Справа № 462/355/26
Іменем України
10 лютого 2026 року м. Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про повернення сплаченого судового збору у справі №462/355/26,
встановив:
постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 (одна тисяча чотириста сорок п'ять) гривень, 00 копійок.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про повернення сплаченого судового збору оскільки він є учасником бойових дій. До заяви додає копію квитанції про сплату судового збору та копію посвідчення серія НОМЕР_1 .
Вивчивши матеріали справи, заяви з додатками, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.304 КУпАП питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Як вбачається з матеріалів заяви, заявник надає копію посвідчення учасника бойових дій, а отже, слід дійти висновку, що він вважає, що звільнений від сплати судового збору саме як учасник бойових дій, тобто на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Разом з тим зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993. Так, у ст. 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій визначено, зокрема, у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Указані висновки про застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17. Також подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19.
Сама собою наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Верховним Судом скаржникам учасникам бойових дій було відмовлено у звільненні від сплати судового збору у справах № 380/1139/23 (рішення від 05.09.2023), № 320/14700/21 (11.12.2023), № 560/4971/21 (16.02.2022).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.12.2016 (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України "Про судовий збір", а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розгляд матеріалів адміністративної справи №462/355/26 не був пов'язаний із захистом прав ОСОБА_1 передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Отже, підстави для повернення ОСОБА_1 сплаченого судового збору у справі №462/355/26 - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.283,284,304, КУпАП, суддя, -
постановив:
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про повернення сплаченого судового збору у справі №462/355/26.
Постанова оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя: /підпис/ І.С. Мруць