Провадження №2/748/374/26
Єдиний унікальний № 748/3790/25
"10" лютого 2026 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Костюкової Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Гофрик К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.,
14 листопада 2025 року, через систему «Електронний суд», представник позивача ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» - адвокат Рудзей Юрій Володимирович, який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025, звернувся до Чернігівського районного суду Чернігівської області із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики у сумі 24100,32 грн, а також, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Позовна заява вмотивована тим, що 05.10.2020 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №187242, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 4800 грн, а відповідачка зобов'язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та строки, визначені договором. Відповідачка в установлений договором строк свої зобов'язання не виконана, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 24100,32 грн, з яких: 4800 грн заборгованість за позикою, 19300,32 грн заборгованість за процентами та комісією. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики в розмірі 24100,32 грн, а також судові витрати.
Чернігівський районний суд Чернігівської області своєю ухвалою від 20.11.2025 року відкрив провадження по справі та призначив її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін
Відповідачка повідомлялася про розгляд справи за адресою місця реєстрації, відзиву по справі не подала
Позивач в прохальній частині позов просив провести розгляд справи за відсутності представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Враховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України та зі згоди позивача ухвалити заочне рішення
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Установлено, що 05 жовтня 2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №187242 , відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 4800 грн, а відповідачка зобов'язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, в порядку та строки, визначені договором (а.с. 6-10).
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1z3vfxz 0(а.с.10 зворот)
Відповідно до п.1.1.1 договору сума позики складає 4800 грн.
Згідно п.1.1.2.1 договору розмір процентів складає 0,01 %в день від поточного залишку позики.
Відповідно п. 1.1.2.2 договору розмір комісії складає 1,4 % в день від початкового розміру позики.
Відповідно п.1.1.5 договору строк повернення позики 03 листопада 2020 року.
Відповідно до п п. 4.1 позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання встановлені не пізніше 03.11.2020 року.
Відповідно до п.4.3. договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики до строку повернення позики 03.11.2020 року.
Відповідно до п.5.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3 % в день від суми позики за кожен день прострочення.
Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1z3vfxz0 Паспорт позики та графік платежів до договору (а.с. 10. 11--13).
Згідно довідки ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЛАЄНС» за № 187242 від 01.09.2025 року ОСОБА_1 перераховано на банківську картку НОМЕР_1 грошові кошти 4800 грн, транзакція номер 1268550420 (а.с.21)
Як вбачається з розрахунку заборгованості по договору позики № 187242 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 24100,32 грн, з яких: 4800 грн заборгованість за позикою, 19300,32 грн заборгованість за процентами та комісією (а.с.14-17 зворот. )
Відповідно до положень України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 5017/1987/2012).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).
З аналізу наведених постанов Верховного Суду вбачається, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За нормами ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено з матеріалів справи, сторони договору у п. 1.1.5 визначили строк повернення позики 03 листопада 2020 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачці нараховано суму прострочених відсотків в розмірі 1948,80грн, визначених п. 1.1.2.2 в період з 05.10.2020 року по 03.11.2020 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Відомостей про нарахування процентів поза межами строку кредитування розрахунок заборгованості не містить.
За п. 5.3 договору сторони узгодили умови про те, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.
Отже, п. 5.3 договору передбачена відповідальність боржника, яка застосовується з моменту прострочення терміну платежу в разі наявності заборгованості поза межами строку повернення позики, тобто після 03.11.2020 року та яку, як міру відповідальності, сторони визначили у виді підвищеної комісійної винагороди.
Умови договору не містять положень обмеження строку відповідальності позичальника, визначеної п. 5.3, а тому з урахуванням порушення відповідачкою строків повернення позики та невиконання нею умов договору щодо обов'язку повернення отриманих кредитних коштів, позивачем здійснено нарахування в період з 04.11.2020 року по 02.03.2021 року в розмірі 17351,52 коп.
Умови договору не містять положень обмеження строку відповідальності позичальника, визначеної п. 5.3, а тому з урахуванням порушення відповідачкою строків повернення позики та невиконання нею умов договору щодо обов'язку повернення отриманих кредитних коштів, позивачем здійснено нарахування в період з 04.11.2020 року по 02.03.2021 року в розмірі 17351,52 коп..
Спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти та комісія нараховувалися в розмірі, погодженому сторонами в договорі, нарахування проводилося кожного дня з 05.10.2020 року по 03.11.2020 року на умовах визначених п. 1.1.2.2 Договору. з 04.11.2020 року проценти не нараховувалася, а стягувалася комісія передбачена п.5.3 договору в розмірі 3% від суми кредитування
Судом встановлено, що кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору.
Вданому випадку для вирішення справи достатньо встановлених фактів, які свідчать що відповідачка була обізнана із відсотковою ставкою, під яку їй надавалися кредитні кошти, а також розміром комісії, у разі неналежного виконання умов договору і підписуючи кредитний договір, фактично погодилася із ними. Тобто, кредитний договір слід вважати вчиненим саме на таких умовах, оскільки дії відповідачки свідчать про схвалення договору, а відтак, і посвідчують наявність її вільного волевиявлення на укладання договору саме на таких умовах.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
З досліджених доказів суд приходить до висновку, що укладаючи кредитний договір, відповідачка повною мірою була ознайомлена з його умовами, вільно та свідомо надала свої персональні дані для його укладення та погодилась виконувати усі зазначені в ньому зобов'язання.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства про несправедливість його умов, без їх доведення відповідно до статей 76-81 ЦПК України.
Кредитний договір № №187242 від 05.10.2020 року містить всі істотні умови, характерні для такого виду договорів, відповідачка погодилася з такою редакцією договору та самостійно надала всі свої персональні дані, необхідні для укладення договору, та особисто підписала його. Крім того суд зауважує, що ознайомившись з умовами договору відповідачка мала реальну можливість відмовитися від його укладення, однак на момент підписання договору у наданій редакції, додаткових вимог щодо умов договору не заявляла, чим підтверджується свідоме визнання нею умов договору.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в поєному обсязі
Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ( а.с 28), договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, акт №835 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 року, (а.с18 ).
Враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 5000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000 грн, які підлягають стягненню з відповідачки.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки в рахунок відшкодування судових витрат 5422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 272, 279,280, 354 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за кредитним договором №187242 від 05.10.2020 року у розмірі 24100,32 грн, з яких: 4800 грн заборгованість за позикою, 19300,32 грн заборгованість за процентами та комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» судовий збір в розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 ( три тисячі ) гривень.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕЛЕКСІ" код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: 01054, місто Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, буд.10/1
Відповідач: ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя Т.В.Костюкова