79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" січня 2026 р. Справа №909/634/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів Г.В. Орищин О.І. Матущак,
секретар судового засідання Постолатій В.Р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Антимонопольного комітету України б/н від 10.12.2025 (вх. № 01-05/3677/25 від 10.12.2025)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 (Повний текст ухвали складено 05.12.2025, суддя Скапровська І.М.)
у справі №909/634/25
за позовом Антимонопольного комітету України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіта Груп»
про стягнення пені у розмірі 7 740 316,80 грн.
за участю представників:
від позивача: Порохов Є.І.
від відповідача: Іванов А.О.; Савчук А.В.; Кобрин О.М.
Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіта Груп» про стягнення пені у розмірі 7 740 316,80 грн і зарахування зазначеної суми у дохід загального фонду Державного бюджету України.
В обґрунтування позову в частині стягнення пені у розмірі 7 740 316,80 грн, позивач вказав на те, що відповідач всупереч ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не виконав в обумовлений законодавством строк обов'язок по сплаті штрафу, а відтак, на підставі ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожен день прострочення сплати штрафу, відповідачу нарахована пеня у розмірі 1,5 %.
В подальшому, 24.10.2025, представник відповідача надіслав клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, зупинення провадження у справі №909/634/25 до розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги ТОВ Євро Смарт Пауер щодо конституційності першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
В обґрунтування поданого клопотання вказав на вимоги п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України та на те, що за наслідками розгляду конституційної скарги ТОВ Євро Смарт Пауер щодо конституційності першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-III, підстави для стягнення пені з відповідача у справі №909/634/25 можуть бути відсутні, а відтак, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 провадження у справі №909/634/25 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається в порядку конституційного провадження за конституційною скаргою ТОВ Євро Смарт Пауер щодо відповідності Конституції України першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції від 11.01.2001 №2210-III.
Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд врахував вимоги ст. 227 ГПК України, якою передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, конституційного провадження, а також ст. 236 ГПК України, якою встановлено те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду і те, що в постанові ВП ВС від 18.11.2020, яка винесена у справі №4819/49/19, викладено позицію про дію в часі рішення Конституційного суду України, зокрема, на правовідносини тривалі і виникли до його ухвалення, однак продовжують існувати після ухвалення, а відтак, триваючий в даній справі характер правовідносин щодо стягнення пені нарахованої на підставі норми, відповідність якої Конституції України, переглядається в порядку конституційного провадження.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 Антимонопольний комітет України звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 10.12.2025 (вх. № 01-05/3677/25 від 10.12.2025) у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вказує, що на підтвердження заявлених позовних вимог останнім надано докази, які дозволяють суду першої інстанції самостійно встановити та оцінити обставини (факти), що входять до предмету доказування, а саме: копія рішення Комітету, яким на відповідача накладено штраф, докази отримання відповідачем копії рішення Комітету, а також на підтвердження періоду нарахування пені, Комітетом надані копії судових рішень.
Таким чином, на переконання скаржника докази, наявні в матеріалах справи дозволяли суду першої інстанції самостійно встановити обставини які є предметом судового розгляду. Отже, підстави для зупинення провадження у зв'язку із об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи визначені ст. 227 ГПК України - були відсутні.
Разом з тим, апелянт звертає увагу на відсутність належного обґрунтування судом першої інстанцій підстав для зупинення провадження у справі.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвіта Груп» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
У судове засідання 21.01.2026 з'явився представник позивача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.
У судове засідання 21.01.2026 з'явились представники відповідача, надали пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження в господарській справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, має бути обґрунтоване судом. Зокрема, має бути обґрунтовано: а) неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявність зв'язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та обставинами конкретної господарської справи, та можливого застосування у відповідній справі норм закону, щодо якого поставлено питання про неконституційність.
В основу вказаного підходу до оцінки підстав для зупинення провадження в господарській справі покладено визначення взаємозв'язку (імовірного застосування) між обставинами справи та законодавчою нормою, щодо якої вирішується питання про її конституційність, а також належного обґрунтування судом такого взаємозв'язку. При цьому цей підхід не виключає власне можливість зупинення судом провадження в господарській справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, за наявності відповідних підстав.
Колегією суддів з розділу «Конституційні скарги» за посиланням https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciyni-skargy-0 було встановлено, що 02.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» звернулося до Конституційного Суду України із конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) першого речення абзацу першого, абзаців третього - п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ в редакції Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» від 23 вересня 2021 року № 1780-ІХ.
Як вбачається з резюме конституційної скарги, за посиланням https://ccu.gov.ua/sites/default/files/16_3362025.pdf, скаржник в особі директора Товариства ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 41, частині другій статті 55, статті 61 Конституції України такі приписи частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ:
1) перше речення абзацу першого, згідно з яким: «За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу»;
2) абзаци третій, четвертий, п'ятий, згідно з якими: «Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду».
В подальшому, Третя колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» щодо конституційності першого речення абзацу першого, абзаців третього, четвертого, п'ятого частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ. Питання, пов'язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Частина перша статті 55 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначає, що конституційною скаргою є подане до Суду письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу.
За наслідками розгляду конституційної скарги Конституційним Судом ухвалюється рішення. Рішення містить резолютивну частину із зазначенням, зокрема, акта (його окремих положень), що його Суд визнав конституційним чи неконституційним, - у справі щодо конституційності акта (його окремих положень) (пп. (а) п. 4 ч. 1 ст. 89 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Якщо Суд, розглядаючи справу за конституційною скаргою, визнав закон України (його положення) таким, що відповідає Конституції України, але одночасно виявив, що суд застосував закон України (його положення), витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України, то Конституційний Суд вказує на це у резолютивній частині рішення. (ч. 2 ст. 89 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Відтак, за наслідками розгляду конституційної скарги скаржника положення частини п'ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо права Комітету нараховувати пеню можуть бути визнані неконституційними або може бути зроблено висновок, що суд застосував Закон України «Про захист економічної конкуренції», витлумачивши його у спосіб, що не відповідає Конституції України.
У своїй позовній заяві по справі № 909/634/25, яка розглядається, Комітет посилається як на підставу своїх позовних вимог саме на право нараховувати пеню, що визначене у першому реченні першого абзацу частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Тобто, за наслідками розгляду конституційної скарги скаржника підстави для стягнення з Товариства пені у справі № 909/634/25 можуть бути відсутні.
Колегія суддів зазначає, що суди не мають застосовувати положення законів, які не відповідають Конституції, незалежно від того, чи визнавалися вони Конституційним Судом України неконституційними, тобто закони, що суперечать Конституції України не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2024у справі№240/19209/21.
Рішення Конституційного Суду має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення , однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду. Тобто рішення Конституційного Суду поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього.
Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19.
У справі № 640/7102/20 Верховний Суд своєю постановою від 21.04.2021 скасував судові рішення судів попередніх інстанцій через те, що під час розгляду справи в апеляційному суді (після розгляду справи судом першої інстанції) відбулося прийняття Конституційним Судом рішення щодо неконституційності застосованої судами норми. При цьому на момент прийняття судом першої інстанції рішення вказане рішення Конституційного Суду ще не було прийняте.
Законодавець передбачив таку процесуальну дію, як зупинення провадження у господарській справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Вказане підтверджує, що позиція суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не базувалися на формальних підставах чи намаганні затягнути розгляд справи, Конституційний Суд України розглядає конституційну скаргу, предметом якої є неконституційність положень Закону України «Про захист економічної конкуренції», які є підставою для нарахування позивачем відповідачу пені та подання цього позову.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 року у справі №909/634/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України б/н від 10.12.2025 (вх. № 01-05/3677/25 від 10.12.2025) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2025 у справі № 909/634/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Справу №909/634/25 направити до Господарського суду Івано-Франківської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 06.02.2026.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя Г.В. Орищин
Суддя О.І. Матущак