Справа №760/1659/26 1-кс/760/1315/26
09 лютого 2026 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву про самовідвід судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження № 12025100090002471 від 17.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, -
У провадженні судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_3 перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025100090002471 від 17.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_3 заявив самовідвід у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 КПК України, оскільки згідно реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено, що кримінальне провадження, відомості про яке внесені 17.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090002471 виділені з матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені 22.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100090003329. Під час досудового розслідування судді ОСОБА_3 здійснював розгляд клопотань сторін кримінального провадження, відомості про яке внесені 22.11.2024 до ЄРДР за № 12024100090003329 (ЄУН 760/22229/25 та 760/1496/25).
Заяву про самовідвід передано для розгляду в провадження судді ОСОБА_1 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Особи, які беруть участь у кримінальному провадженні та особа, яка заявила самовідвід, у судове засідання не викликалися, що не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою аудіо-, відеофіксації судового засідання не здійснювалась.
Дослідивши подану заяву про самовідвід, приходжу до наступного.
Згідно з частиною 1 статті 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium, Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі «Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться» (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» («De. Belgium»), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo. Spain»), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
У справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Як убачається з заяви, суддя ОСОБА_3 під час досудового розслідування здійснював судовий контроль у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 22.11.2024 до ЄРДР за № 12024100090003329 (ЄУН 760/22229/25 та 760/1496/25). Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування кримінальне провадження, відомості про яке внесені 17.09.2025 внесені до ЄРДР за № 12025100090002471 було виділено з кримінального провадження, відомості про яке внесене 22.11.2024 до ЄРДР.
За таких обставин, ураховуючи наведене, суддя вважає, що наведені в заяві про самовідвід підстави є обґрунтованими та достатніми для її задоволення.
Керуючись статтями 75, 76, 80-82, 371, 372 КПК України, суддя, -
Заяву про самовідвід судді Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_3 - задовольнити.
Відвести суддю Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження № 12025100090002471 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1