справа №758/9796/24 головуючий у суді І інстанції Казмиренко Л.В.
провадження №33/824/745/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
03 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представниці Енергетичної митниці - Горзов Наталії Петрівни на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року, якою
закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директора ТОВ «ПРОНАФТА»
до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.483 МК України,
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 483 МК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, 27 листопада 2025 року представниця Енергетичної митниці - Горзов Наталія Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року та прийняти нову, якою директора ТОВ «ПРОФНАФТА» ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 483 МК України та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200% вартості товарів безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів в розмірі 135 796,99 грн.
Представник Енергетичної митниці вважає, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини справи, у результаті чого безпідставно було прийнято рішення про відсутність у діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 483 МК України.
З позиції апелянта саме паспорт якості є тим документом, що згідно з нормами ст. 198 МК України, містить відомості про товар, достатні для його ідентифікації при здійсненні його пропуску у пункті пропуску через державний кордон України. Паспорт (сертифікат) якості, виданий на партію газу, що містить відомості, достатні для їх ідентифікації (ст.ст. 194,198, 335 МК України) та слугує підставою для їх ввезення на митну територію України, є обов'язковим документом для переміщення через митний кордон України такого товару.
Вказує, що у розумінні п. 43 ст. 4 та ст. 459 МК України ОСОБА_1 є суб'єктом вчинення порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 483 МК України, оскільки ТОВ «ПРОНАФТА», який є імпортером газу на митну територію України та пред'являє документи митним органам, повинен додержуватися вимог законодавства, виконувати митні правила України; замовлення (поставку в Україну) газу литовського підприємства здійснював саме директор ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 на підставі зовнішньоекономічного контракту від 01 серпня 2022 року № 01/08; саме ОСОБА_1 як директор ТОВ «ПРОНАФТА» до митних органів України подав сертифікат (паспорт) якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588, згідно з яким компанією «Orlen Lietuva» продана інша кількість товару, ніж та, яка була випущена у вільний обіг на території України.
Посилається на те, що директором ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 був поданий до митних органів України сертифікат (паспорт) якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588, що був виданий виробником на меншу кількість товару.
В умовах військової агресії проти України, не зважаючи на запровадження Україною та міжнародними партнерами ряду обмежувальних заходів з метою припинення доступу російських товарів на український та міжнародні ринки, контрагенти країни агресора постійно шукають шляхи та можливості обійти встановлені обмеження. З цією метою налагоджується постачання товарів через треті підприємства, які є виробниками підакцизного товару зі зміною власників, виробників, постачальників товарів та підміною документів про їх фактичне погодження. Враховуючи, що ОСОБА_1 чітко розумів та усвідомлював характер протиправної дії, ввів в обіг газ у кількості 18 172 кг невідомого походження та з невідомими фізико-хімічними характеристиками на підставі документів, що містять неправдиві відомості та свідомо припускав настання шкідливих наслідків, вважає, що ОСОБА_1 умисно вчинив порушення митних правил.
В запереченнях на апеляційну скаргу від 30 січня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокатка Корольова С.В. вказує, що судом першої інстанції було надано об'єктивну правову оцінку наявним у справі доказам та встановленим обставинам, та зроблено правильний висновок про відсутність складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 483 МК України, а отже відсутні підстави для притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В свою чергу, доводи наведені в апеляційній скарзі є формальними, а тому просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представниця апелянта Енергетичної митниці - Носко Ю.Ю. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокатка Корольова С.В. заперечила проти доводів апелянта, вважаючи постанову місцевого суду законною та обґрунтованою.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.
Закриваючи провадження в справі стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь-яких належних доказів на підтвердження того, що громадянину ОСОБА_1 могло бути відомо про неправдивість зазначених у документах відомостей та які саме дії ним у зв'язку з цим не було вчинено, що могло б свідчити про наявність у нього прямого умислу на вчинення дій, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 483 МК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Пунктом 3 частини 1 статті 8 МК України визначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до статті 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно зі статтею 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.
При складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 198 МК України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації.
Відповідно до частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені статтею 335 МК України.
Нормами ст. 335 МК України встановлено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості зокрема, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних заходів. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України.
За правилами ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частиною 8 статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Частиною 2 статті 483 МК України передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 482 цього Кодексу
Безпосереднім об'єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого цією статтею, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) зокрема щодо переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03 червня 2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).
При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Тобто ті, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався повністю та прийняв законне й обґрунтоване рішення про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 483 МК України.
Встановлено, що 26 квітня 2023 року через пункт пропуску «Ягодин - Дорогуск», відділи митного оформлення №3-6 митного поста «Ягодин» Волинської митниці з Литовської Республіки на митну територію України на адресу ТОВ «ПРОНАФТА» (адреса реєстрації: 33003. Рівненська обл., м. Рівне, вул. Василя Червонія (Гагаріна), буд. 39, код ЄДР1ІОУ 44843210) ввезено товар «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 18,172 тон, 33,221 тис. л при 15о О. вартістю 8 577,18 евро.
Зазначений товар був оформлений в Енергетичній митниці за митною декларацією типу ІМ40ДЕ: від 26 квітня 2023 року №23UA903220008533U9.
Відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року у справі №758/12511/23 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року постанову Подільського районного суду від 06 березня 2024 року залишено без змін.
З метою підтвердження фізико-хімічних характеристик товару до митних органів надано сертифікат (паспорт) якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588, відповідно до якого товар виготовлений підприємством Public Company «Orlen Lietuva» та відповідає стандарту LST EN 589:2018+AL2022, відомості про який внесені до гр. 44 зазначених митних декларацій.
Оформлення товару та випуск у вільний обіг відбулись без будь-яких зауважень.
З метою перевірки законності ввезення на митну територію України нафтопродуктів. Енергетичною митницею на адресу Public Company «Orlen Lietuva» був направлений лист від 15 січня 2024 року №7.6/7.6-20.3/13/240 стосовно сертифікатів (паспортів) якості нафтопродуктів виданих компанією «Orlen Lietuva» щодо яких існує ризик фальсифікацій.
12 лютого 2024 року Енергетичною митницею отримано відповідь Public Company «Orlen Lietuva» (лист від 09 лютого 2024 року №D2 (12.11-9)-339) стосовно проведеної перевірки сертифікатів (паспортів) якості виданих компанією «Orlen Lietuva».
За результатами опрацювання зазначеної відповіді було встановлено, шо паспорт (сертифікат) якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588 був виданий на партію товару «газ нафтовий скраплений» у кількості 11 000 кг, яка була реалізована литовському підприємству UAB «Jozita».
Проте, підприємством ТОВ«ПРОНАФТА» з використанням паспорта (сертифіката) якості від 07 квітня 2023 року №163854 5047588 фактично ввезено на митну територію України товар «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 18 172 кг, що більше на 7 172 кг ніж продано (відвантажено) компанією «Orlen Lietuva» підприємству UAB «Jozita» згідно з паспортом (сертифікатом) якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588.
Відповідно до умов контракту продавець продає покупцеві товари - «газ вуглеводнений скраплений» і нафтопродукти, якість яких має підтверджуватися паспортом якості, виданим заводом - виробником товару.
За наведених обставин справи переміщення товару через митний кордон України було здійснено на підставі наступних документів:
митної декларації типу «IM ЕЕ» від 26 квітня 2023 року №№23UA903000907834U6;
товаротранспортної накладної CMR від 25 квітня 2023 року №0538;
рахунка (invoice) від 25 квітня 2023 року №JZS23 Nr. 1742;
сертифікату якості від 07.04.2023 № 163854_5047588;
зовнішньоекономічного контракту від 01 серпня 2022 року №01/08.
Так, відповідно до укладеного 01 серпня 2022 року між компанією UAB «JOZITA» «Продавець» в особі Директора та ТОВ «ПРОНАФТА» «Покупець», продавець продає покупцеві товари - «газ вуглеводневий скраплений» і нафтопродукти, якість яких має підтверджуватися паспортом якості виданим заводом - виробником товару (п. 1 Контракту)
Згідно п. 6.1 Контракту одночасно з передачею Товару Продавець зобов'язаний передати Покупцю наступні документи: інвойс (рахунок-фактура), декларацію на товар, Міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), паспорт якості, виданий Заводом-виробником.
Як зазначено в міжнародному автомобільно-транспортному документі CMR, до нього при переміщенні товару надається сертифікат якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588.
Рахунок (invoice) від 25 квітня 2023 року №JZS23 Nr. 1742, виданий продавцем як товаросупровідний документ з міжнародною товарно-транспортною накладними (CMR), містить повні відомості про товар - назва, кількість, ціну, загальну вартість, країну походження.
Отже, за умовами зазначеного контракту, всі документи надавались підприємством UAB «Jozita» як Продавцем, в тому числі і сертифікат якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588, оскільки такий обов'язок покладений саме на Продавця товару. ОСОБА_1 , ні як керівник компанії-покупця, ні як фізична особа сертифікат якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588 в компетентних органах/організаціях не отримував та не мав обов'язку його отримувати.
Ввезення на територію України та митне оформлення товарів здійснювалося на основі документів наданих продавцем, яким у даному випадку є UAB «Jozita». Директор ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 був кінцевим отримувачем товару, що виключає те, що його дії були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару - сертифікат якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588.
Висновки протоколу про адміністративне правопорушення та доводи наведені представником Енергетичної митниці в апеляційній скарзі щодо подання директором ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 до митного органу, як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості стосовно ваги (кількості) товару, ґрунтуються на відповіді на відповіді Публічної компанії «Orlen Lietuva» від 09 лютого 2024 року про комерційну інформацію щодо сертифікатів якості на продукцію виробництва компанії з березня по травень 2023 року, з додатком - порівняльна таблиця щодо сертифіката якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588, тоді як сам сертифікат якості відомостей щодо ваги товару не містить.
Отже, матеріали справи не містять доказів про те, що директору ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 на момент переміщення товару через митний кордон України було достеменно відомо про невідповідність ваги (кількості) товару, якої стосувався даний сертифікат якості, придбаної ним у продавця UAB «Jozita» та кількістю товару, придбаного як покупцем UAB «Jozita» у виробника Публічної компанії «Orlen Lietuva».
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що директором ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 , як імпортером цього товару, вчинено дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «газ вуглеводневий скраплений автомобільний» у кількості 18,172 тон, 33,221 тис. л при 15° С, вартістю 8 577,18 тис. Євро, з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу, як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості стосовно ваги (кількості) товару, а саме сертифікат якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588, є безпідставними, та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що подані директором ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 , до митного органу документи містять неправдиві відомості щодо ваги товару, апеляційний суд також вважає безпідставними, так як сертифікат якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588 не містить відомостей про вагу/об'єм товару, а стосуються його фізико-хімічних властивостей. Кількість товару підтверджується інвойсами (рахунком) а також міжнародними автотранспортними накладними, а не сертифікатом якості, як стверджує Енергетична митниця. Отже, в даному випадку, переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю не відбувалося. Товар був розмитнений на підставі наданих документів, належність яких не викликала сумніву під час розмитнення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що товаросупровідні документи разом з сертифікатом якості від 07 квітня 2023 року №163854_5047588 надавалися отримувачу відправником - компанією UAB «Jozita» при поставці товару, а отже були отримані ТОВ «ПРОНАФТА» законним шляхом та відповідно до умов Контракту. Сертифікат якості не містить відомостей про вагу/ об'єм товару, а стосується його фізико-хімічних властивостей. Отже, процедура декларування даного товару була здійснена виключно на підставі наданих продавцем товаросупровідних документів у відповідності до вимог чинного законодавства.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані чи належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 умисно вчинив протиправні дії та має нести відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 483 МК України.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що матеріалами справи беззаперечно встановлено, що директор ТОВ «ПРОНАФТА» ОСОБА_1 під час переміщення товарів через митний кордон України не був декларантом, уповноваженою ним особою або перевізником, який подавав митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені статтею 335 МК України, а отже, не вчиняв жодної активної поведінки (вчинку) зокрема щодо переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
В справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Таким чином, у суду відсутні належні та достатні докази, які б слугували підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 2 ст. 483 МК України.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року, якою закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.483 МК України (протокол про порушення митних правил №0186/90300/24 від 04 червня 2024 року) - залишити без змін, а апеляційну скаргу представниці Енергетичної митниці - Горзов Наталії Петрівни на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 09 лютого 2026 року.
Суддя: Р.В. Березовенко