Справа № 462/4183/25
10 лютого 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мруць І. С.,
за участю секретаря судового засідання - Булавки Х.Н.
справа №462/4183/25
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника ТзОВ «Санфорд капітал» - Маслюженка Миколи Павловича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
встановив:
представник позивача ТзОВ «Санфорд капітал» - Маслюженко Микола Павлович через систему «Електронний суд» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за у розмірі 104062,39 грн. та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.10.2017 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір про надання банківських послуг №26251057655001. На підставі чого банк відкрив клієнту поточний рахунок, видав платіжну карту і надав йому кредит у формі кредитної лінії на строк 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту. Зазначає, що оскільки відповідачем не виконано свої зобов'язання за кредитним договором утворилася заборгованість станом на 10.04.2024 року у розмірі 104062,39 грн. та складається з 54907,45 грн. залишок простроченого кредиту, 49154,94 грн. залишок прострочених відсотків.
11.04.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТзОВ «Санфорд капітал» було укладено договір факторингу №11/04/24. Зазначає, що відповідно до підписаних додатків до договору факторингу до ТзОВ «Санфорд капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №26251057655001 від 25.10.2017 року станом на 10.04.2024 року у розмірі 104062,39 грн. та складається з 54907,45 грн. залишок простроченого кредиту, 49154,94 грн. залишок прострочених відсотків. Окрім цього зазначає, що ТзОВ «Санфорд капітал» не здійснювалися жодних додаткових нарахувань , умови договору в односторонньому порядку не змінювало. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлялася належним чином шляхом неодноразового направлення поштової рекомендованої кореспонденції за зареєстрованим місцем його проживання, та оголошенням на офіційному сайті суду.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що 25.10.2017 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір про надання банківських послуг №26251057655001, за умовами якого ОСОБА_1 надається кредитна лінія на картковий рахунок на строк 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від банку про закінчення строку кредиту, з реальною процентною ставкою по кредиту 58.89%, дата відкриття рахунку 25.10.2017 р. Також, 25.10.2017 року ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка з пільговим періодом». Згідно якого сторонами погоджено строк кредитування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, мету отримання кредиту - на споживчі потреби, процентну ставку, відсотки річних - 0.01% пільгова процентна ставка, 48% базова процентна ставка, кількість та розмір платежів та періодичність їх внесення. (а.с.128,134)
На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано виписки по особовому рахунку відповідача за період з 15.11.2017 року по 10.04.2024 року, якими підтверджено виконання АТ «Банк Кредит Дніпро» своїх зобов'язань (том. 1, а.с. 30-250, том. 2 а.с. 1-115).
11 квітня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТзОВ «Санфорд капітал» було укладено договір факторингу №11/04/24. (а.с.20-29)
Як вбачається з Реєстру Боржників, що є додатком №1 до Договору факторингу №11/04/24 від 11 квітня 2024року АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТзОВ «Санфорд капітал» право вимоги до відповідача за договором №26251057655001. (том 2 а.с.116)
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Беручи до уваги отримання відповідачем кредиту, невиконання відповідачем умов договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, суд приймає до уваги виписку з особового рахунку за кредитним договором, розрахунок заборгованості, наданий позивачем, в частині підтвердження наявності заборгованості по кредиту.
Водночас, щодо розміру суми яку просить стягнути позивач, суд зауважує наступне.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість яка виникла станом на 10.04.2024 року у розмірі 104 062,39 грн. яка складається з 54 907,45 грн. залишку простроченого кредиту, 49 154,94 грн. залишку прострочених відсотків. Окрім цього зазначає, що ТзОВ «Санфорд капітал» не здійснювалися жодних додаткових нарахувань, умови договору в односторонньому порядку не змінювало.
Однак, згідно із долученим позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №26251057655001 загальна заборгованість ОСОБА_1 складає 103 846,36 грн. та складається з залишку простроченого кредиту у розмірі - 54 907,45 грн., залишку прострочених відсотків у розмірі 48 938.91 грн. (том 2, а.с.00-00)
Таким чином, відповідно до наявних матеріалів справи заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 103 846,36 грн. та складається з залишку простроченого кредиту у розмірі - 54 907,45 грн., залишку прострочених відсотків у розмірі 48 938.91 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Представник позивача при подачі позовної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, копію ордера та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг від 16.12.2024 року. (том 1 а.с.10-19, том. 2 а.с.117).
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа є малозначною в силу вимог закону.
За таких обставин, вважаю, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2422.40 грн. що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (том 2 а.с.118).
Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2417 грн. 31 коп. (99,79 % від 2422,40 грн.) судового збору та 5000 грн. за наданні послуги правової допомоги.
На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позовну заяву представника ТзОВ «Санфорд капітал» - Маслюженка Миколи Павловича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» - заборгованість за договором №26251057655001 у розмірі 103846 (сто три тисячі вісімсот сорок шість) гривень, 36 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» - 2417(дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень, 31 копійку судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» - 5000 (п'ять тисяч) гривень, 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.
В решті вимог позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал», місце знаходження: 49005, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69, ЄДРПОУ 43575686;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду складено 10 лютого 2026 року.
Суддя: /підпис/ І.С. Мруць