Єдиний унікальний номер судової справи 462/9496/25
Номер провадження 2/462/292/26
про залишення позовної заяви без руху
(після відкриття провадження у справі)
06 лютого 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
встановив:
І. Рух справи
Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шлянта Н. Р., 01.12.2025 року (вх. № 27225) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.11.2025 року) до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, у якій просить суд:
- «визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальну частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- судові витрати покласти на відповідача».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.
Судом у порядку ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 01.12.2025 року направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Також, запит направлявся і відносно позивача у справі.
Також, судом у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 2107221 та № 2107241 про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача та позивача у справі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08.12.2025 року позовну заяву було залишено без руху, у зв'язку з її істотними недоліками.
15.12.2025 року (вх. № 28427) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шлянти Н. Р. до суду надійшла заява (документ сформований в системі «Елекстронний суд» 12.12.2025 року) про усунення недоліків позовної заяви, в якій остання просить суд:
- вважати вірними та розглядати п. 2 та п. 3 позовних вимог у такій редакції:
«2. Просимо Суд Визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_1 право власності на ? ідеальну частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .»;
«3. Визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .».
Також, 15.12.2025 року (вх. № 28441) від уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шлянти Н. Р. до суду надійшла заява (документ сформований в системі «Елекстронний суд» 13.12.2025 року) про усунення недоліків позовної заяви, в якій остання просить суд:
- вважати вірними та розглядати п. 2 та п. 3 позовних вимог у такій редакції:
«2. Просимо Суд Визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .»;
«3. Визнати в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .».
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
ІІ. Щодо можливості прийняття позовної заяви до розгляду
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до частини 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, повідомляє про це позивача та надає йому строк для усунення недоліків.
Судом встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог до її форми та змісту, а додані до неї документи не в повній мірі підтверджують обставини, на які посилається позивач.
Виявлені недоліки унеможливлюють належну оцінку обґрунтованості заявлених вимог, перешкоджають визначенню предмета та підстав позову, а також ускладнюють подальший розгляд справи по суті.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків у порядку та строки, визначені процесуальним законом.
ІІІ. Щодо ціни позову та висновку про вартість майна
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Суд звертає увагу позивача, що ціна позову визначається на підставі ст. 176 ЦПК України.
Згідно п. 2, 9, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.
Так, ст. 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.
Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 522/1029/18.
Із змісту позовної заяви вбачається, що представник позивач визначила вартість позову у сумі 175 700 грн. 00 коп., оскільки на момент укладення іпотечного договору було визначено грошову оцінку квартири на рівні 351 400 грн. 00 коп. та виходячи з того, на що претендує один з подружжя (половина вартості квартири).
Суд звертає увагу сторони позивача, що іпотечний договір на квартиру укладався 23.05.2013 року.
Так, позивачем не надано звіту про експертну грошову оцінку майна із зазначенням того, що вона виготовлялася для подання до суду та того, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Вказане ставить під сумнів вартість майна та визначену позивачем ціну позову загалом.
Тому, стороні позивача необхідно подати актуальні відомості про вартість майна станом на час звернення із позовною заявою до суду.
ІV. Підсумки
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху та запропонувати стороні позивача усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
З огляду на викладене та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд -
постановив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - залишити без руху.
2. Роз'яснення суду
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, суд продовжує розгляд справи, в іншому випадку - позовна заява залишається без розгляду.
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: Н. М. Галайко