Cправа № 127/2493/26
Провадження № 1-кс/127/1055/26
Іменем України
05 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
особи, яка подала скаргу, адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 13 листопада 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12025020160000451, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2025 року, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 13 листопада 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12025020160000451, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2025 року.
Скарга мотивована тим, що Вінницькою обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020160000451 від 17.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України. 13.11.2025 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Як зазначає сторона захисту, для повідомлення особи про підозру має бути склад кримінального правопорушення та достовірні, належні, допустимі, а в сукупності достатні докази для повідомлення особи про підозру. Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Так 12.11.2025 складено протокол огляду місця події, зокрема автомобіля «VW Tiguan», власником якого є ОСОБА_11 . Однак даний протокол та вилучені речі є недопустимим доказом, оскільки слідчу дію проведено без ухвали слідчого судді чи добровільної згоди власника та за відсутності обґрунтованої невідкладності. Крім іншого, протокол огляду місця події від 12.11.2025 не містить інформацію про технічні засоби фіксації, їхні технічні параметри та носії інформації (у відповідній графі інформація відсутня). Таким чином, оскільки протокол складений із грубим порушенням п.1 ч.3 ст. 104 КПК України, він є недопустимим доказом у справі. З огляду на вказане порушення, стає незрозумілим походження Фототаблиці до ОПМ від 11.11.2025, тобто за день до проведення огляду місця події.
Також 12.11.2025 складено протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_12 . Як розповів ОСОБА_12 , він був залучений до конфіденційного співробітництва з метою викриття злочинної діяльності особами, які сприяють організації незаконного перетину державного кордону України. Тобто, для виявлення кримінальних правопорушень, передбачених статтею 332 КК України. В частині ж здійснення заходів по виявленню злочинів, передбачених статтею 114-1 КК України, ОСОБА_12 не залучали. Інші його носять суперечливий характер та можуть вказувати на високий ризик провокації вчинення злочину.
13.11.2025 складено протокол огляду предмету - мобільного телефону «Motorola», який належить ОСОБА_12 . Із додатків до протоколу (ілюстративної таблиці) вбачається, що ОСОБА_12 мав діалог із двома користувачами під назвами «Bos13» та «RRR». При цьому, користувач « ОСОБА_13 » спілкується виключно українською мовою, що виключає ОСОБА_6 із кола осіб, яким може належати даний профіль, оскільки ОСОБА_6 є громадянином Молдови та українською мовою не володіє. В даному випадку можливо припустити, що профіль «Bos13» може належати одному із трьох підозрюваних: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 або ОСОБА_10 . Усіх підозрюваних об'єднує те, що вони є іноземцями. Проаналізувавши вищевикладені обставини, можливо дійти висновку про відсутність доказів, що профіль « ОСОБА_14 » належить саме ОСОБА_6 . Даний протокол також складений із порушенням п.1 ч.3 ст. 104 КПК України, а інформація про реквізити паперового конверту НПУ, до якого поміщено телефон, взагалі відсутня.
Враховуючи вищевикладене, повідомлення про підозру ОСОБА_6 не містить фактів чи інформації, які б переконливо свідчили про причетність останнього до кримінального правопорушення.
Окрім того, стаття 114-1 КК України передбачає перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. Як зазначено у позиції Верховного Суду (справа №653/1302/15-к), таке перешкоджання вимагає активних дій, спрямованих безпосередньо проти військовослужбовців або установ (блокування, захоплення, пошкодження майна). Переправлення особи через державний кордон України є дією, спрямованою на переміщення цивільної особи, а не на фізичне чи юридичне зупинення роботи ТЦК та СП. Ці дії не створюють перепон для діяльності ТЦК та СП як органу, оскільки вони продовжують працювати та здійснювати мобілізаційні заходи.
В матеріалах справи також відсутні будь-які докази, які б підтверджували здійснення мобілізаційних заходів відносно особи, що намагалась незаконно перетнути державний кордон України, зокрема: повістки на проходження медичного огляду або призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. Таким чином, ОСОБА_10 не міг перешкоджати районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки здійснювати мобілізаційні заходи, оскільки такі заходи не проводились самим органами ТЦК та СП відносно ОСОБА_12 .
Окрему увагу сторона захист акцентує на порушенні права підозрюваного на захист, однією із складових якого є право користуватись рідною мовою, оскільки ОСОБА_6 є громадянином Молдови та достатньо не володіє українською та російською мовами для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
У зв'язку з наведеним, на переконання захисника, повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України в рамках кримінального провадження №12025020160000451 від 17.09.2025 року підлягає скасуванню.
Особа, яка подала скаргу - адвокат ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_6 скаргу підтримали в повному обсязі за викладених у ній обставин та просили її вимоги задовольнити.
Прокурор Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_4 та слідчий Управління Служби безпеки України у Вінницькій області ОСОБА_5 заперечили проти задоволення вимог скарги, зазначивши, що підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України,пред'явлена ОСОБА_6 , є обґрунтованою, при цьому органом досудового розслідування було дотримано порядок повідомлення особі про підозру, передбачений КПК України.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 18 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Основним завданням слідчого судді при виконанні функцій судового контролю є встановлення факту, чи дійсно права і свободи людини було порушено або вони порушуються; чи було створено або створюються перешкоди для їх реалізації; чи має місце інше обмеження прав і свобод; які перешкоди він зобов'язаний поновити або усунути для їх реалізації.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності уповноважених осіб під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Так п.10 ч.1 ст.303 КПК України передбачено право підозрюваного, його захисника чи законного представника оскаржити повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями Глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п. 46 рішення від 27.02.1980 у справі «Deweer v. Belgium») особа повинна набути статус підозрюваного виключно у передбаченому законом порядку, з дотриманням установленої законом процедури. Інакше вона не може вважатися такою, що набула процесуального статусу підозрюваного у межах кримінального провадження.
Частиною 1 статті 276 КПК України передбачено, що повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч.1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст. 279 КПК України).
У тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень пункту 10 ч. 1ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Так у відповідності до змісту ст.368 КПК України, питання щодо належності та допустимості зібраних у справі доказів, наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження, що також кореспондується із положеннями ст. 89 КПК України, згідно яких визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Схожої позиції дотримано ЄСПЛ у рішенні в справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Тобто, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме - стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі зазначення часу і місця його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру сторона захисту вважає те, що підозра є необґрунтованою, оскільки формулювання повідомлення про підозру не свідчить про наявність ознак інкримінованого кримінального правопорушення, а у провадженні не існує доказів, які б підтверджували обґрунтованість повідомлення про підозру.
При цьому слідчим суддею на даній стадії провадження не перевіряється наявність всіх елементів складу кримінального правопорушення, наведені у повідомленні про підозру.
Наведені обставини у повідомлені про підозру мають бути достатніми вважати, що особа могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
Обставин на спростування зазначеного стороною захисту під час розгляду даної скарги наведено не було.
Слідчий суддя зазначає, що фактично у скарзі підозрюваний наводить обставини, які підлягають з'ясуванню та перевірці під час судового розгляду по суті обвинувального акту, який, можливо, буде складений після закінчення досудового розслідування. Станом на теперішній час підстав для скасування підозри за доводів, викладених у скарзі, не наведено.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст. 276-278 КПК України, а тому скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 13 листопада 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12025020160000451, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2025 року, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ), на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 13 листопада 2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст.114-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12025020160000451, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 вересня 2025 року- залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_15