 статті 549 Цивільного кодексу України)
Відповідно до частини 2 статті 550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.
У разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідних сум (неустойки) у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються.
Разом з тим обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання, також як і 3 % річних та інфляційні, не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України.
Одночасно колегія суддів звертається до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.11.2019 у справі№ 905/1753/18, згідно з якою:
« 50. При цьому за встановлених у цій справі обставин нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на встановлену рішенням суду від 29.10.2015 у справі № 905/1524/15 заборгованість до складу якої, окрім основного боргу, входять суми неустойки, 3 проценти річних та інфляційних втрат, не відповідає принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності та суперечить положенням статті 550 Цивільного кодексу про заборону нарахування процентів на неустойку».
Зазначена позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.11.2025 у справі № 922/4758/24, а саме: «Стосовно решти доводів та вимог Позивача, а саме нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на нараховані раніше відсотки річних, інфляційні втрати і пеню, то вони як вірно зазначили суди попередніх інстанцій не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 15.11.2019 у справі № 905/1753/18, від яких колегія суддів не вбачає підстав для відступу».
З огляду на викладене позовні вимоги в частині нарахованих сум інфляційних та 3 % річних на присуджені до стягнення за судовим рішенням 501 311,18 грн пені та 32 947,77 грн 3 % річних до задоволення не підлягають.
Щодо нарахування інфляційних та 3 % річних на присуджені за постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі № 906/1514/23 до стягнення судові витрати, а саме 36 469,74 грн судового збору за розгляд позовної заяви.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладною у постанові від 11.11.2025 у справі № 922/4758/24:
« 39. Позивач у касаційній скарзі посилається на правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2019 у справі № 320/7215/16-ц, предметом розгляду в якій були, серед іншого, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних на присуджену за рішенням суду суму судових витрат, яка не сплачена відповідачами.
40. У наведеній постанові у справі № 320/7215/16-ц Верховний Суд зазначив, що за змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Звідси, касаційний суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на вищезазначені вимоги закону, не врахували, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання у зв'язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України. Не застосувавши зазначені положення закону, суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в означеній частині.
41. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що схожий підхід до застосування частини 2 статті 625 ЦК України до нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму судових витрат, присуджених до стягнення на підставі судового рішення, застосовано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 20.08.2025 у справі № 910/10616/24. При цьому, у наведеній постанові викладено висновок про те, що моментом початку прострочення відповідачем грошового зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після набрання судовими рішеннями законної сили».
Отже Верховний Суд у вказаних постановах виснував про правильність нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму судових витрат (судового збору, витрат на правничу допомогу), присуджених до стягнення на підставі судового рішення.
Колегія суддів вважає, що позивачем невірно визначено період прострочення з 25.11.2024 по 19.12.2024, оскільки постанова Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 906/1514/23 ухвалена 25.11.2024, відповідно початком прострочення є наступний день після набрання судовим рішенням (постановою) законної сили, а саме 26.11.2024.
Одночасно день фактичної сплати заборгованості, 19.12.2024, не включається у період часу, за який здійснюється нарахування інфляційних втрат і 3 % річних
Тобто правильним є період прострочення з 26.11.2024 по 18.12.2024 включно, за який від суми 36 469,74 грн судового збору, стягнутого за постановою ПЗАГС від 25.11.2026 у справі № 906/1514/23, слід нараховувати інфляційні та 3 % річних.
Здійснивши розрахунок за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН", колегією суддів встановлено, що за період прострочення з 26.11.2024 по 18.12.2024 інфляційні втрати від 36 469,74 грн судового збору становлять 510,58 грн, а 3 % річних - 68,75 грн.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги слід задоволити частково та стягнути з відповідача 510,58 грн інфляційних втрат та 68,75 грн 3 % річних, в частині стягнення 7 479,62 грн інфляційних втрат (7 990,20 - 510,58) та 1 100,78 грн 3 % річних (1 169,53 - 68,75) - відмовити.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, вищезазначених обставин не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обзязі та стягнення з відповідача 7 990,20 грн інфляційних втрат та 1 169,53 грн 3 % річних.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "Сігнет-Центр", оскаржуване рішення необхідно змінити у частині стягнутих сум інфляційних втрат та 3 % річних, у зв'язку з чим здійснити новий розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" - 4 494,85 грн судового збору, який сплачений згідно платіжної інструкції № 212 від 01.08.25 на суму 4 632,25 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшення розміру позовних вимог, однак, вважає, що його розмір - 4 494,85 грн судового збору визначено помилково, зважаючи на таке.
Відповідно до пп. 1 п. 2 част. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 4 632,25 грн згідно з платіжною інструкцією № 212 від 01.08.2025, виходячи із ціни позову - 308 816,37 грн та не застосовуючи коефіцієнт 0,8 для пониження ставки судового збору за подання позовної заяви в електронній формі.
В подальшому позивач у відповіді на відзив заявив про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача 7 990,20 грн інфляційних та 1 169,53 грн 3 % річних, що разом становить 9 159,73 грн. Отже нова ціна позову - 9 159,73 грн (7 990,20 + 1 169,53), з якої повинен розраховуватися розмір судового збору за подання позову.
Оскільки оспорюваною сумою є 9 159,73 грн, тому розмір судового збору за подання позовної заяви в електронній формі становить 2 422,40 грн, а саме: 9 159,73 грн x 1,5 % = 137,40 грн, що менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025, а тому 3 028,00 грн x 0,8 = 2 422,40 грн), де 3 025,00 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму на 01.01.2025, 0,8 - понижуючий коефіцієнт за подання позовної заяви в електронній формі.
Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин розмір судового збору за подання позовної заяви, що підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України становить 2 209,85 грн (4 632,25 грн - 2 422,40 грн), у зв'язку з чим оскаржене рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 слід змінити в цій частині.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір заявлених позовних вимог - 9 159,73 грн.
Розмір задоволених позовних вимог - 579,33 грн.
Відношення задоволених позовних вимог до заявлених - 6,32 %.
Отже на відповідача покладається 153,10 грн (2 422,40 грн х 6,32 %) судового збору за подання позову.
Розподіл судового збору за подання апеляційної скарги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" оскаржувалося рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 в частині стягнення 7 990,20 грн інфляційних втрат та 1 169,53 грн 3 % річних повністю, відповідно розмір судового збору за подання апеляційної скарги в електронній формі на яке становить 3 633,60 грн (3028,00 грн х 150 % х 0,8).
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, на підставі ст. 129 ГПК України, на позивача покладається судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме 3 403,96 грн (3 633,60 грн х 93,68 %).
За змістом ч. 4. 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" задоволити частково.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 04.11.2025 у справі № 906/995/25 змінити в частині стягнутих сум інфляційних втрат, 3 % річних та розміру судового збору за подання позову, що підлягає поверненню позивачу, виклавши резолютивну частину цього рішення у такій редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (13543, Житомирська область, Житомирський район, с. Андрушки, вул. Заводська, 5; код 38180739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; код 43198533) 510 (п'ятсот десять) гривень 58 коп. інфляційних втрат, 68 (шістдесят вісім) гривень 75 коп. 3 % річних, 153 (сто п'ятдесят три) гривень 10 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову.
Видати наказ.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 7 479,62 грн інфляційних втрат та 1 100,78 грн 3 % річних - відмовити.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; код 43198533) - 2 209 (дві тисячі двісті дев'ять) гривень 85 коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 212 від 01.08.2025 на суму 4632,25 грн».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, 1; код 43198533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (13543, Житомирська область, Житомирський район, с. Андрушки, вул. Заводська, 5; код 38180739) 3 403 (три тисячі чотириста три) гривень 96 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 906/995/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повну постанову складено "10" лютого 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Коломис В.В.